§ 3. Класифікація видів державного контролю

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 

Суттєве значення для практичної організації та правового регулю­вання державного контролю має класифікація його видів. Вона є не ли­ше теоретичним відображенням різноманітності та різноплановості контролю, а й практичним результатом виокремлення важливих сфер суспільного життя, що перебувають під контролем держави.

Вичерпний перелік видів державного контролю дати надзвичайно складно та й немає і потреби у такій вичерпності. Важливо: що, кого

351

 

Розділ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

і як контролювати, а звідси вибір класифікаційних ознак для виділен­ня видів контролю.

Різні види державного контролю виділяються за:

О    характером і обсягом контрольних повноважень;

О    часом проведення контролю;

О характером організаційних зв'язків суб'єкта контролю з підконтрольним об'єктом;

О    суб'єктами, що здійснюють контроль.

При цьому види контролю в їх практичній реалізації можуть співпа­дати, але повною мірою вони не замінюють один одного, діють кожен у своїх межах, що визначаються завданнями даного виду контролю. Водночас усі види державного контролю базуються на загальних прин­ципах, зберігають основні риси єдиного родового поняття контролю.

Залежно від характеру та обсягу контрольних повноважень виділя­ють загальний та спеціальний контроль. При такій класифікації важли­вий обсяг контрольних повноважень контролюючого суб'єкта, їх ха­рактер та закріплення у нормативно-правовому акті, що регламентує діяльність суб'єкта контролю.

Контроль як функція управління здійснюється майже всіма дер­жавними органами та їх посадовими особами. За умови, що контроль не виділяється як їх основна функція (тоді це — спеціальний кон­троль), зазначені суб'єкти здійснюють загальний контроль у межах своєї основної діяльності.

Залежно від часу проведення контролю він може бути попереднім, поточним (оперативним) і наступним. Попередній контроль має за мету як виявлення необхідних умов, так і обгрунтованість підстав для прийняття рішень. Він проводиться задля вироблення виважених за­ходів щодо забезпечення законності й дисципліни.

Попередній контроль виконує запобіжну функцію, і зміст його по­лягає у виявленні й попередженні можливих негативних явищ, що можуть настати за наявності обставин, що вже існують і можуть нега­тивно проявитися у майбутньому. Так, за попереднім контролем ви­являється відповідність установленим щодо суб'єкта та його діяль­ності вимогам заявлених характеристик тощо.

Прикладом попереднього контролю може бути діяльність уповно­важених державних органів з державної реєстрації суб'єкта під­приємницької діяльності. Органи, що здійснюють державну реєст­рацію, перевіряють наведені відомості та документи лише в мате­ріалах, поданих відповідно до чинного законодавства. Суб'єкти під-

352

 

Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні

приємницької діяльності лише починають свою роботу, і на цій стадії попередній контроль є контролем лише щодо законності їх намірів, а не самих дій.

Поточний (оперативний) контроль проводиться в процесі вико­нання управлінських рішень, поставлених завдань, взятих зо­бов'язань. Завдання такого контролю полягає в перевірці дотримання умов на конкретних стадіях виконання, виявленні можливих не­доліків та завчасному попередженні можливих негативних наслщків неправомірних дій.

Поточний контроль здійснюється впродовж усього періоду вико­нання завдання чи діяльності контрольованого об'єкта. Він дає змогу отримувати відомості не лише про саму діяльність як таку або бездіяльність, а і її відповідність та обсяг щодо попередньо зазначених чи встановлених завдань.

Наступний контроль на відміну від попередніх видів має за мету з'ясувати відповідність результату початковому рішенню. Основною метою такого контролю є оцінка досягнутого та розробка стратегії на майбутнє.

Наступний контроль, або контроль за виконанням поставлених за­вдань, управлінських рішень чи доручень посадових осіб, здійснюється по закінченні діяльності, за її результатом і ні змінювати, ні втручатися у процес виконання управлінського рішення вже не може. З допомо­гою цього виду контролю перевіряється факт виконання, доцільність та законність дій у цілому. Проведення такого контролю може сприяти виробленню наступних рішень та проведенню управлінських дій.

Загальний чи спеціальний види контролю можуть мати попередній, поточний та наступний характер і при цьому розглядатися як види кон­тролю, стадії при здійсненні загального і спеціального контролю.

За характером організаційних зв'язків контролюючого суб'єкта з підконтрольним об'єктом слід виділити зовнішній і внутрішній контроль.

Внутрішній контроль та його різновиди здійснюються в межах без­посередньої організаційної підпорядкованості підконтрольного об'єкта контролюючому суб'єкту.

При зовнішньому контролі така організаційна підпорядкованість відсутня. Відмінність таких видів контролю полягає в різних правових формах реалізації контрольних повноважень та в методах впливу. Якщо внутрішній контроль є суто внутрішньою справою і здійснюється орга­нами однієї системи, може стосуватися широкого кола питань діяль­ності системи, то зовнішній контроль, як правило, здійснюється щодо

12 4-198            353

 

Розділ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ

конкретної сфери чи функції і стосується якогось певного аспекта діяльності управлінської системи.

Якщо розглядати поняття зовнішнього і внутрішнього контролю щодо системи органів виконавчої влади, то внутрішнім слід вважати контроль з боку окремих органів виконавчої влади щодо інших ор­ганів цієї ж гілки влади. Цей вид державного контролю можна ще на­зивати внутрішнім адміністративним контролем.

А зовнішнім щодо органів виконавчої влади буде контроль, який здійснюють державні органи, котрі знаходяться поза межами системи власне органів виконавчої влади.

За правовими наслідками зовнішній та внутрішній контроль ма­ють відмінності, що дають змогу виділити їх в окремі види контролю. Так, якщо при проведенні внутрішнього контролю можуть бути за­стосовані заходи дисциплінарної або адміністративної відповідаль­ності, скасовані чи змінені рішення, задіяні різноманітні інші важелі владного впливу на підконтрольні об'єкти (наприклад, проведення структурних реорганізацій, кадрових змін і т. ін.), то при зовнішньо­му контролі органи, що його здійснюють, можуть діяти лише у межах своїх повноважень.

Як правило, вплив зовнішнього контролю обмежений можливос­тями надання рекомендацій, призупинення неправомірних дій чи прийнятого правового акту, зверненням з поданням до компетентно­го органу. Тобто у цьому випадку пряме реагування на неправомірні чи недоцільні дії підконтрольного об'єкта поступається місцем опо­середкованому впливу шляхом надання інформації та висловлення своєї позиції органу, уповноваженому приймати рішення з цих пи­тань (хоч іноді зовнішній контроль може реалізуватися і шляхом ска­сування відповідного правового акту).

Залежно від суб'єктів, які здійснюють контроль, зокрема щодо сфе­ри виконавчої влади, доцільно виділити такі види, як:

О контроль у самій системі органів виконавчої влади — внутрішній адміністративний контроль;

О контроль з боку Президента України — президентський кон­троль;

О контроль з боку Верховної Ради України — парламентський контроль;

О    контроль з боку органів судової влади — судовий контроль;

О специфічний різновид контролю з боку органів прокурату­ри — прокурорський нагляд.

354

 

Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні

Така класифікація видів державного контролю дає змогу конкре­тизувати цю функцію щодо державного органу, який її здійснює, і проаналізувати її обсяг залежно від нормативне закріплених повнова­жень даного органу. Крім того, при поділі державного контролю на зовнішній і внутрішній та розмежуванні видів контролю за характе­ром суб'єктів, що його здійснюють, прослідковується їх тісний взаємозв'язок, а отже, можливість координації з метою активізації впливу на відповідну контрольовану сферу.