§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Поняття промислової власності. Другий вид творчості становить науко­во-технічна діяльність, результати якої називають промисловою власністю. За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 p., до якої приєдналася Україна, до об'єктів промислової власності нале­жать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобро­совісній конкуренції1.

У цьому переліку не йдеться про раціоналізаторські пропозиції, секрети ви­робництва (ноу-хау), селекційні досягнення тощо. Проте в п. З ст. 1 цієї Конвен­ції уточнюється, що об'єктами промисловості можуть бути усі продукти як ви­роблювані, так і природного походження.

Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність до цієї групи об'єктів інтелектуальної власності належать: винаходи, корисні моде­лі, промислові зразки, нерозкрита інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції.

Отже, промислову власність можна визначити як результати науково-техніч­ної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства у будь-якій доцільній діяльності людей. Промислова власність — один із видів інтелектуаль­ної власності, її складова частина.

Україна поставила собі за мету докорінно оновити суспільство, перебудувати господарський механізм і, врешті-решт, істотно поліпшити добробут народу. Для розв'язання цих завдань велике значення має використання потужного науково-технічного потенціалу країни, зокрема такого невичерпного джерела, як технічна творчість, і вищого її рівня — винахідництва. Винахідництво — це одна з об'єк­тивно необхідних стадій у процесі перетворення науки на безпосередню продук­тивну силу. З одного боку, воно стикується з науковою діяльністю, насамперед з її вищими результатами — відкриттями, а з другого — забезпечує суспільне виробництво необхідними засобами, знаряддями, технологіями, матеріалами то­го. Досягнення науки стають фундаментальною базою для технічної творчості, яку постійно стимулює гостра потреба суспільного виробництва у нових техніці, технології, матеріалах, інших знаряддях і засобах.

Таким чином, винахідництво є однією із ланок єдиного безперервного і вза-ємозумовленого науково-виробничого процесу. В сучасних умовах суспільне ви­робництво не зможе успішно розвиватися й функціонувати без належного нау­ково-технічного забезпечення. Розвиток наукової діяльності і розвиток суспільного виробництва не можна розглядати як окремі ізольовані процеси. Ви­робництво у своєму розвитку постійно спирається на досягнення науки і техніки, але у сво'ю чергу ставить перед наукою все нозі й нові проблеми, завдання, на які наука має знайти відповіді, розв'язати виниклі проблеми. Але досягнення науки не можуть бути використані безпосередньо у виробництві. Треба знайти способи використання наукових досягнень у доцільній діяльності людини. Віднайти такі способи використання фундаментальних наукових досягнень у практичній діяльності суспільства і має здійснити винахідництво.

З огляду на ці фактори значення винахідництва для підвищення ефективності суспільного виробництва, розв'язання соціально-економічних проблем важко пе­реоцінити. Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою за­лежить від правильного регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва, його ефективності і в під­сумку — підвищення рівня добробуту народу України. Тому такі пошуки мають всебічно стимулюватися державою. Вони потребують чіткого правового забезпе­чення. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному госпо­дарстві породжують ряд правових відносин між авторами пропозицій, їхніми во­лодільцями та особами й організаціями, що їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки ос­новним правоохоронним документом, який захищає об'єкти промислової влас­ності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються сві­доцтвами або посвідченнями).

Патентну форму охорони об'єктів промислової власності в Україні запрова­джено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки та­ка форма охорони результатів творчої діяльності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки, хоч і є не бездоганною. Патентне законодавство має передусім стимулювати широкий розвиток науково-технічної творчості і ви­користання її досягнень у народному господарстві України.

Без будь-якого сумніву можна стверджувати: суспільне виробництво успішно розвивається у тих країнах, де висока винахідницька активність, де винахідницт­во добре стимулюється, де діє відлагоджене правове регулювання цього виду творчої діяльності. Світовий досвід підтверджує цей неспростовний висновок. Японія відзначається досить високою винахідницькою активністю і, як кажуть, результати досить очевидні.

Тому в країнах з розвинутою ринковою економікою постійно удосконалюють правове регулювання винахідництва. В Україні законодавство про науково-тех­нічну творчість перебуває у стані становлення. Нині основними джерелами зако­нодавства України про промислову власність є закони України "Про власність" від 7 лютого 1991 p., "Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991 р.1, "Про наукову і науково-технічну ді­яльність" зі змінами і доповненнями2, "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р.3, "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р.4, "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р.5, "Про тваринництво" від 15 грудня 1993 р.6.

Важливим джерелом патентного права України є міжнародні договори і кон­венції. Кабінет Міністрів України своєю заявою від 26 серпня 1992 р. оголосив про приєднання України до Паризької конвенції про охорону промислової влас­ності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Договору про па­тентну кооперацію. Уряд України взяв на себе обов'язки, що випливають із заз­начених Конвенції, Угоди і Договору.

Якщо міжнародним договором, у якому бере участь Україна, встановлено ін­ші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про промислову власність, то застосовуються правила міжнародного договору. Так, Закон Украї­ни "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в ст. З "Міжнародні дого­вори" проголошує: "Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про винаходи (корисні моделі), то застосовуються правила міжнародного договору".

Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права, що передбачені законодавством України про промислову власність, відпо­відно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, які проживають чи мають постійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентним відомством України реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про пред­ставників у справах інтелектуальної власності, яке затвердив Кабінет Міністрів України7.

Отже, на підставі наведеного можна визначити, що промисловою власністю визнаються результати науково-технічної творчості, які відповідають вимогам за­конодавства. В об'єктивному значенні право промислової власності — це су­купність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складають­ся у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.

В суб'єктивному значенні правом промислової власності є право, яким наді­ляється відповідно до законодавства автор будь-якого результату науково-техніч­ної діяльності. Отже, об'єктом суб'єктивного права промислової власності може бути будь-який результат науково-технічної діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам. Наприклад, винахідник подав пропозицію до патентної установи України. Пропозиція відзначається високою ефективністю, але її новизна втрачена. Пропозиція ознакам винаходу не відпові­дає і тому ним не може бути визнана. Але, незважаючи на це, ця пропозиція не перестала бути об'єктом права власності її автора-винахідника. Інша справа, що держава не зможе забезпечити надійну правову охорону цієї пропозиції. Вона може дістати захист лише як раціоналізаторська пропозиція.

