§ 1. Поняття юридичних фактів : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття юридичних фактів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юри­дичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків. Тому юридичні факти виступають як проміжна ланка між правовою нормою і цивільними правовідно­синами. Юридичними фактами можуть бути різні життєві обставини, що нале­жать як до сфери природи (народження і смерть особи, перебіг часу), так і до соціальної сфери життя (дії і вчинки людей, адміністративні акти, рішення суду). Без юридичних фактів не встановлюються, не змінюються і не припиняються жодні цивільні правовідносини. Так, цивільне законодавство передбачає можли­вість виникнення, зміни або припинення правовідносин майнового найму. Однак для того, щоб вказані цивільні правовідносини виникли, необхідно укласти відповідну угоду (правочин). Вже існуючі правовідносини майнового найму мо­жуть бути змінені на правовідносини купівлі-продажу, якщо сторони дійдуть до відповідної угоди і змінять уже існуючий договір. Нарешті, правовідносини май­нового найму можуть бути припинені достроково на вимогу наимодавця при на­станні одного з юридичних фактів, наприклад у разі використання майна не за призначенням. Значення юридичних фактів у цивільному праві не вичерпується тим, що вони є підставою виникнення, зміни і припинення правовідносин. Такі юридичні факти, як народження, досягнення повноліття, визнання громадянина недієздатним тягне за собою виникнення або припинення правоздатності і діє­здатності.

Однак не кожна життєва обставина є юридичним фактом, а лише така, з якою норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків. Так, наприклад, досягнення 18-річного віку само по собі не викликає будь-яких правових наслідків. Але законодавство, пов'язуючи з досягненням цього віку ви­никнення цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 11 ЦК УРСР, ст. 34 ЦК України), ро­бить його юридичним фактом. Таким чином можна зробити висновок, що юри­дичний факт характеризується двома чинниками: наявністю явищ зовнішнього світу (життєві обставини) і визнання їх державою юридичними фактами. Одні й ті самі факти можуть бути або не бути юридичними залежно від того, як до них ставиться держава в даний період. Така життєва обставина, як смерть громадя­нина або ліквідація юридичної особи як підстава припинення зобов'язань ЦК УРСР 1922 р. юридичним фактом не визнавалися. І лише ЦК УРСР 1964 р.

 (ст. 223) визнала цю обставину юридичним фактом, що є однією з підстав при­пинення зобов'язань.

Стаття 4 ЦК УРСР передбачає приблизний перелік юридичних фактів, які по­роджують цивільні правовідносини (цивільні права та обов'язки):

—  угоди, передбачені законом, а також угоди, хоч й не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать;

—  адміністративні акти;

—  відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, створення творів нау­ки, літератури, мистецтва;

—  заподіяння шкоди іншій особі, а також набуття або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

—  події, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

ЦК України підставами виникнення цивільних справ та обов'язків визначає (ст. 11):

1)  договори та інші правочини;

2)  створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)  завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)  інші юридичні факти.

Крім того, цією статтею встановлюється, що цивільні права та обов'язки мо­жуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Авто­номної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки мо­жуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного за­конодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Разом з тим закон підкреслює, що цей перелік не є вичерпним. Визнається можливим виникнення цивільних прав та обов'язків із дій осіб, що не передба­чені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Дане положення має надзвичайно важливе значення для цивільного законо­давства, яке, на відміну від кримінального, має справу перш за все не з аномаль­ними явищами, а з нормальним розвитком економічного обороту. Сучасний рі­вень розвитку економічного обороту робить неможливим закріплення у цивільному законодавстві всіх без винятку юридичних фактів. Потреба в таких юридичних фактах може виникнути цілком несподівано і безвідкладно, тоді як внесення відповідних змін у законодавство завжди вимагає певного часу. Тому в цивільному законодавстві і передбачено правило, згідно з яким юридичні факти, не передбачені цивільним законодавством, спричинюють відповідні правові на­слідки, якщо вони не суперечать загальним засадам і змісту цивільного законо­давства.

Таким чином, під юридичними фактами в цивільному праві слід розуміти конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язу­ють настання правових наслідків і перш за все виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин.

Підставою цивільних правовідносин може бути одиничний юридичний факт. Так, для встановлення зобов'язання підряду достатньо укласти договір між під­рядником і замовником. Такі обставини називаються простими юридичними фак­тами. Однак виникнення деяких цивільних правовідносин може бути зумовлено сукупністю юридичних фактів, що називається складним юридичним фактом, або юридичним складом1. Кожний з юридичних фактів, що входить до юридич­ного складу, може мати самостійне значення. Але даний правовий наслідок мо­же викликати тільки юридичний склад у цілому, увесь комплекс фактів.

Юридичні склади поділяються на прості і складні. Прості юридичні склади являють собою сукупність фактів, які можуть накопичуватись у довільній послі­довності, важливо лише, щоб у якийсь певний момент вони були в наявності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦК УРСР зупинення перебігу строку позовної дав­ності настає за наявності комплексу юридичних фактів: 1) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил; 2) переведення Збройних Сил на воєн­ний стан в останні 6 місяців перебігу строку позовної давності. Складні юридичні склади — це сукупність фактів, між якими існує сувора залежність. У цьому ви­падку юридичні факти повинні виникати в чітко визначеному порядку і бути в наявності в потрібний час. Так, спадкоємець, вказаний у заповіті, може стати власником спадкового майна за наявності таких юридичних фактів, що розвива­ються в певній послідовності: складання заповіту спадкодавцем; відкриття спад­щини; прийняття спадщини спадкоємцем.

Особливий різновид юридичних складів у механізмі цивільно-правового регу­лювання являють собою ті склади, обов'язковими елементом яких є такий юри­дичний факт, як державна реєстрація дії або події. Особлива роль таких юридич­них складів полягає в тому, що вже саме існування юридичного факту у формі дії або події за відсутності факту їх державної реєстрації не спричинює цивільно-правових наслідків. Так, угоди з нерухомим майном породжують права на таке майно лише за умови їх державної реєстрації, для виникнення права на винахід необхідне подання заявки і визнання пропозиції винаходом (видача патенту) в Державному департаменті інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України. Існування таких юридичних складів об'єк­тивно необхідне, бо державна реєстрація прав, дій, подій є засобом публічного контролю за цивільним оборотом з метою забезпечення найповнішої охорони важливих майнових і особистих благ та свобод суб'єктів.