§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам неза­лежно від віку, дієздатності, інших обставин, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають.

Забороняються будь-які обмеження особистих немайнових прав фізичних осіб, крім тих, які прямо передбачені ЦК України та іншими законами.

Положення про рівність конституційних прав усіх громадян закріплено у ст. 24 Конституції України.

Теоретичні підходи до належності особистих немайнових прав усім без ви­нятку фізичним особам і рівність обсягу цих прав повинні бути втілені в повсяк­денне життя, набути свого реального змісту.

Особисті немайнові права можна визначити як права специфічні. Специфіка їх полягає в тому, що вони не несуть в собі економічного змісту, не мають гро­шової оцінки. Це випливає з їх назви — немайнові права.

А втім існує певний зв'язок між майновою сферою і названими правами. У цьому можна пересвідчитися, порівнюючи можливості матеріально забезпеченої особи на реалізацію своїх прав на інформацію, на охорону здоров'я, і особи, яка таких можливостей не має.

При порушенні особистих немайнових прав особа змушена нести як матері­альні, так і душевні втрати. Це в свою чергу має вплив у майбутньому і на її май­новий стан.

Виходячи з цього, немайнові права слід аналізувати поряд з іншими правами особи, враховуючи те, що вони виступають складовою частиною єдиної системи прав, які підпорядковуються особою відповідно до своїх інтересів і якими вона володіє. Проте, хоч поняття "особисті права" вживається для визначення різних за своїм змістом суб'єктивних прав, які належать громадянинові чи соціальному утворенню, в даному випадку маються на увазі особисті немайнові права на бла­га, невіддільні від особи, такі, як ім'я, життя, здоров'я тощо1.

Абсолютний характер особистих прав, про що зазначалося вище, відрізняє їх від майнових, які у своїй переважній більшості відносні. У даному разі конкрет­ному носієві абсолютного права протистоїть невизначена кількість осіб, які по­винні поважати його право і не порушувати його. Крім того, суб'єкти можуть ко­ристуватися ними без спеціального дозволу. Межі користування цими правами встановлюються лише законом.

Слід зазначити, що основна частина особистих немайнових прав виникає у зв'язку з народженням і з моменту народження, тобто вони є природними пра­вами людини. Для інших момент їх виникнення не має точної фіксації, він пов'я­зується з різними обставинами, які зумовлюються багатьма чинниками. Тому мо­мент виникнення особистих немайнових прав можна визначити як специфічний2. У новому ЦК України визначено дві підстави виникнення особис­тих немайнових прав — народження людини і припис закону.

В літературі існує й інша думка: немайнові права можуть виникати в резуль­таті юридичних дій (право особи на інформацію, тобто правомірні дії суб'єкта ци­вільного права, вчинені незалежно від наміру викликати певні правові наслідки, які проте можуть виникнути внаслідок закону), при настанні певних подій (кож­ній людині від народження належить право на ім'я незалежно від її вольової по­ведінки) або породжуватися актами компетентних органів (набуття особою пра­ва на опіку внаслідок визнання її у встановленому законом порядку недієздатною)3.

Крім того, особисті немайнові права нерозривно пов'язані з особою їх носія і її не можна позбавити цих прав, фізична особа не може відмовитися від них, во­лодіючи ними довічно (частини 3, 4 ст. 270 ЦК України). Немає підстав говорити і про їх відчуження.

Значна частина прав людини і громадянина, передбачених Конституцією Ук­раїни, належать до особистих немайнових прав. Права, закріплені у ст. 22 Кон­ституції України, не є вичерпними, і це стало підставою подати в ЦК України й інші особисті немайнові права.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи лю­дини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Кон­ституцією. Такі конституційні обмеження у здійсненні особистих немайнових прав стосуються таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, права на вільне збирання, зберігання, використання та поширен­ня інформації, а також прав особи, яку засуджено за вчинення злочину, і міс­тяться у статтях 31, 34 та 63.

Особисті немайнові інтереси громадян визначаються їх множинністю що в свою чергу породжує різні цивільно-правові форми їх регулювання. Тому охоро­на особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав, кожному з яких притаманні свої специфічні засоби захисту.

Індивідуалізація особистості — ще одна важлива ознака особистих немайно­вих прав. Це дає змогу відрізняти суб'єктів права від інших, визначаючи їх своє­рідність, самобутність, а іноді і неповторність. При індивідуалізації немайнові права мають переваги над майновими.

Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно, при цьому вони можуть діяти лише у межах наданої їм свободи поведінки. Відповідно до норм ЦК України, дії органів державної виконавчої влади, органів місцевого са­моврядування, інших організацій, службових і посадових осіб, які порушують особисті немайнові права, є неправомірними. Від таких дій повинні утримуватись і організації, їх працівники, окремі фізичні особи, які виконують свої професійні обов'язки, мають стосунок до сфери особистих немайнових прав. Саме таким чи­ном забезпечується здійснення особистих немайнових прав.

ЦК України чітко формулює положення щодо обмежень у здійсненні особис­тих немайнових прав, передбачених Конституцією України, вказуючи на те, що такі обмеження можливі лише у випадках, визначених у самій Конституції, а об­меження, передбачені ЦК та законами України, можливі лише у випадках, ви­значених ними.

ЦК України поділяє особисті немайнові права фізичної особи за спрямованіс­тю або за цільовим призначенням на дві групи: ті, що забезпечують природне іс­нування фізичної особи (глава 21) і ті, що забезпечують її соціальне буття (гла­ва 22).

Можна також взяти за основу поділу порядок виникнення особистих немай­нових прав: на такі, що належать фізичним особам від народження, і такі, що їм належать за законом. (ч.І ст. 270 ЦК України).

Доктрина цивільного права пропонує кілька критеріїв класифікації особистих немайнових прав.

Так, різні види особистих немайнових прав можна зібрати у три правові ін­ститути:

1)  права на немайнові блага, втілені у самій особистості;

2)  право на особисту недоторканність, свободу; право на життя та охорону здоров'я;

3)  право на недоторканність особистого життя1.

За цільовим спрямуванням особисті немайнові права пропонується класифі­кувати на:

1)   особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистості (право на ім'я, право на честь, гідність, ділову репутацію та ін.);

2)  особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної недоторкан­ності особи (життя, свобода, вибір місця перебування, місця проживання тощо);

3)  особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста та сімейна таємниця, невтручання у приватне життя, честь і гідність)2.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК УРСР усі особисті немайнові права можна поді­лити на дві групи:

1)  особисті немайнові права, які пов'язані з майновими;

2)  інші особисті немайнові права.

М. М. Малеїна вважає, що особисті немайнові права, пов'язані з майновими, при їх реалізації можуть виступати передумовою виникнення майнових прав, їх можна розглядати як вторинні, бо вони можуть виникнути або не виникнути чи взагалі не будуть реалізовані. Частина немайнових прав виникає внаслідок дого­вору і нерозривно пов'язана з іншими, в тому числі і майновими правами та обов'язками сторін. Йдеться про адвокатську або банківську таємницю. Які з цих відносин первинні, а які вторинні, випливає з цілей і змісту договору1.

Що стосується особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими, то в літературі пропонується говорити про особисті блага, а не про особисті права, тобто взагалі заперечується наявність суб'єктивних прав на об'єкти, які невід­дільні від особистості2.

Особисті права фізичних осіб можна поділити і на кілька категорій, а саме:

1)   права, які індивідуалізують громадянина як особистість: право на ім'я, право на честь і гідність;

2)  права, що забезпечують особисту свободу громадян: право на недоторкан­ність особистості, право на недоторканність житла, право на обрання роду за­нять і місця проживання, право на цивільно-правову свободу, право на таємницю листування, право на таємницю особистого життя, а також права, що опосеред­ковують свободу совісті в державі;

3)   права,  що виникають у результаті творчої інтелектуальної діяльності особи;

4)  особисті права, надані громадянам у зв'язку зі вступом їх до сімейних пра­вовідносин, тобто комплекс прав, які охоплюють право на укладення і розірван­ня шлюбу, на виховання дітей, усиновлення тощо3.

У сучасній цивілістичній літературі особисті немайнові права поділяються на абсолютні і відносні. Більшість особистих прав є правами абсолютними. Однак, на думку авторів, управомочена особа може вступити і у відносні правовідноси­ни з порушником. Це відбувається при порушенні абсолютного права. Порушник зобов'язаний вчинити дії, спрямовані на відновлення абсолютного права4. Уточ­нюється, що деякі особисті права можуть бути лише відносними, а певна части­на — як абсолютними, так і відносними.

У наступних параграфах розглядаються особисті немайнові права фізичної особи відповідно до класифікації, поданої у ЦК України.


<