§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Оскільки договір є спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, пого­дження ними умов договору проходить принаймні дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, яка має назву оферти, і прийняття пропозиції другою стороною, або акцепту. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, на­зивається оферентом, а сторона, яка прийняла її, — акцептантом.

Загальний порядок укладення цивільно-правових договорів визначено в стат­тях 153—159 ЦК УРСР, статтях 640—652 ЦК України. Існують певні особливос­ті укладення біржових угод (договорів), проведення торгів на аукціонах, у поряд­ку конкурсу тощо.

Для того щоб вступити в договірні відносини, один із учасників повинен вия­вити ініціативу тобто виступити з пропозицією укласти договір (офертою). Але чи всяка ініціатива (пропозиція) може вважатися офертою і породжувати певні юридичні наслідки для особи, що її зробила? ЦК УРСР не містить ознак оферти, хоч вони можуть бути виведені з загальних положень цивільного законодавства шляхом доктринального тлумачення.

Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка адресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору і виражає намір осо­би, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною договором у разі її прийнят­тя (п. 1 ст. 643 ЦК України). Отже, оферта характеризується такими рисами: по-перше, вона адресується конкретно одній чи кільком особам. Коли пропозиція розрахована на невизначене коло осіб (наприклад, у рекламах), то вона розгля­дається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не зазначено в цій пропози­ції. По-друге, оферта має містити вказівку на істотні умови майбутнього догово­ру, тобто ті, що визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, або в погодженні яких зацікавлений оферент. По-третє, пропозиція вира­жає твердий намір оферента вважати себе зв'язаним договором і запропоновани­ми умовами в разі їх прийняття (акцепту) другою стороною.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазначення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір можна змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше, як до моменту або в момент її одержання адресатом. У цьому разі раніше зроблена оферта втрачає свою значимість, отже, і не зв'язує оферента. Оферта, яку одержав адресат, не може бути відкликана протягом строку для її акцепту, якщо інше не застережено в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи з обстановки, в якій вона зроблена.

Відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття нею пропозиції ви­знається акцептом. Акцепт має бути повним і безумовним. Це означає, що ак­цептант повністю погоджується із запропонованими умовами договору і повідом­ляє про це оферента. Якщо пропозицію укласти договір зроблено із зазначення строку для відповіді, то договір вважається укладеним за умови, що особа, яка зробила пропозицію, одержала від другої сторони відповідь про прийняття про­позиції протягом цього строку (ст. 155 ЦК УРСР, ст. 645 ЦК України).

У пропозиції укласти договір, яка адресується другій стороні, строк для від­повіді може й не зазначатись. У цьому разі укладення договору залежить від то­го, в якій формі зроблено пропозицію — усній чи письмовій. Коли оферта зроб­лена усно, без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо друга сторона негайно заявила оферентові про прийняття нею пропозиції. Якщо ж таку пропозицію зроблено в письмовій формі, договір вважається укла­деним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержано протягом нормально-необхідного для цього часу (ст. 156 ЦК УРСР). Дещо інакше сформульовано це правило стосовно письмової оферти, яка не містить строку для акцепту, в ст. 646 ЦК України: якщо письмова оферта не містить строку для акцепту, договір вва­жається укладеним за умови, що акцепт одержано оферентом до закінчення строку, встановленого законом чи іншим нормативно-правовим актом, а якщо та­кий строк не встановлений — протягом необхідного для цього часу. При цьому враховуються й встановлені строки для пробігу кореспонденції певного виду в обидва кінці.

Іноді замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встановлений для акцепту строк вчиняє дії по виконанню зазначених в оферті умов договору: відвантажує товари, надає послуги, сплачує відповідні суми то­що. Такі дії слід вважати акцептом, якщо інше не передбачено законодавчими ак­тами або не зазначено в оферті. Вчинення таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення договору, і водночас його виконання. Як і оферта, акцепт мо­же бути відкликаний акцептантом однієї із сторін і втратити чинність, якщо по­відомлення про його скасування оферент одержав до моменту або в момент одер­жання самого акцепту. В разі відкликання акцепту або неодержання відповіді від акцептанта протягом встановленого для цього часу оферент вважається вільним від тих обов'язків, що пов'язані з раніше зробленою ним пропозицією.

