§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

В умовах становлення ринкової економіки дедалі ширшого застосування як у господарському обороті в межах України, так і у сфері зовнішньоекономічної ді­яльності набувають цінні папери. Маючи певну вартість, вони можуть бути ви­користані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення пла­тежів і кредитів.

Легальне визначення цінних паперів містить ст. 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р.1

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випли­вають з цих документів, іншим особам.

За новим ЦК України, цінним папером є документ встановленої форми з від­повідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та перед­бачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа іншим особам (ст. 195).

Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є доку­ментом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цін­ний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Інакше ка­жучи, цінний папір — це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здій­снення засвідченого ним майнового права.

Цінний папір має бути складений у визначеній законом формі і повинен мати всі необхідні реквізити, перелік яких щодо конкретних видів цінних паперів вста­новлюється законодавством. Поліграфічне виконання бланків цінних паперів (спосіб друку, папір, засоби захисту тощо) має відповідати встановленим вимо­гам. Проте слід мати на увазі, що Указом Президента України "Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність" від 25 травня 1994 р. було встановлено, що випуск цінних паперів може здійснюватися як у паперовій, так і в безпаперовій формі (у вигляді записів в електронних базах даних). Згодом Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості елек­тронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р.2 визначено право­ві основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні. Згідно зі ст. 4 цього закону цінні папери в Україні можуть випускатися в документарній та бездокументарніи формах.

Однією з головних ознак цінного папера є те, що в ньому мають бути чітко засвідчені права володіння або відносини позики чи визначені ті юридичні мож­ливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного папера (одер­жання доходу у вигляді дивідендів або відсотків чи певного майна).

Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного папера і можуть бути різними — від вільного обігу до повного індосаменту або до заборони пере­дачі іншим особам.

Як зазначалося раніше, здійснення суб'єктивного права, засвідченого або пе­редбаченого цінним папером, можливе лише шляхом пред'явлення цінного папе­ра. Тому втрата цінного папера, за загальним правилом, тягне за собою немож­ливість реалізувати втілене в ньому право. Разом з тим закон передбачає можливість відновлення іменних цінних паперів, яке провадиться державними органами, підприємствами, установами та організаціями, що випустили ці папе­ри. Що стосується особи, яка втратила цінний папір на пред'явника, то вона мо­же в порядку, встановленому у главі 38 ЦПК України, просити суд про визнання папера недійсним і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.

Залежно від способу визначення уповноваженої особи цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

Іменним цінним папером визнається документ, що виписаний на ім'я кон­кретної особи, яка тільки і може здійснити закріплене цим папером суб'єктивне право.

Цінний папір на пред'явника (пред'явницький), на відміну від іменного, не містить вказівки на конкретну особу, якій треба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного папера є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папером права.

Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено Законом України " Про цінні папери і фондову біржу" або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Відповідно до ст. З цього закону в Україні можуть випускатися такі види цін­них паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощад­ні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Акцією визнається цінний папір без встановленого строку обігу, що засвід­чує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а та­кож на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Як цінний папір акція має містити такі реквізити: фірмове найменування ак­ціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера — "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вар­тість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства. До акції мо­же додаватися купонний лист на виплату дивідендів, що повинен містити такі ос­новні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, за якою виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства та рік виплати дивідендів.

Акції поділяються на види, юридична суть яких полягає в тому, що акції од­ного виду (класу) дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі в акціонерному товаристві. За ознакою класу акції поділяються на привілейовані і прості. Залежно від передбачених статутами товариств обмежень прав відчу­ження розрізняють також іменні акції і акції на пред'явника.

Простими іменними визнаються акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих імен­них акцій є, як правило, громадяни, які вільно розпоряджаються ними (прода­ють, передають, дарують, обмінюють, відчужують іншим способом), але з додер­жанням спеціальних правил.

Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає ведення реєстру шляхом укладення відповідного договору (п. 1 ст. 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні").

Реєстр власників іменних цінних паперів, зокрема, містить інформацію про емітента, реєстратора, власника іменних цінних паперів (фізичну чи юридичну особу), номінального утримувача (п. 3.3 Положення про порядок ведення реєст­рів власників іменних цінних паперів, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 1 квітня 1996 p.).

Реєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобто перехід прав участі. Права на участь в управлінні, одержання дивідендів тощо, які випливають з іменних акцій, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (п. 1 ст. 5 Закону "Про Національ­ну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні").

Акції на пред'явника обертаються вільно, тобто без індосаментних процедур. Акціонерне товариство у книзі реєстрації акцій фіксує лише загальну кількість акцій на пред'явника.

Привілейовані акції — це акції з пільговими правами майнової участі. Влас­ники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно з простими акціонерами. Привілеями є перш за все переважне право на одер­жання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується у відсотках до но­мінальної вартості акції і виплачується у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. Якщо прибут­ку відповідного року недостатньо, дивіденди з привілейованих акцій виплачують за рахунок резервного фонду. Разом з тим якщо розмір дивідендів, що виплачу­ються акціонерам, з простих акцій перевищує розмір дивідендів з привілейованих акцій, власникам останніх може проводитися доплата до розміру дивідендів, виплачених простим акціонерам.

Привілейовані акції дають їх власникові також переважне право на пріори­тетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 від­сотків статутного фонду акціонерного товариства.

Дивіденди з акцій виплачуються за підсумками року в порядку, передбачено­му статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після спла'ти встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та відсотків за банківський кредит.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску.

Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на доб­ровільних засадах. Громадяни придбавають облігації лише за рахунок їх особис­тих коштів, а підприємства — за рахунок коштів, що надходять у їх розпоря­дження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні випускаються облігації таких видів:

а)  облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик;

б)  облігації підприємств.

