§ 4. Принципи цивільного права : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 4. Принципи цивільного права

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Принципи цивільного права формуються, що цілком зрозуміло, не ізольовано, а під впливом загальних принципів усієї правової системи держави. В юридичній науці радянського і сучасного періодів багато уваги приділялося дослідженню принципів права, виявленню їх змісту, співвідношенню з іншими правовими ка­тегоріями, їх класифікації, що однак не завершилося сформуванням однозначних концептуальних поглядів на це правове явище.

Насамперед висловлено різні погляди з приводу поняття правових принципів. Так, С. С. Алексєєв під принципами права має на увазі виражені в праві вихідні нормативно-правові засади, що характеризують його зміст, його основи, закріп­лене в ньому закономірності суспільного життя1. На думку С. О. Комарова, прин­ципи права — це основні ідеї, організаційні характерні ознаки правотворчості2. Останнім часом значний внесок у дослідження даної проблеми зробила і україн­ська юридична наука. Так, у спеціальній монографічній праці "Принципи права України" А. М. Колодій дійшов висновку, що принципи права — це такі відправ­ні ідеї існування права, які виражають найважливіші закономірності і підвалини даного типу держави і права, є однопорядковими із сутністю права і становлять його головні риси, відзначаються універсальністю, вищою імперативністю і за­гальною значимістю, відповідають об'єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу3. Це визначення, хоч і переобтяжене ускладненою тер­мінологією, за своєю сутністю в основному відображає ті ж ознаки правових принципів. Проте автор дещо глобалізує їх значення та місце у правовій системі, адже принципи за охопленням правових норм можуть бути багаторівневими (за-гальноправовими, галузевими тощо), що згодом визнає і сам автор.

Відповідно до сутності поняття правових принципів у юридичній літературі активно досліджувалося питання про їх конкретні прояви, види. Загалом сфор­мувалася концепція про поділ усіх правових принципів на загальносоціальні, обумовлені економічною системою, та юридичні, які в свою чергу поділяються на загальноправові, які формуються найбільш рельєфно у конституційних нор­мах, і галузево-правові, які виражаються у правових нормах окремих галузей права та інших правових підсистем. Так, С. С. Алексєєв до загальноправових принципів, зокрема, відносить: юридичну рівність, правосудний захист суб'єк­тивних прав, відповідальність за винну протиправну поведінку1.

А. П. Колодій дає різноманітну класифікацію принципів права для публічного і приватного права, для матеріального і процесуального права, для об'єктивного і суб'єктивного права. На його думку, приватне право будується на принципах: автономії, добровільності, юридичної рівності, диспозитивності, координації, за­гального дозволу, правового захисту приватного інтересу та інших2.

Не стояла осторонь проблем принципів права і цивілістична наука, в якій на основі загальної теорії права сформульовано свої галузеві принципи та погляди на їх сутність. Незважаючи на розмаїття визначень поняття принципів цивільно­го права, воно може бути узагальнено і зведено до такого: принципи цивільного права становлять основоположні (корінні, відправні, визначальні) ідеї (засади, риси), втілені чи закладені в законі, відповідно до якого здійснюється правове ре­гулювання цивільно-правових відносин та забезпечується реалізація покладених на цивільне право функцій.

Водночас у юридичній літературі називаються різноманітні співвідношення принципів цивільного права, які в цивільному законодавстві, на відміну від ци­вільно-процесуального права, безпосередньо не визначалися. Наприклад, серед таких принципів називаються:

а)  юридична рівність суб'єктів цивільного права; свобода підприємницької ді­яльності; свобода договору; свобода особистості; закріплення в нормах цивільно­го права новітніх досягнень світової юридичної думки і загальновизнаних поло­жень, напрацьованих світовим співтовариством3;

б)  свобода особистості; всебічна охорона власності; юридична рівність суб'­єктів цивільних правовідносин; свобода підприємницької діяльності, свобода до­говору4;

в)  юридична рівність учасників цивільних правовідносин перед законом; за­безпечення правової охорони власності незалежно від її форм і видів; свобода до­говору; свобода особистості; повага прав і інтересів інших осіб, моралі суспіль­ства^.

У російській літературі сучасного періоду принципами визнають, зокрема: правову рівність суб'єктів цивільного права; рівність всіх форм власності; недоторканність власності; свобода договору; свобода підприємництва; недоторкан­ність особистості та особистих прав і свобод суб'єкта; недоторканність інтелек­туальної власності; здійснення прав за своєю волею і у власному інтересі; непри­пустимість зловживання правом1.

Як бачимо, розмаїття думок з приводу переліку галузевих принципів досить значне, але дорікати авторам у таких розбіжностях та у науковій легковажності достатніх підстав немає, адже при дослідженні даної проблеми багато що зале­жить від ступеня узагальнюваних рис, які вони використовують при визначенні того чи іншого принципу. Інша справа, що до переліку принципів цивільного пра­ва обов'язково мають вичленовуватися ті, які найбільшою мірою притаманні пе­реважній частині цивільно-правових норм та які у своїй сукупності формують ме­тод цивільно-правового регулювання.

У новому ЦК України передбачено загальні принципи цивільного законодав­ства, а саме: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, пе­редбачених виключно законом; свобода договору; свобода підприємництва; судо­вий захист будь-якого цивільного права у разі його порушення( ст. 3). Наявність законодавчого визначення принципів не є перешкодою до виявлення у цивільно­му праві й інших правових принципів. Зокрема, досить важливе значення у ци­вільно-правовому регулюванні мають: юридична рівність учасників цивільних правовідносин перед законом; непорушність права власності та рівність усіх її форм; свобода не лише договору, а й усіх інших можливих угод (правочинів); здійснення цивільних прав за своєю волею і на власний розсуд; застосування ци­вільно-правової відповідальності за винну та протиправну поведінку (бездіяль­ність), за винятками, передбаченими законом, без приниження честі, гідності, ін­ших особистих суб'єктивних прав порушника. Так чи інакше, у кожній правовій, демократичній, соціальне орієнтованій державі мають закріплюватися такі юри­дичні принципи правового регулювання, які повинні відображати та закріплюва­ти соціально-економічні засади в державі і загальнолюдські гуманістичні ціннос­ті, які далеко не завжди мають своє безпосереднє формальне закріплення у правових нормах. Для цивільного права характерним також є надання приват­ним суб'єктам права вступати на власний розсуд у будь-які позитивні відносини, якщо це прямо не заборонено законом.