§ 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Тенденція соціально-економічного розвитку будь-якої країни на сучасному етапі спрямована передусім на розвиток науки, техніки і культури. Рівень вироб­ництва, економіки в цілому і врешті-решт добробуту людей визначатиметься са­ме рівнем розвитку зазначених напрямів доцільної людської діяльності. У XXI ст. вони будуть вирішальними і зумовлюватимуть рівень та характер виробництва, яке стане лише способом реалізації досягнень науки, техніки і культури. При цьому саме культура визначатиме характер та напрями науково-технічної діяль­ності, зумовлюватиме рівень її гуманізації.

Культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в цілому і нарешті добробут суспільства значною мірою залежать від рівня й ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку цивілізації. Людина за своєю природою схильна до творчості, вона завжди в пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки тощо. Проте через ті чи інші причини рівень творчої діяльності у різних країнах неоднаковий. Він визначаєть­ся передусім рівнем усвідомлення значення цієї діяльності для розвитку суспіль­ства, створенням для неї сприятливих умов та іншими факторами, які тією чи Іншою мірою їй сприяють.

У сучасних умовах будь-який вид діяльності людини — виробництво, оборо­на, охорона здоров'я тощо — без належного науково-технічного забезпечення просто неможливий, як неможливий соціально-економічний прогрес суспільства взагалі без духовного розвитку. Це тісно взаємопов'язані і взаємозалежні проце­си. Зрозуміло, що будь-який прогрес суспільства неможливий також без добре поставленої системи освіти.

Питанням розвитку усіх видів творчості надає великої уваги нова Конститу­ція України. У ст. 54 вона проголошує, що громадянам гарантується свобода літе­ратурної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава гарантує захист інте­лектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

За Конституцією України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може використовувати або поши­рювати зазначені результати без згоди їх власника, лише за винятками, встанов­леними законами.

Країни з високорозвинутою ринковою економікою відзначаються високим рівнем розвитку освіти, науки і культури. Тут культуру слід розуміти в найшир-шому значенні цього слова — це рівень розвитку мистецтва і виробництва, ви­робничої інфраструктури і матеріально-технічного забезпечення побуту тощо. Саме ці фактори зумовлюють і визначають рівень цивілізації того чи іншого сус­пільства. Вони ж є результатами творчої діяльності людини.

Творчість — це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, резуль­татом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива будь-якій діяльності лю­дини: технічній, художній, літературній, науковій, виробничій тощо.

За своєю цілеспрямованістю творчість можна умовно поділити на два основні види: духовна творчість і науково-технічна творчість.

У ст. 5 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р.1 (далі — Закон про авторське право) наведено перелік творів науки, лі­тератури і мистецтва, на які поширюється авторське право. Цей перелік не є ви­черпним і в проекті Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про авторське право і суміжні права" він вже значно збільшився. Вар­то зазначити, що поняття "результати духовної творчості", як і саме поняття "духовна творчість", у нашій спеціальній літературі не вживалося. У саме слово "духовність" вкладали лише релігійний зміст. З часом це слово набуло іншого значення і нині духовність слід розуміти як відповідність певного роду діяльнос­ті, поведінки, а головне — їхнього змісту загальновизнаним людським цінностям: загальноприйнятим нормам моралі, поведінки, світогляду, світовідчуття тощо.

Зміст, спрямованість, сила емоційного впливу літератури, мистецтва, науки зумовлюють духовність сучасного суспільства.

Отже, творчість гуманітарного характеру, спрямовану на збагачення внут­рішнього світу людини, можна вважати духовною творчістю. Вона охоплює літе­ратуру, науку, мистецтво, виконавську майстерність артистів, звукозапис, радіо, телебачення та інші види творчої діяльності гуманітарного характеру.

Так, наприклад, відомий російський балетмейстер Ю. Григорович уклав контр­акт зі Світовим центром виконавських мистецтв, що утворений у Лондоні і Бел­фасті. За цим контрактом він стає художнім керівником балету і в його обов'язок входить подати всю програму підготовки, запропонувати Центру "свою інтелек­туальну власність". Отже, у даному разі об'єктом інтелектуальної власності є са­ме високохудожня виконавська майстерність, так би мовити, художній "почерк" самого Ю. Григоровича.

До результатів науково-технічної творчості належать винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і по­слуг, знаки обслуговування, фірмові назви і комерційні позначення, інформацій­на продукція, селекційні досягнення тощо. Це такі результати науково-технічної творчості, які можна використовувати будь-яким способом, що не суперечать за­кону, в господарській діяльності — промисловості, сільськогосподарському ви­робництві тощо.

Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані поняттям інтелектуаль­ної власності. З цього загального поняття інтелектуальної власності міжнародно-правові документи виділяють окремо промислову власність, до якої належать ви­находи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки або моделі, фабричні або товарні знаки, знаки обслуговування.

Інші об'єкти інтелектуальної власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої діяльності, що охо­роняється авторським правом. Цю групу часто називають літературно-худож­ньою власністю.

Отже, всі результати творчої діяльності з точки зору цивільної правової охо­рони поділяються на дві групи: одна група охороняється авторським правом, дру­га — правом промислової власності (патентним правом) та іншими нормативни­ми актами. Підкреслимо, що всі результати творчої діяльності чинним законодавством визнані товаром і, отже, вони можуть бути об'єктом будь-яких цивільних правочинів. У період переходу до ринкової економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої діяльності у такий спосіб стають об'єктом цивільного обороту і створюють ринок духовної та науково-технічної продукції.

Таким чином, у цивільному праві та в цивільному законодавстві склалося два самостійні правові інститути — авторське право і право промислової власності. У цивільно-правовому регулюванні відносин, що складаються у зв'язку зі ство­ренням, використанням та охороною результатів творчої діяльності, багато спіль­ного, але багато й відмінностей.

Проте останніми роками намітилася тенденція до формування ще однієї — третьої — групи результатів творчої діяльності. Вона відокремлюється від групи промислової власності. За Паризькою конвенцією про охорону промислової влас­ності такі інститути, як знаки для товарів і послуг, фірмове найменування (фір­ма) та найменування місця походження товару належать до промислової влас­ності. У той же час помітно, що зазначені об'єкти не дуже вписуються в групу промислової власності, принаймні за своїм функціональним призначенням. Зна­ки для товарів і послуг, фірмове найменування (фірма) та найменування місця походження товарів мають своїм призначенням індивідуалізацію учасників ци­вільного обігу товарів і послуг. Фірмові найменування (фірма) та найменування місця походження товару індивідуалізують саме учасників цивільного обороту як виробників, так і продавців. У той же час вони індивідуалізують і самі товари чи послуги. Знаки для товарів і послуг мають своїм завданням відрізняти товари і послуги одних виробників від однорідних товарів і послуг інших виробників. Вод­ночас вони індивідуалізують і самих виробників.

Варто підкреслити й те, що засоби індивідуалізації учасників цивільного обо­роту, товарів і послуг відрізняються від інших об'єктів промислової власності не лише функціональним призначенням. Вони також різняться і рівнем творчості — одна справа створити винахід, інша — знак для товарів і послуг, промисловий зразок чи фірмове найменування. У цілому об'єкти промислової власності мають своїм призначенням підвищення ефективності виробництва, зниження собівар­тості продукції тощо. Засоби індивідуалізації — відмінність товару одного вироб­ника від подібного товару іншого виробника. Таким чином, значимість об'єктів промислової власності дещо вища.


<