§ 2.3. Всебічне сприяння екологізації суспільства : Екологічне право.2. – Автор невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 2.3. Всебічне сприяння екологізації суспільства

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 
РЕКЛАМА
<

Одним із пріоритетів екологічного права є всебічне спри­яння екологізації суспільства. Це надзвичайно важливе зав­дання. В умовах, коли з кожним роком посилюється негатив­ний вплив на навколишнє природне середовище, надзвичайно актуальною є проблема охорони здоров'я і життя людини. Гостро стоїть питання і про раціональне використання та охо­рону рослинного і тваринного світу, родючості землі, чистоти водойм і атмосферного повітря.

Щоб вийти з екологічної кризи, в якій опинилась Україна, необхідна екологічна революція у свідомості людей, яка б ко­рінним чином змінила їхнє відношення до природи.

Під екологізацією суспільства розуміється запровадження вимог щодо раціонального використовування, відтворення і охорони природних ресурсів в усі сфери суспільного життя і

виробничої діяльності.

Активізація екологічної діяльності держави значно підви­щує роль права у вирішенні екологічних проблем і перш за

все екологічного права.

Екологічне право сприяє екологізації суспільства перед­усім тим, що воно регулює відносини в сфері використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Екологічне право за допомогою правових норм установлює права й обов'язки учасників екологічних відносин, визначає, яким повинне бути ставлення людей до природи. У цьому полягає специфіка впливу на вирішення назрілих екологічних проблем.

Екологічне право діє як стабілізуючий фактор у галузі природокористування. Воно покликане зробити непорушними певні порядки, принципи і правила. Саме за допомогою пра­ва відбувається вплив на екологічні відносини та їхні суб'єкти.

На сучасному етапі не тільки екологія, але і наше суспіль­ство в цілому потребують законодавчого забезпечення тих великих змін і перебудов, які в ньому розгорнулися. Тому зростає значення правового регулювання, збільшується соці­альна цінність права.

Норми екологічного права позитивно впливають і тоді, ко­ли немає підстав для їх застосування. Дуже важливо всебіч­но розвивати екологічне законодавство, посилюючи його вплив на екологізацію свідомості населення. Бережливе став­лення до природи має стати нормою поведінки кожного гро­мадянина України.

Екологічне право визначає заходи щодо екологізації про­мисловості, енергетики, будівництва, транспорту, сільського господарства, чим також сприяє екологізації суспільства. За­

гальні вимоги щодо цього закріплені в Законах України: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про за­безпечення санітарного та епідемічного благополуччя насе­лення», «Про охорону атмосферного повітря» та в Земель­ному, Лісовому, Водному кодексах та Кодексі України про надра.

Одна з головних вимог полягає в тому, щоб під час про­ектування, розміщення, будівництва, введення в дію і ре­конструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об'єктів забезпечувалися екологічна безпека людей, раціо­нальне використання природних ресурсів, додержання норма­тивів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ло­калізація, виконання інших вимог щодо охорони навколишньо­го природного середовища і здоров'я людей.

Вимоги екологічної безпеки щодо обмеження впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біоло­гічних факторів, а також інші екологічні вимоги, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, об'єкти орга­нів внутрішніх справ та державної безпеки.

Вимоги екологічної безпеки повинні додержуватись також при дислокації військових частин, проведенні військових нав­чань, маневрів, переміщенні військ і військової техніки.

Зазначені вимоги конкретизуються в нормативних актах господарського і відомчого законодавства і стають обов'яз­ком міністерств і відомств, підприємств і організацій, їхніх по­садових осіб, окремих працівників.

У законодавстві передбачено також норму, за якою ке­рівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речо­вин і гранично допустимих фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту.

Як відомо, екологічне право сприяє охороні й екологізації сільського господарства. Це завдання є надзвичайно важли­вим, адже у сільськогосподарському виробництві широко за­стосовуються отрутохімікати і мінеральні добрива, які за пев­них обставин приносять не користь, а шкоду людям і природі, загострюють екологічну ситуацію в Україні.

Згідно з діючим екологічним законодавством підприєм­ства, установи, організації та громадяни зобов'язані додержу-

,ватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів з •тим, щоб запобігти забрудненню ними або їх складовими нав­колишнього природного середовища і продуктів харчування.

Екологічне право «працює" на екологізацію суспільства ще і тим, що створює умови для поширення і підвищення рів­ня екологічної освіти та формування екологічної свідомості громадян. Екологічно грамотна і вихована людина краще здатна раціонально, на наукових засадах використовувати природні ресурси, не дозволить собі та іншим глумитися над природою.

Екологічні знання потрібні кожній людині, оскільки вона сама є частиною природи, але особливо — працівникам сільського господарства, все життя і трудова діяльність яких тісно пов'язані з природою, використанням її багатств. Про­фесійні знання працівників сільського господарства мають складати одне ціле зі знаннями в галузі екології.

Ніколи не втратить своєї актуальності виховання дбайли­вого ставлення до природи. В цій роботі необхідно наполег­ливо проводити лінію на викорінювання психології невичерп­ності природних ресурсів. Життя вимагає значного покращан­ня пропаганди екологічного законодавства в пресі, кіно, на радіо і телебаченні тощо.

