§ 1. Поняття та джерела авторського права : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття та джерела авторського права

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, літе­ратура і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за фор­мами, прийомами, способами об'єктивного вираження духовного багатства лю­дини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на се­бе авторське право. В об'єктивному розумінні авторське право — це сукуп­ність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. У суб'­єктивному розумінні — це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку зі створенням і використанням твору літера­тури, науки і мистецтва.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про авторське право і суміжні пра­ва" Верховна Рада України постановою від 4 лютого 1994 р. внесла до ЦК УРСР такі зміни:

1.  Статтю 472 викласти у такій редакції: "Стаття 472. Законодавство України про авторське право і суміжні права. Законодавством України охороняються осо­бисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміж­ні права).

Відносини, що складаються у зв'язку зі створенням і використанням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюються Законом Україні "Про автор­ське право і суміжні права" та іншими законодавчими актами України.

2.  Статті 473—513 виключити.

Завдання авторського права — встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьо­му суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інте­ресів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий за­хист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких пе­редусім належить нова Конституція України (1996 p.), конституційні та законодавні акти, що визначають основні засади, Закон України "Про авторське право та суміжні права" та інші закони. Так, питанням розвитку інтелектуальної діяль­ності та правової охорони її результатів Конституція України присвячує кілька статей. Стаття 54 Конституції гарантує громадянам України свободу будь-якої творчості — художньої, літературної, наукової і технічної, ст. 41 проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї ін­телектуальної, творчої діяльності. У ст. 55 Конституція України надає судовий захист правам і свободам людини і громадянина. Законодавство, яке безпосеред­ньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право роз­поряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України "Про власність" проголошує в ст. 13, що об'єктами права власності гро­мадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Ст. 41 цього закону вста­новлює, що твори науки, літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуаль­ної власності. У новому ЦК України відносинам у сфері авторського права присвячена окрема глава 36 "Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (Авторське право)", яка містить 16 статей (435—450).

Важливе значення у регулюванні авторських відносин повинні мати типові авторські договори, які затверджуватимуться Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.

Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті ав­торських прав велике значення має судова практика розгляду справ, що виника­ють у разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які пові­домляє суди.

Особливу групу джерел сучасного авторського, права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), яка не раз доповнювалася і змінювалася; Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952); Римська конвенція з охорони прав артистів-виконавців, виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961); Конвен­ція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 p., чинна з 1970 p.); Женевська конвенція про охорону інте­ресів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971); Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передаються че­рез супутники (1974)1.

Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обоз'язки країн-учас-ниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладення міжнародних договорів є консти­туційним правом.

Якщо міжнародним договором, учасником якою є Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і су­міжні права, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 5 Закону про авторське право).


<