§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

До останнього часу такого інституту ні радянське цивільне законодавство, ні українське не знало. В Основах цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік від 31 травня 1991 р. про цей інститут ще не згадується. Але вже в Законі Російської Федерації "Про товарні знаки, знаки обслуговування і найме­нування місця походження товару" від 23 вересня 1992 р.1 він виступає як сфор­мований цивільно-правовий інститут. У країнах з розвинутою ринковою економі­кою цей інститут відомий уже давно. Він згадується у Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. Конвенція, зокрема, про­голошує, що вказівка на походження або найменування місця походження това­ру належить до об'єктів промислової власності і підпадає під дію Паризької кон­венції (ст. 1). Стаття 10 Конвенції проголошує, що пряме чи побічне використання неправильного зазначення походження виробу або особи виробни­ка, фабриканта чи комерсанта є правопорушенням, яке тягне за собою відпові­дальність за цивільним законодавством. Якщо при виробництві товару або тор­гівлі ним буде неправильно зазначено місце його походження чи місцевість, де розташований цей пункт, або неправильно вказано країну чи країну, де застосо­вується неправдива вказівка про походження, то це визнається порушенням прав фізичної чи юридичної особи, яка є виробником чи комерсантом цього то­вару.

Зміст цих статей Паризької конвенції про охорону промислової власності на­ведено для того, щоб підкреслити значення найменування місця походження то­вару в умовах ринкових відносин ще наприкінці минулого століття. Протягом минулого століття значення і роль права на зазначення походження товару не тільки не знизились, а навпаки, ще більше зросли. Свідченням цього є розробка і прийняття законодавства про місце походження товару в країнах СНД, де до цього часу його ніколи не було. Не було такого законодавства і в Україні. 16 червня 1999 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"2.

Право на зазначення походження товару — це новий цивільно-правовий інститут, який в Україні тільки складається. Зазначення походження товару — це термін, який охоплює такі терміни: просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення місця походження товару. В поняття "кваліфіковане зазначення місця походження товару" входять: назва місця походження товару, тобто назва географічного місця, яка вживається як позна­чення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих при­родних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

Правові засоби індивідуалізації учасників товарного оборогу, товарів і послуг    605

та географічне зазначення походження товару — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічно­го місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зу­мовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

За новим ЦК України (глава 45) передбачено право інтелектуальної власнос­ті лише на географічне зазначення, яке передбачає правову охорону з дати дер­жавної реєстрації цього права. Обсяг правової охорони визначається характерис­тиками товару ( послуги) і межами географічного місця його походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на гео­графічне зазначення.

Правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є: право на ви­знання позначення товару ( послуги) географічним зазначенням; право на вико­ристання географічного зазначення; право перешкоджати неправомірному вико­ристанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання. Таке право є чинним з дати, наступної за датою державної реєст­рації, і охороняється безстрокове за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Розробка і прийняття такого законодавства — це не данина моді ринкових відносин. Це гостра потреба нашого часу. Справа в тому, що на якісні характе­ристики, крім технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають ще й інші фактори, які часто не залежать навіть від технічного рівня виробництва чи будь-яких інших умов вироблення товару. Такими додатковими факторами, що зумовлюють значною мірою якісні та інші характеристики товару, можуть бути певні властивості того чи іншого географічного району. Це можуть бути різнома­нітні фактори — вода, повітря, грунти, кліматичні, гідрологічні та інші умови. Так, певні сорти вина можна виробити з винограду, що вирощується тільки в та-кій-то місцевості, на виробництво пива впливають ряд властивостей саме певно­го географічного району — вода, ячмінь, хміль тощо. Тканина даного сорту може бути вироблена тільки з вовни овець певної породи, що вирощуються у певній місцевості.

Це природні фактори географічного району, які можуть зумовлювати певні якісні показники вироблюваного товару (наприклад, мінеральної води). Але на якісні характеристики товару можуть впливати також і люди — виробники цього товару, наприклад гуцульські киптарики, мабуть, ніхто краще не зробить як самі гуцули. Виробництвом оптичних приладів прославив себе київський завод "Ар­сенал", миколаївські та херсонські суднобудівники користуються авторитетом у світі. Таких прикладів можна навести багато, коли саме майстерність, професіо­налізм виробника, технічний рівень виробництва зумовлюють більший попит то­вару і, отже, його конкурентоспроможність на ринку.

