§ 1. Банківські операції та їх види : Цивільне право України. Кн.2. - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Банківські операції та їх види

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 груд­ня 2000 р. банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі лі­цензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: за­лучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, від­криття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Від банків слід відрізняти фінансові установи — юридичні особи, які проводять одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.

Центральним банком України, особливим центральним органом державного управління є Національний банк України. Його юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації визначаються Конституцією Украї­ни, Законом України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р1.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Крім того, Національний банк виконує такі функції:

—  відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну полі­тику;

—  монополько здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

—  виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

—  встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгал­терського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

—  організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кре­дитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

— визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

— визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських техноло­гій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

—  здійснює банківське регулювання та нагляд;

—  веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами ви­падках;

— складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

— представляє інтереси України в центральних банках інших держав, між­народних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюєть­ся на рівні центральних банків;

—  здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень ва­лютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійс­нення операцій з валютними цінностями;

—  забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійс­нення операцій з ними та банківськими металами;

— аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відно­син;

— організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цін­ностей;

—  реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у систе­мі Національного банку;

—  бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

—  здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері у межах своєї компе­тенції, визначеної законом.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими)1.

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Певні особливості правового статусу мають державні банки, тобто банки, сто відсотків статутного капіталу яких належать державі.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачають­ся витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Мі­ністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного бан­ку України з приводу наміру заснувати державний банк. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганіза­ції) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспро­можності.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього За­кону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни.

Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.

Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку.

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

Особливий порядок створення встановлено законом для кооперативного банку (ст. 8 України Закону "Про банки і банківську діяльність") та банку з іноземним капіталом, тобто банку, у якому частка капіталу, що належить хоч би одному нерезидентові, перевищує 10 відсотків (ст. 2 Закону).

Державну реєстрацію банків здійснює Національний банк України відпо­відно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та норматив­но-правових актів Національного банку України.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку Ук­раїни для державної реєстрації такі документи:

1)  заяву про реєстрацію банку;

2)  установчий договір (крім державного банку);

3)  статут банку;

4)  рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5)  бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно зі встановленими Національним банком України вимогами;

6)  інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7)  бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітні періоди (квар­тали) — для учасників — юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) — для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8)  відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради дирек­торів), ревізійної комісії;

9)  копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10)  нотаріально засвідчені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11)  копії звіту про проведення відкритої підписки на акції — для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

12)  відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та чле­нів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєст­рації банку приймає Національний банк України не пізніше 3-місячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у ст. 17 Закону.

Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недолі­ків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Дер­жавного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєст­рацію за встановленою ним формою.

За наявності підстав, зазначених у ст. 18 Закону України "Про банки і бан­ківську діяльність", Національний банк може відмовити в державній реєстрації банку.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність із залучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і на­дання кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської ді­яльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністратив­ну відповідальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі кло­потання банку за наявності документів, що підтверджують:

— наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у роз­мірі, що встановлюється законом;

—  забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Націо­нального банку України;

— наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради ди­ректорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управлін­ня банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначе­ні у цій статті умови банк не виконав протягом одного року з дати державної ре­єстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк лік­відується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні прийма­ється Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у цій статті.

Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банків­ські операції:

1)  приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2)  відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3)  розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (ч. 1 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Банк, крім зазначених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1)  операції з валютними цінностями;

2)  емісію власних цінних паперів;

3)  організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4)  здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5)  надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6)  придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за по­ставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7)  лізинг;

8)  послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для збе­рігання цінностей та документів;

9)  випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборот­них платіжних інструментів;

10)  випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з викорис­танням цих карток;

11)  надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських опе­рацій (ч. 2 ст. 47 Закону).

Операції, визначені пунктами 1—3 ч. 1 ст. 47, належать до виключно банків­ських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здій­снювати операції, визначені пунктами 2 і 3 ч. 1 ст. 47, на підставі ліцензії на здійс­нення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1)  здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2)  здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та ін­шої грошової лотереї;

3)  перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4)  операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридич­ними та фізичними особами;

6)  депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1—4 ч. 2 ст. 47 Закону. Дозвіл нада­ється, якщо:

1)  рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

2)  банк не є об'єктом застосування заходів впливу;

3)  банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінан­сові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, вклю­чаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у ст. 47 Закону.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за свої операції.


<