§ 3.1. Раціональне природокористування як різновид екологічних відносин

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 

Об'єкти природи є матеріальною основою розвитку народ­ного господарства, підвищення матеріального і культурного рівня життя людей. Суспільство не може існувати, не вико­ристовуючи землю, воду, деревину, повітря, корисні копали­ни, тваринний світ тощо. Однак природокористування повинно бути раціональним, тобто науково обгрунтованим, економним і невиснажливим для природи. Під природокористуванням ро­зуміється використання корисних властивостей навколишньо­го природного середовища для задоволення потреб народного господарства і громадян.

Використовуючи природні багатства, людина забезпечує себе всім необхідним для життя і виробничої діяльності. Тому Використання природних ресурсів передбачається в річних і перспективних планах економічного та соціального розвитку держави. Це дозволяє використовувати їх раціонально, по-господарськи, не спричиняючи великих збитків природі й її багатствам. На жаль, є ще багато людей, психологія яких за­лишається на Споживацькому рівні — аби більше взяти від природи. Підхід до природи як до невичерпного джерела спричиняє багато різних екологічних правопорушень.

Раціональне природокористування вимагає комплексного підходу до використання природних багатств. Це обумовлю­ється тим, що вони залежать одне від одного і неправильне використання одних може нанести шкоду іншим. Наприклад, відомо чимало випадків, коли вирубування лісу проводилося без урахування його впливу на стан клімату, грунтів і водного балансу.

Така сама ситуація складається із використанням водних ресурсів, коли це робиться у вузьковідомчих цілях, без ураху­вання їх значення для інших галузей народного господарства.

Відсутній комплексний підхід при видобуванні корисних ко­палин, коли одні видобуваються, а інші при цьому «йдуть» у відвали разом з породою.

Проблема раціонального використовування природних ре­сурсів багатогранна і складна. Вона пов'язана з правильним, науково обфунтованим розміщенням виробничих сил, забез­печенням рівних можливостей для розвитку народного госпо­дарства, задоволенням матеріальних і природних потреб гро­мадян, покращанням екологічної обстановки.

Практика свідчить, що відсутність уваги до цієї проблеми призводить до грубих помилок у розміщенні виробничих сил, погіршення екологічної ситуації, зменшення обсягів вироб­ництва продуктів і товарів. Тому необхідним є чітке і деталь­не правове регулювання раціонального природокористування, яке займає провідне місце в екологічних відносинах. Раціо­нальне природокористування дає можливість задовольнити економічні, екологічні, культурно-оздоровчі, естетичні потреби людини і суспільства; будь-яку безгосподарність у використан­ні природних ресурсів, певною мірою забезпечує їх охорону;

сприяє відтворенню природних ресурсів.

Право природокористування — один з головних інститутів екологічного права, який містить правові норми, що регулю­ють раціональне використання природних об'єктів. Природо­користування має свої певні види, зокрема: землекористу­вання, водокористування, лісокористування, користування надрами, атмосферним повітрям, тваринним світом та при­родно-заповідним фондом.

У свою чергу кожний з цих видів має свою мету, яка ви­значена земельним, водним, лісним законодавством, законо­давством про надра, про охорону тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Землі використовуються для ведення сільського господар­ства, розміщення і розвитку населених пунктів, підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та інших цілей.

Водні об'єкти надаються в користування для задоволення питних та побутових потреб населення, для виробничих по­треб промисловості, сільського господарства, спортивно-оздо­ровчих цілей, риборозведення і рибальства.

Ліси за своїм призначенням та місцем розташування ви­конують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітар­но-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, задовольняють певні потреби в деревині тощо.

Надра використовуються для видобування корисних копа­лин, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'я­заних з видобуванням корисних копалин, задоволення інших потреб.

Об'єкти тваринного світу використовуються для мислив­ства, рибальства, в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях.

Атмосферне повітря використовується для дихання і для виробничих цілей. Різними цілями характеризується викорис­тання об'єктів природо-заповідного фонду.

Раціональне використання природних ресурсів — катего­рія насамперед економічна. Воно спрямоване на досягнення

певних економічних інтересів і стосується всіх галузей народ­ного господарства. Якщо раціональне природокористування знаходить правове закріплення і регулювання, воно стає юридичною категорією.

Правовий аспект раціонального природокористування має велике значення. Його духовні й моральні переваги не завж­ди реалізуються автоматично, в силу своєї об'єктивної при­роди. Велику роль тут відіграють організуючі фактори права, як одного з найефективніших засобів^управління суспільством і регулювання екологічних відносин. Йдеться про правове за­безпечення раціонального використання природних ресурсів. Цю проблему в сфері екології наша держава ставить на одне з перших місць.

Зміст правового забезпечення раціонального використан­ня природних багатств складають законодавча діяльність у га­лузі природокористування й організація належного виконання відповідних правових актів та норм.

В еколого-правових актах закріплені права і обов'язки природокористувачів, підстави виникнення, зміни та припи­нення права природокористування, визначені суб'єкти й об'­єкти права природокористування, врегульовані інші важливі питання щодо використання природних ресурсів.

, Суб'єктами права природокористування є громадяни, під­приємства, установи й організації. У випадках, передбачених законом, природокористувачами можуть бути також іноземні організації й особи.

Об'єктами права природокористування виступають певні природні ресурси.

Природокористування буває постійним і тимчасовим, платним та безплатним. Постійним вважається природокорис­тування, що надається на невизначений строк. Тимчасове природокористування поділяється на короткострокове — до трьох років і довгострокове — здебільшого до 25 років. У разі необхідності строк природокористування може бути продов­жено на період, що не перевищує відповідно короткостроко­вого і довгострокового природокористування.

Право природокористування поділяється на право загаль­ного і право спеціального природокористування.

Загальне природокористування здійснюється громадянами без спеціальних дозволів і безплатно (користування водою для купання, любительська риболовля, водопій тварин, корис­тування атмосферним повітрям тощо).

Спеціальне природокористування здійснюється юридични­ми і фізичними особами на підставі дозволу компетентних державних органів. Цей вид природокористування є платним.

Раціональне використання природних багатств базується на таких засадах: а) проведення обліку природних ресурсів;

б) планування їх використання і відновлення; в) науково-об-грунтоване залучення природних ресурсів до господарського обороту; г) дотримання екологічних вимог під час використан­ня природних ресурсів; д) зростання рівня свідомості й еко-лого-правової культури громадян.

Раціональне природокористування забезпечує максималь­ний ефект за мінімальних витратах. Це досягається, по-пер­ше, шляхом науково обгрунтованого нормування використан­ня природних ресурсів і, по-друге, шляхом заощадження кош­тів на природоохоронні заходи. За раціонального використан­ня природних багатств значно зменшуються витрати на їх охорону. Чим раціональніше природокористування, тим мен­ше потерпає природа, що сприяє заощадженню коштів на її відновлення.

Раціональне природокористування сприяє поліпшенню екологічних відносин у державі. Вони стають більш гармоній­ними завдяки чуйному ставленню громадян до природи і роз­витку еколого-правового світогляду та мислення.

Значення раціонального природокористування постійно зростає, що вимагає визнання його завданням першочергової державної ваги та його правового регулювання, закріпленого окремим законом.

Забезпечення раціонального природокористування — проблема планетарного масштабу. Щоденно в результаті не­раціональної діяльності людини 44 га земель перетворюються на пустелю, за одну хвилину знищується більше 20 га лісів, щоденно зникає по одному виду тварин і рослин. Одні й ті самі природні багатства використовуються не однією держа­вою, а багатьма, як наприклад, атмосферне повітря, моря, тваринний світ. Навіть річки нерідко перетинають території декількох країн. Про чисту воду в цих річках повинні дбати всі держави. Отже, проблему раціонального природокористу­вання треба вирішувати не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Правовою основою забезпечення раціо­нального використання природних ресурсів на такому рівні можуть бути міжнародні договори.

Раціональне природокористування — теоретична і прак­тична основа вирішення багатьох проблем в екологічних від­носинах. Тому глибоке вивчення цього провідного інституту екологічного права і його дослідження в наукових роботах має особливе значення.