Як уже зазначалося, сучасна цивільно-правова практика дещо звузила коло об'єктів промислової власності, вилучивши з нього засоби індивідуалізації учас­ників цивільного обороту, товарів і послуг. Тобто об'єктами права промислової власності є: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, нерозкрита інформа­ція, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення та раціо­налізаторські пропозиції.

Звичайно, цей перелік невичерпний. Можуть з'явитися нові результати нау­ково-технічної творчості, які будуть визнані об'єктами права.

Об'єкти правової охорони. Основними об'єктами промислової власності є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідництво — один із най­більш поширених і масових видів творчості, який практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до винахідництва у одних більша, у інших — менша. Країни з високорозвинутою економікою відзначаються високою винахідницькою активністю. Насамперед це варто віднести на рахунок досить досконалої системи правового регулювання відносин у сфері науково-технічної творчості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню відносин, які складаються у сфері створення і використання винаходів, у всіх країнах приділяється досить велика увага. Винахідницька діяльність регулюється Законом України "Про охо­рону прав на винаходи і корисні моделі", творча діяльність у створенні і викорис­танні промислових зразків — Законом України "Про охорону прав на промислові зразки".

При цьому варто зробити таке застереження: названі закони регулюють не творчу діяльність зі створення винаходів, корисних моделей і промислових зраз­ків, а суспільні відносини, які складаються у процесі створення, виявлення, оформлення, використання, охорони зазначених результатів науково-технічної творчості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-якому регулюванню не підда­ється, але право може створювати сприятливі умови для успішної творчості або, навпаки, створювати несприятливі умови, за яких винахідництво розвиватиметь­ся повільно або не розвиватиметься зовсім. Правда, винахідництво — така здат­ність людини, без якої вона існувати не може. Винахідництво розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятливих умов воно розвиватиметься кра­ще, за несприятливих — повільніше.

Наскільки досконалим є законодавство України про промислову власність, покаже практика його застосування. Поки що вона не дуже успішна.

Новим у законодавстві про промислову власність є введення до кола резуль­татів технічної творчості такого об'єкта, як корисна модель. Чинне законодав­ство встановило вимоги, яким мають відповідати винахід, корисна модель і про­мисловий зразок. На підставі цих вимог та інших норм чинного законодавства можна дати визначення згаданих об'єктів.

Винахід — це технологічне (технічне) рішення у будь-якій галузі сус­пільна корисної діяльності, що відповідає умовам патентоздатності, тоб­то є новим, має винахідницький рівень і є промислова придатним для вико­ристання.

Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певної галу­зі технології. Об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин), спосіб (включаючи біотехно-логічні способи, способи лікування, діагностики та профілактики), застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням. Правила складан­ня та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель від 17 листопада 1994 р. дають конкретні визначення зазначених понять.

Згідно із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" не можуть дістати правову охорону: відкриття, наукові теорії та математичні ме­тоди; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні програ­ми; результати художнього конструювання; топографії інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин (п. З ст. 6).

Крім того, правова охорона не надається винаходу, що суперечить суспіль­ним інтересам, принципам гуманності і моралі та не відповідає умовам патентос­проможності.

Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він новий, має вина­хідницький рівень і придатний для користування.

Винахід є новим, якщо його сутність невідома з рівня техніки. Останній сто­совно заявленої пропозиції визначається за всіма видами інформації, загально­доступними в Україні та за кордоном, до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була роз­крита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що ста­ло можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор самостійно розв'язує задачу. Між тим виявляється, що цю задачу розв'язано, але відомості про неї не дійшли до автора. Винахід має давати нове технічне рішення, невідоме сучасному рівню техніки. Отже, не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент — в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачаєть­ся й тоді, коли відомості про її суть розголошені іншим шляхом до її заявки і роб­лять можливим її використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що мо­же бути визнана винаходом, заявники, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту про­позиції до її заявки. Це має значення не тільки для автора, а й для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоч би і самим автором, останній втрачає право на одержання правоохоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому разі втрачається можли­вість патентування пропозиції за кордоном, і вона може бути використана іноземними особами без будь-якого дозволу і виплати винагороди за її вико­ристання.

Проте з цього загального правила Закон України "Про охорону прав на вина­ходи і корисні моделі" встановив важливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосеред­ковано, розкривають цю інформацію, але не раніше як за 12 місяців до дати по­дання заявки до патентного відомства, то таке розкриття інформації про винахід не впливає на визнання його патентоспроможним. Іншими словами, новизна пропозиції не втрачається.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не є очевидною і не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить пере­дусім про творчий характер пропозиції. Хоч у зазначеному законі про це прямо не йдеться, але це випливає з його змісту. Винахід — це винайдення, відшукан­ня рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подіб­них відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять до­цільним його використання. Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Саме про це йдеться в законі: пра­во авторства на винахід належить громадянину, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використан­ня позитивного досвіду, хоч ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них не­має творчого процесу самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще недостатньо. Може бути творчість, а її результати визнати винаходом немає підстав. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоспроможності. Вона визна­ється такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відо­мими у науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно відрізняють її від відомих рішень. Винахід­ницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, у медицині, сільському госпо­дарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідницьким рівнем відзначаються пропозиції, які істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також самої продукції, виробленої на основі пропозиції.

Винахід придатний для використання. У вищезгаданому законі йдеться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що викорис­тання може мати місце не лише у промисловості, а й у сільському господарстві, системі охорони здоров'я, оборони, транспорту та інших галузях народного гос­подарства. У цій нормі закону (п. 8 ст. 7) йдеться про два аспекти поняття "про­мислова придатність": а) галузі застосування винаходу; б) технічна можливість використання винаходу. Іноді надходять пропозиції, які за своїми параметрами відповідають вимогам патентоспроможності, але вони в сучасних умовах, на­приклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві — немає відповідного устаткування, матеріалів тощо.

Із закону випливає, що пропозиція може бути використана у будь-якій галузі практичної діяльності людини, суспільства, держави, не забороненій чинним за­конодавством. Це може бути наукова і господарська діяльність, культосвітня і лі­кувальна тощо. Не обмежується використання винаходу формами власності і господарювання. Винахід може бути використаний як державними, кооператив­ними, акціонерними, так і іншими підприємствами, організаціями та установами. Може використовуватися для власних потреб, а також за кордоном шляхом про­дажу ліцензій тощо.