Можливий ще й третій напрям впливу на конкурентоспроможність товару — це поєднання географічного фактора з людським. Вміле використання спеціаліс­тами високого класу, фахівцями переваг, властивостей та інших якостей певного місцевого району істотно підвищує конкурентоспроможність їх виробів, значно підвищує ефективність вироблюваного товару, в результаті чого зростає попит на нього, поширюються чутки про особливі властивості товару, вироблюваного в тому чи іншому географічному районі. Наприклад, з винограду, що має особливі властивості, винороби високого класу виробляють вино, яке користується великим попитом на ринку. Зрозуміло, що некваліфікований винороб навіть з хоро­шого винограду не зробить добре вино. Таке поєднання місцевого фактора з люд­ським дає високий ефект, підвищує конкурентоспроможність товару.

Таким чином, на ринку складається певна оцінка товару, виробленого в пев­ному географічному об'єкті та ще й у поєднанні з людським фактором. Зростає значення найменування місця походження товару, виникає необхідність його правового регулювання.

Право інтелектуальної власності на кваліфіковане зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права у встановленому чинним законодавством по­рядку або внаслідок міжнародних договорів держави. Просте зазначення похо­дження товару реєстрації не підлягає.

Заявником на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мо­же бути будь-яка юридична чи фізична особа, яка має намір виробляти товар з характерними для даного географічного об'єкта властивостями або вже виробляє зазначений товар. Проте слід мати на увазі ту особливість цього інституту, що право на використання кваліфікованого зазначення походження товару не є мо­нопольним, тобто воно не є виключним правом. Це означає, що одне й те саме найменування місця походження товару може бути зареєстровано на ім'я кіль­кох заявників — користувачів цим найменуванням.

Особа, яка зареєструвала на своє ім'я кваліфіковане зазначення походження товару, набуває право на його використання (але не виключне право), якщо ви­роблюваний товар відповідає вимогам, викладеним у заявці на реєстрацію.

Проте для користування зазначенням походження товару не обов'язково усім користувачам його реєструвати, досить однієї реєстрації на ім'я будь-якої фізичної чи юридичної особи.

Право користування цим зазначенням походження товару на підставі дер­жавної реєстрації може бути надано будь-якій фізичній чи юридичній особі. Але таке право може бути надано за однієї неодмінної умови — виробник товару пе­ребуває у тому самому географічному об'єкті і виробляє товар з тими самими властивостями, які визначені у свідоцтві про реєстрацію найменування місця по­ходження товару.

У законі про зазначення походження товару чітко визначено порядок і умови проведення державної реєстрації, склад заявки та інші умови. Заявка має бути піддана відповідній експертизі, порядок проведення якої визначений статтями 9—13 Закону про охорону прав на зазначення походження товару.

Якщо в результаті експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазна­чення місця походження товару буде встановлено, що заявлене зазначення від­повідає вимогам закону і охороноздатності, то на підставі результатів експертизи приймається рішення про видачу свідоцтва на право використання кваліфікова­ного зазначення походження товару. На основі цього рішення проводиться його реєстрація в Державному реєстрі назв місць походження та географічних зазна­чень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, а на підставі реєстрації видається свідоцтво на право користування зазначенням походження товару.

Свідоцтво на право використання зазначення походження товару надає його володільцеві певні права і накладає на нього певні обов'язки. Основним правом, що надається свідоцтвом, є право на користування кваліфікованим зазначенням походження товару.

Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг     607

Використанням зазначення походження товару прийнято вважати застосу­вання його на товарах, для яких воно зареєстровано, а також на його упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках та іншій діловій документації, друкованих ви­даннях, офіційних бланках, вивісках, а також при демонстрації товару на вистав­ках і ярмарках, які проводяться на території держави. Власник свідоцтва має право наносити поряд з кваліфікованим зазначенням походження товару попере­джувальне маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні. Для попереджувального маркування назви місця походження товару за­стосовується обведена овалом абревіатура (НМП), а географічного зазначення — (ГЗП). Замість цього маркування або разом з ним може наноситися текст: "Зареєстрована в Україні назва місця походження товару" або "Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару".

