§ 2. Право на торговельну марку : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Право на торговельну марку

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

В новому ЦК України пропонується саме така назва знака для товарів та по­слуг, яку ми найчастіше називали товарним знаком. Відповідно до Закону Украї­ни "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" знаком визнається таке позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних то­варів і послуг інших осіб, а відповідно до ст.494 ЦК України торговельною мар­кою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які при­датні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Та­кими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг     591

Значення торговельної марки. В умовах ринкової економіки істотно зрос­тає значення знаків для розрізнення одних і тих самих товарів, що виробляються різними виробниками, чи послуг, що надаються різними особами. При переви­щенні виробництва товарів і надання послуг над попитом споживачів гостро по­стає питання певної індивідуалізації їх. Товари і послуги, що виробляються (на­даються) різними підприємцями, завжди відрізняються характеристиками, ознаками, якістю тощо. Споживач повинен точно знати, хто виробник того чи іншого товару, хто надає ті чи інші послуги, чим характеризується той чи інший товар (послуги), який товар вигідніше придбати, які послуги відзначаються ви­щою якістю тощо. Тут споживачеві допомагають знаки для товарів і послуг, або торговельні марки.

Товарний знак — це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підпри­ємства від такого самого продукту іншого. Продукт у цьому разі вживається у значенні товар, тобто все, що продається. Цей товар повинен мати розпізнаваль­ний знак, аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних. Такий вибір істотно спрощується, якщо продукт позначений товарними знаками, оскільки, знаючи товарні знаки тієї чи іншої фірми, покупець може судити про якість та інші характеристики товару. Товарні знаки, зокрема, мають важливе значення для товарів народного споживання, у тому числі і для тих, які вживаються у до­машньому господарстві. До товарного знака дуже близький знак обслуговуван­ня. Він має своїм призначенням розрізняти сервіс різних підприємств. До сервісу входять, наприклад, надання автомобілів в оренду, організація туристичних мандрівок, підготовка різного роду оглядів і т. п. Економічна роль сервісу остан­німи роками зростає, тому знаки обслуговування набувають дедалі більшого значення.

В міжнародній практиці існують два специфічні види знаків: колективні зна­ки і сертифікати! знаки. Колективний знак належить групі або асоціації підпри­ємств, і користуватися ним можуть тільки члени цієї групи або асоціації. Колек­тивні знаки служать для позначення характерних властивостей продуктів, що випускаються цими підприємствами, зокрема на відповідність певним стандар­там якості. Сертифікати! знаки мають те саме призначення, що й колективні, але користуються ними не тільки члени певної групи або асоціації підприємств, а й інші підприємства, якщо вони додержуються встановлених вимог.

У світі немає країн, де б не застосовувались товарні знаки і де б вони не за­хищались. Виключне право на використання товарних знаків, як правило, діста­ють шляхом їх реєстрації, але в деяких країнах це виключне право закріплюється фактом першого використання знака.

Товарні знаки виконують в основному чотири функції: 1) вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що перебувають у цивільному обороті; 2) вка­зівка на походження товару або послуг; 3) вказівка на певну якість товарів і по­слуг; 4) рекламування даних товару і послуг.

Як уже зазначалося, торговельна марка виокремлює товари і послуги кон­кретного підприємства серед інших подібних. Це допомагає володільцю марки у продажу товару або наданні послуг, а покупцеві — у виборі потрібного товару чи послуги серед аналогічних.

Аби це виокремлення маркованого товару чи послуг було ефективнішим, зна­ки мають бути характерними (тобто відрізнятися від назви самого товару або сфери його застосування) і в той же час різко відрізнятися від знаків, які вико­ристовують конкуренти.

Функція вказівки на джерело походження товару чи послуги дуже близька до функції виокремлення. Тут під джерелом мається на увазі не географічна об­ласть, а підприємство.

Функція вказівки на певну якість товару чи послуг полягає в тому, що тор­говельна марка, за загальним правилом і традицією, що склалася, повинен вка­зувати на якість товару чи послуг, які у споживача не викликають сумніву, тоб­то такий знак вказує на високу якість та інші позитивні характеристики товару чи послуг.

Функція рекламування є також однією з основних функцій марки. Внаслідок зв'язку між товаром (послугами) і законом останній дає суспільству інформацію про товари і послуги і цим самим допомагає володільцям стимулювати і зберігати попит на ці товари і послуги. Отже, марки не повинні вводити в оману спожива­ча, використовуватись для фальсифікованої реклами або нечесної конкуренції.

