§ 3. Право на селекційні досягнення : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Право на селекційні досягнення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Правова охорона сортів рослин. Виведення нового сорту будь-якої куль­турної рослини потребує великих затрат енергії, наполегливих пошуків, коштів, тривалого часу і великих зусиль. Це процес, який триває багато років, іноді на­віть протягом життя кількох поколінь. Цей процес досить дорого коштує, що по­требує великих коштів на його здійснення, він залучає великі колективи висо­кокваліфікованих спеціалістів.

Одним словом, виведення нового сорту рослини потребує зусиль і коштів. Може саме цим пояснюється те, що в Україні виведення нових сортів рослин не можна назвати успішним. З ряду показників Україна істотно відстає від країн з розвинутою ринковою економікою. Це особливо помітно тепер, коли на наших полях з'являються зарубіжні технології вирощування багатьох сільськогосподар­ських культур, які значно переважають наші, виведені "передовою" радянською сільськогосподарською наукою.

Відносини, що виникають у зв'язку з виведенням, використанням, захистом, відчуженням нових сортів рослин, регулюються Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 p., який набрав чинності 1 листопада 1993 p., в редакції від 17 січня 2002 р. (далі — Закон про рослини). У законі да­но визначення таких понять, як "сорт", "використання сорту", "запатентований сорт" та інших, пов'язаних з правовою охороною сортів рослин.

Так, Державний реєстр сортів рослин України — реєстр, до якого занесено сорти, придатні для поширення в Україні; виключна ліцензія — передача влас­ником патенту або його правонаступником (ліцензіаром) права на використання сорту будь-якій особі (ліцензіату)в певному обсязі, на визначеній території і в обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати сорт у частині, що не передається ліцензіату; невиключна ліцензія — передача власником па­тенту або його правонаступником права на використання сорту будь-якій особі, залишаючи за собою право на використання сорту і надання ліцензій іншим особам.

Отже, законодавство про рослини розрізняє два види сортів: сорти, що допу­щені до господарського використання, і сорти, які захищені патентом, тобто за­патентовані сорти.

Об'єктом правової охорони вищезгаданий Закон про рослини визнає особисті немайнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Перелік родів і ви­дів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, далеко не всі виведені нові сорти рослин підпадають під правову охорону, а лише ті, які можуть бути визнані патентоспроможними.

Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення у рослинництві, одержане штучним шляхом або шляхом добору і таке, що має одну або кілька господар­ських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.

Відповідно до Закону про рослини сорт — це окрема група рослин у рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє во­на повністю або ні умови надання правової охорони, може бути визначена сту­пенем вияву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем вияву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Категорії сорту — клон, лінія, гібрид, популяція.

Сорт визнається патентоспроможним і на нього видається патент, якщо він є новим та відповідає умовам новизни, вирізняльності, однорідності і ста­більності.

Відповідно до закону сорт вважається новим, якщо на дату надходження за­явки на видачу патенту на сорт до Установи України матеріал цього сорту не був відомий цивільному обороту: а) на території України більше одного року; б) на території будь-якої іншої країни для винограду, декоративних деревних рослин, плодових культур та лісових порід більше шести років та більше чотирьох років для інших культур. Але слід мати на увазі, що зазначена норма стосовно іноземних громадян і юридичних осіб діє за принципом взаємності. Тобто вона не за­стосовується до громадян і юридичних осіб зарубіжних країн, де таку норму не передбачено для громадян України.

Дещо інші правила щодо сортів тих родів і видів, які були занесені до Реєст­ру сортів рослин України, тобто вони були допущені до господарського викорис­тання, але на території України не охоронялись. Новизна зазначених сортів не втрачається, якщо навіть їх використовували понад зазначені строки. Пріоритет на такі сорти встановлюється від дати надходження такого сорту на сортовипро­бування. Проте строк чинності скорочується на період від дати надходження со­рту на сортовипробування до дати надходження заявки до патентного відомства України.

Вирізняльність сорту. Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки до Установи України. Загальновідомість сорту встановлюється за усіма джерелами інформації, зокрема фактом його використання, наявністю в офіцій­них каталогах, довідковому фонді, точним описом у літературі або іншій заявці. Ознаки, що дають змогу визначити відмінні особливості сорту, мають бути здат­ними до відтворення і точного опису.

Однорідним вважається сорт, рослини якого з урахуванням особливостей розмноження за своїми ознаками залишаються досить схожими за своїми основ­ним ознаками, визначеними в описі сорту.

