§ 4. Судовий контроль : Адміністративне право України - Ю. П. Би¬тяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін : Книги по праву, правоведение

§ 4. Судовий контроль

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 
РЕКЛАМА
<

Судовий контроль — специфічний вид контролю в сфері державного управління. Особливість цього контролю полягає в тому, що його здійснюють не систематично, не повсякденно, як, наприклад, контроль з боку спеціалізованих контролюю­чих органів або прокурорський нагляд за законністю в держав­ному управлінні, а одноразово під час розгляду справ (адміні­стративних, цивільних, кримінальних).

Судовий контроль в управлінні можна класифікувати за двома основними напрямами: за видом суду, який здійснює контроль, і за формою втручання в діяльність підконтрольно­го органу. В останньому випадку виділяють пряму (безпосе­редню) та непряму (опосередковану) форми втручання.

В Україні судовий контроль здійснюють Конституційний Суд України, суди загальної компетенції та арбітражні суди.

Контроль з боку Конституційного Суду є особливим видом судового контролю, який відокремлено від контролю з боку судів загальної компетенції та арбітражних судів. Таку відок­ремленість обумовлено особливим статусом Конституційного Суду та предметом його контролю. Конституційний Суд здійснює контроль, який виходить за межі контролю в держав­ному управлінні. До його контрольних повноважень належать: обов'язок приймати рішення й давати висновки в справах про конституційність законів та інших актів Верховної Ради Ук­раїни, актів Президента України, правових актів Верховної Ради АРК; вирішення питань про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих

 

262

 

ГЛАВА 19

 

КОНТРОЛЬ! НАГЛЯД У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ       263

 

 

 

міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; додержання конституційної про­цедури розслідування й розгляду справи про усунення Прези­дента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначе­них Конституцією. На нього також покладений обов'язок офі­ційного тлумачення Конституції та законів України (Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.1)-

Судовий контроль з боку судів загальної компетенції най­доцільніше розглянути через ступінь втручання суду в діяльність відповідного органу (безпосередня й опосередкова­на форми втручання).

Під час розгляду цивільних справ за позовами і насамперед таких, де однією зі сторін є орган державного управління, суд (суддя) оцінює їх з погляду відповідності закону, приймає пев­не рішення по справі, яким може змінити чи скасувати управ­лінське рішення (акт управління), чим фактично втручається в управлінську сферу діяльності державного органу. Це спра­ви про незаконне звільнення (коли суд поновлює на роботі), відшкодування збитків (зобов'язує сторону відшкодувати збит­ки, встановлює їх розмір), скасування рішення управлінського органу (про надання жилого приміщення) тощо. Форма втру­чання суду в діяльність органу державного управління тут є прямою (безпосередньою). Прямою форма втручання судді (суду) в діяльність органу державного управління буде й у разі вирішення суддею справ, які розглядають у цивільно-право­вому порядку (в тому числі справ про адміністративні право­порушення). Судові рішення в таких випадках або скасовують, або змінюють незаконні акти органів виконавчої влади (їх по­садових осіб), або ж не визнають юридичної сили за актами, що суперечать закону.

Під час розгляду кримінальних справ (найпоказовіші з них — про розкрадання майна) суд, навпаки, може застосовувати тільки непряму (опосередковану) форму втручання. Поряд із вирішенням питання про винність особи в кримінальному зло­чині та її відповідальність суд перевіряє законність дій органів управління, посадових осіб та інших громадян. Якщо суд вия-

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 49. — Ст. 272.

 

вить порушення законності, він виносить окрему ухвалу (ст. 340 Кримінально-процесуального кодексу України; далі — КПК). Це форма інформування державних органів, комерційних та інших структур, об'єднань громадян про виявлені порушення закону й умови, що їх породжують. Суд повідомляє про необ­хідність вжити заходів щодо їх усунення й попередження в майбутньому. Але цим суд не змінює реальний стан справ в органі чи організації, на підприємстві, в установі, куди надісла­но його ухвалу, як це він робить під час розгляду деяких ци­вільних справ, справ про адміністративні правопорушення та справ по скаргах громадян. Обов'язок прийняти управлінське рішення по окремій ухвалі та змінити ситуацію на краще ле­жить на керівництві відповідних органів і організацій.

Контроль з боку господарських судів має багато спільного з контролем з боку судів загальної компетенції. Основна від­мінність між ними полягає в предметі спору й суб'єктах, які беруть участь у справі (юридичні особи). Різною для них є і нормативна база. Господарські суди в своїй діяльності керу­ються Господарським процесуальним кодексом України1 та Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р.2. Значні відмінності має і процедура розгляду справ.

Викладене дозволяє дійти висновку, що судовий контроль в управлінні — це заснована на законі діяльність судів по пе­ревірці правомірності актів і дій органів управління, їх посадо­вих осіб, відновленню порушених прав, а в необхідних випадках — застосуванню до цих суб'єктів правових санкцій.