§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Чинне законодавство не містить конкретного переліку випадків участі тери­торіальних громад у цивільних правовідносинах. Однак у деяких законодавчих актах певні випадки такої участі передбачено. При цьому можна виділити кілька груп цивільних правовідносин, учасниками яких виступають територіальні гро­мади. Найпоширенішими серед них, зокрема, є: відносини власності; договірні відносини; відносини, що виникають із факту заподіяння шкоди.

Визначальну роль для цивільної правосуб'єктності територіальних громад має ст. 142 Конституції України. Згідно з цією статтею матеріальною і фінансо­вою основною місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи міс­цевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності терито­ріальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Тери­торіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними ор­гани місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній влас­ності (ст. 143 Конституції України). Аналогічна норма міститься також у п. З ст. 16 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні". На практиці територіаль­ні громади управляють комунальним майном, як правило, через утворені ними органи.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються зако­нами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відпо­відальність за свою діяльність згідно з законом.

Представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Для ефективної реалізації цих завдань створюються виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад: виконавчі комітети, відділи, управлін­ня та інші створювані радами виконавчі органи. Закон "Про місцеве самовряду­вання в Україні" чітко визначає повноваження рад, виконавчих органів, а також сільського, селищного, міського голови як головної посадової особи відповідної територіальної громади.

Зокрема, виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад у сфері цивільно-правових відносин є прийняття рішень про випуск місцевих позик, про відчуження комунального майна, про приватизацію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та ор­ганізацій комунальної власності відповідної територіальної громади, про переда­чу іншим органам (наприклад, державним адміністраціям) окремих повноважень щодо управління комунальним майном, про створення спільних підприємств.

Певними повноваженнями (власними і делегованими) наділяються виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, які дають їм можливість виступати суб'єктом різноманітних, у тому числі цивільних, правовідносин (статті 27, 29, ЗО, 31, 32 та 35 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальна громада може отримувати в дар та успадковувати майно, тоб­то бути суб'єктом договірних та спадкових відносин. У порядку, встановленому законом, територіальна громада може набути право власності на безхазяйну річ, на знахідку, на бездоглядну домашню тварину, на скарб (статті 337, 340, 343 та 345 ЦК України).

Територіальні громади є також суб'єктами цивільно-правової відповідально­сті. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями належним їм майном. Вони не­суть субсидіарну майнову відповідальність за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, які перебувають на місцевому бюджеті і володіють майном на праві оперативного управління, але не несуть таку відповідальність за зобов'я­заннями своїх юридичних осіб, які володіють майном на праві повного господар­ського відання.

Повноваження АРК визначаються Конституцією України та Конституцією АРК. Так, АРК є суб'єктом права власності щодо належного їй майна. Відповідно до ст. 328 ЦК України у власності Автономної Республіки Крим є майно, у тому числі грошові кошти, які належать їй відповідно до закону. Від імені та в інтере­сах АРК право власності здійснюють її органи влади. Водночас не можна не звернути увагу на можливе неоднозначне тлумачення ст. 138 Конституції України в тій її частині, згідно з якою до відання АРК належить "управління май­ном, що належить Автономній Республіці Крим". Як бачимо, в Конституції України наведена норма не містить прямого положення про те, що майно належить АРК на праві власності, як це зроблено в новому ЦК України. Тому, якщо припустити, що Автономній Республіці Крим належить майно, яке є власністю держави Україна, то виявиться, що АРК взагалі позбавлена права бути власником майна, що також буде давати підстави для критики. Тому бажа­но, щоб сумніви у тлумаченні зазначеної норми усунув Конституційний Суд України.