§ 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут) : Цивільне право України. Кн. 1 - Дзера О. В. - Кузнецов Н. С. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
РЕКЛАМА
<

Право обмеженого користування чужою річчю чи майном — сервітут — та­кож веде свій початок від стародавнього римського приватного права й успішно діє у правових системах майже всіх країн світу. Термін "сервітут" походить від лат. servitus (servitutis) — підпорядкованість. У цьому й полягає правова сут­ність цього інституту — одна річ має обслуговувати іншу річ або особу.

Передумовою встановлення сервітуту є необхідність у задоволенні певних потреб власника земельної ділянки чи іншої особи, яка чи які не можуть бути задоволені за рахунок власного майна, але можуть бути задоволені за рахунок чужої земельної ділянки чи іншого чужого майна. Наприклад, власник земельної ділянки склав заповіт на користь двох своїх синів, поділивши земельну ділянку на дві рівні половини, але таким чином, що одному з них під'їхати чи підійти до своєї ділянки неможливо — тільки через чужу земельну ділянку.

Таким чином, між братами склалися відносини, за яких земельний наділ од­ного брата має обслуговувати, надаючи право проїзду (обслуговуюча земельна ділянка чи земельний наділ), земельну ділянку другого брата (пануюча земельна ділянка). Звідси й назва цього цивільно-правового інституту — сервітут. Зазна­чені відносини за своєю сутністю є речовими, а не договірними. Це речове право належить власнику пануючої земельної ділянки, хто б ним не був. Це означає, що при зміні власників земельних ділянок сервітут на право проїзду не припи­няється.

Право обмеженого користування може встановлюватися щодо земельних ді­лянок (земельні сервітути) або іншого майна на користь конкретно визнаної осо­би (особисті сервітути). Об'єктом земельних сервітутів може також бути й інше нерухоме майно (будинки, споруди тощо), у тому числі природні ресурси. Зе­мельні сервітути, як правило, встановлюються між власниками сусідніх земель­них ділянок, але це не обов'язкова вимога.

Конкретними видами земельних сервітутів можуть бути право проходу чи проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатація ліній електропередач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання та меліо­рації, сінокосу та випасу худоби, а також інші способи задоволення потреб, які не можуть бути забезпечені без встановлення земельного сервітуту.

Право обмеженого користування може бути встановлено й на інше нерухоме майно (будинки, споруди, будівлі тощо), наприклад, стадіони, аеродроми, при­стані, дороги, мости тощо.

Земельні сервітути можуть встановлюватися як на визначений, так і на не-визначений строк.

Особисті сервітути встановлюються на користь конкретно визначеної особи, і лише ця особа має право користуватися сервітутом. Особистий сервітут не мо­же бути відчужений. Об'єктом особистого сервітуту може бути як нерухоме, так і рухоме майно.

Особисті сервітути бувають багатьох видів. Найпоширенішими у законодав­стві зарубіжних країн є право користування чужим майном без одержання при­бутків від нього (узус) і право користування чужим майном з одержанням при­бутків від цього майна (узуфруктус). Право користування чужим майном без одержання прибутків від нього надається його власником певній конкретно визначеній особі на певний строк або довічно. Цей сервітут може використовува­тися лише для задоволення власних потреб.

Право користування чужим майном з вилученням доходів від нього (узуф-рукт) надається власником цього майна конкретно визначеній особі на певний строк або довічно. Суб'єкт цього сервітуту має право на одержання доходів від майна, на яке встановлено сервітут, у розмірі, що визначається сервітутом. На­приклад, власник підприємства у заповіті призначив своїм спадкоємцем свого си­на, але обмежив його право власності на це підприємство сервітутом у формі узуфрукту на половину цього підприємства на користь своєї вдови (матері сина — власника підприємства). Це означає практично, що мати має право на одер­жання половини доходів від діяльності цього підприємства.

Новий ЦК України встановив ще один особистий сервітут — право членів сім'ї власника помешкання на користування цим помешканням. За цим сервіту­том, члени сім'ї власника помешкання, які проживають разом з ним, мають пра­во на користування цим помешканням відповідно до закону. Житлове приміщен­ня, яким вони мають право користуватися, визначається власником помешкання. Член сім'ї власника помешкання втрачає право на користування цим помешканням у разі його відсутності без поважних причин понад 1 рік, як­що інше не встановлено законом.

Цей сервітут має дві особливості, на які слід звернути увагу. Перша полягає в тому, що мова йде про членів сім'ї, які не мають права власності на це помеш­кання. Тому, наприклад, квартира (будинок), що була приватизована всіма чле­нами сім'ї, належить на праві власності кожному члену сім'ї у відповідній частці. Коли ж власник квартири приватизував її до одруження, привів туди дружину, яка йому народила дітей, то ці члени його сім'ї не мають права власності на дану квартиру. Вони мають право лише на користування квартирою.

Друга особливість цього сервітуту полягає в тому, що члени сім'ї втрачають право на користування цим помешканням, якщо будуть відсутні понад 1 рік без поважних причин. Тому, наприклад, навчання, служба в армії, лікування, трива­ле відрядження понад один рік не позбавляють таких членів сім'ї власника по­мешкання права на користування цим помешканням.

Право на користування помешканням членів сім'ї власника цього помешкан­ня належить тільки цим членам сім'ї, воно не відчужуване і не може передава­тися іншим особам.

