§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Суб'єктами зобов'язання водночас можуть бути кілька боржників або кілька кредиторів, або водночас кілька боржників і кілька кредиторів. Такі зобов'язан­ня, у яких беруть участь не один, а кілька боржників або кредиторів, дістали наз­ву зобов'язань із множинністю осіб. Такі зобов'язання можуть бути активними, пасивними та змішаними.

Зобов'язання із множинністю осіб підпорядковуються тим самим правилам, що й будь-які інші цивільні зобов'язальні правовідносини. Проте у деяких випад­ках, пов'язаних безпосередньо з виконанням, вони регулюються в особливому порядку.

Якщо в зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів, завжди виникає питан­ня, хто з цих кредиторів і в якому обсязі має право вимагати від боржника ви­конання покладеного на останнього обов'язку.

Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька боржників, не менш важливо з'ясу­вати характер їх спільного обов'язку перед кредитором.

Якщо зобов'язання характеризуються множинністю кредиторів і множинніс­тю боржників, то істотними є дві проблеми — як і кому виконувати це зобов'я­зання.

З точки зору способу виконання зобов'язання з множинністю осіб (активні, пасивні та змішані) поділяються на часткові та солідарні.

У частковому активному зобов'язанні кожен із кредиторів має право вимага­ти від боржника виконання зобов'язанню лише у певній частці. Кредитор, який одержав належне йому виконання, із зобов'язання вибуває, але воно зберігає свою силу для решти кредиторів доти, поки вони не здійснять належне їм право.

У частковому пасивному зобов'язанні кожен із боржників зобов'язаний нада­ти кредиторові виконання лише у певній частці з тим, щоб боржник, який вико­нав зобов'язання, вибував, але воно зберігало силу для решти боржників, поки вони не виконають покладений на них обов'язок перед кредитором.

У змішаному частковому зобов'язанні поєднуються обидва принципи: в тако­му зобов'язанні кожен із кредиторів може вимагати виконання в певній частці від кожного із боржників.

У солідарному активному зобов'язанні кожен із кредиторів має право вима­гати від боржника виконання в повному обсязі. Як тільки боржник надасть пов­не виконання хоч би одному із кредиторів, зобов'язання припиняється. У солі­дарному пасивному зобов'язанні кредитор вправі вимагати виконання в повному обсязі від будь-якого боржника, тому він має право заявляти вимогу про вико­нання і до всіх боржників водночас, і до будь-якого з них у частині боргу. Але зобов'язання припиняється як тільки повне виконання буде надано кредиторові хоч би одним із боржників.

У змішаному солідарному зобов'язанні також поєднуються обидва принципи виконання солідарного зобов'язання. В такому зобов'язанні кожен із кредиторів може вимагати виконання в повному обсязі від кожного з боржників.

Таким чином, солідарний порядок виконання істотно відрізняється від част­кового, причому нерідко буває так, що одна зі сторін вимагає солідарного вико­нання зобов'язання, в той час як інша погоджується лише на часткове виконан­ня. Такий спір вірогідніший у пасивних зобов'язаннях, у яких для кредитора більш прийнятна солідарна відповідальність, а для боржника, навпаки, — част­кова. Такий спір має розглядатися відповідно до вимог статей 173 і 174 ЦК УРСР, статей 542—545 ЦК України. Основним і загальним визнається частко­вий порядок виконання зобов'язання із множинністю осіб, він презюмується законодавством. Солідарний порядок розрахований лише на деякі випадки, зокрема:

1)  коли законом або іншим нормативним актом прямо передбачено солідарне виконаний зобов'язання. Наприклад, ст. 451 ЦК УРСР, ст. 1209 ЦК України встановлюють, що особи, які спільно заподіяли шкоду, є солідарними боржника­ми перед потерпілим;

2) якщо солідарний спосіб виконання зобов'язання передбачений угодою сто­рін. Наприклад, при укладенні договору позики сторони можуть встановити со­лідарні зобов'язання для боржників;

3)  коли предмет зобов'язання є неподільним. У такій ситуації виконання зо­бов'язання частками неможливо.

У часткових зобов'язаннях важливо визначити розмір частки виконання, яка припадає на кожного з учасників. Для цього слід звернутися до аналізу юридич­ної підстави виникнення зобов'язання. Якщо із суті зобов'язання або безпосеред­ньо з угоди, яка існує між боржниками та кредиторами, не можна встановити конкретні частки, відповідно до яких має виконуватися це зобов'язання, законо­давець встановлює принцип рівності цих часток.

У солідарному зобов'язанні після того, як виконання в повному обсязі було вже витребуване одним із солідарних кредиторів або надане одним із солідарне зобов'язаних боржників, може виникнути питання про взаємні розрахунки між самими кредиторами або боржниками. При цьому слід виходити з таких загаль­них правил. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зо­бов'язаний відшкодувати іншим кредиторам належні їм частки виконання у тому розмірі, який залежить від характеру правовідносин, що складаються між солі­дарними кредиторами. Солідарний боржник, який виконав зобов'язання, може перекласти відповідні частки виконання на інших солідарних боржників. Обсяг таких обов'язків визначається характером відносин, які пов'язують співборжни­ків. Так, ч. 5 ст. 175 ЦК УРСР, п. 1 ст. 546 ЦК України передбачають, що борж­ник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти боржників у рівних частках, якщо інші умови не встановлені законом або договором. Невиплачене одним із співборжників боржникові, який виконав солідарне зобов'язання, поділяється у рівних частках між ним та інши­ми співборжниками.

Таким чином, регресним визнається зобов'язання, на підставі якого кредитор (регредієнт), зобов'язаний перед третіми особами до виконання, має право від­нести його повністю або частково за рахунок боржника (регресата), дія або без­діяльність якого зумовили залучення кредитора до відповідальності. Як правило, регресат відповідає перед регредієнтом, а регредієнт — перед третьою особою. Пряма відповідальність регресата перед третьою особою без відповідальності регредієнта може мати місце лише у випадках, безпосередньо встановлених законом.

Регресне зобов'язання характеризується такими ознаками. По-перше, воно є похідним від іншого (основного) зобов'язання; по-друге, один або всі його учас­ники — також суб'єкти основного зобов'язання; по-третє, виконання одним учасником зобов'язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зо­бов'язання.


<