§ 1. Поняття і юридична природа курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття і юридична природа курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

Курортні зони — це освоєні природні території на землях оздо-; ровчого значення, що мають природні лікувальні ресурси та | фактори, необхідні для їх експлуатації будівлі і споруди з об'єкта-( ми інфраструктури, які використовуються, в тому числі шляхом І промислового освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, І профілактики захворювань та поліпшення здоров'я людей. Це — | мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа ли-I манів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси зі спри-| ятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для ви-| користання з метою лікування, медичної реабілітації та профілак­тики захворювань.

Лікувально-оздоровчі зони — це території, які мають виражені природні лікувальні, оздоровчі ресурси і фактори, сприятливі для поновлення і зміцнення здоров'я людей.

Природними лікувальними ресурсами є природні утворення, які формують особливі ландшафти і мікрокліматичні умови в регіоні, що справляють на організм людини оздоровчий ефект — пляжі, акваторії морів, внутрішні водосховища, повітряний ба­сейн, парки, лісопарки, лісні і гірські масиви, соляні (гірські) ви­робки тощо.

Природними оздоровчими факторами є природні явища, які присутні і виявляються в конкретній місцевості в найоптималь-ніших для організму людини концентраціях і сполученнях: три­валість, інтенсивність і радіаційна безпека сонячного випроміню­вання, вологість повітря, інтенсивність і направленість вітрів, рівень аеровізації атмосфери, температура навколишнього середовища.

Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчо­го призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі, споруди з об'єктами інфраструктури, яка використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На такій території розташовані санаторно-курортні закла­ди, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового об­слуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку.

Юридичними ознаками курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів виступають:

— підтверджена у встановленому порядку наявність природних лікувальних ресурсів або лікувальних оздоровчих ресурсів і фак­торів, придатних для використання з метою поновлення та зміцнення здоров'я людей;

— наявність відповідних висновків щодо можливості викорис­тання таких територій для лікування, оздоровлення, відпочинку, в тому числі для організації господарської діяльності;

— прийняття відповідними органами рішення про оголошення цих територій та встановлення їх меж, розмірів, видів;

— визначення порядку господарювання, проживання і природо­користування для забезпечення охорони зазначених зон, захисту їх від забруднення і передчасного виснаження.

Наявність зазначених ознак є достатньою підставою для виз­нання відповідних територій курортними і лікувально-оздоровчими зонами та встановлення для них спеціального режиму.

Правовий режим — це сукупність правил, вимог з утворення, використання, управління, охорони курортних і лікувально-оздо­ровчих зон і курортів, спрямованих на їх ефективну експлуатацію.

Уперше в законодавстві правовий режим таких зон визначено в Положенні про курорти, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 5 вересня 1973 р., згідно з яким території, зай­няті природними лікувальними засобами, приладами і спорудами для їх використання, санаторно-курортними закладами та заклада­ми відпочинку і культури, а також видовищними підприємствами, призначеними для обслуговування осіб, що перебувають на ліку­ванні і відпочинку, визначаються курортними зонами і для них встановлюється спеціальний правовий режим'. На них заборо­няється будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із за­доволенням потреб осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку, місцевого населення, а також потреб санаторно-ку­рортного і житлового цивільного будівництва. Для охорони таких територій влаштовуються округи санітарної охорони зі спеціаль­ними природоохоронними режимами, визначається система ор­ганів, відповідальних за експлуатацію природних лікувальних за­собів.

Доповнюється зміст правового режиму курортних і лікуваль­но-оздоровчих зон Законом України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно з яким в їх межах забороняється діяльність, що суперечить цільовому призначенню таких зон або може негативно впливати на ліку­вальні якості і санітарний стан території, що підлягає особливій охороні.

Згідно із Земельним кодексом України курортні і лікувально-оздоровчі зони як території, що мають природні лікувальні факто­ри, сприятливі для профілактики і лікування, відносяться до зе­мель оздоровчого призначення. Тому правовий режим зон допов­нює ст. 73 цього кодексу, яка, зокрема, забороняє передачу в ме­жах округів санітарної охорони зазначених земель земельних діля­нок у власність і надання їх у користування, в тому числі в орен­ду, тим підприємствам, закладам, організаціям та громадянам, діяльність яких несумісна з охороною природних лікувальних вла­стивостей і забезпеченням сприятливих умов для відпочинку насе­лення'.

Окремі характеристики правового режиму курортних і лікуваль­но-оздоровчих зон існують у Водному кодексі України, а саме що­до лікувальних водних об'єктів. У кодексі визначено порядок віднесення водних об'єктів до категорії лікувальних2. Водночас Пе­релік водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, із зазначенням запасів вод і їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування і профілактики умов, затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 р. за поданням Міністерства охорони здоров'я України, центрально­го органу виконавчої влади з питань водного господарства Ук­раїни3. Землі, на яких знаходяться зазначені водні об'єкти, відно­сяться до категорії земель оздоровчого призначення і вимагають оголошення їх курортними або лікувально-оздоровчими зонами, оскільки згідно зі ст. 63 Водного кодексу України лікувальні водні об'єкти використовуються виключно в лікувальних і оздоровчих цілях.

Правовий режим курортів визначено Законом України від 5 жовтня 2000 р. «Про курорти»' Завданнями цього закону є регу­лювання суспільних відносин у сфері організації і розвитку ку­рортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забез­печення їх раціонального видобутку, використання і охорони з ме­тою створення сприятливих умов для лікування, профілактики за­хворювань та відпочинку.

Для правового режиму курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів характерне:

— наявність загального і спеціального правового регулювання режиму використання і охорони;

— спрямованість їх використання виключно на лікувальні та оз­доровчі цілі;

— заборона в межах таких територій будь-якої діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплива­ти на природні лікувальні ресурси і фактори;

— обмеження права користування такими територіями;

— встановлення додаткових обов'язків користувачів (у тому числі орендарів);

— наявність спеціального порядку утворення курортних, ліку­вально-оздоровчих зон, курортів;

— загальнодержавний характер власності на такі території, які складають основну частину земель оздоровчого призначення;

— встановлення спеціальної плати за користування територіями курортних і лікувально-оздоровчих зон.


<