§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

У цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльніс­тю, багато істотних відмінностей. Передусім це різні об'єкти відносин. Так, об'­єктом авторських відносин є твори у галузі літератури, науки, мистецтва, зокре­ма стаття, монографія, дисертація, картина, музичний твір, скульптура, твір архітектури, фотографія.

Об'єкти промислової власності охороняє патентне законодавство. Питання про те, чи всі відносини, що виникають у сфері науково-технічної творчості, ре­гулюються патентним законодавством, не безспірне. Скажімо, Закон України "Про охорону прав на сорти рослин"1 передбачає правову охорону сортів у формі патенту, хоч новий сорт не можна назвати винаходом, проте це результат трива­лого творчого пошуку. Науково-технічна інформація як результат науково-тех­нічної творчості є об'єктом права власності, проте на неї не видаються правоохо­ронні документи.

Коло цивільно-правових відносин, що складаються у сфері науково-технічної діяльності і художньо-технічної творчості, досить широке. Воно охоплює відноси­ни зі створення і використання винаходів, промислових зразків, раціоналізатор­ських пропозицій, товарних знаків, корисних моделей, знаків обслуговування, нових сортів рослин, нових порід тварин і птиці, науково-технічної інформації, комплекс результатів творчої діяльності, що стосується електронно-обчислю­вальних машин тощо. Цей перелік невичерпний, він постійно поповнюється.

Відмінність об'єктів зумовлює особливості їх правової охорони. Для надання правової охорони об'єктам промислової власності чинне законодавство передба­чає їх попередню кваліфікацію як таких і наступну державну реєстрацію. Лише після виконання цих процедур заявникам видаються правоохоронні документи у формі патентів або свідоцтв.

Об'єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охо­рони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і дер­жавної реєстрації. На результати духовної творчості правоохоронні документи не видаються. Для одержання правової охорони цих об'єктів досить надати їм об'­єктивну матеріальну форму.

Істотною відмінністю цивільно-правової охорони результатів духовної і науко­во-технічної творчості є різні строки дії авторського і патентного права.

Права авторства, право на ім'я, право на недоторканність твору не обмежу­ються строком. Автор будь-якого твору науки, літератури і мистецтва чи об'єкта промислової власності залишається таким незалежно від того, коли його створе­но. Права авторства охороняються вічно.

Право на ім'я також ніяким строком не обмежено. Як і право авторства, воно діє безстрокове. Різниця полягає лише в тому, що за авторським правом автор може випускати свій і твір у світ під власним іменем, під псевдонімом або ано­німно. Що стосується об'єктів промислової власності, то автор має лише право просити присвоїти своєму витвору своє ім'я чи спеціальну назву.

Інші авторські права та права промислової власності обмежені певним стро­ком дії. Так, Закон про авторське право у ст. 28 передбачає, що авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, рахуючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора.

Чинним законодавством встановлено різні строки дії прав промислової влас­ності для різних об'єктів промислової власності. Патенти на винаходи і нові со­рти рослин діють протягом 20 років з дня надходження заявки до патентного ві­домства України. Патент на промисловий зразок видається на 10 років від дати надходження заявки. Проте патент на промисловий зразок може бути подовже­ний, але не більш як на п'ять наступних років. Свідоцтво на знак для товарів і послуг діє протягом 10 років від дати надходження заявки до патентного відом­ства і на прохання його власника дія свідоцтва може бути подовжена на наступні 10 років.

Авторське право, на яке чинне законодавство встановило певні строки його дії, зводиться до права на винагороду за використання твору чи об'єкта промис­лової власності. Автори результатів творчої діяльності мають право на винагоро­ду, якщо зазначені результати будуть використані протягом строку дії авторсько­го права. Так, письменник має право на винагороду, якщо твір використовується за його життя, а спадкоємці автора — в межах 70 років після його смерті. Вина­города за використання винаходу чи іншого об'єкта промислової власності ви­плачується за умови, що використання мало місце в межах строку дії патенту.

По закінченні строку дії авторського права чи права промислової власності твір чи об'єкт промислової власності стають суспільним надбанням і можуть ви­користовуватися будь-ким без згоди автора і без виплати авторської винагороди.

Проте у спеціальній цивілістичній літературі жваво дискутується питання про правовий режим результату інтелектуальної діяльності. Справа у тому, що в законодавстві про інтелектуальну власність більшості країн світу на результати творчості визнається лише виключне право на використання. Патентоволоділець не має права власності на результат, що охороняється патентом, а лише виключ­не право використання цього результату. В той же час більшість держав визнає за творцем зазначеного результату саме право власності. Отже, питання постає так: чи є результат творчості об'єктом права власності, чи тільки об'єктом виключного права використання.

Цей дуалізм у правовій охороні результатів інтелектуальної діяльності відоб­ражений і в законодавстві України про інтелектуальну власність. Так, Закон Ук­раїни "Про авторське право і суміжні права" визнає за творцями своїх творів та їх правонаступниками лише виключне право на використання. Закони про про­мислову власність України за творцями та їх правонаступниками визнають право власності з усіма наслідками, що з цього випливають. Визнання права власності на результати інтелектуальної діяльності визнає також Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р.1. У новому ЦК України визнається лише виключ­не право на використання результатів інтелектуальної діяльності.

Отже, ця дискусія має не лише науково-теоретичне значення, а й чисто прак­тичне. Не вдаючись глибоко в дану полеміку, зазначимо, що прихильники ви­знання лише виключного права доводять, що результатами інтелектуальної ді­яльності не можна володіти, бо ці результати не є матеріальними предметами. На це можна відповісти так: ст.41 Конституції України проголошує: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності".


<