§ 1. Організаційно-правові засади управління митною справою

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 
РЕКЛАМА
<

У сучасних умовах економічного розвитку України, розши­рення зовнішньоекономічних зв'язків особливого значення набуває митна справа, основу якої становить митне законодав­ство. Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а з іншого, — захисту та забезпечення конституційних прав і сво­бод громадян, держави, суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності й додержання ними правил, установлених у цій галузі.

Митне законодавство України спрямовано на розв'язання таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечення виконання зобо­в'язань, що випливають із міжнародних договорів України сто­совно митної справи; встановлення правових норм, які б за­безпечували захист інтересів споживачів і додержання учас­никами зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операціями; підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб'єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.

Митну політику України визначає Верховна Рада України.

Основними принципами митного регулювання є: верховен­ство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних і юридичних осіб — принцип справедливості; недопустимість подвійного оподаткування;

 

однаковість митних режимів; єдність регулювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додержання митними органами (посадовими особами) прав юридичних та фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення та дії; гласність. Згідно з Митним кодексом України1, прийнятим 11 липня 2002 р. (далі — МК), митна справа включає: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане з встановленням мит і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведен­ня в життя митної політики. До складових частин митної спра­ви належать митна статистика й ведення товарної номенкла­тури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабан­дою та порушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил.

Загальну характеристику митної справи пов'язано з визна­ченням термінів і категорій, таких, зокрема, як митні органи, митниця, митна територія, митний кордон, митний контроль, зона митного контролю, митне оформлення, митна декларація.

Митні органи — спеціально уповноважені органи вико­навчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до Мит­ного Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Митна територія України — зайнята сушею, територіаль­не море, внутрішні води й повітряний простір, а також штучні острови, установки й споруди, що створюють у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється вик­лючна юрисдикція України. Вони становлять єдину митну те­риторію України.

Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважають такими, що перебувають поза межами митної тери­торії України, крім випадків, визначених законами України.

Митний кордон України — межі митної території Украї­ни є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Митний контроль — сукупність заходів, які здійснюють митні органи в межах своєї компетенції з метою забезпечення

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 38—39. — Ст. 288.

 

400

 

ГЛАВА 33

 

УПРАВЛІННЯ МИТНОЮ СПРАВОЮ

 

401

 

 

 

додержання норм Митного Кодексу, законів та інших норматив­но-правових актів з питань митної справи, міжнародних дого­ворів України, укладених у встановленому законом порядку.

Зона митного контролю — місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

Митний режим — сукупність норм, установлених закона­ми України з питань митної справи, що, залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визначають порядок такого переміщення й об­сяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Митне оформлення — виконання митними органами дій (процедур), які пов'язано із закріпленням результатів митно­го контролю товарів і транспортних засобів, що переміщують через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Митна декларація — письмова заява встановленої фор­ми, яку подають митному органу. Містить відомості щодо то­варів і транспортних засобів, які переміщують через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або пе­реоформлення.

Предмети — особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщують через митний кордон України

Правові, економічні та організаційні основи митної справи визначено в Конституції, законах України (серед них особли­ве місце належить МК — комплексному закону в сфері митної справи), нормативних актах Президента України й Кабінету Міністрів України, актах Державної митної служби України (далі — Держмитслужба України) та інших центральних органів виконавчої влади. Виключно законами України виз­начаються засади митної справи.

МК становить основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права — ад­міністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та, у визна­ченій частині, міжнародне. У МК визначено: функції митних органів; служба в митних органах; принципи переміщення то-

 

варів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, заборона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезення; митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; митні пільги; митна статистика; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяль­ності; відповідальність за порушення митних правил, а також правила провадження в справах про такі порушення та їх ви­конання).

Джерелами митного права є також закони, основним змістом яких є саме митні питання, та інші закони, в яких містяться норми митного права. До першої групи належать Закони Ук­раїни «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р.1, «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформ­лення й оподаткування особистих речей, товарів та транспорт­них засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 10 жовтня 2001 р.

У механізмі правового регулювання фінансової діяльності митних органів важливу роль відводять саме Закону про Єди­ний митний тариф. Він установлює на єдиній митній території України шляхи обкладання митом предметів, які переміщують. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіаль­ного розміщення, за винятком випадків, передбачених закона­ми України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно-визначених нормах і розвивається в напрямі максимальної відповідності загально­прийнятим у світовій практиці принципам і правилам митної справи.

До другої групи належать, наприклад, Закони України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р.2, «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовт­ня 1999 р.3, «Про операції з давальницькою сировиною у зов­нішньоекономічних відносинах» від 7 жовтня 2001 р.4.

1              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 19. — Ст. 259.

2              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 48. — Ст. 405.

3              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1999. - № 51. - Ст. 451.

4              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 6. — Ст. 70.

 

26 — 5-1757

 

402

 

ГЛАВА 33

 

УПРАВЛІННЯ МИТНОЮ СПРАВОЮ

 

403

 

 

 

Оперативне регулювання митних відносин забезпечують укази Президента й постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, Указом Президента України від 10 лютого 1996 р. було затверджено Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, від 24 серпня 2000 р. — По­ложення про державну митну службу України.

Здійснюючи регулювання митної справи Кабінет Міністрів України видає постанови й розпорядження, якими затверджує різні правила. Відповідно до нового МК України постановами Кабінету Міністрів України затверджено порядок застосуван­ня режимів тимчасового ввезення (вивезення), реімпорту, ре­експорту, відмову на користь держави й знищення або руйну­вання товарів, що перебувають під митним контролем, митно­го складу та інше1. Постановами Кабінету Міністрів України затверджено Правила ввозу транспортних засобів на терито­рію України (21 травня 1994 р.)2, перелік шляхів і напрямів транзиту підакцизних товарів через територію України й пунктів на митному кордоні, через які здійснюють ввезення та вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспор­том через територію України (6 травня 1996 р.)3.

Значне місце в регулюванні питань митної справи посіда­ють накази Держмитслужби України, положення, правила, інструкції, у деяких випадках — методичні рекомендації, вказів­ки, розпорядження, інформаційні листи, які вона видає. Таки­ми актами врегульовано порядок ведення обліку суб'єктів зов­нішньоекономічної діяльності в митних органах; порядок тран­зиту зовнішньоторговельних вантажів залізничним транспортом; порядок декларування іноземної валюти тощо.

У разі, коли необхідно встановити норми й правила, що ма­ють значення не тільки для митного регулювання, а й для інших галузей, приймають спільні акти митної служби із зацікавле­ними міністерствами та відомствами. Такі акти є обов'язкови­ми до виконання як у митній системі, так і в інших структурах виконавчої влади. Так, наказом Держмитслужби та Міністер-

 

ства юстиції України відповідно до нового МК України та За­кону України «Про виконавче провадження» встановлено по­рядок передачі органам державної виконавчої служби майна, вилученого митними органами й щодо якого винесено рішен­ня суду про конфіскацію1.