§ 4. Адміністративно-процесуальний статус громадянина

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 

 

Поняття і види адміністративно-процесуального статусу

Адміністративно-процесуальний статус громадянина слід розглядати в широкому й вузькому значеннях, які співвідносяться між собою як ціле й частина.

У вузькому значенні це сукупність юри­дичних якостей, якими громадянина наділяє

держава. Насамперед це права й обов'язки. Ставлення держави до громадян у сфері адміністративного права і процесу виражається та­кож через інші юридичні категорії, наприклад правових гарантій прав, свобод і обов'язків громадян. Інакше кажучи, все, що законо­давче оформляє становище громадянина в суспільстві, опосередковує види зв'язків і відносин між державою і громадянином, слід розуміти як правовий статус громадянина у широкому значенні.

Отже, у вузькому значенні адміністративно-процесуальний статус громадянина — це сукупність врегульованих адміністративно-проце­суальними нормами правових можливостей громадян як носіїв суб'єктивних прав і обов'язків щодо участі в адміністративно-проце-суальній діяльності.

У широкому значенні адміністративно-процесуальний статус громадянина — це сукупність усіх закріплених в адміністративно-процесуальних нормах правових засобів, з допомогою яких визна­чається становище громадянина в адміністративному процесі. Доцільно виділити наступні види адміністративно-процесуального статусу громадянина:

О

<>    загальний адміністративно-процесуальний статус громадяни­на, характерний для всіх видів проваджень; особливий (спеціальний) статус, характерний для конкретних проваджень;

одиничний адміністративно-процесуальний статус для конкрет­ного учасника процесу за конкретних обставин. Реалізація оди-

495

 

Розділ X. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС І АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ

ничного статусу громадянина пов'язана зі стадіями, етапами проваджень та окремими процесуальними діями. Ілюструючи це положення, відзначимо, наприклад, що абсолютно для всіх громадян, котрі беруть участь у процесі, законом передбаче­но право на одержання інформації, на конституційному рівні закріплено право на оскарження в суді дій посадових осіб. Зазначені права характерні для всього адміністративного процесу, а отже, вони можуть бути віднесені до загального адміністративно-процесуального статусу громадянина, аналізуючи який, ми натрапляємо на особливий процесуальний статус. Так, у провадженні у справах про адміністра­тивні правопорушення спостерігаємо сукупність процесуальних прав і обов'язків, характерних для цього провадження і закріплених зако­нодавцем у самостійному розділі КпАП.

 

Зміст

адміністративно-процесуального статусу

Зміст адміністративна -процесуал ьного статусу громадянина складається з кількох елементів, які органічно взаємодіють. Слід виділити наступні елементи.

1. Адміністративно-процесуальні права на­лежать до виду суб'єктивних прав громадян. Через механізм суб'єктив­них прав реалізується ширша за змістом категорія «права людини і громадянина».

Адміністративно-процесуальні права громадян можуть бути поділені на групи (види). Залежно від стадії адміністративного проце­су це:

О права, пов'язані з можливістю порушення адміністративного процесу з ініціативи громадянина (зокрема, право на одержан­ня конкретної інформації в компетентних органах, право на подання заяви тощо);

О права, пов'язані з поінформованістю громадянина про причи­ни та цілі залучення його до адміністративного процесу, пору­шеного з ініціативи інших суб'єктів. Зокрема, це права на оз­найомлення з матеріалами справи, на отримання роз'яснення підстав застосування до нього примусових чи адміністратив­но-попереджувальних заходів;

О права, які дають можливість громадянину впливати на хід і ре­зультати адміністративного процесу. Як найчисленніша група, адміністративно-процесуальні права найбільш повно закріп­лені законодавцем, хоча більшою мірою це стосується юрис-

496

 

Глава 28. Адміністративні провадження та адміністративне- процесуальний статус громадянина

дикційних проваджень. Наприклад, права давати пояснення, представляти докази, заявляти клопотання тощо; О    права, пов'язані з можливістю оскарження громадянином дій

і рішень компетентних органів та посадових осіб. Залежно від можливості особистого здійснення громадянином адміністративно-процесуальних прав можна виділити: О    права, які громадянин реалізує самостійно; <>    права, реалізацію яких згідно із законом громадянин делегує

іншим особам (законним представникам). Нарешті, за способом дії слід виділити:

О адміністративно-процесуальні права, для реалізації яких гро­мадянину треба зробити певні дії, наприклад заявити клопо­тання про надання йому перекладача;

О    адміністративно-процесуальні права, для реалізації яких гро­мадянину немає необхідності реально діяти (наприклад, право на розгляд заяви в установлений законом конкретний термін). Адміністративно-процесуальні права другого виду, як правило, не закріплені в нормативно-правових актах. У більшості випадків вони випливають із процесуальних обов'язків інших суб'єктів адміністра­тивного процесу. Очевидно, що співвідношення адміністративно-процесуальних прав громадян і відповідних їм обов'язків компетент­них органів та посадових осіб є найважливішим фактором реальності й дієвості арсеналу процесуальних прав особистості.