Варто зазначити, що хоч продавці і покупці (споживачі) як учасники ринко­вих відносин є протилежними сторонами, вони однаковою мірою заінтересовані в недопущенні фальсифікації торговельних марок. Продавець прагне не допусти­ти захоплення його ринку обманним шляхом, споживачеві не хочеться бути об­манутим, щоб при виборі товару він був захищений від підробки.

Розвиток тієї чи іншої країни визначається рядом факторів. Основними є придбання і освоєння передових технологій, а також заохочення національних кадрів до винахідницької та інноваційної діяльності. Успішне поширення і впро­вадження нововведень істотно залежить від ситуації, яка складається у галузі підприємництва. Ефективно діюча система торговельних марок може мати пози­тивний вплив на економічний розвиток країни, допомагаючи створенню у країні сприятливих для підприємництва умов, необхідних для придбання і впроваджен­ня передових технологій.

Використання торговельних марок для позначення вироблюваних у країні то­варів і послуг, що надаються, зумовлює необхідність постійно піклуватися про їх високу якість, про повсякденне підвищення ефективності і раціональності вироб­ництва продукції. Зростання попиту на високоякісну продукцію і послуги у свою чергу зумовлює необхідність розширення виробництва, зайнятості населення то­що. Усі ці фактори разом забезпечують рівень добробуту народу в цілому, сти­мулюють виробництво сировини, потрібної для задоволення попиту на споживчі товари, що зумовлює поліпшення національного бюджету.

Торговельні марки безпосередньо впливають на технологічний розвиток кра­їни через інновації, необхідні для постійного збереження якості товарів і послуг. Такому розвиткові можуть сприяти ліцензії на торговельні марки тощо.

Як зазначалося вище, Україна до цього часу не мала законодавства про тор­говельну марку. Навіть у ЦК УРСР немає згадки про такий цивільно-правовий інститут. Існував лише союзний нормативний акт.

Правове регулювання суспільних відносин, що склалися у процесі створення і використання товарних знаків, належало до компетенції колишнього СРСР. Со­юзним республікам не дозволялося мати своє законодавство про товарні знаки, аби вони не набували надмірної незалежності.

Тим часом роль і значення товарних знаків у міжнародній практиці швидко зростали. Вже в 1883 р. фабричні, або товарні, знаки було включено до Паризької конвенції про охорону промислової власності як один із найважливіших об'­єктів промислової власності. Пізніше було укладено Мадридську угоду про між­народну реєстрацію товарних знаків. Нарешті, 28 жовтня 1994 р. Україна підпи­сала новий міжнародний Договір про закони щодо товарних знаків, який мав забезпечити гармонізацію законодавства у цій сфері і цим самим значно спрос­тити реєстрацію знаків у зарубіжних країнах. Було прийнято ряд міжнародних угод про товарні знаки.

В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом " Про охо­рону прав на знаки для товарів і послуг" (від 15 грудня 1993р. №3689-ХП, зі змі­нами та доповненнями; далі — Закон про товарні знаки). Отже, законодавство України про товарні знаки перебуває у стадії становлення. Але є його стрижень, навколо якого розвиватиметься інше законодавство про торговельну марку.

Прийняття Закону про товарні знаки, як і прийняття інших законів про про­мислову власність, є визначною подією у законотворчій діяльності нашої держа­ви. Прийняттям цих законів закладено міцний правовий фундамент у галузі інте­лектуальної власності.

Закон України про товарні знаки своїм основним завданням має індивідуалі­зацію товарів і послуг певними позначеннями. В умовах ринкової економіки така індивідуалізація вкрай потрібна, оскільки вона дає змогу товари одного виробни­ка чи послуги однієї організації відрізняти від однорідних товарів і послуг інших виробників чи осіб, які надають послуги. Саме цим Закон про товарні знаки від­різняється від законодавства про комерційне найменування, завданням якого є індивідуалізація виробників, а не товарів чи послуг.

