§ 1. Організаційно-правові засади управління агропромисловим, комплексом : Адміністративне право України - Ю. П. Би¬тяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін : Книги по праву, правоведение

§ 1. Організаційно-правові засади управління агропромисловим, комплексом

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 
РЕКЛАМА
<

Сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке

покликано забезпечувати суспільство продовольством і сиро­виною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та пе­реробку. З урахуванням виключної значущості цієї сфери для народного господарства її віднесено до пріоритетних1.

Пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу забезпечує держава шляхом різних організаційно-економічних і правових заходів.

На це спрямовано концепцію Національної програми відродження села на 1995—2005 роки, схвалену постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р.2. Реалізація зав­дань цієї концепції вимагає: проведення аграрної реформи; створення економічного механізму ринкового типу; формуван­ня багатогалузевої виробничої сфери села на сучасній техно­логічній основі; удосконалення структури виробництва в аг­ропромисловому комплексі; відновлення родючості землі; ра­ціонального використання природних ресурсів; розроблення системи законодавчих і нормативних актів; відпрацювання державної структури управління розвитком села, виходячи з міжгалузевого характеру проблем, тощо.

Верховна Рада України визначає державну політику у сфері агропромислового комплексу, встановлює правові засади його функціонування, затверджує національні та інші програми еко­номічного, науково-технічного, соціального й культурного

1              Див.: Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та

агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 р.

(в ред. Закону України від 15 травня 1992 р.) // Відомості Верховної Ради

України. - 1992. - № 32. - Ст. 453.

2              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 23. — Ст. 163.

 

328

 

ГЛАВА 26

 

УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ    329

 

 

 

розвитку села, встановлює обсяги бюджетного фінансування, напрями й обсяги інвестиційної політики.

Президент України й Кабінет Міністрів України визнача­ють потребу держави в сільськогосподарській продукції та си­ровині, здійснюють політику підтримки вітчизняного вироб­ника сільськогосподарської продукції, захисту внутрішнього ринку та ін. Президент України й Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та бюджетного фінансування створю­ють, реорганізують і ліквідують центральні та місцеві органи державного управління агропромисловим комплексом.

Органи АРК здійснюють правове регулювання відносин у сфері сільського господарства, затверджують і реалізують про­грами з питань соціально-економічного та культурного розвит­ку агропромислового комплексу й села АРК.

Відповідні функції у сфері управління агропромисловим ком­плексом виконують на підвідомчій їм території обласні, районні місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядуван­ня. Так, органи місцевого самоврядування вирішують питання передачі земельних ділянок у власність; надання їх у користу­вання, в тому числі на умовах оренди; реєструють права влас­ності, права користування землею й договори на оренду землі, вилучення (викуп) земель, стягнення плати за землю, ведення земельно-кадастрової документації; погоджують будівництво жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках. Вони також організовують та здійснюють державний контроль за додержанням земельного й природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного й місцевого значення, відтворенням лісів, вирішують земельні спори.