§ 1.1. Об'єктивна необхідність взаємодії суспільства і природи : Екологічне право.2. – Автор невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 1.1. Об'єктивна необхідність взаємодії суспільства і природи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 
РЕКЛАМА
<

 

Взаємодія суспільства з природою завжди була і є найго­ловнішою умовою існування людства. Усе те, що виробляє і споживає людина, створюється шляхом використання природ­них ресурсів. Тому роль природи в житті людей постійно зростає. Не випадково її охорона є конституційною вимогою, що зафіксовано в новому Основному Законі України.

Природа є невичерпним джерелом наукових знань, духов­ності, екологічної освіти, культури і виховання людей. Вона має величезну цінність як першоджерело матеріальних благ і невичерпне джерело здоров'я та творчого натхнення. Спілку­вання з природою розвиває в людині такі позитивні риси ха­рактеру, як доброта, чуйність, гуманність, повагу, вміння ба­чити і розуміти прекрасне. Вивчення явищ природи відкриває перед людьми її таємниці, збагачує їх новими знаннями. У світі зроблено не одне наукове відкриття завдяки природі, по­стійному спілкуванню з нею.

Проте людина не тільки споживач, але й активний тво­рець. Своїми знаннями і працею вона істотно впливає на жи­ву і неживу природу, нею багато зроблено щодо відтворення природних ресурсів та поліпшення стану природи. Завдяки введенню в дію очисних споруд, впровадженню систем зво­ротного водопостачання, безвідходних і маловідходних техно­логій значно зменшується забруднення вод і атмосферного повітря.

Ведеться боротьба з ерозією, поширюється захисне лісо­розведення, збільшується обсяг лісовідновлювальних робіт, що сприяє поліпшенню якості земель, підвищує їх урожайність.

Незважаючи на вжиті заходи, гострота екологічної проб­леми не зменшилася. Сьогодні практично неможливо назвати такі явища та процеси навколишнього середовища, на яких не позначилася діяльність людей.

Зокрема, велике занепокоєння викликають такі з них, як ерозія грунту, його засолення та хімічна деградація, нестача питної води та погіршення її якості, висушування боліт і зни­ження рівня фунтових вод, катастрофічний стан малих річок. Вони міліють, пересихають у літній період або зникають зов­сім. Їх забруднюють головним чином води промислових під­приємств, відходи тваринних комплексів, господарські, побу­тові стоки, добрива та пестициди, що змиваються з сільсько­господарських угідь.

Населення планети стурбоване темпами вирубування лі­сів, забруднення морів і океанів, які є джерелом постачання атмосфери киснем. Щороку вирубується на планеті 17 млн га лісу. Підраховано, що загальна кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10 млрд т. Під загрозою знищення знаходяться лікарські рослини.

Особливо велику екологічну небезпеку становить забруд­нення значної території у зв'язку з аварією на Чорнобиль­ській АЕС. Ця трагедія згубно позначилася на здоров'ї людей, на стані тваринного і рослинного світу та навколишньому природному середовищі в цілому.

Загострення екологічної ситуації не проходить безслідно. За останнє десятиріччя в Україні майже на третину збільши­лася загальна захворюваність людей, тривалість їхнього жит­тя на 5—в років менша, ніж у розвинених країнах світу. За середнім показником тривалості життя Україна посідає 57 місце серед країн світу. Значно знизилася народжуваність і зросла смертність. Якщо у 1991 р. кількість померлих пере­вищила кількість народжених на 39,2 тис. осіб, то у 1997 р. — на 311,5 тис. осіб. Високою є захворюваність і смертність ді­тей, посилюється тенденція народження дітей з фізичними та психічними вадами.

Екологічна напруженість наростає в усьому світі. За да­ними Всесвітньої комісії 00Н з навколишнього середовища і розвитку щорічно виводиться з обороту і перетворюється на мертву пустелю 6 млн га родючих земель, вирубується та гине від пожеж і шкідливих антропогенних впливів понад 11 млн га лісу, що складе за три десятиріччя площу, яку зай­має Індія.

Інтенсивна хімізація сільського господарства і промислові викиди отруйних речовин призводять до того, що дедалі біль­ше таких речовин потрапляє з продуктами харчування і пит­ною водою в організм людини, спричиняючи непоправну шко­ду здоров'ю. За наявними даними у світі від отруєння пести­цидами щорічно вмирає майже 14 тис. осіб.

Людство наблизилося в екологічному відношенні до тієї межі, за якою — прірва. Вихід з екологічної кризи потребує неабияких йусиль, у тому числі правових.

Усунення наслідків екологічних правопорушень або запо­бігання їм — це тільки половина справи. Спілкування людини з природою завжди має бути тільки взаємокорисним. Зрозу­міло, що ініціювати саме такі екологічні відносини повинна людина, як істота розумна.