Щоб екологічне право активніше сприяло вирішенню еко­логічних проблем, еколого-правові питання мають ширше і глибше досліджуватися, сумлінніше вивчатися в освітніх за­кладах, творчо і плідно розглядатися законодавчими органа­ми. Настав час екологічне право визнати однією з провідних галузей права.

Екологічне право сприяє екологізації суспільства також тим, що передбачає вюповідальність за правопорушення в га­лузі екології. Її несуть особи, винні у:

порушенні прав громадян на екологічно безпечне навко­лишнє природне середовище, норми екологічної безпеки;

порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні свідомо неправ­дивого експертного висновку;

невиконанні вимог державної експертизи;

фінансуванні, будівництві та впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

порушенні екологічних вимог під час проектування, розмі­щення, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуата­

ції та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та ін­ших об'єктів;

допущенні понаднормативних, аварійних і залпових вики­дів та скидів забруднюючих речовин та інших впливів на нав­колишнє природне середовище;

Перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використо­вування природних ресурсів;

самовільному спеціальному використанні природних ре­сурсів;                                                  і

порушенні строків внесення платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природно-* го середовища;

невжитті заходів щодо попередження та ліквідацію еколо­гічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навко­лишнє природне середовище;

невиконанні розпоряджень, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середо­вища, та вчиненні опору їх представникам;

порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транс­портуванні, використанні, знешкодженні та захованні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та ра­діоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;

невиконанні вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підляга­ють особливій охороні видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

відмові від надання своєчасної, повної та достовірної ін­формації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні або фальси­фікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захво­рюваності населення, приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього при­родного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я.

Законодавством України може встановлюватися відпові­дальність і за інші порушення законодавства про охорону нав­колишнього природного середовища.

Зазначені порушення екологічного законодавства несуть за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримі­нальну відповідальність.

Відповідальність за різні види правопорушень у галузі еко­логії передбачена в земельному, водному, лісовому і гірничо­му законодавстві, а також законодавстві, спрямованому на охорону атмосферного повітря, тваринного світу і природно-заповідного фонду України.

Певну роль в екопогізації суспільства видіграють також норми адміністративного, цивільного і кримінального права щодо охорони навколишнього природного середовища. Це свідчить про те, що у сфері правової охорони останнього діє комплекс юридичних норм.

Зокрема, адміністративне законодавство передбачає від­повідальність за порушення земельного, водного, лісового за-

•конодавства, законодавства про надра, охорону атмосферно­го повітря і тваринного світу. Кодекс України про адміністра' тивні правопорушення містить більше 60 екологічних складів

•правопорушень і відповідальність за них.

У Кримінальному кодексі України визначений склад зло­чинів, які передбачають відповідальність за зіпсування, зни­ження та пошкодження об'єктів природи.

Цивільне законодавство передбачає відшкодування під­приємствами, установами, організаціями збитків, заподіяних

•внаслідок порушення законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища.

Шкода підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення і неза­лежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на від­шкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного сере­довища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної від­повідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, за­подіяної забрудненням навколишнього природного середови­ща та погіршенням якості природних ресурсів.

Незаконно добуті природні ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення — конфіскації. Одержані від їх реалізації. прибутки спрямовують в місцеві позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища.

Службові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та ви­користання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, за поданням державних органів охорони навколиш­нього природного середовища згідно з рішенням їх управлін­ських органів позбавляються премій за основними результа­тами господарської діяльності, повністю або частково.

В основі відповідальності за правопорушення в галузі еко­логії лежить вина, тобто протиправна поведінка особи, яка

порушує вимоги чинного законодавства. У сучасних умовах відповідальність як елемент охорони оточуючого середовища виконує дуже важливу роль.

Вирішення проблеми екологізації суспільства тісно пов'я­зане з екологізацією законодавства. Чим швидше і ширше бу­де відбуватись екологізація останнього, тим більше буде ство­рено можливостей для екологізації суспільства. Тому поряд із земельним, водним, лісовим законодавством екологізація все більше повинна охоплювати і такі галузі, як цивільне, адмі­ністративне, трудове, кримінальне право.

Екопогізація законодавства являє собою впровадження екологічних вимог у нормативні акти, які діють у різних галу­зях господарства і суспільного життя. Дуже важливо, щоб ідеї екопогізації впроваджувались у життя якомога ширшим колом нормативних актів: законами, указами, постановами, рішен­нями місцевих органів влади, актами міністерств і відомств. Це також буде сприяти екологізації суспільства.

Сьогодні екологізація повинна перебувати в центрі зако­нотворчої, господарської і виховної роботи. Якщо цього не відбудеться, суспільство приречене до самознищення.

Базовими законодавчими актами для екологізації законо­давства е Конституція України, Земельний, Водний, Лісовий кодекси України, Закони України "Про охорону навколишньо­го природного середовища України», «Про атмосферне повіт­ря», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ».