§ 4. Класифікація актів державного управління

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 

В основу класифікації актів державного управління покладе­но найсуттєвіші їх ознаки, що дозволяє з'ясувати їх правову при­роду й значення в здійсненні завдань державного управління.

В науці адміністративного права акти управління класифі­кують за різними критеріями: а) за юридичними властивостя­ми; б) за дією в просторі; в) за характером компетенції органів, які їх видають; г) за органами, які видають акти.

Але найбільш практично значущою є класифікація актів залеж­но від юридичних властивостей і суб'єктів права видання актів.

За юридичними властивостями акти державного управлін­ня поділяють на нормативні, індивідуальні та змішані.

Нормативні акти встановлюють загальні правила поведін­ки, норми права. Вони регламентують однотипні суспільні відносини в певних галузях. Ці акти здебільшого призначено для довгострокового та багаторазового їх застосування. При­кладом може бути Положення про Національне агентство Ук­раїни з питань розвитку та європейської інтеграції, затвердже­не Указом Президента України від 23 квітня 1998 р.1

1 Див.: Офіційний вісник України. - 1998. - № 17. — Ст. 618.

 

144

 

ГЛАВА 12

 

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

145

 

 

 

Індивідуальні акти розв'язують конкретні питання управлін­ня й не містять у собі норм права. Тому їх прийнято називати актами застосування норм права. Видання індивідуальних актів спрямовано на їх одноразове застосування відносно конкретних випадків, ситуацій, обставин. Прикладом цього виду актів є роз­порядження Кабінету Міністрів України від 20 вересня 1996 р. такого змісту: «Відкрити пункт пропуску через державний кор­дон України у Скадовському морському торговельному порту для міжнародного морського сполучення з правом заходження в цей порт іноземних невійськових суден»1. За допомогою інди­відуальних актів управління органи виконавчої влади здійсню­ють безперервне оперативне вирішення численних справ.

Різновидом актів управління є змішані акти, що містять як норми права, так і рішення щодо конкретних управлінських справ і ненормативні приписи. Наприклад, Постанова Кабіне­ту Міністрів України «Про посилення контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії», якою затвердже­но Положення про державний нагляд за режимом споживання електричної і теплової енергії від 7 серпня 1996 р.2, містить у собі як певні приписи конкретним органам виконавчої влади (Міністерству палива та енергетики й Державному комітету України з енергозбереження), так і загальні правила.

За суб'єктами права видання актів їх класифікують на акти, які видають Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади. Суттєвою особ­ливістю управлінських рішень є їх юридичне оформлення. Це означає, що всі рішення виконавчої влади втілюються у відпо­відну форму, набувають певної юридичної сили та доводяться до виконавців за встановленими каналами інформації. Форму актів виконавчої влади передбачено в нормах Конституції Ук­раїни та інших прийнятих на її основі актах.

На підставі чинного законодавства можна виділити такі ос­новні форми актів виконавчої влади: укази, постанови, розпо­рядження, рішення, накази, інструкції.

Укази — це акти Президента України, видані в межах його компетенції на основі та на виконання Конституції і законів України. Укази можуть бути як нормативні, так і індивідуальні.

1              Див.: Урядовий кур'єр. - 1996. - № 181-182. - С 7.

2              Див.: ЗПУ України. - 1996. - № 16. - Ст. 440.

 

Постанови — акти управління переважно нормативного ха­рактеру, які приймають на вищому й центральному рівнях ви­конавчої влади в колегіальному порядку з важливих питань державного будівництва.

Розпорядження — це, як правило, індивідуальні акти управ­ління, які приймають одноособово на всіх рівнях управлінської ієрархії держави. Юридична сила розпоряджень залежить від характеру питання, що розв'язують, і правового становища конкретного носія розпорядження.

