§ 4. Способи набуття і припинення права власності : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 4. Способи набуття і припинення права власності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, зазначених у ЦК України. Стаття 330 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборо­нені законом. Право власності вважається набутим законно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено су­дом.

Усі юридичні факти, які утворюють правовідносини власності (і відповідно суб'єктивне право власності), можна поділити на первісні і похідні.

За первісних фактів право власності виникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників, за похідних — право власності виникає у суб'єкта вна­слідок волевиявлення попереднього власника.

До первісних способів набуття права власності належать: створення нової ре­чі внаслідок виробничої діяльності (виробництва), переробки речі (специфікації), володіння плодами і доходами, знахідка, скарб, бездоглядна худоба.

Деякі способи характерні для виникнення будь-яких форм власності, зокрема виробництво, переробка речей, плоди і доходи. Але є й способи, притаманні ли­ше державній власності: скарб.

Похідними способами набуття права власності визнаються численні цивільні угоди, а також спадкування за законом і заповітом.

Виробництво — один з найпоширеніших способів набуття права власності. Створення нової речі як у промислових масштабах, так і в одиничному екземп­лярі, незалежно від форми власності, характеризує процес розширеного відтво­рення. Таким чином, виробнича діяльність виступає підставою (способом) набут­тя як колективної чи державної (майно виробляють колективи громадян), так і індивідуальної власності (суб'єктом виступає окремий громадянин). Відповідно до ст. 333 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Певні особливості визначені для набуття права власності на новостворене нерухоме майно. Право власності на такі об'єкти виникає з момен­ту прийняття їх в експлуатацію, якщо договором або законом передбачається пе­редача нерухомості в експлуатацію. Якщо об'єкт підлягає державній реєстрації, право, власності на нього виникає з моменту державної реєстрації.

Специфікація. Цей спосіб набуття права власності охоплює переробку чу­жої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів.

Раніше у цивільному законодавстві питання про специфікацію було розв'яза­но лише у ст. 155 ЦК Литви. Інші держави, зокрема Україна, це питання вирі­шували за аналогією. Новий ЦК України закріпив правила набуття права влас­ності на перероблену річ у ст. 334. Передовсім особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на неї і зобов'язана відшкодувати власни­кові матеріалу його вартість.

Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з мате­ріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за бажанням особа, яка здійсни­ла таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана від­шкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

Якщо право власності на виготовлену з чужого матеріалу річ набуває влас­ник матеріалу, він зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не визначено договором.

Загальнодоступні дари природи. Відповідно до ст. 335 ЦК України особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі, тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла згідно з законом, місцевим звичаєм або загальним дозволом власника відповідної земельної ділянки.

Новелою нового ЦК України є інститут надувальної давності, закріплений у ст. 346. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкри­то, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном — протягом 5 років, набуває право власності на це майно, якщо інше не пе­редбачено нормами ЦК.

За правилами набувальної давності може переходити право власності на без­хазяйні речі (ст. 337 ЦК України).

Бездоглядна домашня тварина. Статті 342 і 343 ЦК України визначають порядок набуття права власності на бездоглядну домашню тварину (робочу або велику рогату худобу, інші домашні тварини).

Знахідка. За умов, передбачених ст. 340 ЦК України, особа, яка знайшла за­гублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з момен­ту заявлення про знахідку.

Похідні способи набуття права власності пов'язані з переходом права влас­ності, як правило, з актом розпорядження майном, яке має місце з боку поперед­нього власника.

У науці цивільного права питання похідних способів набуття права власності пов'язується з проблемою правонаступництва.

Припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набу­вача відбуваються, як правило, водночас на основі того самого юридичного фак­ту, зокрема договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо.

Отже, при переході права власності виникає правонаступництво. Деякі ав­тори, використовуючи правонаступництво як універсальний критерій для розме­жування первісних і похідних способів набуття права власності, до похідних від­носять і такі підстави виникнення права власності, як націоналізація, конфіскація, реквізиція, але більшість авторів схиляється до того, що похідними слід визнавати підстави, які залежать від волі попереднього власника1.

Похідними способами набуття права власності визнаються договори купівлі-продажу, поставки, дарування, міни, позики. Внаслідок укладення відповідного договору набувач речі стає її власником. Крім договорів, похідним визнається і такий спосіб набуття права власності, як спадкування, незалежно від того, чи є підставою спадкування заповіт або закон.

Зауважимо, що при похідних способах набуття права власності на нового власника переходять усі обов'язки, які мав попередній власник майна. Наприк­лад, якщо за договором купівлі-продажу, дарування або внаслідок спадкування майна, з приводу якого раніше було укладено договір найму, майно переходить до іншої особи, то при переході права власності на здане за договором найму майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, явля­ють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права влас­ності на річ однієї особи здебільшого означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності водночас розгляда­ються і як підстави для припинення його.

Разом з тим не завжди припинення права власності пов'язано з правонаступ-ництвом і новим правом власності. Це буває, наприклад, коли власник повністю вживає належне йому майно (продукти харчування). Аналогічна картина вини­кає і у разі виробничого вжитку матеріалів. Але якщо при особистому вжиткуправо власності на річ взагалі припиняється, у разі виробничого вжитку у зв'яз­ку з припиненням права власності на дану річ виникає право власності на нову.

Право власності припиняється й тоді, коли власник відмовляється від належ­ної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли має місце загибель речі внаслідок випадкової події стихійного характеру чи протип­равних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припиняєть­ся у результаті прийняття відповідного акта органами державного управління, зокрема у разі вилучення худоби при епізоотіях.

Стаття 348 ЦК України передбачає такі підстави припинення права власності:

1)  відчуження власником свого майна;

2)  відмова власника від права власності;

3)  припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4)  знищення майна;

5)  викуп пам'яток історії та культури;

6)  викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7)  викуп нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхід­ності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8)  звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9)  реквізиція;

10)  конфіскація. Право власності може припинятися і в інших випадках, передбачених законом.


<