Закон про товарні знаки за своїм змістом відповідає основним вимогам Все­світньої організації інтелектуальної власності. Його функції полягають не тільки в розрізненні товарів і послуг. Знак для товарів і послуг має значно ширше зна­чення. Позначення певних товарів чи послуг товарним знаком накладає на його володільця серйозні зобов'язання, дисциплінує виробника чи особу, що надає по­слуги. Жоден підприємець, який зареєстрував знак на своє ім'я, не ризикувати­ме своєю діловою репутацією, виробляючи товари чи надаючи послуги нижчої якості порівняно з товарами і послугами своїх конкурентів. В іншому разі йому треба залишити свою підприємницьку діяльність, бо він не витримає конкуренції в умовах ринку. Споживач дуже швидко розбереться у якості товарів чи послуг, хто їх виробляє чи хто надає послуги. Тому широке впровадження знаків для то­варів і послуг — це шлях істотного підвищення якості продукції у найширшому значенні цього слова. Під якістю товарів слід розуміти широкий спектр якісних характеристик товару, позначеного знаком певного виробника. Це його техніч­ний рівень, зовнішній вигляд, якість конструктивного рішення і якість його ви­готовлення, мала матеріаломісткість і енергоощадливість та багато інших па­раметрів.

Отже, товарний знак не просто позначення для розрізнення товару одного виробника від однорідного товару іншого. Це один із досить ефективних право­вих засобів підвищення ефективності технічного рівня самого виробництва, бо без належного технічного рівня виробництва виготовити товар, який би відпові­дав сучасним вимогам, просто неможливо. Це засіб оновлення виробництва, при­ведення його технології до сучасного рівня, засіб істотного підвищення якості ви­роблюваної продукції чи надання послуг. За допомогою товарного знака досягається необхідний споживачеві асортимент товарів чи послуг, бо на ринку попит матиме той товар чи послуга, які потрібні споживачеві.

Закон про товарні знаки істотно відрізняється від законодавства про товарні знаки колишнього СРСР. Положення про товарні знаки колишнього СРСР мало скоріше символічний характер. Позначення за цим Положенням скоріше мали значення загальновживаних символів, а не товарних знаків. Це можна просте­жити на такому прикладі, як позначення "Київський торт". Важко визначити функціональне призначення цього позначення. У всякому разі ролі товарного знака воно не відігравало. Під цим позначенням міг випускати торти будь-який хлібозавод, і за якість торту виробник ніякої відповідальності не ніс. Таких при­кладів можна навести чимало.

Основна позитивна риса нового Закону України про товарні знаки саме і по­лягає в тому, що за ним товарний знак наділений тими функціями, які він має виконувати, а саме: розрізняти товари одного виробника від подібних товарів чи послуг іншого виробника чи особи, яка надає послуги.

Поняття та види знаків для товарів і послуг. Закон про товарні знаки не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнати товарним знаком. Закон наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Звідси можна зробити висно­вок, що всі інші позначення, які не містяться у переліку закону, можуть бути ви­знані знаком для товарів і послуг. Проте це не означає, що позначення, яке за­являється для реєстрації як знак для товарів і послуг, не повинно відповідати певним вимогам. Закон встановлює вимоги, яким має відповідати позначення, що заявляється для реєстрації як знак для товарів і послуг. Передусім правова охорона надається знаку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гу­манності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені законом.

Якщо знак є стилізованим зображенням малого герба України у вигляді ус­міхненого дракона, а такий знак було подано на реєстрацію, то це, безумовно, суперечить суспільним інтересам. Образ дракона у фольклорі майже всіх народів асоціюється із силами зла, і його поєднання з державною символікою є не при­пустимим. Таке позначення порушує іншу норму охороноздатності, яка не допу­скає надання правової охорони знаку, що зображує державну символіку. Крім того, норми Паризької конвенції не допускають використання у знаках навіть стилізації державних символів1.

Отже, вимоги до знака для товарів і послуг у згаданому законі викладені не в позитивній формі, а у вигляді переліку позначень, які не можуть одержати пра­вову охорону. Проте певні вимоги встановлені самим законом або вироблені практикою.

Заявлене позначення має бути новим, невідомим у межах України, тобто но­визна позначення обмежується лише територією України.

Позначення має бути корисним. Це випливає зі ст. 5 Закону про товарні зна­ки, відповідно до якої правова охорона надається позначенню, що не суперечить суспільним інтересам. Воно має певним чином індивідуалізувати надійну конку­рентоспроможність і стабільність попиту на товар і послуги.