У цій нормі закону підкреслюється й така ознака винаходу, як технічна мож­ливість його застосування на практиці, тобто пропозиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражування як у даний час, так і в майбутньому. Отже, винаходом визнається і пропозиція, яка може бути використана лише за умови появи технічної можливості у майбутньому.

Ця вимога до винаходу вказує також на те, що розв'язання практичної задачі здійснюється технічними засобами. Такий висновок випливає з двох попередніх вимог, які визначаються рівнем техніки. Крім того, ця вимога передбачає ще од­ну якісну ознаку винаходу — його позитивний ефект. Явно некорисні пропозиції у принципі можуть бути визнані винаходами, але розумна людина їх просто не використовуватиме. Отже, здатність до промислового використання означає і ко­рисність винаходу. Правда, цю ознаку іноді буває важко визначити. У сучасних умовах пропозиція може бути визнана некорисною, а в майбутньому ця сама пропозиція може давати солідний прибуток. Такі факти в історії техніки відомі.

Корисність пропозиції може виявитися у найрізноманітніших формах і спосо­бах. Вона може давати певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, поліпшувати якість продукції, зменшувати витрати енергії і матеріалів, зменшувати негативний вплив на навколишнє середовище тощо.

Корисна модель — це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислове придатним.

Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до да­ти подання заявки до патентного відомства України. На новизну корисної моделі також не впливає розкриття інформації про неї протягом 12 місяців до подання заявки до установи.

Винаходи і корисні моделі — близькі між собою результати технічної твор­чості. Вони мають відповідати таким умовам патентоспроможності, як умови сві­тової новизни і промислової придатності. Проте до корисної моделі не ставиться умова винахідницького рівня. Принципова відмінність між ними полягає в об'єк­ті — до винаходів належать продукти і способи, до корисної моделі — конструк­тивне виконання пристрою.

Відповідно до згаданих Правил складання та подання заявки на видачу па­тенту України на винахід і корисну модель (п. 1.1) до пристроїв як об'єктів ви­находів чи корисних моделей належать машини, механізми, прилади тощо. Об'­єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно мати явно виражені просторові форми, тобто характеризуватися не ли­ше наявністю елементів і зв'язків між ними, а й формою виконання цих елемен­тів, їхнім певним взаємним розташуванням. Сутність корисної моделі полягає са­ме в оригінальній компоновці пристрою. Якщо винахід має певну перевагу над прототипом своїм змістом, новим розв'язанням задачі, то корисна модель — но­вою компоновкою елементів пристрою. Це рішення тому і називається "корисна модель" певного пристрою, тобто нове розташування елементів пристрою, нова корисна модель.

Промисловий зразок — це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом.

Суспільні відносини, що складаються у процесі створення і використання промислового зразка, регулюються Законом України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р. (в редакції від 21 грудня 2000 p., 10 січня 2002 р.1). Відповідно до цього закону об'єктом промислового зразка може бу­ти форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення есте­тичних та ергономічних потреб.

Промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він но­вий і промислове придатний. Він визнається новим, якщо сукупність його істот­них ознак не стала загальнодоступною у світі до подання заявки до патентного відомства України. Проте на новизну промислового зразка не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опо­середковано таку інформацію протягом б місяців до дати подання заявки.

При встановленні новизни промислового зразка до уваги береться зміст усіх заявок, що раніше надійшли до патентного відомства України.

Промисловий зразок визнається промислове придатним, якщо його можна використати у промисловості або в будь-якій іншій галузі діяльності.

Відповідно до вищезгаданого закону його дія не поширюється на об'єкти ар­хітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друковану продукцію, як таку; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо.

Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завж­ди буде фізична особа.

Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислово­го зразка незалежно від віку. Іноді малолітні автори вносять цінні пропозиції, які використовуються у виробництві.

Поняття суб'єкта права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правонаступників — будь-яких фі­зичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи, держава. Законодавчі акти про промислову власність передбача­ють випадки, коли суб'єктом права на результати творчої праці виступають саме юридичні особи, держава або її органи.

Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні осо­би, до яких суб'єктивне право авторів переходить за договором або за заповітом.

Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, права на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства. Але ж хто може здійсню­вати право власності на такі об'єкти, які стали надбанням суспільства, крім дер­жави?

Проте варто мати на увазі, що при переході суб'єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.

Досить часто винахід, корисна модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а спільною творчою працею кількох співавторів. У такому разі складаються відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги авторові іншими особами не є співавторством (наприклад, консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо).

За законодавством про промислову власність, відносини між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів може бути змінений патент­ним відомством України на підставі поданої співавторами заяви.

Нове законодавство про інтелектуальну власність істотно підвищило роль ще одного суб'єкта права на результат творчої праці. Йдеться про роботодавця, з яким автор перебуває у трудових відносинах за договором найму.

Закони про винаходи, корисні моделі та промислові зразки містять норми, відповідно до яких право на одержання патенту має роботодавець, якщо винахід, корисну модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням служ­бових обов'язків чи дорученням роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий до­говір з автором і за його умовами видати винагороду авторові відповідно до еко­номічної цінності винаходу, корисної моделі чи промислового зразка та іншої ви­годи, одержаної роботодавцем від використання зазначених об'єктів промислової власності. У свою чергу винахідник винаходу або корисної моделі чи автор про­мислового зразка має подати роботодавцеві письмове повідомлення про досягну­тий ним результат творчої праці з описом, що розкриває суть винаходу, корисної моделі чи промислового зразка настільки повно і ясно, що робить можливими їх використання. При цьому треба мати на увазі, що іноді сам автор результату не спроможний скласти чітко і ясно опис винаходу, корисної моделі чи промисло­вого зразка. В такому разі він змушений вдаватися до допомоги самого робото­давця.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Як уже зазначалося, автор пропозиції, що має ознаки винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, може стати суб'єктом патентних прав лише за умови відповідної кваліфікації заявленої пропозиції компетентним державним органом, установою (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інте­лектуальної власності, яким є Державний департамент інтелектуальної влас­ності). Для цього автор пропозиції має надати їй об'єктивної форми, яка б робила останню можливою для сприйняття іншими особами і була здатна до відтворен­ня. Пропозиція має бути втілена в креслення, дослідний зразок чи просто описа­на так, що її суть була б зрозумілою і доступною іншим особам і придатна для користування.