Зміст сервітутного права полягає у праві обмеженого користування чужим майном. Так, уже Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. у п. 6 ст. 4 проголосив: "...власника може бути зобов'язано допустити обмежене користу­вання його майном іншими особами". Так було започатковано інститут прав на чужі речі в Україні.

Сервітут не позбавляє власника майна, стосовно якого він встановлений, права володіння, користування і розпорядження цим майном. Але при цьому слід мати на увазі, що правомочності власника обмежені рамками сервітуту. Власник майна має право володіти і користуватися цим майном суб'єкта сервітуту.

Власник має право на відчуження майна, обтяженого сервітутом, тобто має право розпоряджатися цим майном. Проте перехід права власності на це майно до інших осіб не припиняє чинності сервітуту.

Право обмеженого користування чужим майном може бути платним або без­оплатним. Якщо сервітут встановлено за певну плату, то суб'єкт сервітуту зо­бов'язаний своєчасно вносити відповідні платежі.

Сам сервітут не підлягає відчуженню. Земельний сервітут чи сервітут на ін­ше нерухоме майно може бути відчужений лише разом із майном, на яке вста­новлено сервітут. Але при цьому слід пам'ятати, як уже підкреслювалося вище, що відчуження майна, обтяженого сервітутом, не припиняє чинності самого сер­вітуту.

Збитки, завдані суб'єктом сервітуту власникові (володільцеві) земельної ді­лянки або іншого нерухомого майна, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Сервітути характеризуються деякими специфічними особливостями:

1.  Тривале і постійне користування чужим майном. Одноразове чи тимчасове користування чужим майном сервітутом не визначається. Сервітут може бути встановлений на визначений або невизначений строк, у тому числі може бути довічним.

2.  Користування чужою річчю чи майном не в повному обсязі, а лише в од­ному або кількох відношеннях. Наприклад, право тільки на прохід пішки або на проїзд возом чи машиною; прокладання та експлуатації ліній електропередач то­що. Отже, сервітут надає лише обмежене право користування чужою річчю чи майном.

3.  Сервітутне право обмежує право власності власника на майно, на яке встановлено сервітут, в обсязі, визначеному сервітутом.

4.  Сервітутне право сильніше від права власності: спочатку свої потреби за­довольнить за рахунок майна, обтяженого сервітутом, суб'єкт сервітутного пра­ва, а вже потім — власник майна, на яке встановлено сервітут.

5.  Сервітут надає право користування чужою річчю чи майном безоплатно або за плату.

Особливістю виникнення чи встановлення земельного сервітуту є те, що до­говір про його встановлення підлягає державній реєстрації в порядку, встановле­ному для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення до­мовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішує суд за позовом особи, яка вимагає встановити сервітут. При цьому слід мати на увазі, що ЦК України надає право будь-якій особі вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі потреби — від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Неважко помітити,  що земельні сервітути можна поділити на два види:

а)  сервітути, спрямовані на використання вигод сусідньої земельної ділянки і

б)  сервітути, спрямовані на використання самої земельної ділянки. До першого виду належать сервітути на використання сінокосів, пасовиськ, водопою, розта­шованих на чужій земельній ділянці, тощо. Другу групу сервітутів становлять ті, що дають право на прокладання та експлуатацію ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів, забезпечення водопостачання та меліорації, прохід, проїзд, про-везення вантажів, прогін худоби тощо.

Не всі зазначені сервітути вимагають сусідства і спричинені не потребами за­повнити недоліки однієї земельної ділянки за рахунок іншої. Вони зумовлені по­требами використати чужі земельні ділянки у загальнодержавних чи колектив­них інтересах. У таких випадках суб'єктами сервітутних прав є не сусіди земельної ділянки, а юридичні особи, які можуть перебувати далеко не по су­сідству.

Земельні сервітути переходять у спадщину, відчужуватися вони можуть ли­ше разом із земельною ділянкою.

Особисті сервітути, як уже підкреслювалося, встановлюються в інтересах конкретної особи. Між земельними сервітутами і особистими сервітутами є іс­тотні відмінності за об'єктом, суб'єктом і строками.

Земельні сервітути мають своїм об'єктом земельну ділянку або інше нерухо­ме майно. Суб'єктом особистого сервітуту буде конкретно визначена особа. Зе­мельні сервітути встановлюються або на визначений, або на невизначений, але досить тривалий строк.

Земельні сервітути регулюються також Земельним кодексом України (глава 16 "Право земельного сервітуту", статті 98—102). ЗК України деякі сервітутні відносини регулює по-іншому. Так, наприклад, суб'єктом земельного сервітуту визнається лише власник або землекористувач, який має право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). ЦК України суб'єктом земельного сервітуту визнає будь-яку особу.

Стаття 101 ЗК України містить норму, яка суперечить відповідній нормі ЦК України. Йдеться про те, що земельний сервітут не може бути предметом купів-лі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Але ж земельний сервітут може переходити до інших осіб разом з пере­ходом права власності на земельну ділянку, обтяжену земельними сервітутом.

Крім загальних підстав для припинення речових прав на чужі речі чи майно, сервітут може бути припинений за рішенням суду. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за своїм цільовим призначенням. Сервітут може бути при­пинений також в інших випадках, встановлених законом. До таких випадків слід віднести норму ЗК України (ст. 102 п.1 п/п "д") — порушення власником сер­вітуту умов користування сервітутом.


<