Рішеннями називаються акти управління, які приймає Рада міністрів АРК (ст. 135 Конституції України), місцеві державні адміністрації (ст. 118) та органи місцевого самоврядування (ст. 144) в межах їх повноважень. Вони приймаються колегі­ально й можуть бути як нормативними, так і індивідуальними. Рішення приймають з важливих питань діяльності місцевих органів виконавчої влади. Різновидом актів управління є рішення, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність відповідно до ст. 5 КпАП. Рішення прийма­ють також на рівні центральних органів виконавчої влади (на­приклад, колегії міністерств, відомств).

Накази — це акти управління, видані в процесі здійснення єдиноначальності відповідними посадовими особами органів виконавчої влади. Наказ є найкатегоричнішою регламентую­чою формою передачі рішення. Він зобов'язує підлеглих точ­но виконати передане рішення в установлені строки й може передбачати можливі санкції в разі його невиконання. Наказ може вказувати, як слід діяти, а як не слід. Перший тип наказу можна назвати приписом, другий — забороною. Припис, вида­ний усно, і з негайним строком виконання (наприклад, у ситу­ації надзвичайного стану, в армії, органах Служби безпеки) має характер команди. Накази видають керівники єдиноначальних органів управління: міністри, голови державних комітетів, го­лови державних департаментів, державних служб, начальни­ки головних управлінь, завідувачі відділів і управлінь держав­них адміністрацій, керівники державних (недержавних) підприємств і установ тощо. Накази, залежно від характеру питань, що ними регулюються, можуть бути як нормативни­ми, так і індивідуальними.

Інструкціями називаються акти управління, що визначають порядок здійснення певних дій, робіт тощо. Вони видаються й

 

 

 

10

 

— 5-1757

 

146

 

ГЛАВА 12

 

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

147

 

 

 

діють у зв'язку з виданням закону або акта управління, що по­требують встановлення порядку їх виконання. Інструкції мо­жуть бути більш або менш докладними. Вони мають не обме­жуватися визначенням засобів і способів дій, а визначати кінцеві цілі таким чином, щоб виконавці могли в разі необхід­ності творчо їх інтерпретувати відповідно до задуму того, хто видав інструкцію. Необхідний ступінь деталізації інструкції здебільшого залежить від ступеня кваліфікації тих, кому її ад­ресовано. Інструкції видають міністри та керівники багатьох єдиноначальних органів управління.

Укази, постанови, розпорядження, рішення, накази можуть бути нормативними та індивідуальними. Інструкції завжди є нормативними.

Акти управління за суб'єктами, що їх видали, поділяють на такі види.

Президент України видає укази та розпорядження. Деякі акти Президента, видані в межах повноважень, передбачених ст. 106 Конституції, скріплюють підписами Прем'єр-міністр України й міністр, відповідальний за акт та його виконання. Укази Президента набирають чинності з дня їх підписання, якщо інше не передбачено ними. Аналогічно набирають чин­ності також розпорядження Президента.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень видає постанови та розпорядження. Акти Кабінету Міністрів підпи­сує Прем'єр-міністр. У разі невідкладності й терміновості про­ведення заходів постанови оголошуються по радіо та телеба­ченню й набирають чинності негайно.

Міністри видають накази, інструкції, розпорядження в ме­жах своєї компетенції. Наказами міністрів міністерств і керів­ників інших центральних органів виконавчої влади можуть вводитися в дію положення, правила, постанови.

Державні комітети приймають постанови. Голови держав­них комітетів видають накази та розпорядження.

Відомства видають накази, постанови, інструкції, правила, положення. Інструкції, правила, положення затверджують на­казами.

Місцеві державні адміністрації приймають рішення та ви­дають розпорядження.

Керівники відділів, управлінь та інших підрозділів місцевих державних адміністрацій видають накази та розпорядження.

 

Керівники державних підприємств і установ видають нака­зи та розпорядження. Крім цього, вони можуть затверджувати такі нормативні акти, як положення й правила.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації, встановленій законом.