Право кваліфікації творчої пропозиції як винаходу, корисної моделі чи про­мислового зразка належить державному підприємству "Український інститут промислової власності", яке входить до складу Державного департаменту інте­лектуальної власності. Лише після того, як визнано заявлену пропозицію вина­ходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, приймається рішення про внесення її до відповідного Державного реєстру і видачу патенту авторові, остан­ній офіційно визнається автором свого витвору і для нього виникають певні пра­ва та пільги, встановлені чинним законодавством України. Після цього акту ав­тор, а також інші особи можуть розголошувати суть пропозиції шляхом публікації, усних доповідей та іншими способами.

Право на винахід, корисну модель та промисловий зразок охороняється дер­жавою і засвідчується патентом.

Патент — це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заяв­леної пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, автор­ство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потре­бує виконання ряду формальностей. Це передусім подання належним чином оформленої заявки до Установи. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, встановленим законом та Правилами складання і подання заявки на винахід і корисну модель від 22 січня 2001 р. Подібні правила приймаються і щодо заявок на інші об'єкти промислової влас­ності.

Наступним після подання заявки етапом є проведення спеціальних експертиз поданої заявки у тому разі, коли вони передбачені. Останній етап — занесення до спеціального Державного реєстру об'єктів, які відповідають умовам патентос­проможності. Після державної реєстрації видається правоохоронний документ — патент. Нині в Україні встановлено єдину форму правової охорони винаходів, ко­рисних моделей і промислових зразків — патент.

Право на подання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Він може (але не зобов'язаний) подавати заявки до патент­ного відомства України через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, що мають постійне місцеперебування за межами України, подають заявки тільки через представників у справах інтелектуальної власності.

Право на подання заявки має роботодавець, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службового обов'язку чи за дорученням роботодавця.

Право на подання заявки мають також правонаступники як авторів, так і ро­ботодавців.

Заявка складається українською мовою і має стосуватися лише одного ре­зультату технічної творчості. Об'єднання в одній заявці двох винаходів, корис­них моделей чи промислових зразків не допускається.

Заявка має містити: заяву про видачу патенту України на винахід, корисну модель чи промисловий зразок відповідно, опис винаходу, корисної моделі; крес­лення (якщо на нього є посилання в описі); реферат; документ про сплату вста­новленого збору за подання заявки.

Заявка надсилається на адресу Українського інституту промислової влас­ності. Заява на видачу патенту подається за встановленою формою. У графі цієї форми заяви, що містить прохання видати патент України, необхідно вказати, на який із двох об'єктів промислової власності заявник просить видати патент: на винахід чи корисну модель.

У разі прохання видати патент на винахід, слід зазначити, який саме патент бажає одержати заявник — патент, що видається після проведення кваліфікацій­ної експертизи, чи деклараційний патент, що видається за результатами фор­мальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки.

У заяві на видачу патенту обов'язково має бути вказано прізвище заявника (заявників), його адресу, а також автора (авторів) заявленої пропозиції.

Опис винаходу і корисної моделі викладається у встановленому порядку і має розкривати їх суть настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Він має підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винаходу чи корисної моделі. В описі мають бути зазначені індекс рубрики Міжнародної патентної класифікації, галузь техніки, до якої належить винахід чи корисна модель; рівень техніки; суть винаходу чи корисної моделі, пе­релік фігур, креслень, якщо на них є посилання в описі; відомості, які підтверд­жують можливість здійснення винаходу чи корисної моделі.

Формула винаходу і корисної моделі має виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у встановленому порядку ясно і стисло. Формула винаходу чи корисної моделі — це стисла словесна характеристика технічної суті винахо­ду чи корисної моделі, що містить сукупність ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання пропозиції вина­ходом лише формула набуває правового значення і є єдиним критерієм визна­чення обсягу використання винаходу. Лише за формулою встановлюється факт використання чи невикористання винаходу. Формула винаходу чи корисної мо­делі повинна характеризувати винахід чи корисну модель тими самими поняття­ми, що їх містить опис винаходу чи корисної моделі.

Реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу чи корисної моделі і визначення рівня техніки.

За датою надходження заявки до Установи визначається пріоритет пропози­ції. Якщо пропозиція була створена окремими авторами незалежно один від од­ного, то пріоритет визнається за тим автором, заявка якого надійшла раніше. Проте слід підкреслити, що в законах про промислову власність дещо по-іншому сформульовано ці правила. Так, Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі — Закон про винаходи) у ст. 11 "Право першого заявни­ка" проголошує: "Якщо винахід ( корисну модель) створено двома чи більше ви­нахідниками незалежно один від одного, то право на одержання патенту ( декла­раційного патетнту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Уста­нови або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена". Аналогічна стаття міститься і в Законі України "Про охорону прав на промислові зразки" (ст. 10; далі — Закон про промислові зразки).

У названих законах йдеться про дату подання заявки до патентного відом­ства і просто про пріоритет. Під пріоритетом закони розуміють так званий кон­венційний пріоритет. Проте слід зазначити, що в нашій практиці усталилося по­няття пріоритету (національного пріоритету) як дати надходження заявки до Установи. Якщо заявку спочатку було подано в одній із країн Паризького союзу, а потім в Україні, то дату раніше поданої заявки прийнято було називати конвен­ційним пріоритетом. Саме в такому значенні згадані поняття вживаються в дано­му підручнику.

Якщо заявником є іноземна фізична чи юридична особа, яка раніше подала заявку на видачу патенту на цей самий винахід, корисну модель чи промисловий зразок в одну із країн Паризького союзу, то такий заявник може просити визна­ти за ним право на конвенційний пріоритет. Він полягає в тому, що заявники держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності мають право протягом 12 місяців від дати подання першої заявки в одній із країн-учас-ниць Конвенції подати цю саму заявку в інші країни-учасниці Конвенції з пріори­тетом за першою поданою заявкою. Так, наприклад, якщо громадянин Франції подав у своє патентне відомство заявку 1 лютого 1995 p., а громадянин чи юри­дична особа України подала заявку на таку саму пропозицію до патентного ві­домства України 1 травня 1995 р. і тільки після цього громадянин — заявник Франції — подав заявку до патентного відомства України, тобто після 1 травня, то пріоритет за цією заявкою буде визнано за громадянином Франції. Заявку за­явника України буде відхилено за відсутністю новизни. Право на конвенційний пріоритет за заявками на винаходи і корисні моделі зберігається протягом 12 мі­сяців після дати подання першої заявки, за заявками на промислові зразки — протягом 6 місяців.