Знак повинен мати об'єктивне вираження, яке дає змогу маркувати ним ви­пущені вироби й упаковку, використовувати його у технічній і супровідній доку­ментації без зниження якості і зовнішнього вигляду товару, тобто бути техноло­гічним. Нарешті, позначення має відповідати вимогам промислової естетики та ергономіки, що включає благозвучність, у тому числі бути милозвучним і легко-вимовним. Лише сукупність зазначених вимог дає підставу визнати заявлене по­значення як знак для товарів і послуг.

Відповідно до закону основні функції знаків для товарів і послуг — це індивідуалізація вироблюваної продукції і надаваних послуг, захист їхньої якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумлінних виробників і споживачів, реклама виробів та по­слуг, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

Закон чітко визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Перелік позначень, наведених у законі, що не можуть бути ви­знані як знак для товарів і послуг, поділяється на чотири групи.

Першу групу становлять символи, позначення, відзнаки, що мають уже офі­ційно визнане значення для держави чи суспільства. До цієї групи належать: гер­би, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій, а також офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.

При згоді компетентних органів або власників позначень вони можуть вноси­тися до знака як елементи, що не охороняються.

Другу групу позначень становлять позначення, які не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновжива­ними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуги. Так, не визнають­ся, зокрема, знаками для товарів і послуг позначення у вигляді чаші, обвитою змією, оскільки це позначення є загальновживаним символом для фармацевтич­них препаратів і взагалі для медицини. Численні словесні позначення такі, як "Укрторгреклама", "Промінвестбанк", "Українська біржа нерухомості" та інші, підпадають під зазначений виняток і можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого розташування у зоб­раженні знака.

До цієї ж другої групи належать позначення, які не можуть бути визнані зна­ками, що можуть ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Не визнаються знаками також позначення, що є загальновживаними символами і термінами.

До третьої групи позначень закон відносить такі, що є тотожними або схожи­ми настільки, що їх можна сплутати з:

—  раніше зареєстрованими знаками чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

— знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

—  фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них, до дати подання до патентного відомства заявки стосовно однорідних товарів і послуг;

—  зазначенням походження товарів, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я інших осіб, які мають право користуватися такими позначеннями;

—  сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

Українським виробникам довелося відмовитися від вживання таких назв на­поїв, як "Коньяк", "Шампанське", які майже зникли з етикеток. Така продукція походить з відповідних провінцій Франції — Коньяк і Шампань, і тому такі по­значення в Україні не можуть бути визнані знаками для товарів.

Проте експертиза України відмовила американській фірмі "Сінгрен" у реєст­рації знака "Київська Русь" для спиртних напоїв, тому що це історична назва міс­цевості, яка й сьогодні, і не лише для українського споживача, аж ніяк не асо­ціюється із Сполученими Штатами Америки. А згідно з постановою Київської міської ради депутатів на всі запозичення, що стосуються історичних цінностей, пов'язаних з містом Києвом, необхідно одержати дозвіл та сплатити значний по­даток1.

Не визнаються знаками для товарів і послуг позначення, які підпадають під чинність інших законів:

—  промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

— назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників автор­ського права або їх правонаступників;

—  прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відо­мих в Україні осіб без їхньої згоди.

Отже, знаки для товарів і послуг — це зареєстровані у встановленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Закон передбачає такі види знаків для товарів і послуг: словесні (слова й аб­ревіатури, наприклад, Таврія, Славутич, КРАЗ); зображувальні (композиція лі­ній, плям; фігур, форм на площині); об'ємні (композиції фігур у трьох вимірах, тобто у формі самого виробу або його упаковки — флакони, пляшки тощо); ком­біновані (сполучення зображувальних, словесних і об'ємних елементів). Знаки можуть бути виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Закон Украї­ни про товарні знаки не згадує про звукові знаки, але такі знаки є, наприклад, музичні сигнали як позивні тієї чи іншої організації радіомовлення. У законодав­стві зарубіжних країн про товарні знаки звукові сигнали можуть визнаватися то­варними знаками.

Суб'єкти прав на знаки для товарів і послуг. Варто розрізняти суб'єктів права на подання заявки на знак для товарів і послуг і суб'єктів права на знак для товарів і послуг. Суб'єктом права на подання заявки на знак для товарів і послуг може бути будь-яка особа. Це передусім громадянин України, громадяни іноземних держав та особи без громадянства. Це будь-які юридичні особи — юридичні особи України, юридичні особи, постійне місцеперебування яких у за­рубіжних країнах. Це може бути будь-яке інше об'єднання тих чи інших осіб.

Право на подання заявки на знак для товарів і послуг мають також правонаступ­ники зазначених осіб.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до патентного відомства Украї­ни заявку на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Іноземні громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місцеперебування поза межами України, у відно­синах з патентним відомством реалізують права через представників у справах інтелектуальної власності.

Отже, право на одержання свідоцтва може мати будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних мате­ріалів1. Якщо заявку на одне й те саме або тотожне позначення подали дві чи більше осіб, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання, або якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату прі­оритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Заявка складається українською мовою і повинна стосуватися лише одного заявника. Вона має містити такі документи: а) заяву про реєстрацію знака; б) зображення позначення, що заявляється; в) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифіка­цією товарів і послуг для реєстрації знаків.

У заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників), як­що заявку подає громадянин. Якщо заявка подається від імені юридичної особи, то в заяві зазначається її адреса.

Знак для товарів і послуг може бути заявлений у будь-якому кольорі чи по­єднанні кольорів. У такому разі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, охорону яких заявник просить. До заяви в такому разі мають бути до­дані кольорові зображення зазначеного знака в кількості примірників, що визна­чається Установою.

Назви у знаках для товарів і послуг подаються українськими заявниками ук­раїнською мовою, якщо товари реалізуються, а послуги надаються виключно на території України (ч. З ст. 36 Закону УРСР "Про мови в Українській РСР").

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен на­дійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Дата подання заявки визначається за днем надходження до Установи заявоч­них матеріалів. Проте з метою закріплення зазначеної дати за заявником допус­кається подання заявки у неповному складі. Установа може визначити дату по­дання заявки за днем її надходження, якщо в її складі будуть, принаймні, такі матеріали: а) клопотання в довільній формі про реєстрацію знака, викладене ук­раїнською мовою; б) відомості щодо заявника та його адреси, викладені україн­ською мовою; в) частина, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути зна­ком; г) відомості щодо переліку товарів і послуг, для яких заявляється знак.

Якщо заявку подано до Установи не у повному складі, то вона може бути до­повнена протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення Установи. Якщо протягом зазначеного строку заявка не буде приведена у відпо­відність до вимог закону, то датою подання заявки вважатиметься дата одержан­ня Установою повністю оформленої відповідно до вимог закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, про що заявникові надси­лається повідомлення.

Рішення установи про встановлення дати подання заявки надсилається заяв­никові після надходження документа про сплату збору за подання заявки. В іншому разі рішення заявнику не надсилається, а сама заявка вважається від­кликаною.

Проте слід мати на увазі, що заявник може скористатися правом на пріори­тет попередньої заявки на такий самий знак протягом шести місяців від дати по­дання попередньої заявки до патентного відомства чи до відповідного органу дер­жави — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Пріоритет знака може бути визначений також за датою відкриття офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставок, якщо знак був використаний в експонаті, що демонструвався на зазначених виставках. Проте для визнання прі­оритету знака за цією датою необхідні дві неодмінні умови: 1) виставку проведе­но на території держави — учасниці Паризької конвенції про охорону промисло­вої власності; 2) заявка надійшла до установи не пізніше шести місяців від дати відкриття зазначеної виставки.

Правом пріоритету можна скористатися за умови, що заява про це надійшла до Установи не пізніше трьох місяців від дати подання заявки. В заяві має бути зазначено дату подання і номер попередньої заявки та додано копію заявки в пе­рекладі українською мовою. Якщо ж йдеться про виставковий пріоритет, то має бути поданий документ, який підтверджує показ зазначеного знака на виставці. Право на пріоритет втрачається, якщо у встановлені строки не будуть представ­лені зазначені матеріали.

Експертиза заявки. Після встановлення дати подання заявки на знак для товарів і послуг заклад експертизи проводить експертизу заявки. За власною іні­ціативою або на запрошення Установи заявник може брати участь особисто або через свого представника в розгляді питань, що могли виникнути під час прове­дення експертизи. Протягом цього часу до прийняття рішення про реєстрацію знака або про відхилення заявки заявник може з власної ініціативи вносити до заявки виправлення та уточнення. Додаткові матеріали до заявки розглядають­ся, якщо вони не виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення та переліку зазначених у заявці товарів і послуг. Додаткові матеріали вважаються такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення, якщо вони містять ознаки, які слід включити до позначення, яке заявляється як знак.