2. Адміністративно-процесуальні обов'язки громадян є найваж­ливішою складовою їхнього правового статусу. Вони тісно пов'язані із суб'єктивними правами громадян, проте є самостійною правовою ка­тегорією. Адміністративно-процесуальні обов'язки можуть встанов­люватися не тільки державою, її органами, а й іншими уповноваже­ними суб'єктами.

На відміну від адміністративно-процесуальних прав обов'язки менш детально регламентовані чинним законодавством. Перелік адміністративно-процесуальних обов'язків громадян досить корот­кий, конкретні вказівки на них містяться переважно в нормах, які рег­ламентують порядок провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення. Ці обов'язки стосуються громадян, котрі беруть участь у провадженні як особи, притягувані до відповідальності, чи як такі, що сприяють здійсненню провадження (свідок, експерт, перекладач). Спільним для всіх цих осіб обов'язком є явка на виклик органу, який здійснює провадження справи. Інші процесуальні обов'язки пе-

497

 

Розділ X. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС І АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ

редбачені для свідка, експерта, перекладача й зумовлені їх роллю в процесі. До таких обов'язків законодавець відносить обов'язок свідка дати правдиві й повні свідчення та відповісти на поставлені запитан­ня (ст. 272 КпАП); обов'язок експерта дати об'єктивний висновок щодо поставлених перед ним питань (ст. 273 КпАП); обов'язок пере­кладача зробити повний і точний переклад (ст. 274 КпАП).

Деякі адміністративно-процесуальні обов'язки формулюються за­конодавцем у вигляді різних умов. Зокрема, для провадження у спра­вах про адміністративні правопорушення обов'язок адвоката підтвер­дити свої процесуальні повноваження сформульовано так: «Повнова­ження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що його видає юридична консультація» (ст. 271 КпАП).

На обсяг адміністративно-процесуальних обов'язків громадян впли­ває низка факторів, через які вони стають учасниками проваджень і носіями специфічних адміністративно-процесуальних обов'язків. До таких факторів, наприклад, належать:

О наявність підопічних. Виступаючи як опікуни або піклувальни­ки, громадяни набувають адміністративно-процесуальні обов'яз­ки, пов'язані з виконанням специфічних функцій у цій ролі; О володіння або користування в установленому законом поряд­ку об'єктами власності (житловим будинком, автомобілем, ка­тером тощо). Так, власник автомобіля або особа, котра корис­тується автомобілем за дорученням, повинні виконувати кон­кретні адміністративно-процесуальні обов'язки при реєстрації автомобіля в ДАІ, проходженні технічного огляду тощо; О проведення певного роду діяльності. Так, громадяни, котрі ви­ступають як приватні підприємці, несуть адміністративно-процесуальні обов'язки у сфері одержання ліцензій на прове­дення підприємницької діяльності, у сфері стосунків із подат­ковими органами тощо.

3. Адміністративно-процесуальні законні інтереси громадянина вини­кають у зв'язку з адміністративно-процесуальною діяльністю. Вони посідають окреме місце у складі адміністративно-процесуального ста­тусу громадянина, безпосередньо стосуються адміністративно-проце­суальних суб'єктивних прав і обов'язків, але не збігаються з ними.

Громадяни як суб'єкти адміністративного процесу мають досить широкий діапазон інтересів, проте не всі з цих інтересів можуть бути законними. Так, навряд чи можна визнати законним інтерес грома­дянина, пов'язаний із приховуванням окремих фактів, які можуть,

498

 

Глава 28. Адміністративні провадження та адміністративне- процесуальний статус громадянина

на його думку, негативно вплинути на бажане для нього рішення у конкретній справі. Тому тут треба чітко визначити, що законними слід визнавати ті процесуальні інтереси громадянина, які, хоч і пов'язані з його суб'єктивними процесуальними правами й обов'язками, але дозво­ляються державою і не обмежують при цьому інтересів інших суб'єктів процесу.

Існують різні рівні законних інтересів громадян. Так, можна гово­рити про загальні законні інтереси громадян — учасників адміністра­тивного процесу (досягнення юридичне значущого результату, ухва­лення законного й обґрунтованого рішення в справі) і окремі, або пер­соніфіковані (інтерес громадянина у встановленні конкретних фактів, які доводять його невинуватість у вчиненні адміністративного право­порушення або обґрунтовують його позицію в зв'язку із зверненням до компетентного державного органу).

Іноді законні інтереси пов'язані не тільки із суб'єктивними адміністративно-процесуальними правами й обов'язками громадян, а й з конкретними процесуальними обов'язками відповідних органів та посадових осіб, з положеннями, які регламентують порядок певних дій. Наприклад, можна говорити про наявність законних адміністра­тивно-процесуальних інтересів громадянина у зв'язку з обов'язком відповідальних посадових осіб здійснювати особистий прийом грома­дян. Реальна в цьому випадку й наявність законних інтересів у зв'яз­ку з положеннями, що регламентують порядок проведення особисто­го прийому.

Незважаючи на активне використання, категорія законних інте­ресів дотепер не одержала законодавчого визначення. Чітке тлумачення законодавцем поняття законних інтересів у сфері адміністративного процесу сприяло б повнішій реалізації громадянами свого адміністра­тивно-процесуального статусу, а також вдосконаленню правозасто-совчої діяльності відповідних державних органів.

499