Після надходження заявки до патентного відомства України вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють за формальними ознаками (фор­мальна експертиза), крім того, заявка на винахід підлягає експертизі по суті (кваліфікаційна експертиза). Мета формальної експертизи заявки — визначити, чи належить пропозиція, що заявляється, до об'єктів винаходу, а також, чи від­повідає заявка вимогам закону, чи є в матеріалах заявки документ про сплату збору за подання заявки і чи він відповідає встановленим вимогам.

Якщо в результаті формальної експертизи буде виявлено, що в заявці наявні всі передбачені законом документи і вони відповідають встановленим вимогам, то Установа має прийняти рішення або про видачу патенту, або про проведення експертизи заявки по суті. У разі бажання заявника, виявленого ним у заяві про видачу патенту, видати йому патент без проведення експертизи заявки по суті, під відповідальність самого заявника без гарантії його достовірності йому вида­ється патент.

При цьому варто пам'ятати, що заявки на корисні моделі і промислові зразки кваліфікаційній експертизі не піддаються, і патент на зазначені об'єкти видаєть­ся під відповідальність заявника і без гарантії його чинності.

Від цих загальних правил закони про промислову власність допускають певні відхилення. Так, датою заявки може бути день одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про видачу патенту, викла­дене українською мовою; відомості щодо заявника та його адреси; частину, яка зовнішнім виглядом нагадує опис винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Цей виняток встановлено з метою закріпити за заявником (і державою) національний пріоритет заявки. Для збереження дати подання заявки заявник зобов'язаний протягом двох місяців від дати її подання подати до Установи пере­клад українською мовою цієї частини, а також доповнити заявку необхідними ма­теріалами.

У разі виявлення на момент одержання матеріалів заявки, що її матеріали не відповідають вимогам закону, Установа повідомляє про це заявника. Виявлені недоліки заявки мають бути усунуті протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення про це. Якщо протягом зазначеного строку виявлені не­доліки не будуть усунуті, то датою подання заявки буде дата одержання матеріа­лів патентним відомством. Якщо заявка взагалі не буде виправлена, вона вважа­тиметься неподаною, про що повідомляється заявник.

Неподаною визнається також заявка, в описі якої є посилання на креслення, але самого креслення немає. Якщо протягом встановленого строку креслення не надійде або заявник не зніме посилання на нього у заявці, вона вважається не-поданою.

Рішення про встановлення дати подання заявки патентне відомство надсилає заявникові лише після надходження документа про сплату збору за подання за­явки. Зазначений документ не надійшов — заявка вважається відкликаною.

Відповідно до п. 12 ст. 16 Закону про винаходи після публікації відомостей про заявку на винахід заявникові надається тимчасова охорона заявленої пропо­зиції в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої опубліковано відомості про заявку. Дія тимчасової охорони припиняється з дати публікації в офіційному бю­летені відомостей про видачу патенту чи повідомлення про припинення діловод­ства щодо заявки. Дія тимчасової охорони за міжнародною заявкою починається з дати її міжнародної публікації.

Під час дії тимчасової охорони заявленої пропозиції заявник має право на одержання компенсації за завдані йому збитки особами, що використали винахід без дозволу заявника. Але право заявника на компенсацію виникає лише за умо­ви, що особа, яка використала пропозицію заявника, дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки, що ві­домості про заявку на винахід, який вона використовує без дозволу заявника, опубліковані.

На таких самих умовах надається тимчасова охорона і за міжнародною за­явкою.

Експертиза заявки. Експертиза заявки по суті ( кваліфікаційна експерти­за) проводиться на вимогу заявника або будь-якої іншої особи. Заявник має пра­во брати участь у розгляді питань, що обумовлені проведенням експертизи. Він має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення, але до прийняття рішення за заявкою. При публікації відомостей про заявку на ви­дачу патенту на винахід зазначені виправлення та уточнення враховуються, як­що вони надійшли до Установи за 6 місяців до дати публікації.

Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення Установи особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.

Після подання заявки та за наявності документа про сплату збору за її подан­ня Установа проводить формальну експертизу заявки, під час якої визначається, чи належить цей об'єкт до об'єктів, зазначених як винахід, і чи відповідає вимо­гам закону подана заявка. Якщо заявка на видачу патенту на винахід відповідає вимогам закону, Установа, за наявності документа про сплату збору за подання заявки, надсилає заявникові повідомлення про завершення формальної експерти­зи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи заявки. А якщо по­дана заявка на видачу деклараційного патенту на винахід і вона також відповідає вимогам Закону про винаходи, Установа розпочинає проведення експертизи за­явки на локальну новизну. При позитивному результаті експертизи на локальну новизну Установа надсилає заявникові рішення про видачу деклараційного па­тенту на винахід. Що стосується заявки на видачу деклараційного патенту на ко­рисну модель, то якщо подані документи відповідають вимогам Закону про вина­ходи, Установа надсилає заявникові рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель.

З метою ознайомити заінтересованих осіб із заявкою на винахід по закінчен­ні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати її пріоритету, Установа публікує у своєму офіцій­ному бюлетені визначені нею відомості про заявку. За клопотанням заявника за­значена публікація може бути здійснена раніше встановленого строку. На про­хання винахідника його ім'я не повинно згадуватися в опублікованих відомостях про заявку. Після публікації заявки будь-яка особа має право ознайомитися з ма­теріалами заявки.

Кваліфікаційна експертиза заявки проводиться за рахунок коштів заявника і лише за наявності документа про сплату збору за проведення експертизи заявки на винахід. Мета цієї експертизи — встановити відповідність заявленої пропози­ції умовам патентоспроможності.

Клопотання про проведення експертизи заявки по суті заявник може подати протягом трьох років від дати подання заявки. Інші особи можуть подати зазна­чене клопотання після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізні­ше трьох років від дати подання заявки.

Якщо клопотання про проведення експертизи заявки не надійшло у встанов­лені строки, заявка вважається відкликаною.

Установа на будь-якому етапі проведення кваліфікаційної експертизи заявки може зажадати від заявника додаткових матеріалів, якщо їх необхідність зумов­лена проведенням експертизи, а також запропонувати змінити формулу. При не­поданні заявником у визначені строки затребуваних Установою додаткових ма­теріалів, заявка вважається відкликаною.

