ГЛАВА 6 Авторський договір

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється на підставі авторського договору, крім випадків, визначених законом. Договірна фор­ма використання твору забезпечує реалізацію і охорону як особистих, так і майно­вих прав автора. Відповідає вона і інтересам користувачів, оскільки вони придба-вають певні права, яких не мають інші особи, і в зв'язку з цим можуть окупити свої затрати, пов'язані з відтворенням і розповсюдженням творів, і отримати доход.

Автор або інший володілець авторських прав передає за авторським договором про передачу виняткових прав — виняткове право використовувати твір певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передають­ся, про передачу певинятковнх прав — право дозволяти або забороняти подібне використання твору нарівні з іншою особою, яка отримала дозвіл на використан­ня цього твору таким само способом. Права, що передаються за авторським дого­вором, вважаються иевинятковими, якщо в договорі прямо не передбачено інше. Авторський договір повинен передбачати способи використання твору; термін і територію, на які передається право; розмір винагороди і порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання твору, порядок і терміни її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть істотними. Умови авторсь­кого договору, що обмежують автора у створенні в майбутньому творів на певну тему або в певній галузі, недійсні. Уразі передачі повноваження за авторським до­говором автору повинна бути забезпечена можливість отримати майнову вигоду від використання створеного ним твору.

Типові форми окремих авторських договорів не мають нормативного характеру і є для учасників майбутнього авторського договору лише рекомендованими зраз­ками договору.

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські до­говори замовлення; видавничі договори — про видання або перевидання чіюру в оригіналі; постановочні — договори про публічне виконання неопублікованого твору; сценарні — про використання неопублікованого твору в кіно- або телеві­зійному фільмі; договори художнього замовлення — про створення твору образо­творчого мистецтва з метою його публічного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп'ютер­них програм.

Авторський договір замовлення укладається па створення конкретного твору, за яким автор зобов'язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок обумовленої договором винагороди замовник зобов'я­заний виплатити автору аванс. Розмір і терміни виплати визначаються угодою сторін. Сторона, що не виконала або виконала неналежним чином свої зобов'я­зання, повинна відшкодувати потерпілій стороні заподіяні збитки, включаючи і упущену вигоду. У разі відступлення автора від вимог, що містяться в договорі, за­мовник твору вправі вимагати відповідної доробки.

Найпоширенішим видом авторського договору є видавничий договір на літера­турні твори, на твори образотворчого мистецтва, па музичні твори, на видання пе­рекладу раніше випущеного у світ літературного твору та інші.

У разі укладання договору на видання володільцю авторських прав немає по­треби оформляти псревідступлення своїх авторських (майнових) прав, утому чис­лі права контролю за виданням свого твору. Відповідно до деяких законів, шо регулюють майнові права, передача права автора на публікацію роботи може вия­витися неможливою. У разі укладання договору на публікацію володілець авторсь­ких прав, як правило, обмежус своє право на призначений до видання твір тією мірою, якою це необхідно видавцеві для виконання своєїробоїи, У той же час ав­торське право залишається за автором або іншим правоволодільцем.

Автором, по суті видавничого договору, повинна бути надана видавцеві ліцен­зія, що включає в себе всі права, необхідні для оптимальної реалізації плановано­го видання. Щоб становити собою цінність для видавця, ліцензія повинна давати йому можливість захищати свою видавничу діяльність від третіх осіб. У галузі ав­торського права ліцензія звичайно розуміється як дозвіл, що надається автором або іншим володільцем авторського права (ліцензіаром) особі, яка використовує твір (видавцеві або іншому ліцензіату), використати його у формі і на умовах, уз­годжених між ними. Звичайно видавець отримує виняткову ліцензію (що надає йому виняткове право) на твір і видання відповідного твору — або на здійснення відтворення і видання його перекладу — Із стандартному комерційному тиражі, що містить обгрунтовану кількість примірників. Ліцензія може бути надана як на єди­не, такі на перше і наступні видання. Обсяг єдиного або першого видання, як пра­вило, визначається в договорі — зазначається кількість примірників у тиражі або визначається мінімальна і (або) максимальна кількість примірників (тираж). Під час узгодження обсягу єдиного або першого видання звичайно береться до уваги необхідність задовольнити очікуваний купівельний попит за вартістю, яка дас змогу здійснювати продаж за звичайними для даного книжкового ринку ціпами за примірник, порівняно з подібними публікаціями. При видачі ліцензії на публіка­цію твору у формі перекладу зазначається мова (або мови) видання.

З метою сприяння розповсюдженню опублікованого твору і з урахуванням можливості подальшого використання видання відповідно до договору ліцензія повинна містити деякі «допоміжні права», які слугують меті відтворення або дове­дення до споживача твору (чи його перекладу) в певній формі, що відрізняється від стандартного комерційного видання. Такі допоміжні права можуть, напри­клад, включати: право на попередню ми подальшу публікацію в пресі одного або декількох уривків з твору, право на серію, тобто право публікувати всі твори або його частини в одному або декількох послідовних номерах періодичного видання до чи після виходу твору в стандартному комерційному виданні; право на виконання уривків з твору по радіо або телебаченню, право на включення твору або його частини в антологію, право на перевидання в зміненому форматі.

