§ 5. Правова охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 5. Правова охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

Правова охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон та ку­рортів здійснюється державою і спрямована на забезпечення прав громадян на збереження і поліпшення здоров'я. До таких територій ставляться особливо високі екологічні вимоги.

Правова охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон і ку­рортів включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, охо­рону від несприятливого впливу, відтворення і підвищення еко­логічної цінності, додержання їх правового режиму.

Основними правовими формами охорони курортних, лікуваль-но-оздооовчих зон і курортів є:

— організація округів санітарної охорони;

— встановлення компетентними органами правил та норм з охорони і відтворення природних об'єктів;

— визначення заборон та обмежень у здійсненні господарської та іншої діяльності на їх територіях;

— закріплення прав та обов'язків з раціонального використан­ня природних об'єктів таких територій;

— запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню природ­них об'єктів;                    \

— проведення обліку, контролю, ^спостереження за якістю при­родних об'єктів цих територій, додержання вимог їх правового ре­жиму;

— проведення інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів.

Основною організаційною формою правової охорони таких те­риторій є санітарна охорона, метою якої є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забруднен­ню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в їх межах встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони, основні вимоги до яких встановлені Законом України «Про курорти».

Округ санітарної охорони — це територія земної поверхні, зовнішній контур якої співпадає з межею курорту. В межах цієї те­риторії забороняються будь-які роботи, що призводять до забруд­нення грунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та еко­логічний стан природних територій курортних, лікувально-оздо­ровчих зон, курортів.

Округи санітарної охорони включають в себе території лікуваль­но-оздоровчих, курортних зон, курортів. У складі округів виділяють три зони, розміри і режим яких визначаються природними умова­ми, обсягом використання природних лікувальних ресурсів і функціональним призначенням санаторно-курортних та інших лікувальних закладів, закладів відпочинку.

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родови­ща лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких вико­ристовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу мо­ря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) заборо­няється:

— користування надрами, не пов'язане з використанням при­родних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а' також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних про­ цесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

— прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;

— спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту;

— скидання дренажно-скидних та стічних вод;

— влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);

— влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;

— проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або при­родоохоронною діяльністю; постійне і тимчасове проживання гро­мадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних ліку­вальних факторів, на підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експер­тиз виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

Забудова цієї території (нове будівництво, реконструкція, реста­врація, капітальний ремонт та упорядкування об'єктів містобуду­вання) здійснюється відповідно до законодавства, державних стан­дартів і норм, затвердженої містобудівної документації.

Друга зона (зона обмежень) охоплює: територію, з якої відбу­вається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на по­верхню мінеральних вод або до родовищ лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції міне­ральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; при­родні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей;

територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та за­клади відпочинку і яка призначена для будівництва таких за­кладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних якостей курорту.

На території другої зони (зони обмежень) забороняється:

— будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибу­вають на курорт;

— проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з

безпосереднім упорядкуванням території;

— спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації;              ^

— забруднення поверхневих водойііі\під час здійснення будь-яких видів робіт;                      V,

— влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогиль­ників, а також накопичувачів рідких гтвердих відходів вироб­ництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, грунту, ґрунтових вод, повітря;

— розміщення складів пестицидів і мінеральних добрив;

— здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних і лікувальних факторів;

— скидання у водні об'єкти сміття, стічних, підсланевих і бала­стних вод, витікання таких вод та інших речовин з транспортних (плавучих) засобів і трубопроводів.

Усі багатоквартирні будинки в межах другої зони (зони об­межень) повинні мати водопровід та каналізацію. Туалети у приватних будинках в обов'язковому порядку мають бути об­ладнані водонепроникними вигребами. Території тваринниць­ких ферм асфальтуються і по периметру огороджуються та об­ладнуються водовідвідними канавами з водонепроникними відстійниками для поверхневих вод. При в'їзді на територію ферм'   споруджуються   капітальні   санпропускники   з дезінфекційними бар'єрами.

У разі масового поширення  небезпечних та карантинних шкідників і хвороб рослин у парках, лісах та інших зелених насад­женнях за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою дозволяється використання нетоксичних для людини і та­ких, що швидко розкладаються в навколишньому природному се­редовищі, пестицидів.

Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу формуван­ня і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження на­вколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафт­но-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фак­тори.

На території третьої зони (зони спостережень) забороняється:

1) будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на ландшафтно-кліматичні умови, стан повітря, грунту та вод;

2) скидання на рельєф неочищених промислових та побутових стічних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітар­них рубок).

Третя зона (зона спостережень) є водночас межею округу санітарної охорони і на її території дозволяється проведення видів робіт, які не впливатимуть негативно на лікувальні та природні фактори курортних, лікувально-оздоровчих зон і курорту, не погіршуватимуть їх ландшафтно-кліматичних, екологічних і санітарно-гігієнічних умов.

У мохах округів санітарної охорони встановлюється особливий режим землекористування: забороняється передавати земельні ділянки у власність і надавати у користування, в тому числі в орен­ду, підприємствам, установам, організаціям і громадянам, діяльність яких не сумісна з охороною природних ресурсів таких територій та забезпеченням сприятливих умов для лікування насе­лення, а також проводити будь-які роботи, що ведуть або можуть призвести до забруднення грунту, повітря, поверхневих та підзем­них вод, негативних змін водного балансу, завдають шкоди зеле­ним насадженням, призводять до розвитку ерозійних процесів та негативно впливають на природні лікувальні ресурси, а також санітарний стан курортів.

Природоохоронний режим курортних, лікувально-оздоровчих зон визначається Кабінетом Міністрів України і Урядом Автоном­ної Республіки Крим згідно із законодавством України. Місцеві ра­ди, на території яких створюються такі зони, вправі видавати нака­зи, спрямовані на попередження шкоди, що може бути заподіяна природним об'єктам таких зон проведенням будівельних робіт по­близу їх чи на них, роботою автотранспорту, шумом та іншим впливом.

Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони ку­рортів державного значення затверджуються Верховною Радою Ук­раїни одночасно з прийняттям рішення про оголошення природ­них територій курортними територіями державного значення, а місцевого значення — затверджуються відповідно Верховною Ра­дою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Сева­стопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.

Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення — Радою міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласними, Київською та Севасто­польською міськими державними адміністраціями відповідно до законодавства України.

Забезпечення спеціального режиму санітарної охорони ку­рортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів здійснюють: у першій зоні — користувачі природних лікувальних ресурсів; у другій і третій зонах — користувачі природних лікувальних ре­сурсів, землекористувачі та громадяни, які мешкають на таких територіях.


<