По завершенні експертизи заявки Установа має прийняти рішення про ви­знання заявленої пропозиції винаходом, якщо вона відповідає умовам патентосп­роможності. В іншому разі заявникові надсилається рішення про відхилення за­явки.

Заявник має право на будь-якому етапі розгляду заявки, аж до прийняття рі­шення за нею, відкликати її. Він також може замінити заявку на винахід на за­явку на корисну модель і навпаки. Така заміна можлива до прийняття рішення про видачу патенту або відхилення заявки.

На підставі рішення Установи про видачу патенту на винахід, корисну мо­дель чи промисловий зразок Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про видачу патенту. Водночас з публікацією відомостей про видачу патенту Установа публікує опис до патенту на винахід, корисну мо­дель, що містить формулу та опис винаходу і корисної моделі, а також креслен­ня, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.

Будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки після публіка­ції відомостей про видачу патенту

Водночас з публікацією відомостей про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок патентне відомство здійснює їх державну реєст­рацію, для чого вносить до відповідного Державного реєстру патентів України ві­домості про патент. У місячний строк після державної реєстрації патенту його видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання па­тенту мають кілька осіб (співавторів), їм видається один патент.

За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачувати спеціальний збір, розмір якого і порядок сплати встановлює Кабінет Міністрів України.

Дія патенту на винахід, корисну модель та промисловий зразок може достро­ково припинитися повністю або частково з двох підстав:

—  за заявою власника патенту;

—  за несвоєчасну сплату встановленого річного збору за підтримання чин­ності патенту. (Збір за підтримку чинності патенту ( деклараційного патенту) на секретний винахід чи корисну модель не сплачується).

Патент може бути визнаний недійсним повністю або частково у разі:

—   встановленої  невідповідності   запатентованого  об'єкта  умовам   патен­тоспроможності;

—  наявності у формулі винаходу чи корисної моделі ознак, яких не було у поданій заявці;

—  порушення порядку зарубіжного патентування.

Що стосується промислового зразка, то патент на нього може бути визнано недійсним повністю або частково через невідповідність запатентованого промис­лового зразка умовам патентоспроможності; наявності у сукупності істотних оз­нак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці, а також у разі порушення порядку зарубіжного патентування.

Суб'єктивні права на винаходи, корисні моделі та промислові зраз­ки. Права, які надаються суб'єктам права на винаходи, корисні моделі та про­мислові зразки, прийнято поділяти на дві групи: особисті немайнові і майнові права.

Особисті немайнові права. До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одер­жання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Але при цьому слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових прав і май­нових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні.

Як уже зазначалося, право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані зазна­чати ім'я автора. Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату даною конкретною особою, а це має значення для громад­ської оцінки як самого результату, так і особи автора.

Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає при­своєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви.

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. За­кон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недотор­канність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, вина­хід можна удосконалювати будь-кому. Не можна приховувати від суспільства і готовий винахід.

Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі та промис­лові зразки. Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, проголошене чинним законодавством, дає його суб'єктові ті самі правомочності, які дає право власності на будь-який інший об'єкт.

Право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок засвідчу­ється патентом ( ст. 28 Закону про винаходи). Патент надає його власникові ви­ключне право на використання зазначених об'єктів на свій розсуд, якщо таке ви­користання не порушує прав інших власників патентів. Якщо патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок видано кільком особам (співавторам), то відносини між ними визначаються на підставі угоди. Якщо такої угоди немає, то кожний власник патенту має право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд. Проте жоден з них не має права давати доз­віл (видати ліцензію) на використання винаходу, корисної моделі чи промисло­вого зразка та передати право власності на зазначені об'єкти іншим особам без згоди решти власників патенту.

Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відо­мостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чин­ності патенту. При цьому варто пам'ятати, що річний збір за підтримання чин­ності патенту сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи водночас з документом про сплату збору за видачу патенту. Без такої сплати збору патент не видається.

Використанням винаходу, корисної моделі та промислового зразка визнаєть­ся: виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, збері­гання, інше введення в господарський обіг у зазначених цілях продукту, виготов­леного із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі). Іншими словами, використанням визнається будь-який продаж продукту, що охороняєть­ся патентом на території України. І не лише продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо. Застосуванням, безумовно, визнається будь-яке використання винаходу. Вико­ристанням також визнається застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника па­тенту або, виходячи з обставин, це й так очевидно, а також пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або ввезення чи зберіган­ня в зазначених цілях продукту, виготовленого способом, що охороняється па­тентом.

З цього загального правила є один виняток. Відповідно до Закону про вина­ходи (ст. 31) той, хто в інтересах своєї діяльності добросовісно використовує в Україні заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок до дати по­дання заявки чи до дати конвенційного пріоритету, зберігає право на безоплатне продовження цього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Це право зберігається і в тому разі, коли зазначена особа здійснила знач­ну і серйозну підготовку для такого використання. Таке право називається пра­вом попереднього користування або правом першокористувача. Ця норма перед­бачена і Законом про промислові зразки. Право попереднього користування належить лише особі, яка незалежно від винахідника чи автора промислового зразка самостійно розробила і почала використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, тобто це право невідчужуване. Проте воно може пере­даватися іншим особам лише разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заяв­лений винахід, корисну модель чи промисловий зразок чи здійснено значну і сер­йозну підготовку для такого використання.

Використанням визнається також ввезення з-за кордону продукту, виготов­леного на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, що охоро­няються патентом. Патент, як відомо, має чинність лише на території тієї держа­ви, що його видала. Отже, якщо за кордоном почали виготовляти продукцію на основі винаходу, що охороняється патентом в Україні, завозити її в Україну, то це буде порушенням патентних прав власника патенту з усіма наслідками, що з цього випливають.

Використанням визнається навіть зберігання продукту, виготовленого на ос­нові винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, з метою його продажу чи якогось іншого використання.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винахо­ду, корисної моделі, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, корисної моделі, або ознаку, еквіва­лентну їй.

Використанням винаходу визнається застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, не знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це й так очевидно. Отже, осо­ба, яка знає про те, що цей спосіб охороняється патентом і пропонує його для застосування, порушує чужі патентні права, що зумовлює відповідальність за по­рушення патентних прав.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо викорис­тано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або оз­наку, еквівалентну їй.