Стабільним вважається сорт, якщо його основні ознаки залишаються не­змінними після кожного розмноження, у разі особливого циклу розмноження — в кінці кожного циклу розмноження.

Сорт вважається патентоспроможним, коли всі наведені умови будуть наявні у своїй сукупності.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використан­ня сорту рослин, може бути будь-яка фізична і юридична особа. Іноземні грома­дяни та юридичні особи можуть бути суб'єктами прав на сорти рослин в Україні за принципом взаємності.

Суб'єктом права на сорт рослини може бути особа без громадянства, якщо вона постійно проживає в Україні. Суб'єктами прав на сорт рослини можуть бу­ти спадкоємці та інші правонаступники автора сорту, а також держава.

Автором сорту визнається громадянин, творчою працею якого створено (ви­явлено і/або виведено, і/або поліпшено) сорт. Якщо сорт створено спільною творчою працею кількох осіб, усі вони визнаються співавторами виведеного но­вого сорту. Проте не вважаються співавторами ті особи, які не внесли особисто­го творчого вкладу у створення сорту. Особи, які надавали авторові (співавто­рам) лише технічну допомогу, матеріально чи організаційно сприяли виведенню сорту, оформленню матеріалів для одержання права на сорт, не визнаються спів­авторами. Але якщо кілька осіб вивели сорт незалежно одна від одної, то право на одержання патенту на сорт належить тій особі, чия заявка надійшла раніше до Установи України. Право на одержання патенту може мати, а отже бути суб'­єктом права на сорт, будь-яка особа, якій автор передав своє право на одержан­ня патенту. Автор сорту може вказати на це безпосередньо в заявці або в окре­мій заяві, але за умови, що заява про це надійшла до Установи до прийняття рішення про видачу патенту.

В сучасних умовах одним із важливих суб'єктів права на сорт стає роботода­вець, який має право на одержання патенту, якщо сорт створено працівником — автором сорту при виконанні ним службових обов'язків, конкретного завдання, одержаного працівником від роботодавця. Отже, роботодавець стає власником патенту і суб'єктом права на сорт за умови, що сорт створено під час виконання службових обов'язків або за завданням роботодавця, тобто коли роботодавець доручив працівникові виведення сорту.

Крім того, право на одержання патенту належить роботодавцю за умови, що між ним і зазначеним працівником укладено письмовий договір, який передбачає передачу прав роботодавцеві на одержання патенту. В договорі мають бути ви­значені умови виплати винагороди авторові. Якщо ж між автором сорту і робо­тодавцем не укладено письмового договору про передачу прав на одержання па­тенту або роботодавець порушив істотні умови договору, то право на одержання патенту залишається за автором.

Подання заявки на сорт. Заявка на сорт подається до Установи будь-якою фізичною чи юридичною особою, яка має право на одержання патенту.

Заявка про видачу патенту на сорт може бути подана особисто заявником, через довірену особу або патентного повіреного. Громадяни, які проживають за межами України, а також іноземні юридичні особи, що мають постійне місцепе­ребування за межами України, ведуть справи, пов'язані з одержанням патенту на сорт, через патентних повірених, зареєстрованих в Установі. Права та обов'язки патентних повірених, порядок їх атестації та реєстрації визначаються Положенням про патентних повірених України, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Патентні повірені можуть бути лише громадянами України, які постійно проживають в Україні.

Заявка на видачу патенту на сорт має містити:

—  заяву про внесення сорту до Реєстру сортів і видачу патенту на сорт;

—  ім'я та адреса заявника чи автора сорту;

—  зазначення ботанічного таксона ( українською та латинською мовами);

—  запропоновану назву сорту;

—  відомості про походження сорту;

—  відомості про здійснене комерційне використання;

—  опис сорту, що розкриває його ознаки та властивості з повнотою, достат­ньою для визначення сорту.

До заявки додається документ про сплату збору за подання заявки або який засвідчує наявність пільг щодо його сплати.

Пріоритет сорту. За датою надходження заявки до Установи визначається пріоритет сорту. Проте заявник може претендувати на визнання за ним конвен­ційного пріоритету, тобто визнання пріоритету за датою надходження заявки до Установи України держави — учасниці Міжнародної конвенції з охорони селек­ційних досягнень. Але право на конвенційний пріоритет у заявника виникає ли­ше за умови, що його заявка надійшла до Установи не пізніше 12 місяців після подання першої заявки в державі — учасниці Конвенції. Але за наявності поваж­них причин Установа може подовжити строк на подання заявки на визнання конвенційного пріоритету, проте не більше як на два місяці.