Видашді часто вимагають від ліцензіара надання їм, у рамках допоміжних прав, права на ліцензування відтворення опублікованого твору в мікрофільмах або ін­ших репрографічних відтвореннях для цілей, що виходять за межі добросовісного використання, допустимого законом. Видавець може запитати ліцензію на розмі­щення твору на магнітні або магнітооптичні носії з відкритим доступом або від­творення у формі звукозапису. Іноді запитується також право на ліцеїІзіювання відтворення у формі фільмів. Такі форми відтворення за допомогою сучасних тех­нологій часто згадуються в сучасних видавничих договорах як «механічне відтво­рення» твору, а відповідні права — як «права на механічне відтворення». Цей тер­мін не треба плутати з поняттям «права на механічне відтворення музики», яке означає прано па відтворення музичного твору у формі звукозапису.

Під час складання договору звичайно обумовлюються умови не надавати видав­цеві право використовувати твір яким-небудь чином, включаючи адаптацію, напри­клад, створення за ним сценарію для п'єси або кінофільму, для радіо- або телевізій­ної вистави, чи право па переклад. Використання подібних прав виходить за рамки сприяння або прямого використання видавцем його власної публікації твору. На­дання «прав на дайджест» (прав на публікацію скорочених або укорочених форм твору), або так званих «прав на комікси», часто с предметом дозволів в кожному ок­ремому випадку, враховуючи заінтересованість автора в цілісності його твору.

До договору можуть бути включені спеціальні положення відносно цілісності твору, шо видається. Наприклад, може бути зазначено, що «видавець повинен від-Іворити твір без яких-небудь змін, скорочень або додатків». Це може виявитися корисним, особливо в країнах, де у законодавстві відсутні відповідні положення про «немайнові права».

У договорі на видання перекладу, як правило, зазначається, що «видавець по­винен використати точний і достовірний переклад, виконаний за його рахунок. Заголовок в перекладі підлягає письмовому схваленню ліцснзіара авторських прав. На вимогу останнього остаточний текст перекладу також повинен надавати­ся йому для схвалення».

Може також бути обумовлено, що «видавець забезпечує на кожному примірни­ку чітке зазначення назви твору і прізвища автора». Залежно від обставин може бу­ти додано, що «видавець зобов'язується друкувати прізвище першого видавця (а саме...), а також рік першого видання (роки видань) твору на зворотному боці титульного аркуша».

З урахуванням певних формальностей, що існують у багатьох країнах, як умова повного використання авторських прав натвори, що видаються, у видавничих до­говорах звичайно зазначається, що на титульному аркуші повинен проставлятися відповідний символ авторського права. Цей символ складається з позначення ©, року першої публікації твору та імені володільця авторських прав на твір.

Відносно розповсюдження опублікованих примірників часто зазначається, що «видавець забезпечує ефективне просування твору за свій власний рахунок». У разі, коли ліцензія не обмежується тільки одним випуском, часто додають, що «він повинен стежити за тим, щоб книги були постійно в продажу, а нові випуски дру­кувалися своєчасно, щоб задовольняти існуючий попит».

Постановочний договір укладається, коли основним способом використання твору є його публічне виконання. Предметом цього договору можуть бути драма­тичні твори, музика або лібретто опери, балету, оперети, музичної комедії, музи­ка до драматичного спектаклю тощо, що використовуються театрально-видовищ­ними організаціями (театрами, філармоніями, цирками, концертними організа­ціями тощо) для постановки на сцені. Предметом поставочного доювору може бути будь-який твір — як обнародуваний, так і необнародуваний.

Сценарний договір регламентує відносини, пов'язані з використанням літератур­ного твору, за яким знімається кінофільм, телефільм, здійснюється радіо- або те­лепередача, проводиться масово-видовищний захід тощо. Сценарним договором передбачається використання твору в зміненій формі.

Договір художнього замовлення визначає відносини, пов'язані зі створенням твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу. Предметом до­говору є різноманітні твори образотворчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організацій та приватних осіб і стають власністю останніх. Воло­дільці придбаних творів вправі розпоряджатися ними на свій розсуд, дотриму­ючись законодавства про авторське право.

Договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мис­тецтва призначений для урегулювання питань, що виникають у зв'язку з тиражу­ванням в промисловості оригінальних творів декоративно-прикладного мистецт­ва. Договір укладається тільки з позаштатними художниками підприємств. Авто­ри отримують винагороду як за створення твору, прийнятого до використання, так і за подальше його тиражування залежно від обсягу використання.

Авторський договір на створення і використання комп 'ютерних програм. Специ­фічними умовами договорів даного типу є: можливість перевідступлення авторсь­кого договору; визначення типів персональних комп'ютерів, для яких може бути використана комп'ютерна програма, їх кількість і місцезнаходження; права сторін на подальші модифікації і удосконалення; кількість виготовлених копій; забезпе­чення доступу до вихідного коду; порядок використання твору третіми особами; терміни і порядок навчання користувача; інші (особливі) умови, які сторони виз­нають за необхідне передбачити в авторському договорі. Авторський договір на створення і використання комп'ютерних програм може включати такі документи: текст договору; технічне завдання; технічні умови; календарний план або програ­му робіт; специфікації; опис використовуваного обладнання; угоду між авторами про розподіл винагороди.