Глава 12. Підприємство: поняття, види і організаційні форми

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

12.1.   Підприємство як організаційна форма

 

господарювання

Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, ство­рений компетентним органом державної влади або органом міс­цевого самоврядування чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійс­нення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої госпо­дарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та відповід­ними законами України.

Підприємства можуть створюватись з метою здійснення як підприємництва, так і некомерційної господарської діяльності.

Якщо законом не встановлено інше, підприємство діє на ос­нові статуту.

Підприємство є юридичною особою, що має відокремлене май­но, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку з власним найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб (ст. 62 ГКУ).

Підприємства в Україні здійснюють діяльність відповідно до вимог ст. 62—71 ГКУ, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено ГКУ відповідними законами України.

Якщо чинним міжнародним договором України, згоду на обо­в'язковість якого надано Верховною Радою України, встановле­но інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про підприємства, то застосовуються правила міжнародного до­говору.

12.2.   Види і організаційні форми підприємств

Залежно від передбачених законодавством форм власності в Україні можуть діяти такі види підприємств:

приватне, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

колективної власності;

комунальне, що діє на основі комунальної власності терито­ріальної громади;

державне, що діє на основі державної власності;

засноване на змішаній формі власності (на основі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші передбачені законом види підприємств.

Так, якщо у статутному фонді підприємства іноземна інвести­ція становить щонайменше 10 %, воно визнається підприємст­вом з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному фо­нді якого іноземна інвестиція становить 100 %, вважається іно­земним.

Залежно від способу утворення (заснування) і формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та кор­поративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, що не поділяється на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, якого призначає, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реор­ганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, засновані на власності об'єднання гро­мадян, релігійної організації або на приватній власності заснов­ника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи тру­дової діяльності засновників (учасників), їх спільного управлін­ня справами, корпоративних прав, у тому числі через органи, які вони створюють, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є підприємст­ва кооперативні, створені у формі господарського товариства, а також інші, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних під­приємств встановлюються ГКУ, іншими законодавчими актами України.

Підприємства залежно від чисельності працівників і річного обсягу валового доходу від реалізації продукції поділяються на малі, середні та великі.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підпри­ємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звіт­ний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг ва­лового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей са­мий період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (ро­біт, послуг) за цей самий період перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства вважаються середніми.

Якщо підприємство залежить від іншого підприємства, воно визнається дочірнім.

Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватись особливості господарювання (ст. 63

ГКУ).

12.3. Організаційна структура та управління підприємством

Підприємство може складатися з виробничих структурних під­розділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних під­розділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприєм­ства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими уста­новчими документами.

Підприємство самостійно визначає власну організаційну струк­туру, чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питан­ня про розміщення таких підрозділів з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством по­рядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого під­приємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах бан­ків відповідно до закону.

Діяльність розташованих на території України відокремле­них підрозділів підприємств, що розміщуються за її межами, регулюється ГКУ та відповідними законами України.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для управління господарською діяльністю підприємства влас­ник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), де визначаються строк його найму, права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, звільнен­ня з посади та інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємст­ва, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію під­приємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Керівник підприємства може бути звільнений з посади достро­ково на підставах, передбачених договором (контрактом), відпо­відно до закону.

На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим ко­лективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, що регулює виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудо­вого договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємст­вом встановлюються статутом або іншими установчими докумен­тами відповідно до вимог ГКУ, законодавства про окремі види підприємств і закону про трудові колективи.

Рішення із соціально-економічних питань щодо діяльності під­приємства виробляються і приймаються його органами управ­ління за участю трудового колективу і уповноважених ним ор­ганів.

Особливості управління підприємствами окремих видів (орга­нізаційних форм підприємств) встановлюються ГКУ та законами про такі підприємства (ст. 65 ГКУ).

12.4. Майно підприємства

Майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

До джерел формування майна підприємства належать:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших ви­дів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

майно, придбане у інших суб'єктів господарювання, організа­цій та громадян у встановленому законодавством порядку;

•           інші не заборонені законодавством України джерела. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається неру­хомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод на умовах та в порядку, визначених ГКУ і відповідними законами України.

