§ 5. Поняття суміжних прав : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 5. Поняття суміжних прав

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

В Україні, починаючи з 1994 p., цивільно-правове регулювання так званих су­міжних прав регламентується законом. Ці права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці від­носини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливос­тей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту.

Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до положень статей 13, 41, 54 і 55 Конституції України, ЦК України, законів України "Про авторське право і суміжні права" у редакції від 11 липня 2001 p., і "Про розповсюдження примір­ників аудіовізуальних творів та фонограм" від 23 березня 2000 p., міжнародних конвенцій та угод (Бернської конвенції про охорону літературних і художніх тво­рів, Паризького акта від 24 липня 1971 p., зміненого 2 жовтня 1979 p., Міжна­родної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і орга­нізацій мовлення від 26 жовтня 1961 p., прийнятої в м. Римі, Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фоног­рам від 29 жовтня 1971 p., Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та Договору Всесвітньої організації інтелектуаль­ної власності про виконання і фонограми, 1996 p.), а також у положеннях ряду спеціальних законодавчих актів, які регулюють відносини суб'єктів інтелектуаль­ної власності у різних сферах життєдіяльності. Це, наприклад, закони України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 p.; "Про видавничу спра­ву" від 5 червня 1997 p.; "Про рекламу" від 3 липня 1996 p.; "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 p.; "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Украї­ні" від 16 жовтня 1992 p.; "Про професійних творчих працівників та творчі спіл­ки" від 7 жовтня 1997 p.; "Про кінематографію" від 13 січня 1998 p.; "Про архі­тектурну діяльність" від 20 травня 1999 p.; "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 11 липня 2001 р. та ін.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про авторське право і суміжні права", якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у зако­нодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються пра­вила міжнародного договору.

Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що підґрунтям для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним чином розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора; студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диска виконавця; телекомпанія, яка транслює свої відеограми. Розділ III Закону Украї­ни "Про авторське право і суміжні права" забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення та їх правонаступ­ників.

Таким чином можна дати таке визначення суміжним правам. Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо ви­конання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонас­тупників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх пра­вонаступників, які охороняються авторським правом.

Об'єктом суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, спо­собу і форми вираження є:

—  будь-які способи виконання літературних, драматичних, музичних, музич­но-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

—  запис будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі;

—  сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

Слід зазначити, що суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі орга­нізації мовлення.

Суб'єктами суміжних прав є:

—  виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах пе­редано суміжні майнові права щодо виконання;

—  виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

—  виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

—  організації мовлення та їх правонаступники.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку. Виконавець — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, ес­традні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе іні­ціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе іні­ціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Організацією мовлення є юридична особа — організація ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення. Відповідно, організацією ефірного мовлення визнається телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи те­левізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і вироб­ництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерного проміння, гама-проміння тощо) у будь-якому частотному діапа­зоні (у тому числі й з використанням супутників), а організацією кабельного мовлення — телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи те­левізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і вироб­ництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою то­го чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).

Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими пра­вами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися комер­ційною діяльністю. Такі організації діють на основі і в межах повноважень, доб­ровільно переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право і суміжні права. На їх діяльність не поширюються обмеження, передбачені анти-монопольним законодавством.

Суб'єктивні суміжні права. Важливим аспектом реалізації виконавцями своїх прав є передумова додержання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм мають додержуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні додержуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках використо­вувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі — (р), імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення ро­ку першої публікації фонограми (відеограми). Прикладом може бути напис на компактному диску: (р) Веселі чоловічки 2002.

За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеог­рами вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.

Права виконавців. Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. До немайнових прав виконавців належать право на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення, право згадування свого імені у зв'язку з використан­ням виконання.

Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

—  публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

—  фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих вико­нань;

—  відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

—  розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробникові фонограми (вироб­никові відеограми) на її подальше відтворення;

—  комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фо­нограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їхньої згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого ви­робником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

—  розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеогра­мах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отри­мати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їхньої згоди на такий вид розпов­сюдження.

Майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим осо­бам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання вико­нань, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені до­говором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, вста­новлені Кабінетом Міністрів України.

У випадках коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вва­жається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіові­зуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на ви­конання, якщо інше не передбачено договором.

У разі коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо доз­волить виробникові фонограми чи відеограми її подальше відтворення, вважаєть­ся, що виконавець передав виробникові фонограми чи відеограми виключне пра­во на розповсюдження фонограм, відеограм та їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види вико­ристання свого виконання через організації колективного управління або іншим способом.

Права виробників фонограм та відеограм. Законом передбачено ви­ключні права виробників фонограм та відеограм, а саме:

—  відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

—  розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

—  комерційний прокат фонограм, відеограм та їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

—  публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

—  будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

—  ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірни­ків для розповсюдження їх серед публіки.

Зазначені права виробники фонограми та відеограми можуть передавати ін­шим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фо­нограм (відеограм), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми) територія, на яку поширюються пе­редані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною осо­бою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому зако­ном порядку внаслідок ліквідації юридичної особи — суб'єкта суміжних прав.

Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фоногра­ми (відеограми) чи за його згодою у цивільний оборот шляхом їх першого прода­жу в Україні, то допускається їх подальше розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонас­тупника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здаван­ня таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).

Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеог­рами) яких опубліковано для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовано у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою ви­нагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і ві­деограм та їх примірників:

—  публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстра­цію відеограми або її примірника;

—  публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

—  публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Права організації мовлення. Організації мовлення, до яких належать те-лерадіоорганізації, мають виключні права щодо використання своїх програм у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх пере­дач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з тери­торії України сигналу, що несе програми, органом, який поширював цей сигнал і для якого він не призначався.

Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

Законом передбачено виключні права виробників фонограм, а саме: виробни­ки відеограм та фонограм мають право дозволяти чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найм, в оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм.

Зазначені права виробники відеограм і фонограм можуть передавати іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання відеог­рам і фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору, вико­ристання відеограм і фонограм тощо.

Організації мовлення мають виключні права щодо використання своїх про­грам у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх про­грам шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у міс­цях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював його і для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

Строки охорони суміжних прав визначаються ст. 44 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Так, майнові права виконавців охороня­ються протягом 50 років від дати першого запису виконання, а їх особисті немай-нові права — безстрокове.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом за­значеного часу.

Права організації мовлення охороняються протягом 50 років від дати першо­го публічного сповіщення передачі.

Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту.

До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеог­рам та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти викорис­тання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах вищезазначених строків.


<