Для визнання права на конвенційний пріоритет заявник зобов'язаний вказа­ти про це при поданні заявки або протягом двох місяців від дати надходження заявки до патентного відомства України і додати копію першої заявки, завіреної в патентному органі держави — учасниці Міжнародної конвенції з охорони се­лекційних досягнень, до якого було подано першу заявку.

Може статися так, що до Установи України водночас надійдуть дві заявки на один і той самий сорт, виведений різними авторами. У такому разі пріоритет ви­значається за заявкою, в якій доведено більш ранню дату її відправлення до Установи України. Якщо зазначені дати знову збігатимуться — за заявкою, що має більш ранній реєстровий номер Установи України.

Експертиза заявки про видачу патенту на сорт. Експертиза заявки на сорт включає формальну експертизу та кваліфікаційну експертизу заявки (на па­тентоспроможність). Експертиза заявки провадиться поетапно протягом трьох років від дати надходження заявки до Установи України, яка може продовжити зазначений строк експертизи.

Заявник має право під час проведення експертизи:

—  вносити до матеріалів заявки доповнення, виправлення або уточнення;

— брати участь у розгляді питань, пов'язаних з проведенням експертизи осо­бисто, через свою довірену особу або через патентного повіреного;

—  знайомитися з результатами експертизи сорту.

Формальна експертиза заявки на сорт. Зазначена експертиза має на ме­ті встановити наявність необхідних документів та їх відповідність вимогам зако­ну. Матеріали, які доповнюють чи змінюють заявку, не повинні змінювати суті заявленого сорту. Додаткові матеріали вважаються такими, що змінюють суть заявленого сорту, якщо вони містять ознаки, які не були наведені в первинних матеріалах заявки. Додаткові матеріали, що змінюють суть заявленого сорту, до уваги не беруться під час розгляду заявки. Вони можуть бути оформлені як са­мостійні заявки.

Якщо заявка на сорт містить усі необхідні матеріали і документи, які відпові­дають встановленим вимогам, то приймається рішення про встановлення пріори­тету і можливість подальшого розгляду заявки, про що заявникові надсилається письмове повідомлення.

Якщо за результатами формальної експертизи буде встановлено, що заявку оформлено на сорт, на який не видається патент, то приймається рішення про відмову в подальшому розгляді заявки.

Прийняте за результатами формальної експертизи рішення може не задо­вольнити заявника. У такому разі він має право оскаржити зазначене рішення до Апеляційної палати Установи.

Публікація відомостей про заявку на сорт. Через 18 місяців від дати надходження заявки до Установи і за умови прийняття рішення про подальший розгляд заявки за результатами формальної експертизи відомості про заявку публікуються в офіційному бюлетені. Характер та зміст відомостей, які підляга­ють публікації, визначаються Установою. Зазначені відомості можуть бути опуб­ліковані раніше 18-місячного строку на прохання заявника. На прохання автора сорту його ім'я в публікації не згадується.

Кваліфікаційна експертиза заявки. Експертний орган Установи України провадить експертизу заявки на патентоспроможність сорту. Таким експертним органом Установи є Державна комісія України з випробування та охорони сортів рослин Міністерства АПК. Якщо в процесі експертизи буде встановлено, що сорт не відповідає умовам патентоспроможності, то приймається рішення про відмову в наданні правової охорони сорту, про що повідомляється заявникові у письмовій формі.

Рішення за результатами експертизи заявки на патентоспроможність може бути оскаржено до Апеляційної палати Установи.

Позитивне рішення за результатами експертизи заявки на патентоспромож­ність є підставою для видання заявникові патенту України на заявлений сорт.

З моменту публікації відомостей про заявку на сорт в офіційному бюлетені Установи сорту надається тимчасова охорона, яка має чинність від дати публіка­ції до дати прийняття рішення про видачу патенту. Тимчасова охорона права на сорт надається в обсязі опублікованого опису сорту.

Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи прийнято рішення про від­мову у видачі патенту, тимчасова охорона права на сорт вважається такою, що не настала, але за умови, що можливість оскарження вичерпано.