Майнові права підприємства реалізуються в порядку, встанов­леному ГКУ та іншими законодавчими актами України.

Природними ресурсами підприємство володіє і користується в установленому законодавством порядку за плату, а в передбачених законом випадках — на пільгових умовах.

Підприємство випускає, реалізує та купує цінні папери відпо­відно до законодавства України.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилу­чення державою у підприємства майна, яким воно користується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом

(ст. 66 ГКУ).

12.5.   Господарські відносини підприємства

 

з іншими підприємствами, організаціями

та громадянами і зовнішньоекономічна діяльність підприємства

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організа­ціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійс­нюються на основі договорів.

Підприємства вільні вибирати предмет договору, визначати зобов'язання та інші умови господарських відносин, що не супе­речать законодавству України.

Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продук­цію, що не ввійшла до державного замовлення або державного завдання, на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяль­ність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України й іншими прийнятими відповід­но до них нормативно-правовими актами.

Порядок використання коштів підприємства в іноземній ва­люті визначається ГКУ та відповідними законами України.

Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України представництва, філії та виробничі підрозділи, що утримуються за кошти підприємства (ст. 67, 68 ГКУ).

12.6.   Соціальна діяльність підприємства

Питання поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішу­ються трудовим колективом за участю власника або уповнова­женого ним органу відповідно до законодавства, установчих до­кументів підприємства та колективного договору.

Підприємство забезпечує підготовку кваліфікованих робітни­ків та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання як у власних навчальних закладах, так і в інших закладах освіти за відповідними угодами. Підприємство надає пільги відповідно до закону своїм працівникам, які навчаються без відриву від вироб­ництва.

Пенсіонери та інваліди, які працювали на підприємстві до виходу на пенсію, нарівні з його працівниками користуються наявними можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками в оздоровчі та профілактичні заклади, інши­ми передбаченими статутом підприємства соціальними послуга­ми та пільгами.

Власник, органи управління підприємства зобов'язані забез­печити для всіх працівників підприємства належні й безпечні умови праці. Підприємство відповідає в установленому законом порядку за шкоду, завдану здоров'ю та працездатності його пра­цівників.

Підприємство зобов'язане забезпечувати сприятливі умови праці жінок та неповнолітніх, надавати їм роботу переважно в денний час; жінок, які мають малолітніх дітей, а також вагіт­них жінок переводити на легшу роботу з нешкідливими умовами праці, надавати їм інші передбачені законом пільги. Підприємст­во зі шкідливими умовами праці повинно створювати окремі цехи, дільниці для надання жінкам, неповнолітнім та окремим катего­ріям працівників більш легкої роботи.

Підприємство самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також має право заохочувати працівників інших підприємств, установ, організацій, які його обслуговують.

Підприємство має право забезпечувати додатковою пенсією незалежно від розмірів державної пенсії працівника, який став інвалідом на цьому підприємстві внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання. У разі смерті працівника під­приємства при виконанні ним службових обов'язків власник, підприємство добровільно чи за рішенням суду забезпечують сі­м'ю працівника допомогою відповідно до закону.

Підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визна­чену відповідно до закону кількість робочих місць для працев­лаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій грома­дян, які потребують соціального захисту. Відповідальність під­приємства за невиконання цієї вимоги встановлюється законом (ст. 69 ГКУ).

12.7.   Об'єднання підприємств

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єдну­вати господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку, визначених ГКУ та законами України.

За рішенням Кабінету Міністрів України або органів, до пов­новажень яких входить управління державними або комуналь­ними підприємствами, можуть утворюватись об'єднання підпри­ємств на умовах і в порядку, встановлених ГКУ та відповідними законами України.

Види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються ГКУ, інші питання їх діяльності регулюються за­конодавством України (ст. 70 ГКУ).

12.8.   Облік і звітність підприємства

Облік і звітність підприємств здійснюються відповідно до нор­мативно-правових актів України та вимог ст. 19 ГКУ, зокрема всі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первин­ний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші визначені законом дані.

Передбачені законом відомості підприємство надає органам дер­жавної влади, органам місцевого самоврядування, іншим під­приємствам, установам, організаціям на договірній основі або в порядку, передбаченому установчими документами підприємства

(ст. 71 ГКУ).