Експертиза заявки на знак для товарів і послуг фактично складається із двох окремих експертиз — експертиза заявки за формальними ознаками та кваліфі­каційної експертизи.

Перша експертиза має на меті встановити відповідність матеріалів заявки встановленим вимогам і наявність документа про сплату збору за подання заяв­ки. У разі виявлення невідповідності матеріалів заявки встановленим вимогам про це повідомляється заявнику. Протягом двох місяців від дати одержання за­явником повідомлення Установи заявка має бути виправлена заявником. Якщо

Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг     599

протягом цього строку заявку не буде приведено у відповідність до встановлених вимог і заявник не подасть клопотання про подовження цього строку, заявка від­хиляється, про що повідомляється заявнику.

За позитивними результатами експертизи заявки за формальними ознаками проводиться кваліфікаційна експертиза. Метою цієї експертизи є виявлення від­повідності заявленого позначення умовам надання правової охорони. Кваліфіка­ційна експертиза заявки починається за наявності в матеріалах заявки правиль­но оформленого документа про сплату збору за подання заявки. Установа має право зажадати від заявника додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи по суті неможливо. Додаткові матеріали мають бути подані протягом двох місяців від дати одержання запиту Установи. Якщо протягом зазначеного строку заявник не подасть матеріали, заявка вважається відкликаною.

За позитивним результатом кваліфікаційної експертизи заявки Установа над­силає заявникові рішення про реєстрацію знака1. В іншому разі надсилається рі­шення про відхилення заявки.

До дати прийняття рішення про реєстрацію знака заявник має право в будь-який час відкликати свою заявку.

Після прийняття рішення про реєстрацію знака Установа у своєму офіційно­му бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Така публікація можлива лише за наявності документа про сплату збору за видачу свідоцтва. Якщо ж та­кого документа немає і протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва він не надійде до Установи, публікація не прово­диться, а заявка вважається відкликаною.

На підставі публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки2.

Водночас з публікацією відомостей про видачу свідоцтва установа здійснює державну реєстрацію знака3. Після внесення до реєстру відомостей про знак будь-яка особа має право ознайомитися з ними.

На підставі державної реєстрації знака Установа України в місячний строк після цього .видає заявникові свідоцтво. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Будь-яке рішення Установи за заявкою на знак може бути оскаржене заяв­ником протягом трьох місяців від дати одержання рішення. Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Установи. Скарга має бути розглянута Апеля­ційною палатою протягом чотирьох місяців від дати її одержання. Скарга розгля­дається у межах мотивів, викладених у ній.

Рішення Апеляційної палати може бути оскаржене до суду протягом шести місяців від дати його одержання.

Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та порядок видачі свідоцтв від 27 грудня 1995 р.

Інструкція про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на знак для товарів і послу та відомостями, що занесені до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 22 листопада 1995 р. // Інновація. — 1996. — № 1—3.

Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та порядок видачі свідоцтв від 27 грудня 1995 р.

Права та обов'язки, що випливають із свідоцтва на знак (марку).

Права, що надаються заявникові одержаним на знак свідоцтвом, діють від дати подання заявки, строк дії подовжується за умови сплати відповідного збору. Сві­доцтво про реєстрацію знака надає його володільцю право власності на знак. Строк його чинності 10 років від дати подання заявки. Чинність свідоцтва за кло­потанням його власника може бути подовжена щоразу на 10 років. Клопотання про подовження чинності свідоцтва має бути подано протягом останнього року його дії. Кількість разів подовження чинності свідоцтва не обмежена, тобто сві­доцтво на знак для товарів і послуг може діяти необмежений строк, але для під­тримання його в силі необхідно кожні 10 років подовжувати його чинність, без­умовно, за умови сплати встановленого збору.

Свідоцтво надає його власникові виключне право користуватися і розпоря­джатися знаком на свій розсуд.

Знак для товарів і послуг може бути використаний будь-яким способом, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстровано знак, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із запровадженням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.

Якщо знак належить кільком власникам, то користування ним визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із співвласників має пра­во користуватися знаком на свій розсуд. Але жоден з них не має права видавати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.

Власник свідоцтва має право забороняти іншим особам використовувати за­реєстрований знак без його дозволу.