На підставі позитивного рішення експертного органу за результатами експер­тизи на патентоспроможність сорту Установа здійснює державну реєстрацію со­рту шляхом занесення його до Державного реєстру сортів України. Після реєст­рації сорту Установа протягом одного місяця від дати одержання документа про сплату відповідного збору видає патент України на сорт. У разі наявності кількох співавторів на сорт їм видається один патент.

Рішення про видачу патенту України на сорт публікується в офіційному бю­летені Установи. В публікації зазначається ім'я автора чи співавторів сорту, наз­ва сорту, його опис та інші відомості за визначенням Установи.

Довідавшись з публікації про видачу патенту, будь-яка особа має право озна­йомитися з матеріалами заявки в порядку, визначеному Установою.

Права та обов'язки власника патенту. Права автора сорту прийнято по­діляти на два види — особисті немайнові і майнові суб'єктивні права.

Про особисте немайнове право авторства на сорт свідчать Реєстр сортів, Ре­єстр патентів, свідоцтво про авторство на сорт рослин, патент; про майнове пра­во власника сорту — Реєстр патентів, патент.

До особистих немайнових прав належать: а) право авторства; б) право на ім'я; в) право на назву сорту. Автор має право вимагати визнання авторства на виведений ним сорт саме за ним. Це має значення для його громадської оцінки. Крім того, автор має право вимагати, щоб при використанні сорту у відповідній документації зазначалось його ім'я. Автор має також право на назву свого сорту. Уже при поданні заявки автор повинен зазначити назву сорту, яка має надавати можливість ідентифікувати сорт, не повторювати назви або відрізнятися від наз­ви уже існуючого сорту такого самого або близького ботанічного виду. Назва со­рту не може складатися з одних цифр, не повинна вводити в оману щодо влас­тивостей, походження та значення сорту або щодо особи автора сорту, суперечити принципам суспільної моралі.

Автор сорту має право перешкоджати іншим особам привласнювати та спот­ворювати його авторство; вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях; вимагати зазначення свого імені під час вико­ристання сорту, якщо це практично можливо. При поданні заявки на один і той самий сорт до патентних відомств різних держав назва сорту в усіх заявках має бути однаковою.

При використанні сорту будь-якою особою має зберігатися та його назва, під якою він внесений до Державного реєстру сортів рослин України.

Назва сорту може бути змінена на прохання заявника, але до прийняття рі­шення про видачу патенту. Якщо запропонована заявником назва сорту не від­повідає встановленим вимогам, то заявник протягом двох місяців повинен запро­понувати нову назву.

Особисті немайнові права автора сорту є невідчужуваними.

Майнові права суб'єкта права на сорт рослин. Особа, яка одержала па­тент на сорт, стає власником патенту, який надає право виключного використан­ня власного сорту і на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами.

Виключне право власника сорту на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без його дозволу не може здійснювати щодо матеріалу сорту такі дії:

—  виробництво або відтворення;

— доведення до кондиції з метою розмноження;

—  пропонування до продажу;

—  продаж або інший комерційний оборот;

—  вивезення за межі митної території України;

—  ввезення на митну територію України;

—  зберігання для будь-яких вищевикладених цілей.

Використання цих прав має здійснюватися у межах, передбачених законом. Будь-яка особа не може використовувати запатентований сорт без згоди власни­ка патенту.

Власник патенту може передати право на патент будь-якій третій особі. Але якщо він не є автором сорту, то така передача може мати місце лише на тих умо­вах, на яких це право було одержано від автора сорту.

Права, що надаються патентом його власникові можуть бути передані ним або його правонаступником будь-якій третій фізичній чи юридичній особі повніс­тю або частково. Передача прав оформляється ліцензійним договором, відповідно до якого власник патенту передає іншим особам право на використання сорту. Треті особи (ліцензіари) беруть на себе обов'язок вносити обумовлені ліцензій­ним договором платежі та здійснювати інші дії, передбачені договором.

Отже, слід звернути увагу на те, що власник патенту може передавати ін­шим особам як саме право на патент, так і права, що з нього випливають (на ос­нові ліцензійного договору).

Договір на передачу права на патент і ліцензійний договір мають бути заре­єстровані в Установі під загрозою їх недійсності.

Власник патенту чи його правонаступники можуть оголосити відкриту ліцен­зію на право використання сорту. Для цього вони мають право подати до Уста­нови заяву для офіційного опублікування про надання будь-якому громадянинові чи юридичній особі відкритої ліцензії. За цією ліцензією будь-яка особа має пра­во використати сорт на умовах, передбачених договором з власником патенту чи його правонаступниками.

