Глава 29. Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

 

29.1. Господарсько-правова відповідальність і господарські санкції учасників господарських відносин

Учасники господарських відносин несуть господарсько-право­ву відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санк­цій на підставах і в порядку, передбачених ГКУ, законами Укра­їни та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати за­хист прав і законних інтересів громадян, організацій та держа­ви, у тому числі відшкодування збитків учасникам господар­ських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забез­печувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 216 ГКУ господарсько-правова відповідаль­ність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків неза­лежно від того, чи є застереження про це в договорі;

передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалеж­но від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а та­кож відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'я­зань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (про­давця) продукції.

29.2.   Господарські санкції як правовий засіб

 

відповідальності у сфері господарювання

Відповідно до ст. 217 ГКУ господарськими санкціями визна­ються заходи впливу на правопорушника у сфері господарюван­ня, у результаті застосування яких для нього настають несприя­тливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господар­ських санкцій:

відшкодування збитків;

штрафні санкції;

оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених господарських санкцій до суб'єктів госпо­дарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку з ініціативи учасників господарських відносин, а адмі­ністративно-господарські санкції — уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

29.3.   Підстави господарсько-правової

 

відповідальності

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи пору­шення правил здійснення господарської діяльності, якщо не до­веде, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопу­щення господарського правопорушення. Якщо інше не передба­чено законом або договором, суб'єкт господарювання за пору­шення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобо­в'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійс­нення господарської діяльності. Не вважаються такими обстави­нами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопо­рушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобо­в'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГКУ).

29.4.   Межі господарсько-правової

 

відповідальності

Зменшення розміру і звільнення від відповідальності У ст. 219 ГКУ зазначається, що за невиконання або ненале­жне виконання господарських зобов'язань чи порушення пра­вил здійснення господарської діяльності правопорушник відпові­дає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено ГКУ та відповідними закона­ми України.

Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зо­бов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених за­коном або установчими документами про створення цього су­б'єкта.

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір від­повідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Сторони зобов'язання можуть передбачати певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності в разі порушен­ня зобов'язання через такі обставини, а також порядок засвід­чення факту виникнення таких обставин.

29.5.   Прострочення боржника

 

і прострочення кредитора

Боржник, який прострочив виконання господарського зобо­в'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випад­ково виникла після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'я­зання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовити­ся від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зо­бов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок про­строчення кредитора (ст. 220 ГКУ).

Кредитор вважається таким, що прострочив виконання гос­подарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти нале­жне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами або випли­вають зі змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкоду­вання завданих простроченням збитків, якщо кредитор не дове­де, що прострочення не спричинено умисно або через необереж­ність його самого або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закін­чення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах.

Якщо кредитор не виконав дій, що передбачені законом, ін­шими правовими актами або випливають зі змісту зобов'язання, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора (ст. 221 ГКУ).

29.6. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГКУ).

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична осо­ба — учасник господарських відносин, чиї права або законні інте­реси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

У претензії зазначаються:

повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

дата пред'явлення і номер претензії;

обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;

докази, що підтверджують ці обставини;

вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає гро­шовій оцінці;

платіжні реквізити заявника претензії;

перелік документів, що додаються до претензії. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в

оригіналах або у відповідний спосіб засвідчених копіях. Докуме­нти, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії.

Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником і надсилається адресатові рекомендова­ним або цінним листом чи вручається адресатові під розписку.

Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержан­ня, якщо інший строк не встановлено ГКУ або іншими законо­давчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач пре­тензії зобов'язаний задовольнити.

При розгляді претензії сторони в разі необхідності повинні звірити розрахунки, здійснити експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомле­ний письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії і надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом чи вручається йому під розписку.

У разі порушення встановлених строків розгляду претензії або залишення її без відповіді суд при вирішенні господарського спору стягує в дохід держави з винної особи штраф у розмірі, встановленому законом.

29.7. Строки реалізації господарсько-правової відповідальності

При реалізації в судовому порядку відповідальності за право­порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним коде­ксом України, якщо інші строки не встановлено ГКУ.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються ГКУ.