ГЛАВА 1 Закон України «Про авторське прано і суміжні права»

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 

В Україні створюється національна система охорони авторського права і суміж­них прав. Створюється не на порожньому місці. Історія захисту прав авторів на те­риторії України нараховує понад сто років. Пов'язана вона з активною суспіль­ною, добродійною діяльністю видатних діячів національної культури, передусім літератури, музичного мистецтва, театру.

У період існування колишнього Союзу РСР авторсько-правові організації України існували при творчих спілках: письменників, композиторів, художників і являли собою закриті «цехові структури». Після приєднання колишнього СРСР у 1973 році до Всесвітньої конвенції про авторське право згадані організації були ре­формовані. В Україні було створено Українське республіканське відділення Все­союзного агентства з авторських прав. Ця авторсько-правова організація здійсню­вала па території України як захист прав авторів, так і збір, розподіл і виплату ав­торської винагороди. Проіснувала вона до кінця 80-х років.

З утворенням України як самостійної держави і орієнтацією її на розвиток рин­кових відносин став відчуватися недостатній рівень охорони в Україні прав ав­торів і відсутність охорони прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Виникла потреба у зміні чинного законодавства у сфері авторського права і приведення його у відповідність з міжнародним рівнем.

' Забезпечення дотримання авторського права і суміжних прав правовласни-кїв України і правовласників зарубіжних країн покладено на Державне агент­ство України з авторських І суміжних прав, створене відповідно до Указу Пре­зидента України від 6 березня 1992 року № 75 «Про невідкладні заходи щодо соціального захисту діячів літератури і мистецтва в умовах переходу до ринко­вих відносин».

Головним завданням Агентства є вдосконалення законодавства у сфері ав­торського права і суміжних прав, сприяння міжнародному науковому і культурно­му обміну, надання підтримки авторам, іншим правовласникам в управлінні їх майновими правами.

Насамперед необхідно було захистити права і законні інтереси широкого кола фахівців, які створюють об'єкти інтелектуальної власності — твори науки, літера­тури і мистецтва.

Чинне на той час в Україні законодавство, що регулювало охорону прав авторів, прийняте ще понад тридцять років тому Цивільним кодексом України (розділ IV «Авторське право»), а також окремими нормативними документами, хоч І відпо­відало в основному вимогам Всесвітньої конвенції про авторське право в редакції 1952 року, але мало істотні недоліки, зокрема недемократичні обмеження віднос­но публікації творів, авторської винагороди, термінів охорони, не відповідало сумасним міжнародним вимогам і, зрозуміло, не забезпечувало належного захисту прав авторів.

Необхідність докорінного перегляду законодавства про авторське право і су­міжні права диктувалася і економічними процесами, що відбуваються Із Україні, закріпленням ринкових відносин, розвитком техніки, впровадженням нових тех­нологій.

Ураховуючи повий виток розвитку міжнародних відносин, в який Україна всту­пала як незалежна держава, прийняття закону про авторське право і суміжні пра­ва було однією з незаперечних умов входження рівноправним партнером в світо­ву спільноту, в якій гідна оцінка і гарантована державою охорона результатів твор­чої прані є ознакою цивілізованості, солідності, надійності.

Прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 року і введений в дію з дня опублікування — 23 лютого 1994 року — Закон України «Про авторське право і су­міжні права» є узагальнюючим документом. Він побудований на сучасних міжна­родних нормах використання творів науки, літератури і мистецтва. Закон враховує сучасні тенденції в правовому регулюванні використання як традиційних, гак і но­вих видів інтелектуальної власності — наприклад, чих же комп'ютерних програм. Знято невиправдані обмеження прав авторів. До мінімуму зведені випадки бездо-говірного використання творів. Уперше передбачена охорона суміжних прав. Йдеться про охорону прав не самих авторів, а тих, хто доносить створене авторами до публіки: виконавців, виробників фонограм, організацій телерадіомовлення.

Якщо говорити про принципову новизну Закону, то вона зводиться до наведе­ного нижче.

По-перше, передбачається охорона прав авторів, а не тільки їх творів.

По-друге, значно розширюються права авторів: скорочується кількість випад­ків використання творів без згоди авторів; утверджується договірна свобода учас­ників авторсько-правових відносин, знято обмеження і невиправдану регламен­тацію умов авторських договорів; продовжено термін охорони авторського праіза.

По-третє, Закон приводить законодавство про авторське право у відповідність із світовим розвитком сучасної техніки і технології. Передбачено використання Іворів за допомогою таких нових засобів, як кабельне і супутпикове телебачення, лазерна технологія, цифровий запис. Нормами авторського права охороняються комп'ю­терні програми, аудіовізуальні твори, бази даних та інші сучасні види творів.

По-четверте, Законом передбачена така нова правова форма здійснення авторсь­кого права і суміжних прав, як колективне управління майновими правами через відповідні некомерційні організації, оскільки автор далеко не завжди може само­стійно проконтролювати процес використання творів і об'єктів суміжних прав.

По-п'яте, Закон істотно збагачує захист авторського права і суміжних прав. Пе­редбачено такі нові способи захисту, як конфіскація незаконно виготовлених при- рактерною його рисою є також ринкова спрямованість. Закон значно розширює можливості учасників авторських і суміжних прав щодо вільного володіння права­ми, які їм належать. Майнові права авторів практично стають товаром, який може вільно відчужуватися і передаватися на основі цивільно-правових відносин. Одно­часно скасовуються гарантії та обмеження, що існували раніше. Такий підхід здається дуже жорстким, але Ізіп властивий ринковим відносинам, які впроваджу­ються у зазначену сферу.

З прийняттям Закону «Про авторське право і суміжні права» в Україні створе­но основи правової бази для цивілізованого регулювання відносин, пов'язаних із створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва, а також із су­міжними правами.