§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Важливе значення для ефективного функціонування правової системи мають постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких на підставі аналізу й узагальнення судової практики містяться керівні роз'яснення судам з питань засто­сування чинного цивільного законодавства при розгляді різних категорій цивіль­них справ. Вони віддзеркалюють стан застосування судами України законодавст­ва і публікуються у відповідних збірниках.

Судова практика, яка закріплюється в окремих рішеннях з цивільних справ, не має обов'язкового значення для судів країни. Рішення з конкретних справ зо­бов'язують лише учасників спорів, і у разі набрання ними законної сили є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ст. 14 ЦПК України). Разом з тим вивчення судової практики необхідно для з'ясування зміс­ту цивільних законів та їх правильного застосування. Судову практику законода­вець також враховує у процесі вдосконалення чинного законодавства і видання нових нормативних актів.

Статтею 40 Закону України "Про судоустрій України" від 5 червня 1981 р. передбачалася обов'язковість керівних роз'яснень Верховного Суду України з питань застосування законодавства для судів, інших органів і посадових осіб, що застосовують закон, з якого було дано роз'яснення. Статтею 12 Закону України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 р. також встановлювалося, що роз'яс­нення Вищого арбітражного суду є обов'язковими для судів та учасників госпо­дарських правовідносин, що застосовують законодавство, з якого було дано роз'­яснення.

Однак у зв'язку з проведенням судової реформи відбулися певні зміни у ком­петенції Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, одним з яких є Вищий господарський суд України. Так, відповідно до ст. 55 Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р. Пленум Верховного Суду України дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодав­ства, у разі необхідності визнає нечинними відповідні роз'яснення вищих спеці­алізованих судів, а за ст. 44 цього ж Закону Пленум Вищого спеціалізованого суду дає роз'яснення з питань застосування спеціалізованими судами законодав­ства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції1. Таким чином, за новим законодавством роз'яснення зазначених судових органів мають рекомендаційний характер.

У юридичній науці роз'яснення вищих судових органів іноді визнаються дже­релом права.2 На наш погляд, є більше підстав розглядати їх лише як форми тлу­мачення чинного законодавства, що застосовується судами.

Новий ЦК України надає судам можливість при розгляді цивільних справ враховувати звичаї ділового обороту та норм моралі.

Особлива роль у правовій системі належить рішенням Конституційного Суду України, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 150 Конституції України).


<