Проте, як бути з відповіддю на пропозицію, яка була відправлена своєчасно, але з вини органів зв'язку або з інших причин надійшла.до оферента із запізнен­ням? Адже закінчення строку для відповіді та її відсутність оферент міг розціни­ти як відмову від пропозиції, і буває, що він уже уклав договір з іншою особою. З другого боку, акцептант, упевнений у тому, що своєчасно відправлену відпо­відь оферент вже одержав, міг приступити до виконання договору і зробити пев­ні витрати. Відповідно до ст. 157 ЦК УРСР, ст. 647 ЦК України, якщо з одержа­ної із запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь було надіслано своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли оферент негайно повідомить другу сторону про одержання відповіді із запіз­ненням. У цьому разі відповідь, що запізнилася, вважається новою пропозицією. Якщо ж такого повідомлення оферент не зробить, то він повинен виконати укла­дений договір або відшкодувати збитки, заподіяні акцептантові у зв'язку з неви­конанням договору. Оферент може підтвердити чинність раніше зробленої про­позиції і в тому разі, коли відповідь на неї запізнилася.

Як відзначалося, акцепт має бути повним і безумовним, і тільки тоді він свід­читиме про згоду сторін щодо істотних умов договору.

Але нерідко, погоджуючись у принципі укласти договір, друга сторона вису­ває свої умови або пропонує укласти інший за характером договір. Згода, яка супроводжується застереженнями та контрпропозиціями, не може вважатися ак­цептом. Тому згідно з ч. 1 ст. 158 ЦК УРСР, ст. 648 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається від­мовою від пропозиції і в той же час є новою пропозицією. Сторони в цьому разі міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент — акцептантом, бо на нову пропозицію потрібна згода колишнього оферента. Переговори або обмін листами між сторонами можуть тривати довго і завершитись або досягненням згоди щодо умов договору, або не дати бажаного результату.

Важливим є встановлення моменту, з якого договір вважається укладеним. Договір вважається укладеним у момент одержання акцепту особою, яка напра­вила оферту. Якщо ж для укладення договору, крім згоди сторін, потрібна пере­дача майна або вчинення іншої дії (реальний договір), то він вважається укладе­ним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії (пункти 1 і 2 ст. 642 ЦК України).

Договір укладається в певній формі: усній, письмовій чи шляхом вчинення конклюдентних дій (ст. 42 ЦК УРСР, ст. 206 ЦК України). Коли сторони домо­вились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту на­дання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не була передбачена. Якщо згідно із законом або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, теле­фонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надіслала. У передбачених за­коном випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (ст. 154 ЦК УРСР). У нинішніх умовах розширилися технічні мож­ливості вияву волі сторін на укладення договору, зокрема за допомогою факси­мільного, електронного чи іншого зв'язку. Можливе використання й інших за­собів оформлення договірних відносин, які дають можливість достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором.

Певні відмінності від зазначеного загального порядку має укладення госпо­дарських договорів між юридичними особами. Чинне цивільне законодавство ви­ходить з вимоги письмового оформлення угод (договорів), що укладаються між юридичними особами (ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР, п. 1 ст. 209 ЦК України). Ініціативу в укладенні договору може виявити будь-яка сторона. При цьому складається проект договору або лист (телеграма, телефонограма тощо), які виконують роль пропозиції укласти договір (оферти). Найчастіше це здійснює постачальник, під­рядник тощо, які в широкому розумінні є послугонадавачами.

У деяких видах господарських відносин складанню проекту договору передують так звані переддоговірні контакти, коли, наприклад, замовник передає підрядни­кові необхідну проектно-кошторисну та іншу документацію для здійснення капіталь­ного будівництва, а проектантові — вихідні дані для проектування тощо.

Одержавши проект договору у двох примірниках, друга сторона розглядає його, в разі згоди із запропонованими умовами договору підписує його і один примірник надсилає оферентові. У цьому випадку договір вважається укладеним. За наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить за­стереження в договорі, та в певний строк надсилає другій стороні два примірни­ки протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У цьому разі укладен­ня договору проходить ще одну стадію — стадію переддоговірного спору.

