§ 6. Центральні органи виконавчої влади

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 

Конституція України відносить до центральних органів ви­конавчої влади міністерства та інші органи виконавчої влади. До них належать: державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України (Вища атестаційна комісія, Пенсійний фонд, Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначей­ство); центральні органи виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом (Антимонопольний комітет України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація тощо). У разі необхідності відповідно до Конституції України можуть ство­рюватися й інші центральні органи виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який визначається Конституцією та законами України. Вони підпорядковані Кабінету Міністрів, який спрямовує й координує їх роботу.

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України здійснює державну політику у відповідній сфері. В своїй діяльності вони керуються Конституцією України, зако­нами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами і роз­порядженнями Кабінету Міністрів України, а також положен­ням про відповідний центральний орган виконавчої влади.

До системи центральних органів виконавчої влади України належать міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, утвореним для забез-

 

печення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відпо­відає за розробку й впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію держав­ної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує та координує діяльність інших центральних органів виконавчої влади з пи­тань, віднесених до його відання.

Державний комітет (державна служба) є центральним ор­ганом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує й коор­динує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить про­позиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію в певній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулюван­ня з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним стату­сом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо нього можуть вста­новлювати спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначен­ня й звільнення керівників і розв'язання інших питань. Цент­ральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очо­лює його голова.

Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р.1 з метою вдос­коналення структури органів виконавчої влади й підвищення ефективності державного управління затверджено перелік міністерств державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади. Схему їх організації та взаємодії визначено Указом Президента України «Про зміни у структурі держав­них органів виконавчої влади»2. Указом Президента України затверджено «Загальне положення про міністерство, інший

1              Див.: Офіційний вісник України. — 1999. - № 50. — Ст. 2434.

2              Див.: Офіційний вісник України. — 1999. - № 50. — Ст. 2435.

 

86

 

ГЛАВА 6

 

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

 

87

 

 

 

центральний орган державної виконавчої влади України» від 12 березня 1996 р.1, уточнено загальні правові засади діяльності центральних органів виконавчої влади України в сучасних умовах. У межах своїх повноважень міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої влади організовують виконання актів законодавства, здійснюють систематичний контроль за їх реа­лізацією.

Компетенцію міністерств та інших органів виконавчої вла­ди визначають галузевими чи міжгалузевими рамками, які в свою чергу залежать від особливостей системи даного цент­рального органу виконавчої влади. Міністерства та інші цент­ральні органи виконавчої влади беруть участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідни­ми напрямами, розроблюють механізм її реалізації; прогно­зують розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах; беруть участь у розробленні Державної програми економічного та соці­ального розвитку України, Державного бюджету України; роз­роблюють цільові перспективні програми, опрацьовують ком­плекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної ре­форми; реалізують державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей); здійснюють інші функції.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мають такі права: залучати спеціалістів центральних і місце­вих органів виконавчої влади, підприємств, установ, органі­зацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їх компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладання міжнародних договорів України; одержувати в установленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого са­моврядування, представницьких органів інформацію, до­кументи, матеріали; скликати в установленому порядку нара­ди з питань, що належать до їх компетенції; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних

 

органів міністерств, підприємств, установ і організацій, що на­лежать до сфери їх управління; самостійно або за участю робо­тодавців підприємств недержавної форми власності проводи­ти переговори й укладати галузеві угоди з представниками най­маних працівників.

У процесі виконання покладених на центральні органи виконавчої влади завдань вони взаємодіють з іншими централь­ними та місцевими органами державної виконавчої влади, орга­нами АРК, органами місцевого самоврядування, представниць­кими органами, а також із відповідними органами інших держав.

У межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства центральні органи виконавчої влади видають накази, організовують і контролюють їх виконання. У випад­ках, передбачених законодавством, рішення міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади є обов'язкови­ми до виконання центральними й місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, представ­ницькими органами, підприємствами, установами та організа­ціями, незалежно від форм власності й громадянства.

Нормативно-правові акти міністерств та інших централь­них органів виконавчої влади підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до «Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р.1.

Міністерство та інший центральний орган виконавчої вла­ди очолює міністр (керівник), якого призначає на посаду Пре­зидент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повно­важення керівників центральних органів виконавчої влади на цих посадах припиняє Президент України. Міністр (керівник) має заступників, яких призначають відповідно до зако­нодавства. Розподіл обов'язків між заступниками проводить міністр (керівник). Він здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності й несе відповідальність перед Президен­том України та Кабінетом Міністрів України за стан справ у

 

 

 

1 Див.: Систематичне зібрання чинного законодавства. — К., 2003. — № 9. — Ст. 1791.

 

1 Див.: ЗПУ України. - 1993. - № 1-2. - Ст. 28.

 

88

 

ГЛАВА 6

 

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

 

89

 

 

 

цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра (керівника), керівників підрозділів.

Для обговорення найважливіших напрямів діяльності центральних органів виконавчої влади, погодження питань, що розв'язують, і розвитку галузі в міністерстві та інших централь­них органах виконавчої влади утворюють колегії у складі міністра (керівника), заступників міністра (керівників) за по­садою, а також інших керівних працівників цих органів. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління міністерства. Рішення ко­легії проводиться в життя наказами міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки й техніки, обговорен­ня найважливіших програм та інших питань у центральних орга­нах виконавчої влади можуть утворювати науково-технічну (на­укову) раду з учених і висококваліфікованих фахівців. Склад науково-технічної (наукової) ради й положення про неї затвер­джує міністр (керівник). Центральними органами виконавчої влади з урахуванням специфіки їх діяльності можуть утворю­ватися й інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує міністр (керівник).

Центральні органи виконавчої влади є юридичною особою, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печат­ку із зображенням Державного гербу України та своїм найме­нуванням.