§ 2. Представництво за довіреністю : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Представництво за довіреністю

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Поняття довіреності. Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами (ст. 64 ЦК УРСР).

Новий ЦК України визначає довіреність як письмовий документ, що видаєть­ся однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представ­ляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. З ст. 245).

За своєю юридичною природою довіреність являє собою односторонню угоду, яка визначає повноваження представника. Тому її видача не вимагає згоди пред­ставника, а прийняття довіреності або відмова від неї є правом представника. До­віреність адресована третім особам та засвідчує повноваження представника пе­ред третіми особами. Зміст довіреності визначається межами правоздатності особи, яку представляють. За загальним правилом, довіреність може видаватися тільки дієздатними громадянами. Неповнолітні громадяни можуть самостійно ви­давати довіреності в обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно.

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організа­ції даного виду.

Оскільки довіреність є односторонньою цивільно-правовою угодою, вона має відповідати загальним умовам дійсності, що їх повинні задовольняти цивільно-правові угоди. Разом з тим закон встановлює ряд особливих вимог щодо довіре­ності. Довіреність має бути укладена тільки в письмовій формі. За правилами ЦК УРСР довіреність є завжди строковою угодою. Натомість новий ЦК України доз­воляє видачу довіренності без зазначення строку і в цьому разі довіреність збе­рігає чинність до її припинення. У довіреності обов'язково має бути зазначена особа, якій вона видана.

За змістом та обсягом повноважень, що їх отримує представник, розрізняють три види довіреностей: генеральні (загальні), спеціальні та разові.

Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод та юри­дичних дій (наприклад, генеральною є довіреність, яка видається керівникові фі­лії юридичної особи).

Спеціальна довіреність видається представникові на здійснення багатьох однорідних юридичних дій (наприклад, довіреність на представництво у суді, до­віреність, яка видається експедиторові на отримання вантажів від залізниці).

Разова довіреність видається для вчинення однієї конкретної угоди або іншої юридичної дії (наприклад, довіреність на отримання зарплати, на підписан­ня певного договору).

Форма довіреності. Довіреність має бути складена у письмовій формі, про це свідчить саме визначення довіреності, яке міститься в ст. 64 ЦК УРСР. У дея­ких випадках ставиться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, а й посвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення угод, що потребують нотарі­альної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку), а також на вчи­нення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій має бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 65 ЦК УРСР). Довіреність, за якою повноваження передаються у порядку передоручення, також має бути нотаріально посвідчена (ч. 2 ст. 68 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЦК УРСР до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються: довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками з медичної частини, старшими і чер­говими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних за­кладів; довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових час­тин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також дові­реності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбов­ців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ та за­кладів; довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспонден­ції, у тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, організацією за місцем його проживання, також адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в яко­му він перебуває на лікуванні (ч. З ст. 65 ЦК УРСР).

Довіреності організацій, крім тих, що видаються у порядку передоручення, нотаріального посвідчення не потребують (ст. 66 ЦК УРСР). Вони видаються за підписом її керівника (в кооперативних і в громадських організаціях — за підпи­сом осіб, уповноважених на це статутом) з прикладенням печатки цієї організа­ції, а довіреності на одержання чи видачу грошей та інших майнових цінностей підписуються також головним (старшим) бухгалтером цієї організації.

Новий ЦК України дещо по-іншому регулює форму довіреності. Порівняння положень ч. З ст. 245 ЦК України, в якій міститься визначення довіреності як письмового документа, та положень ч. 1 ст. 246 цього кодексу щодо форми дові­реності, дає підстави зробити висновок про те, що довіреність має бути обов'яз­ково вчинена в простій письмовій формі і нотаріально посвідчена, якщо закон ви­суває відповідні вимоги до форми правочину, на вчинення якого видається довіреність.

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків видачі довіреністі на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (пошто­вих переказів, посилок тощо).

Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути по­свідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, стар­шим або черговим лікарем.

• Довіреність військовослужбовця в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи орга­ну, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізолято­рі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.

Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, ін­ших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, нав­чається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою осо­бою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печат­кою цієї юридичної особи.

Законодавство передбачає наявність у довіреності обов'язкових реквізитів. Таким обов'язковим реквізитом є дата її вчинення. Відсутність у довіреності дати вчинення робить її недійсною. Іншим обов'язковим реквізитом є підпис довірите­ля, а для довіреності, яка видається від імені юридичної особи, — прикладення печатки цієї юридичної особи.

Строк довіреності. Строк дії довіреності не може перевищувати трьох ро­ків. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що при­значається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чин­ності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Новий ЦК України відійшов від правила, відповідно до якого довіреність по­винна мати обов'язково строковий характер. Так, згідно зі ст. 248 цього кодексу строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не вста­новлений, вона зберігає чинність до її припинення.

Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої її видано.

Особа, якій видано довіреність, повинна особисто вчиняти, ті дії, на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчинення іншій особі, якщо уповно­важена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. Передоручення оформляється нотаріаль­но посвідченою довіреністю. Строк дії такої довіреності не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої її видано. Особа, яка передала повноваження іншій особі, має сповістити про це того, хто видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передано повноваження. Неви­конання цього обов'язку покладає на особу, що передала повноваження, відловідальність за дії особи, якій вона передала повноваження, як за свої власні (ст. 68 ЦК УРСР).

Припинення довіреності. Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення її строку; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) від­мови особи, якій видано довіреність; 4) припинення юридичної особи, від імені якої видано довіреність; 5) припинення юридичної особи, на ім'я якої видано до­віреність; 6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7) смерті громадяни­на, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено ді­єздатним або безвісно відсутнім. Такі самі підстави припинення представництва за довіреністю передбачено у новому ЦК України.

Особа, яка видала довіреність, має право в будь-який час її скасувати, а осо­ба, якій довіреність видано, може відмовитися від неї, що теж призводить до при­пинення дії довіреності. Угода про відмову від цього права недійсна. З припинен­ням довіреності втрачає силу передоручення (ст. 69 ЦК УРСР).

Особа, яка ридала довіреність, зобов'язана сповістити про її скасування осо­бу, якій довіреність видано, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видано довіреність. Такий самий обов'язок покладається на право­наступників особи, що видала довіреність, а у разі визнання особи, яка видала довіреність, недієздатною чи обмежено дієздатною, такий обов'язок покладаєть­ся на опікуна або піклувальника.

Права та обов'язки, що виникли внаслідок дій особи, якій видано довіреність до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.

При припиненні довіреності особа, якій її видано, або її правонаступники по­винні негайно повернути довіреність (ст. 70 ЦК УРСР).

Зазначені правила скасування довіреності відображено у новому ЦК України. Разом з тим слід згадати певну новелу нового ЦК України, відповідно до якої за­коном може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

Відсутність у ЦК УРСР правил відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, призводили до певних проблем у правозастосовній практиці. У новому ЦК це питання дістало належне регулювання. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Пред­ставник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмо­ву від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник не може від­мовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання заподіянню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Представник відповідає перед осо­бою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог цивільного законодавства в разі відмови від вчинення дій.


<