Як уже зазначалося, право на користування найменуванням місця походжен­ня товару не є виключним і тому володілець свідоцтва на нього не має права ви­давати ліцензії на використання цього найменування іншим особам. Ці інші осо­би можуть просто одержати свідоцтво на право користування цим же зазначенням місця походження товару.

У законодавстві зарубіжних країн передбачається право юридичних і фізич­них осіб, які здійснюють посередницьку діяльність, використовувати свій товар­ний знак разом з зазначенням походження товару на підставі договору.

Закон Російської Федерації "Про товарні знаки, знаки обслуговування та найменування місця походження товару" встановив правило, за яким реєстрація найменування місця походження товару діє безстроково. Проте в більшості країн строк чинності свідоцтва обмежений, як правило, 10 роками. Але в законодав­стві багатьох країн є правило, за яким володілець свідоцтва може клопотати про подовження його чинності. Кількість разів подовження строку чинності свідоцт­ва не обмежується. Проте чинність свідоцтва може бути подовжена лише за умо­ви, що володілець свідоцтва перебуває у тому самому географічному об'єкті і ви­робляє товар із зазначеними у свідоцтві властивостями. В законі має бути встановлений порядок та умови подовження чинності свідоцтва.

Підстави припинення правової охорони найменування місця похо­дження товару. Такими підставами можуть бути:

—  визнання недійсною реєстрації зазначення походження товару за скаргою будь-якої особи, якщо реєстрацію було здійснено з порушенням вимог законодав­ства;

—  зникнення характерних для даного географічного об'єкта умов і неможли­вість виробництва товарів із зазначеними в Реєстрі властивостями, а також ви­знання цього зазначення видовою назвою товару;

—  дія реєстрації найменування місця походження товару на ім'я іноземної юридичної чи фізичної особи, крім зазначених підстав, може припинитися також у зв'язку з втратою права на дане найменування місця походження товару в кра­їні походження товару.

Чинність реєстрації найменування місця походження товару має припинити­ся з моменту публікації рішення Установи про це в бюлетені.

Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення похо­дження товару може бути припинено:

— за рішенням суду про припинення права у зв'язку з втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик, зазначених у Реєстрі стосовно да­ного зазначення походження товару;

—  в разі анулювання реєстрації найменування місця походження товару;

—  у зв'язку з ліквідацією юридичної особи або смерті фізичної особи — во­лодільця свідоцтва;

—  на підставі заяви володільця свідоцтва, поданого до Установи про відмову від права на використанння цього зазначення;

—  у разі несплати збору за подовження строку дії свідоцтва. Зрозуміло, що в разі припинення чинності реєстрації зазначення походження

товару припиняється і чинність свідоцтва на право його використання, адже зни­кає підстава права на використання зазначення походження товару.

Якщо зазначення походження товару набуває правового захисту, то в законі передбачено і захист цього права в разі його порушення.

Володілець свідоцтва має право заборонити використання зазначення похо­дження товару особам, які не мають свідоцтва на право його використання. Як­що свідоцтво на право використання зазначення місця походження товару мають кілька осіб, то всі вони мають право забороняти його використання іншим осо­бам.

Порушенням права на використання зазначення походження товару має ви-знаватигя й те, що використовується з такими словами, як "рід", "тип", "іміта­ція" і тому подібними-.

Порушенням має визнаватися також використання подібного позначення для однорідних товарів, що здатне ввести в оману щодо місця походження товару та його особливих властивостей. Порушенням також визнається використання за­реєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.

Крім заборони неправомірного використання найменування місця походжен­ня товару, володілець свідоцтва має право вимагати від порушника:

—  припиннення дій, що прушують право або створюють загрозу порушення;

—  вилучення з обігу товару з неправомірним використанням зазначення по­ходження;

—  вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесеного зазначен­ня походження, а при неможливості цього — знищення товару;

—  відшкодування втрат, включаючи неодержані доходи;

—  відшкодування збитків у розмірі, не більшому ніж отриманий порушником прибуток.

Усі спори, пов'язані з використанням зазначення походження товару, має розв'язувати суд.


<