Незалежний пункт формули винаходу чи корисної моделі повинен стосувати­ся лише одного винаходу чи однієї корисної моделі. У незалежний пункт форму­ли винаходу включають загальні істотні ознаки винаходу, кожна з яких необхід­на у всіх випадках виконання чи використання винаходу, а всі, разом узяті, достатні для одержання технічного результату, що виявляється в усіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони, що пропонується. При складанні не­залежної формули винаходу слід враховувати, що сукупність істотних ознак, не­обхідних і достатніх для досягнення технічного результату, повинна передавати­ся певним набором ознак, властивих цьому об'єктові.

Використанням промислового зразка визнається виготовлення, пропонуван­ня для продажу, запровадження у господарський оборот або зберігання у зазна­чених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промисло­вого зразка.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промис­лового зразка, якщо при цьому використано всі істотні ознаки промислового зразка.

Крім виключного права на використання, власник патенту має право заборо­нити іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу. Право на використання зазначених об'єктів тому і на­зивається виключним, що воно виключає усіх третіх осіб із цього права. Без­умовно, виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка не може бути безмежним, тому в законодавстві про промислову власність встановлено можливі випадки використання запатентованого винахо­ду, корисної моделі чи промислового зразка, які не є порушенням патентних прав.

Про право попереднього користування йшлося вище. Крім того, не визнаєть­ся порушенням патентних прав, що надаються патентом, використання запатен­тованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в конструкціях чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовуються ви­ключно для потреб зазначеного засобу. Отже, не є порушенням патентних прав, якщо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка має місце за таких умов:

—   винахід,  корисна модель чи промисловий зразок використовуються у транспортному засобі іноземної держави;

—  цей транспортний засіб іноземної держави опинився в повітряному прос­торі, водах чи на території України випадково або перебуває тимчасово;

—  винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовуються лише для потреб цього транспортного засобу.

Не визнається порушенням патентних прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо зазначені об'єкти використовуються без комерційної мети, тобто тільки для задоволення своїх власних потреб; зазначені об'єкти ви­користовуються з науковою метою або в порядку експерименту. Дозволяється використовувати без дозволу суб'єктів права на зазначені об'єкти у разі надзви­чайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо). Не є порушенням патентних прав разове виготовлення ліків в аптеках за рецептом лікаря, якщо вони виготовлені з використанням винаходу, корисної моделі.

Проте найскладнішою є проблема використання винаходів, корисних моде­лей чи промислових зразків після їх впровадження у господарський обіг. Про це йдеться в п. З ст. 31 Закону про винаходи і в п. З ст. 27 Закону про промислові зразки. Цей пункт ст. 31 проголошує: "Не визнається порушенням прав, що на­даються патентом, введення в господарський обіг продукту, виготовленого із за­стосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника". Аналогічна норма міститься у Законі про промислові зразки.

Це так званий принцип вичерпання прав, суть якого полягає в тому, що ви­ключні права на результати інтелектуальної власності не поширюються на будь-які дії з використанням матеріальних об'єктів, створених (або в яких втілено цей результат) і розповсюджених у суспільстві самим власником прав або з його доз­волу. Тобто йдеться про те, що на проданий виріб, виготовлений на основі вина­ходу, корисної моделі чи промислового зразка, право інтелектуальної власності винахідника чи автора промислового зразка не поширюється. Це зрозуміло і ло­гічно. Проте цю норму іноді тлумачать як припинення прав винахідника чи авто­ра промислового зразка при продажу чи будь-якому іншому відчуженні виробів, виготовлених на основі винаходів, корисних моделей чи промислового зразка.

Винахід, корисна модель та промисловий зразок стали товаром і тому можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-правових правочинів. На підставі договору власник патенту може передати право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патен­ту. Отже, винахід, корисна модель та промисловий зразок можуть бути відчуже­ні будь-яким способом: даруванням, міною, продажем тощо.

Власникові патенту належить право будь-яким чином використати винахід, корисну модель та промисловий зразок. Одним із таких способів використання зазначених об'єктів є видача дозволу на використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка будь-якій особі на основі ліцензійного договору, тобто видача ліцензії на право використання.

Договори на передачу права власності на винахід, корисну модель та промис­ловий зразок і ліцензійні договори набувають чинності лише за умови, що вони складені у письмовій формі, підписані сторонами і зареєстровані в Установі.

З метою широкого сповіщення про запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок власник патенту має право подати до Установи для офі­ційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання за­патентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. За цим оголо­шенням будь-яка особа може скористатися зазначеним дозволом на використання винаходу, корисної моделі і промислового зразка. Особа, яка вия­вила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власни­ком патенту договір щодо платежів. У разі використання винаходу, корисної мо­делі чи промислового зразка за таким відкритим дозволом річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків. Якщо ж жодна особа не заявила власникові патенту про намір скористатися зазначеним дозволом, власник патенту може подати до Установи письмове клопотання про відкликан­ня своєї заяви. У такому разі річний збір за підтримання чинності патенту спла­чується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації та­кого клопотання.

Проте права, що надаються патентом його власникові, у визначених законом випадках можуть бути примусово відчужені. Виходячи з інтересів суспільства та за умови воєнного та надзвичайного стану, Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу ( корисної моделі) визначеній ним особі без згоди власника патенту на умовах невиключної ліцензії з виплатою йому відпо­відної компенсації.

Обов'язки, що накладаються патентом. Законодавство про промислову власність зобов'язує власників патентів добросовісно користуватися виключни­ми правами, що надаються патентом. Добросовісне користування розуміється як таке, що не завдає шкоди іншим власникам патентів, іншим фізичним і юридич­ним особам, навколишньому середовищу, інтересам суспільства, національній безпеці тощо. Власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтри­мання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

За законодавством України про промислову власність, власник патенту зо­бов'язаний використати запатентований винахід, корисну модель чи промисло­вий зразок. Якщо зазначені об'єкти не використовуються або використовуються недостатньо в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка було припинено, то для власника патенту можуть настати негативні наслідки. У такому разі будь-яка особа, яка має намір і виявляє готов­ність використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, пропонує власникові патенту укласти ліцензійний договір. Якщо власник патенту від­мовиться від укладення ліцензійного договору, то зазначена особа може зверну­тися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу, корис­ної моделі чи промислового зразка (видати примусову ліцензію). Суд може ухвалити рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. В рішенні суду визначаються обсяг використання запатентованого об'єкта, строки дії дозволу, розмір та поря­док виплати винагороди власникові патенту.