Враховуючи існуючу підвідомчість господарських спорів, розбіжності, які ви­никають при укладенні договору між організаціями, що грунтується на обов'яз­ковому для обох сторін державному замовленні, їх розв'язують господарський і третейський суд, оскільки законом не встановлено інше. Розбіжності ж між наз­ваними організаціями, що виникають при укладенні договору, який не грунтуєть­ся на обов'язковому для обох сторін державному замовленні, можуть розв'язу­ватися господарським судом, якщо це спеціально передбачено законом або погодженням сторін (ст. 159 ЦК УРСР).

Чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає порядку досудового врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення госпо­дарських договорів. Відповідно до ст. 10 ГПК спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути передані на вирішення господарського су­ду. Більш загальним (оскільки стосується не тільки господарських договорів) є положення ст. 651 ЦК України, за якою розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органів влади АРК, органу місцевого самоврядування, вирішуються судом, а розбіжності, що виникли між сторонами не за зазначеними підставами, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

Окремі правила діють при укладенні біржових угод (договорів). Біржові операції (угоди) дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Біржові брокери — це фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до стату­ту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони пред­ставляють, по здійсненню біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі (ст. 16 Закону Ук­раїни "Про товарну біржу").

За певну кількість днів до початку торгів, визначених у правилах біржової торгівлі, клієнт — продавець або покупець — повинен представити брокерові за­мовлення. Брокер має право перевірити інформацію, зазначену в замовленні, фі­нансовий стан клієнта, кількість і якість товару. За наявності згоди представляти клієнта на біржових торгах брокер повинен одержати від нього належно оформ­лене доручення. Клієнт у свою чергу має перерахувати на рахунок брокера га­рантійний внесок (маржу) — певну кількість відсотків від вартості товарів за повною купівельною (продажною) ціною. Розмір відсотків визначається угодою сторін. Продавець товару повинен зазначити у замовленні мінімальну продажну ціну, а покупець — бажану і максимальну ціну. Після цього брокер складає карт­ку замовлення, одна копія якої залишається у брокера, а друга передається мак­лерові, що веде торги. Реєстрація укладених угод здійснюється службою реєст­рації біржі як під час торгів, так і в певний строк після їх завершення, зазначений у правилах біржової торгівлі на даній біржі.

Укладення договорів на аукціоні, зокрема продаж об'єктів малої приватиза­ції, проводиться відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих дер­жавних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 р. Продаж на аук­ціоні полягає у прямій передачі права власності на об'єкт покупцеві, який запропонував під час торгів найвищу ціну. Аукціон проводиться відповідним ор­ганом приватизації або уповноваженою ним юридичною особою за наявності не менше як трьох покупців, які повинні зареєструвати себе як учасники аукціону. Торги на аукціоні здійснює безпосередньо ведучий (ліцитатор), який спочатку описує об'єкт приватизації та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни об'єкта. Якщо протягом трьох хвилин після оголошення не буде запропоновано вищу ціну, ліцитатор одночасно з ударом мо­лотка робить оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. Результати продажу майна на аукціоні оформляються договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представни­ком відповідного органу приватизації. Цей договір підлягає нотаріальному посві­дченню і реєстрації місцевою радою народних депутатів.

Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцеві, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов — найвищу ціну. Добір покупців за конкурсом про­водить конкурсна комісія, яку створює орган приватизації. Конкурсна комісія ви­значає умови і термін проведення конкурсу. Для участі в конкурсі покупець по­дає до конкурсної комісії свій план приватизації об'єкта. Конкурс здійснюється у два етапи. На першому етапі оголошується попередній переможець конкурсу. Ін­формація про його пропозиції доводиться до всіх учасників конкурсу. Якщо про­тягом п'яти робочих днів від них не надійдуть додаткові пропозиції, то поперед­ній переможець оголошується покупцем. За наявності інших пропозицій проводиться додаткове засідання конкурсної комісії, яка розглядає ці пропозиції і визначає остаточного переможця. Працівники підприємства, які створили това­риство покупців і беруть участь у конкурсі, за інших рівних умов мають пріори­тетне право на його придбання. Результати конкурсу оформляються протоколом і затверджуються органом приватизації. З переможцем конкурсу укладається до­говір купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню і реєстрації міс­цевою радою.

