§ 1. Поняття, види та правові засади діяльності підприємств і установ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 

Підприємства й установи — це організації, які виконують економічні, соціально-культурні, адміністративно-політичні та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства й держави. Вони відрізня­ються один від одного за змістом, результатом і метою основ­ної діяльності.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи, здійснює виробни­чу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку, а промислове підприєм­ство — і товарний знак.

Установи виконують соціально-культурні або адміністра­тивно-політичні функції. їх мета — створення соціальних цінностей, переважно невиробничого характеру (установи культури, освіти, охорони здоров'я тощо).

За останні роки зросла кількість та різноманітність підприємств і установ. З'явилися орендні, акціонерні, приватні (індивідуальні), казенні підприємства. Іноді підприємства виконують окремі функції, притаманні установам, а установи виконують функції підприємства (наприклад, у навчальному закладі можуть функ­ціонувати експериментальний завод або виробничі підрозділи).

Свою діяльність підприємства здійснюють згідно з Госпо­дарським і Цивільним кодексами України, законами України «Про власність»1 (зі змінами та доповненнями), «Про госпо­дарські товариства»2 (зі змінами та доповненнями), іншими

 

законами та законодавчими актами України, а також на підставі статуту, який затверджує власник майна за участю трудового колективу.

Діяльність установ регулюють закони України «Про осві­ту»1, «Про наукову та науково-технічну діяльність»2, «Про бібліотеки та бібліотечну справу»3, інші законодавчі та правові акти.

Підприємства й установи залежно від форм власності можна підрозділити на: індивідуальні (засновані на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці), сімейні (засновані на особистій власності й на праці громадян — членів однієї сім'ї, які проживають разом), приватні (засновані на власності окре­мого громадянина), колективні (засновані на власності трудо­вого колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадянської чи релігійної організації), державні комунальні (засновані на власності адміністративно-територі­альних одиниць), державні, в тому числі казенні (засновані на державній власності), спільні (засновані на базі об'єднання май­на різних власників, у тому числі іноземних власників).

Установи, які спеціалізуються на виконанні певного виду діяльності, можуть бути державними, недержавними, місцевих органів, індивідуальними. Правові норми, що закріплюють їх види, містяться в різноманітних правових актах, які регулю­ють відносини в окремих галузях і сферах соціально-культур­ної та адміністративно-політичної діяльності, культури, осві­ти, охорони здоров'я, закордонних справ, спорту тощо, наприк­лад, у Законі України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р.4 тощо.

Управління підприємствами й установами здійснюють згідно з принципами, на яких їх було засновано. Розрізняють підприємства та організації, якими управляє безпосередньо власник, і такі, якими управляють уповноважені власником органи. Управління може здійснюватися за принципом колегі­альності або єдиноначальності. Власник наймає (призначає)

 

 

 

1              Див.: Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1991. — № 24. —

Ст. 202.

2              Див.: Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1991. — № 49. —

Ст, 682.

 

1              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.

2              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 12. — Ст. 165;

1999. - № 2-3. - Ст. 20.

3              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 7. — Ст. 45.

4              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 15. — Ст. 86.

8 — 5-1757

 

114

 

ГЛАВА 9

 

ШДПРИЄМСТВА Й УСТАНОВИ

 

115

 

 

 

керівника підприємства чи установи через укладання контрак­ту (договору, угоди), в якому визначаються права, строки най­няття, обов'язки та відповідальність керівника підприємства перед власником і трудовим колективом, умови його матеріаль­ного забезпечення й звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом і законодавством України. Керівник підприємства чи установи є уповноваженим власника. Він на­ділений відповідними повноваженнями й несе перед власником відповідальність за виконання доручених йому функцій.

Керівник підприємства самостійно розв'язує питання діяль­ності підприємства, а у випадках, передбачених законодав­ством, здійснює це за участю трудового колективу та проф­спілкових комітетів.