У разі використання сорту на основі відкритої ліцензії збір за підтримку чин­ності патенту зменшується на 50 відсотків з початку року, який настає за роком публікації заяви про надання відкритої ліцензії.

Ліцензіар відкритої ліцензії має право в будь-який час відкликати свою заяву про надання відкритої ліцензії, якщо ніхто не виявив бажання нею скористатися.

Виключні права на сорт, передбачені патентом, у певних передбачених зако­ном випадках можуть бути обмежені. Так, у разі невикористання сорту власником патенту протягом перших трьох років, заінтересованим особам суд може ви­дати примусову невиключну ліцензію. Прийняти таке рішення суд може за умов, що сорт протягом 3-річного строку не використовується, а власник патенту від­мовився укласти з заінтересованими особами ліцензійний договір. 3-річний строк починає свій перебіг від дати прийняття рішення про видачу патенту. Не визна­ється порушенням патентних прав власника патенту на сорт, якщо він викорис­товується:

а)  в некомерційних цілях;

б)  з експериментальною метою;

в)  як вихідний матеріал для виведення інших сортів;

г)  для товарної переробки або транзитного перевезення. Сорти, права на які в Україні не охороняються, можуть використовуватись тільки після проведення державного сортовипробування і занесення їх до Реєстру сортів рослин України.

Використання сортів, що занесені до Реєстру сортів рослин України, має здійснюватися з додержанням положень Закону про рослини. Тут варто зверну­ти увагу на таке. Сорти рослин України, що охороняються патентом, можуть бу­ти використані третіми особами тільки з дозволу власника патенту. Ці сорти за­несено до Державного реєстру рослин України. Сорти, які в Україні не охороняються патентом, але занесені до Реєстру сортів рослин України (не до Державного реєстру, а просто до Реєстру), також можуть використовувати треті особи з додержанням положень Закону про рослини, тобто з дозволу автора со­рту і виплатою винагороди.

Право автора сорту рослин на винагороду. Автор сорту рослини, який не є власником патенту, має протягом строку чинності патенту право на одер­жання винагороди від власника патенту за використання сорту.

Розмір і умови виплати винагороди автору сорту визначаються договором, що укладається між ним і власником патенту. Винагорода виплачується авторові сорту протягом шести місяців після закінчення кожного року, в якому викорис­товувався сорт, якщо договором з власником патенту не передбачено інше.

Обов'язок власника патенту. З метою збереження характерних ознак та властивостей сорту, які зазначені в його описі на дату встановлення пріоритету, власник патенту повинен підтримувати сорт відповідним чином протягом строку чинності патенту.

Припинення дії патенту. Чинність патенту може бути припинена одним із двох способів: припиненням його чинності достроково або визнанням патенту не­дійсним. Чинність патенту може бути припинена за заявою його власника, пода­ною до Установи, а також у разі несплати у встановлений строк збору за підтри­мання його чинності. Про дострокове припинення чинності патенту Установа публікує інформацію в офіційному бюлетені. Патент може бути визнано недійс­ним повністю або частково у таких випадках:

а)  заявлений сорт не відповідає умовам патентоспроможності;

б)  невірного визначення у патенті автора (співавторів) сорту або власника патенту.

Скарга проти видачі патенту на підставах, що наведені, може бути розгляну­та Апеляційною палатою Установи в присутності скаржника. Визнання патенту на сорт недійсним проводиться в судовому порядку.

Патентування сорту в іноземних державах. Відповідно до Закону про рослини кожна фізична чи юридична особа, яка має право на сорт, може цей сорт патентувати в будь-якій зарубіжній державі. Заявка на патентування сорту в іноземній державі подається до відповідної служби цієї держави. Але зарубіж­не патентування сорту можливе лише за умови подання заявки на цей самий сорт до Установи. Тобто в Україні діє принцип дозвільного зарубіжного патенту­вання сорту — спочатку цей сорт має бути запатентований в Україні, а лише по­тім можливе його зарубіжне патентування.

Якщо цей порядок буде порушено і заявник чи його правонаступник спробує запатентувати свій сорт в іноземній державі поза Установою України, то це спричинить для заявника чи його правонаступника досить неприємні наслідки — він втрачає право на одержання патенту в Україні. Якщо ж він уже одержав па­тент в Україні, то може бути позбавлений самого патенту.