Після укладення договору може виникнути потреба у його зміні чи розірванні. Щоб забезпечити стабільність майнового обороту і впевненість учасників у непо­рушності взятих зобов'язань, закон (ст. 162 ЦК УРСР, ст. 653 ЦК України) заборо­няє односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну умов договору, за винятком випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Зміна договору означає, що зобов'язання сторін діють відповідно до зміне­них умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. При розірванні дого­вору зобов'язання сторін припиняються. Зміна і розірвання договору допуска­ються лише за угодою сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами або договором. Угода про зміну або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, в якій був укладений договір, якщо із законодавчого акта, договору або звичаїв ділового обороту не випливає інше.

Окремі правила діють щодо зміни або розірвання господарських договорів між юридичними особами. Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу підприємство чи організація, яка вважає за необхідне змінити або розір­вати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала таку пропозицію, повинна відповісти на неї не пізніше 20 днів піс­ля її одержання. Якщо учасники не досягли згоди щодо зміни або розірвання до­говору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуван­ням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Новим ЦК України (п. 2 ст. 653) встановлено загальний порядок зміни або розірвання цивільно-правових договорів. Вимога про зміни чи розірвання договору може бути заявлена заінтересованою стороною до суду у разі одержання від­мови другої сторони на пропозицію змінити чи розірвати договір, а в разі неодер­жання відповіді — у строк, зазначений у пропозиції або встановлений договором чи законом або іншим нормативно-правовим актом, а за його відсутності — у двадцятиденний строк.

Новими ЦК України є положення, які дають підстави стороні заявити вимогу про зміну чи розірвання договору при істотному порушенні договору другою сто­роною, а також у зв'язку з істотною зміною обставин. Відповідно до пунктів 2 і З ст. 654 ЦК України сторона може заявити вимогу про зміну чи розірвання до­говору при істотному порушенні договору другою стороною. Порушення догово­ру, допущене однією із сторін, вважається істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для другої сторони, що остання значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, за винятком випад­ків, коли сторона, яка порушила договір, не передбачила такого результату і ро­зумна інша особа, яка діє за аналогічних обставин, не передбачила б цієї шкоди.

Важливим є також правило нового ЦК щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. За ст. 655 ЦК України істотна зміна об­ставин, якими сторони користувалися при укладенні договору,,є підставою для його зміни або розірвання, якщо інше не передбачено договором або не випливає з його суті. Зміна обставин визнається істотною, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це розумно передбачити, договір взагалі не був би ними укладений на умовах, які значно відрізняються від погоджених умов.

Якщо сторони не досягли згоди про приведення договору у відповідність з об­ставинами, які істотно змінилися, або про його розірвання, договір може бути ро­зірваний, а за підставами, зазначеними у п. 4 ст. 655 ЦК, змінений судом на ви­могу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

—  у момент укладення договору сторони виходили з того, що таких змін об­ставин не відбудеться;

—  зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не мог­ла подолати за того ступеня турботливості та обачності, яких від неї вимагалося за характером договору та умовами обороту;

—  виконання договору без зміни його умов настільки порушило б співвідно­шення майнових інтересів сторін і спричинило б для заінтересованої сторони та­ку шкоду, що вона значною мірою позбулася б того, на що мала право розрахо­вувати при укладенні договору;

—  із звичаїв ділового обороту або суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При розірванні договору внаслідок істотно змінених обставин суд на вимогу будь-якої із сторін визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхід­ності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обста­вин допускається за рішенням суду у виключних випадках, коли розірвання до­говору суперечить громадським інтересам або потягне за собою для сторін шко­ду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (пункти 3 і 4 ст. 655 ЦК України).

Крім зміни або розірвання договору, допускається й продовження (пролон­гація) його дії на новий строк. Так, відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закін­чення його строку він вважається продовженим на той самий строк і на тих са­мих умовах, які були передбачені договором. Найчастіше продовження дії дого­вору оформляється угодою сторін, вчиненою шляхом обміну листами, телеграмами або іншим способом.


<