Неможливо успішно вирішувати завдання підвищення доб­робуту людей, зміцнення їхнього здоров'я, не забезпечивши раціональне природокористування й охорону природи.

З цією метою Україна здійснює на своїй території еколо­гічну політику, спрямовану на збереження безпечного для іс­нування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зу­мовленого забрудненням довкілля, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне вико-ристування і відтворення природних ресурсів.

Державній охороні та регулюванню використання на тери­торії України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних, соціальних умов та процесів; при­родні ресурси, що вже залучені до господарського обігу, та ті, що не використовуються в народному господарстві в наш пе­ріод (земля, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослин­ність, тваринний світ); ландшафти та природні комплекси. Екологічна безпека населення розглядається як одне з най­більш відповідальних і благородних завдань.

Велика роль у досягненні та постійному забезпеченні вза­ємодії суспільства і природи належить праву. В законодавчих актах визначаються пріоритетні напрямки державної політики в галузі природокористування, шляхи подолання екологічної кризи. За допомогою права забезпечується екологізація тех­нологій у промисловості, сільському господарстві, енергетиці, будівництві, на транспорті, а також здійснення глибокої ре­форми існуючої практики природокористування. Право — один із найактивніших засобів управління суспільством, стабі­лізуючий фактор в його житті.

За допомогою права визначаються і здійснюються органі­заційні, економічні, технічні та наукові пріоритети досягнення екологічної безпеки України. Це потребує глибокого вивчення властивостей, якими наділено право взагалі, та екологічне зокрема. На жаль, тривалий час у науковій літературі еколо­гічні проблеми якщо й не ігнорувалися, то і не досліджувалися належним чином. Це стосується і правової науки.

Певний інтерес до проблем охорони природи вчені-право-знавці стали виявляти порівняно недавно. Ці проблеми досліджували Ю. С. Шемшученко, В. Л. Мунтян, Н. І. Тітова, В. 1. Андрейцев, В. В. Костицький, С. М. Кравченко, В. В. Носік, В. К. Попов, Ю. О. Вовк, В. В. Гречко, В. О. Чуйков, М. В. Шульга, В. К. Матвійчук, Б. Г. Розов-ський (Україна); О. С. Колбасов, В. В. Петров, Н. Д. Казан-цев, Г. О. Алсеньонок, О. М. Колотинська, Г. М Полянська, І. В. Павлов, М. І. Краснов, Б. В. Єрофеєв, І. В. Іконицька, Р. Д. Боголепов, Р. К. Гусев, Л. Т. Сергєєва, М. О. Сиродоєв (Росія); С. Б. Байсалов, А. Е. Еренов, Н. Б. Мухітдінов, Л. В. Ільяшенко, М. С. Сахіпов, С. С. Константініді (Казах­стан); 1. І. Мойсеєнко, М. Ф. Степанко (Білорусь); X. І. Шворц, Ю. І. Тютєкін (Молдова).

Ці автори своїми науковими працями внесли вагомий вклад у теорію та практику розвитку екологічних відносин і вдосконалення їх правового регулювання. Але їхні досліджен­ня треба розглядати як початок творчих пошуків до роз­в'язання проблем охорони природи і раціонального викорис­тання природних ресурсів.

Щоб вивести Україну з екологічної кризи, правовій науці та юридичній практиці треба зробити набагато більше у сфері екологічних відносин, ніж це було зроблено дотепер. Важливо враховувати й те, що науково-технічна революція постійно підвищує інтенсивність впливу людей на природу. Вона робить вічну проблему взаємовідносин між людиною і природою особливо актуальною. Якщо суспільство не зуміє зупинити пагубні екологічні процеси, які набули широкого розмаху, во­но приречене, у нього немає майбутнього.

У цих умовах активна екологічна діяльність кожної держа­ви набуває особливого значення. Найпершим завданням Ук­раїнської держави і суспільства є створення обгрунтованого і детально розробленого природоохоронного законодавства та забезпечення впровадження його в життя. Необхідно створи­ти такий правовий механізм, за якого нанесення шкоди при­роді, нераціональне використання ресурсів були б невигідни­ми підприємствам та іншим природокористувачам.

Важливим правовим заходом у сфері екологічної безпеки може бути також розробка державної та місцевих програм запобігання і подолання екологічно небезпечних наслідків, ви­кликаних природними явищами чи створених діями людини.

На велику увагу заслуговує механізм реалізації екологіч­ного законодавства. З метою його вдосконалення доцільно використати різні організаційно-правові важелі: матеріальне заохочення до бездоганного виконання вимог екологічного законодавства, підвищення юридичної відповідальності за йо­го невиконання або порушення, посилення державного і гро­мадського екологічного контролю, створення системи еколо­гічної освіти і виховання.

Майбутнє України дуже тісно пов'язане з екологічною безпекою, яка є, у свою чергу, найважливішою складовою національної безпеки.