Право власності на знак на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва1. Проте передача права власності на знак не допускається, якщо така передача може ввести в ома­ну споживача щодо товару і послуг або щодо особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Суб'єкту права власності на знак належить право видавати дозвіл (ви­давати ліцензію) будь-якій іншій особі на використання знака на підставі ліцен­зійного договору. В ліцензійному договорі має бути обов'язково передбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак та ліцензійний договір під загрозою їх недійсності мають бути зареєстровані в Установі України. Для будь-яких третіх осіб зазначені договори набувають чинності лише після їх реєст­рації'2.

Іноді проставляння знака на товарах буває недостатньо для його охорони. У такому разі власник свідоцтва має право поряд із знаком проставляти попере-

Інструкція про розгляд та реєстрацію договору на передачу права власності на знак длятоварів і послуг та ліцензійного договору на використання знака для товарів і послуг.

Там само.

Правові засоби індивідуалізації учасників товарного оборогу, товарів і послуг    601

джувальне маркування, яке застерігає потенційних порушників про те, що знак зареєстрований. Особи, що здійснюють посередницьку діяльність і мають свій знак, на підставі договору з виробником товару або особою, що надає послуги, поряд із знаком зазначених осіб можуть проставляти свій знак або замість їх знака.

Використання знака для товарів і послуг має здійснюватися таким чином, аби це не заподіювало шкоди іншим особам. Власник свідоцтва повинен добро­совісно користуватися виключним правом, що випливає із свідоцтва.

Чинність свідоцтва може бути припинена або свідоцтво може бути визнано недійсним у встановлених законом випадках. Так, власник свідоцтва може у будь-який час відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, по­даної до Установи. Така відмова набирає чинності з моменту публікації відомос­тей про це в офіційному бюлетені Установи.

Свідоцтво на знак припиняє свою чинність у разі несплати збору за подо­вження строку його дії. Сплата збору за подовження строку його чинності на на­ступний строк має бути здійснена протягом останніх двох місяців його чинності, а документ має надійти до Установи до кінця останнього року чинності сві­доцтва.

Як уже зазначалося, чинність свідоцтва припиняється, якщо його дію не по­довжено. Збір за подовження дії може бути сплачено, а документ про його спла­ту надійти до Установи протягом шести місяців після закінчення встановленого строку. У такому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків.

Чинність свідоцтва може бути припинена за рішенням суду, якщо знак не ви­користовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох ро­ків від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли вико­ристання знака було припинено. Проте при вирішенні цього питання суд може зважити на подані власником свідоцтва докази того, що знак не використовував­ся з незалежних від нього причин.

Чинність свідоцтва може припинитися за рішенням суду також у разі пере­творення знака на позначення, що стало загальновживаним як позначення това­рів і послуг певного виду після подання заяви.

Дія свідоцтва припиняється з першого дня, що настає за днем закінчення строку чинності свідоцтва, за який було сплачено збір.

Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:

—  невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

— наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і по­слуг, яких не було у поданій заявці.

Чинність свідоцтва може бути оспорена будь-якою особою протягом шести місяців від дня опублікування відомостей про видачу свідоцтва до Апеляційної палати. Апеляційна палата зобов'язана розглянути цю скаргу протягом шести мі­сяців від дати надходження скарги. Власник свідоцтва має право ознайомитися зі скаргою. У розгляді скарги можуть брати участь скаржник і власник свідоцт­ва. Апеляційна палата розглядає скаргу в межах викладених мотивів, що міс­тяться в ній.

Рішення Апеляційної палати за скаргою може бути оскаржено до суду.

Якщо видачу свідоцтва не була оскаржено у встановлений строк до Апеля­ційної палати, то свідоцтво може бути визнано недійсним тільки у судовому по­рядку.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати подання заявки.

Знак може бути зареєстрований в іноземній державі будь-якою особою. Якщо реєстрація знака в іноземній державі здійснюється відповідно до Мадридської угоди про реєстрацію знаків, то заявка на зарубіжну реєстрацію подається через Установу України. Пов'язані з реєстрацією в іноземній державі витрати несе за­явник або за його згодою інша особа.

Захист прав на знаки для товарів і послуг. Захист прав на знаки для то­варів і послуг може здійснюватися в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути при­пинено. Якщо порушенням власникові свідоцтва були заподіяні майнові чи мо­ральні збитки, їх має відшкодувати порушник.

Порушення прав власника може бути в будь-якій формі чи будь-яким спосо­бом. Тому і відповідальність порушника може бути різною. Зокрема, власник сві­доцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно викорис­товуваного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Виготовлені зображення знака або позначення можуть бути знищені на вимогу власника свідоцтва. Право на захист має також особа, яка користуєть­ся знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не передбачено в ньому.

Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладення та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва.

Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав на знак для товарів і послуг.

При цьому важливо ознайомитися з деякою зарубіжною практикою захисту прав на товарні знаки. Чинність зареєстрованого товарного знака поширюється на всю державу, де або для якої цей знак зареєстрований. Вислів "для якої" сто­сується тих випадків, коли товарний знак зареєстрований для ряду країн у Між­народному бюро ВОІВ або в регіональному відомстві з товарних знаків, зокрема в Африканській організації з охорони інтелектуальної власності. Реєстрація зна­ка в одній країні не має сили в інших країнах. Щоб одержати правову охорону в інших країнах, товарний знак має бути зареєстрований у кожній країні, за ви­нятком випадків реєстрації у відповідних міжнародних органах.

Як уже зазначалося, на відміну від винаходів, охорона товарного знака не об­межена часом. Прикладом може бути товарний знак винозаводчика П. А. Смир-нова1. Якщо охорона основана на реєстрації, то національні закони містять при­писи, що реєстрація має силу тільки протягом того часу, на який його зареєстровано, наприклад, на 10 років. Проте його охорону можна подовжувати необмежену кількість разів, зокрема через кожні 10 років, сплачуючи при цьому встановлений збір. Таким чином, охорона товарного знака може бути необмеже­ною. Практиці відомі випадки, коли товарний знак охороняється понад сто років.

Використання знака. Виключне право на товарний знак, яке набувається

Заявление потомков знаменитого винозаводчика П. А. Смирнова // Известия. — 1996. —21 февраля.

Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг     603

через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам вико­ристовувати цей знак для комерційних цілей. Що означає "для комерційних ці­лей"? Тут можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак — це коли знак використовує інше підприємство для та­ких самих товарів або послуг, що і сам володілець. Це явне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в даному разі ризик обману споживачів.

Звичайно вважають, що "використання" знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під та­ким знаком. У деяких законах згадуються навіть підготовчі дії, зокрема накопи­чення товарів для продажу на складах.

Практично в усіх країнах визнається, що порушення має місце, якщо вико­ристання товарного знака для аналогічних товарів вводить в оману споживача. Іншими словами, якщо рядовий споживач вважає, що товар чи послуга, для яких відповідач використав товарний знак, вироблені на підприємстві володільця зна­ка, то він уже введений в оману і, отже, володілець товарного знака має право вимагати припинення такого використання.

Таким чином, у багатьох країнах визнається, що охороні підлягають також товари і послуги, які не перераховані в реєстраційному переліку, за умови, що вони настільки близькі до перелічених, що це може ввести в оману споживача. Застосовуючи це правило, звичайно враховують масштаб використання захище­ного товарного знака, розмір підприємства володільця даного знака: чим більше підприємство і чим ширше використовується товарний знак, тим більший обсяг охорони.

Національні закони багатьох країн, крім розглянутих, називають ще два ви­падки порушення прав на товарний знак: використання знака невідповідно до йо­го статусу або не за призначенням.

Перший випадок стосується використання охоронюваного товарного знака для абсолютно інших товарів чи послуг. Наприклад, якщо товарний знак "Кока-кола" використовується виробником джинсів і якщо при цьому складається вра­ження, що запропонований товар підвищує репутацію "Кока-кола" як напою, який вживає сучасна молодь, то це слугуватиме інтересам компанії "Кока-кола". І навряд чи можна стверджувати, що може виникнути плутанина щодо похо­дження джинсів, якщо виробник їх зазначить, що виробила їх компанія "Кока-кола". Він тільки одержить прибуток, скориставшись репутацією товарного зна­ка "Кока-кола", не вводячи споживача в оману.

Другий випадок стосується використання охоронюваного знака в словниках, енциклопедіях або інших подібних виданнях. Тут також складається ситуація, коли відомі товарні знаки іноді використовуються як назви продуктів. Може тра­питися так, що редактори словника ненавмисне використовують товарний знак як назву продукту. Звичайно, таке використання не має комерційної мети і не вважається порушенням. Проте, оскільки це використання завдає все ж воло­дільцю товарного знака певної шкоди, бо виникає небезпека перетворення товар­ного знака на родову назву, то в ряді країн вважають, що володілець знака може таке використання заборонити.


<