За подання заявки, видачу патенту, підтримання чинності та продовження строку дії патенту справляється певний збір. Розмір і порядок його справляння встановлюється законодавством. У ньому можуть бути передбачені підстави звільнення від сплати зазначених зборів, зменшення їх розмірів або повернення в разі надмірного справляння збору.

Установа України надає й інші послуги заявникам у поданні, оформленні зая­вок тощо. Перелік зазначених послуг та розмір сплати за них визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону прав на сорти рослин. Всі спори, пов'язані із застосуванням законодавства про охорону прав на сорти рослин розглядаються в порядку, передбаченому законодавством.

Право на селекційні досягнення в галузі тваринництва. Виведення но­вих порід тварин і птиці вищої якості — досить копітка і складна справа. В умо­вах ринкової економіки результати селекційної діяльності в галузі тваринництва стають товаром, який користується великим попитом і здатний давати добрий прибуток. Тому ця діяльність також повинна мати ефективну правову охорону. В Україні прийнято Закон "Про племінне тваринництво" від 15 грудня 1993 p., який набув чинності з дня його опублікування, тобто з 11 січня 1994 р. Цей за­кон визначає загальні, економічні та організаційні основи діяльності в галузі ви­ведення племінних тварин і птиці, а також правове становище суб'єктів і струк­тур племінного тваринництва.

Під тваринництвом закон розуміє господарську діяльність по вирощуванню тварин і птиці. Племінне тваринництво — це виведення тварин і птиці вищої якості. Об'єктами племінного тваринництва є племінна (чистопородна) велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні та птиця (далі — тварини).

Племінна тварина — це тварина вищої якості порівняно з іншими тваринами свого виду. Ця тварина пронумерована і може бути ідентифікована. Вона похо­дить від батьків, зареєстрованих у племінних документах, і сама також зареєст­рована у племінних документах як така, що має відповідно до встановлених ви­мог дані офіційного обліку продуктивності та класифікації за типом.

Отже, племінне тваринництво — це наукова, творча діяльність з виведення нових племінних тварин, що істотно відрізняються від своїх попередників цілим комплексом ознак (вищою продуктивністю, стійкістю до хвороб, невибагливістю до кормів тощо). Порода повинна бути дійсно новою порівняно з тими, що вже розводяться в Україні чи за кордоном, а її відмінні ознаки мають бути стабільни­ми, тобто надійно передаватися потомству.

Селекційним досягненням у тваринництві визнається порода, тобто створена людиною цілісна численна група тварин загального походження, яка має генеа­логічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити її від інших тварин цього самого виду і кількісно достатні для розмноження як однієї породи.

Суб'єктами цієї діяльності є підприємства з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетичного контролю, контрольно-випробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, уста­нови та організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтво на право займатися племінною справою.

Порядок видачі зазначених свідоцтв визначається Міністерством АПК України.

Суб'єктами права на селекційне досягнення в галузі тваринництва є селекціо­нери, творчою працею яких виведено нову породу тварин, та їх правонаступники.

Заявка на нову породу подається до Міністерства АПК України, де вона під­лягає обов'язковій експертизі. Після завершення експертизи приймається рішен­ня про визнання пропозиції селекційним досягненням або про відмову у такому визнанні. Якщо пропозиція відповідає умовам патентоспроможності, в Держав­ному реєстрі селекційних досягнень у галузі тваринництва України робиться від­повідний запис і видається правоохоронний документ. Цей документ засвідчує авторство селекціонера і право власності на селекційне досягнення.

До відносин, пов'язаних з правами на селекційні досягнення і охороною цих прав, відповідно застосовуються норми про промислову власність. При цьому від­повідні права та обов'язки патентного відомства здійснюються державним орга­ном, на який покладено випробування та охорону селекційних досягнень.

Використання селекційного досягнення у тваринництві іншими особами мо­же мати місце лише на підставі договору.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рос­лин, породу тварин, засвідчені патентом є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до за­кону. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через тридцять років, а щодо дерев та ви­нограду — через тридцять п'ять років, що відліковуються з 1 січня року, насту­пного за роком державної реєстрації цих прав. Право на поширення сорту рос­лин, породи тварин є чинним з дати, наступної за датою його державної реєстрації, та діє безстрокове за умови підтримання чинності цього права відпо­відно до закону. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом.


<