Облігації можуть випускатися іменними та на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими)1, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника. Рі­шення про їх випуск приймає відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві ра­ди. У рішенні мають визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій. Кошти, одержані від реалізації зазначених облігацій, спрямовуються відповідно до державного і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місце­вих рад.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1997 року" від 5 лютого 1997 р. затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1997 p., відпо­відно до яких зазначені облігації випускаються на пред'явника окремими випу­сками номінальною вартістю 50 грн. з терміном погашення шість місяців, один та два роки, з виплатою доходу відповідно до індексу споживних цін, збільшено­го на 1 відсоток річних. Власниками цих облігацій можуть бути фізичні та юри­дичні особи, як резиденти, так і нерезиденти.

Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розмі­щуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вар­тість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обме­женим оборотом.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зов­нішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України, приймає Кабінет Міністрів України щодо кожного випуску.

Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України.

Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх форм власності і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Рішення про випуск обліга­цій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом, який має містити відомості, зазначені в ст. 11 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного па­пера — "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента обліга­цій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати відсотків (для про­центних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента. Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату від­сотків.

Доходи з облігацій підприємств виплачуються за рахунок коштів, що залиша­ються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явни­ка, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвід­чують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Рішення про випуск довгострокових (від 5 до 10 років) та середньострокових (від 1 до 5 років) казначейських зобов'язань приймає Кабінет Міністрів України, а рішення про випуск короткострокових (до одного року) зобов'язань — Мініс­терство фінансів, які визначають умови їх випуску, включаючи розмір і порядок виплати доходу.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошо­вих коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення вста­новленого строку депозиту і відсотків з нього. Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запи­тання. Законодавство передбачає видачу як іменних сертифікатів (обігу не під­лягають, а їх продаж іншим особам є недійсним), так і сертифікатів на пред'яв­ника. Реквізити ощадних сертифікатів визначені в ст. 18 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Доход з ощадних сертифікатів виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

Інвестиційний сертифікат. Відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 1994 p., інвестиційний сертифікат є цінним папером, який випуска­ється виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів. Правовий режим певних інвестиційних сертифікатів визначений Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", за яким інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право влас­ності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнико­ві векселя (векселедержателеві).

Для запровадження комерційного кредиту, поліпшення розрахункових відно­син між суб'єктами господарської діяльності постановою Верховної Ради України "Про застосування векселів в господарському обороті України" від 17 червня 1992 р.1 введено вексельний обіг з використанням простого і переказного вексе­лів відповідно до Женевської конвенції 1930 р. Особливості обігу векселів в Україні визначені Законом України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р.

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р.2, а також іншими за­конодавчими актами України.

Так, запровадження в обіг приватизаційних майнових сертифікатів (цінних паперів, які засвідчують право власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств) у паперовій формі було здійснено згідно з вищезазначеним законом, а також відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її виконанням" від 29 липня 1994 p., Указу Президента України "Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сертифіка­тів" від 21 квітня 1994 р. та Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 року "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її виконанням" від 31 серпня 1994 р. Видача приватизаційних майнових сертифі­катів здійснювалася в порядку, встановленому Положенням про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженим наказом Національного банку України від 2 грудня 1994 р. із змінами, внесеними наказом від 14 листо­пада 1995 р.

Приватизаційні папери мають такі реквізити: запис про належність папера до України; найменування органу, що випустив папір; зазначення виду приватиза­ційного папера, серії та порядкового номера; дату випуску і строк використання; номінальне значення приватизаційного папера у вартісному, обчисленому вихо­дячи з відновної вартості майна, що приватизується, та (або) натуральному вираженні, або в умовних одиницях; прізвище, ім'я, по батькові та місце проживан­ня власника, відомості про документ, що посвідчує його особу; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку установи, яка видала папір.

У приватизаційних паперах також міститься інформація про умови і порядок використання їх та про права власника.

Приватизаційні папери використовувалися громадянами України лише шля­хом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують пра­во власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизацій­ного папера з обов'язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супроводжується пога­шенням приватизаційного папера. Угоди, укладені з використанням приватиза­ційних паперів для цілей, не передбачених Законом України "Про приватизаційні папери", є недійсними. Нині у зв'язку з завершенням приватизації державного майна таким способом обіг приватизаційних паперів припинився.

Розглянуті тут види цінних паперів названі в ст. З Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" є вичерпним переліком, який уявляється невиправдано обмеженим. У цивільному обороті беруть участь й інші документи, які за своїм призначенням можна було б віднести до цінних паперів, зокрема чек, коноса­мент тощо.

Чек застосовується для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою ско­рочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані по­слуги. Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його ра­хунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів (п. 44 Інструкції № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвер­дженої постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 p.).

Коносамент є товаророзпорядчим документом, що засвідчує право його дер­жателя розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення. Коносамент застосовується переважно при здій­сненні морських перевезень і є доказом приймання перевізником вантажу, зазна­ченого в коносаменті. Реквізити коносамента визначені ст. 138 Кодексу торго­вельного мореплавства (КІМ) України. Передача коносамента здійснюється з додержанням таких правил: 1) іменний коносамент може передаватися за імен­ними передаточними написами або в іншій формі з додержанням правил, уста­новлених для передачі боргової вимоги; 2) ордерний коносамент може передава­тися за іменними або бланковими передаточними написами; 3) коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення (ст. 140 КТМ Ук­раїни).

Таким чином, охарактеризовані документи мають ознаки цінних паперів, але в законодавчому порядку їх такими не визнано. У зв'язку з цим було б доцільно включити їх до переліку цінних паперів, закріпленого Законом України "Про цін­ні папери і фондову біржу", а сам перелік зробити відкритим.