Глава ЗО. ПРАВОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ТОВАРНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

Глава ЗО. ПРАВОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ТОВАРНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Ринкова економіка зумовлює необхідність чіткого розмежування як учасни­ків цивільного обороту, так і товарів та послуг, що наповнюють ринок. У радян­ські часи особливої потреби в такому розмежуванні не виникало. Радянський ри­нок у переважній своїй частині відчував постійну нестачу товарів і послуг, внаслідок чого проблема потреби в правовому регулюванні правових відносин, що складалися у сфері створення і використання розпізнавальних символів чи якихось інших позначень, не виникала. Правда, був прийнятий нормативний акт про товарні знаки. Проте він діяв скоріше в торгівлі колишнього СРСР із зару­біжними країнами. На території колишнього СРСР він застосовувався нечасто і не користувався великим попитом.

Звичайно, Україна свого законодавства про товарні знаки не мала.

З переходом України до ринкової економіки різко зросла потреба у правово­му регулюванні відносин у галузі індивідуалізації уже не лише товарів і послуг, а й учасників цивільного обороту. 15 грудня 1993 р. був прийнятий Закон Украї­ни "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі — Закон про товарні знаки)1. На розвиток цього закону патентне відомство прийняло ряд відомчих нормативних актів. ( Згідно з новим ЦК України знаки на товари та послуги ви­значаються як торговельна марка).                                         «

Підприємницька діяльність в умовах сучасної ринкової економіки надзвичай­но різноманітна, багатопрофільна і в той же час багато підприємств виробляють одну й ту саму продукцію, надають одні й ті самі послуги, але неоднакових якос­ті і рівня. Споживачеві іноді буває непросто відрізнити товар одного підприєм­ства від такого самого товару, що виробляється іншим підприємством, послуги одного підприємства від послуг іншого. Ось тут споживачеві можуть допомогти правові засоби індивідуалізації товарів, послуг і самих виробників, посередників тощо. Саме цими факторами було зумовлено прийняття Закону про товарні знаки.

Зазначені знаки допомагають споживачеві розрізняти товари різних виробни­ків. Проте в сучасних умовах ринкової економіки одних таких знаків уже зама­ло. Виникла потреба розрізняти виробників, які виробляють товари одного й то­го самого виду, підприємства, що надають послуги такого самого роду. Тому у світовій практиці виник такий засіб розрізнення виробників, як їх назва, найме­нування, фірма. Але якщо одна така фірма виробляє товари чи надає послуги, які роблять їй честь, то такою ж назвою можуть скористатися й інші підприємці, які виробляють товар нижчої якості, що не користується попитом у споживачів, з метою ввести в оману того ж споживача. Тому виникла потреба надати право­ву охорону такому найменуванню або фірмі, щоб нею не могли скористатися не­правомірно інші особи. Так склався цивільно-правовий інститут — право на фір­мове найменування або просто право на фірму (за новим ЦК України — комерційне найменування), завданням якого є індивідуалізація виробників з ме­тою захисту їх ділової репутації від неправомірних посягань третіх осіб.

Крім товарних знаків, виникла необхідність ще в одному правовому засобі розрізнення товарів одного й того самого виду. На ринку має значення не лише якість товару, його зовнішній вигляд та його виробник. Часто на якісні характе­ристики товару впливають природні властивості географічного району, місця ви­готовлення товару, що, безумовно, впливає на його попит. Наприклад, миргород­ська вода, оболонське пиво тощо. Отже, виникла потреба розрізняти деякі товари і за місцем їх виробництва. Так з'явився ще один цивільно-правовий інститут — право на зазначення походження товару ( за новим ЦК України — географічне зазначення).

Отже, склалася група з трьох цивільно-правових інститутів, завданням яких є індивідуалізація учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Це право на комерційне найменування, право на торговельну марку, право на географічне зазначення. У такому порядку й будуть викладені ці інститути.


<