Проте слід мати на увазі, що примусова ліцензія може бути видана заінтере­сованій особі за умови, що власник патенту в суді не довів, що факт невикорис­тання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка був зумовлений поваж­ними причинами.

Всесвітня організація інтелектуальної власності дає таке тлумачення приму­сової ліцензії. Вислів "примусова ліцензія" використовується для позначення явища, протилежного добровільний ліцензії. Володілець добровільної ліцензії має право здійснювати такі дії, які охоплюються виключним правом, з дозволу влас­ника патенту. Такий дозвіл називають звичайно ліцензійним контрактом. Він ук­ладається між власником патенту і володільцем ліцензії.

Володілець примусової ліцензії має право здійснювати дії, які охоплюються виключним правом, з дозволу влади поза волею власника патенту. Примусову лі­цензію ще називають недобровільною ліцензією.

Іноді складаються ситуації, коли один винахід, корисна модель чи промисло­вий зразок не можуть бути використані без запатентованих інших винаходу, ко­рисної моделі чи промислового зразка. У такому разі власник патенту зобов'яза­ний дати дозвіл (видати залежну ліцензію на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка) власникові пізніше виданого патенту. Така лі­цензія може бути видана за таких умов:

1)  пізніше запатентовані винахід, корисна модель чи промисловий зразок призначені для досягнення іншої мети або мають значні техніко-економічні пере­ваги над раніше запатентованими винаходом, корисною моделлю чи промисло­вим зразком;

2)  пізніше запатентовані винахід, корисна модель чи промисловий зразок не можуть використовуватися без порушення прав власника патенту раніше запа­тентованих винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

У свою чергу власник раніше запатентованих винаходу, корисної моделі чи промислового зразка має право вимагати від власника патенту пізніше запатен­тованих винаходу, корисної моделі чи промислового зразка видати дозвіл (за­лежну ліцензію) на використання зазначених об'єктів, якщо пізніше запатенто­вані винахід, корисна модель чи промисловий зразок удосконалюють раніше запатентовані винахід, корисну модель чи промисловий зразок або призначені для досягнення тієї самої мети.

Залежна ліцензія видається в обсязі, необхідному для використання винахо­ду, корисної моделі чи промислового зразка, для яких затребувано такий дозвіл.

Оспорювання чинності патенту. Раніше вже йшлося про те, що у визна­чених законодавством випадках чинність патенту може бути припинена, а в ін­ших передбачених законодавством випадках патент може бути визнано недійс­ним. Крім зазначених випадків припинення чинності патенту, законодавством передбачена можливість оспорити уже виданий патент. Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту може подати до Апеляційної палати заперечення проти видачі патенту.

Захист прав патентовласника. Будь-яке посягання на права власника па­тенту зумовлює відповідальність порушника. Порушенням визнається будь-яке посягання на права власника патенту, передбачене законодавством про промис­лову власність. Це може бути неправомірне використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, порушення особистих немайнових прав тощо.

Звичайно, таке порушення на вимогу власника патенту має бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власникові патенту заподіяні збитки. Ви­магати відновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням законодавства про промислову власність, розв'язує суд. Зокрема, суди розглядають спори про ав­торство на винахід, корисну модель чи промисловий зразок; встановлення влас­ника патенту; порушення майнових прав власника патенту; укладення та вико­нання ліцензійних договорів; право попереднього користування; винагороду винахідникам і авторам промислових зразків, а також власникам патенту; ком­пенсації.

Суди розглядають також усі інші спори, пов'язані з охороною прав власників патенту, що надаються законодавством про промислову власність.

Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах. Одним із суб'єктивних прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки є право патентування зазначених об'єктів в іноземних дер­жавах. Патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків в іно­земних державах проводиться за таких умов:

1)  заявник зобов'язаний до подання заявки на одержання охоронного доку­мента на винахід, корисну модель чи промисловий зразок до органу іноземної держави подати заявку на цей винахід, корисну модель чи промисловий зразок до Установи України;

2)  заявник, який бажає запатентувати винахід, корисну модель чи промис­ловий зразок в іноземній державі зобов'язаний повідомити про це Установу України;

3)  Установа України протягом трьох місяців від дати надходження повідом­лення заявника про намір запатентувати винахід, корисну модель чи промисло­вий зразок в іноземній державі, не повідомила заявника про заборону зарубіж­ного патентування  зазначеного  винаходу,  корисної моделі  чи  промислового зразка.

У необхідних випадках Установа України може дозволити патентування ви­находу, корисної моделі чи промислового зразка в іноземній державі раніше за­значеного строку.

У разі патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за процедурою договору про патентну кооперацію міжнародна заявка подається до Установи України.

При цьому слід пам'ятати, що зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей чи промислових зразків досить дорога процедура, яка потребує істотних валютних затрат. Тому при вирішенні питання про зарубіжне патентування слід виходити з його комерційної доцільності. Доцільність зарубіжного патентування зумовлюється такими факторами:

1)  Охорона експорту. Якщо у виробах, продукції, обладнанні тощо, які екс­портуються в іноземні держави, використано винаходи, корисні моделі та про­мислові зразки, захищені патентами України. Обсяг експортних поставок такий, що робить доцільним патентування використаних винаходів, корисних моделей чи промислових зразків в іноземних державах. В іншому разі винаходи, корисні моделі та промислові зразки можуть бути використані в зарубіжних країнах без дозволу українських власників патенту і без виплати їм будь-якої винагороди.

2)  Зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей чи промислових зразків зумовлене будівництвом Україною цивільних чи промислових споруд у зарубіжних країнах. Під час такого будівництва можуть бути використані об'єк­ти промислової власності, захищені патентами України. У такому разі для захис­ту зазначених об'єктів має бути проведено зарубіжне патентування у тих кра­їнах, де має проводитися будівництво.

3) Стосовно певних винаходів, корисних моделей чи промислових зразків має бути припущення, що на них у деяких зарубіжних країнах може бути такий по­пит, що є надія укласти із заінтересованими фізичними чи юридичними особами цих зарубіжних країн ліцензійні угоди. У таких випадках також попередньо вар­то спочатку запатентувати зазначені об'єкти в цих країнах і таким чином позба­вити їх можливості використати зазначені об'єкти без дозволу українських влас­ників патенту.

Відповідно до законодавства України про промислову власність витрати, пов'язані з патентуванням винаходів, корисних моделей чи промислових зраз­ків в іноземних державах, несе заявник або за його згодою інша особа, але не держава.


<