§ 3. Правові заходи охорони атмосферного повітря : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 3. Правові заходи охорони атмосферного повітря

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

Атмосфероохоронне законодавство передбачає систему право­вих заходів дозвільного, заборонного, стимулюючого та іншого ха­рактеру, які забезпечують охорону атмосферного повітря від за­бруднення, шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього тощо.

З метою забезпечення охорони стану і складу атмосферного повітря Законом України «Про охорону атмосферного повітря» (ст. 13) встановлена дозвільна система регулювання викидів в атмо­сферу, що породжує відповідні правові наслідки. Викиди забруд­нюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються органа­ми Міністерства екології та природних ресурсів України. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів граничне допусти­мих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Поря­док видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин у атмосфер­не повітря стаціонарними джерелами встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. № 3642, а також Порядком розгляду документів та умовами видачі дозволів на ви­киди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердже­ним наказом Мінекобезпеки України від 29 грудня 1995 р. № 1543.

Діяльність, пов'язана з порушенням умов та вимог щодо ви­кидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього, передбачених відповідними дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборо­нена (зупинена) або припинена Кабінетом Міністрів України, Уря­дом Автономної Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади. Міністерством екології та природних ресурсів України, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції відповідно до законодавства України.

До правових заходів охорони атмосферного повітря належить регулювання шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря'. Рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря встановлюються на основі нормативів, а у випадках, коли на них видано дозволи, по­винні дотримуватися й інші вимоги, передбачені цим дозволом. Дозволи видаються Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством екології та природних ресурсів України та їх органа­ми на місцях з урахуванням порядку затвердження нормативів гра-нично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних фак­торів на атмосферне повітря, який передбачений ст. 8 Закону Ук­раїни «Про охорону атмосферного повітря».

Місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних за­ходів із запобігання та недопущення перевищення встановлених рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря і здоров'я людини.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забороняються шкідливі впливи на атмосферне повітря, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпе­ки. 'У виняткових випадках такі впливи допускаються тимчасово лише з дозволу Міністерства екології та природних ресурсів Ук­раїни та Міністерства охорони здоров'я України за умови, що за цей період буде встановлено відповідний норматив та вжито не­обхідних заходів з охорони атмосферного повітря.

Законодавство про охорону атмосферного повітря зобов'язує підприємства, установи і організації, викиди забруднюючих речо­вин або шкідливі впливи фізичних та біологічних факторів яких при перевищенні встановлених граничних нормативів, аваріях та несприятливих метеорологічних умовах можуть призвести до над­звичайних екологічних ситуацій, мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи з охорони атмосферного повітря, погоджені з ор­ганами Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України, місцевими органами дер­жавної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» зобов'язує керівників підприємств, установ і організацій при виникненні та­ких надзвичайних екологічних ситуацій повідомити про це органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферно­го повітря і вжити заходів щодо охорони атмосферного повітря та ліквідації причин і наслідків його забруднення (ст. 17 Закону).

У законодавстві України містяться приписи, які спрямовані на регулювання діяльності, що впливає на погоду і клімат. Діяльність, спрямована на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях, може здійснюватися підприємствами, уста­новами і організаціями тільки за дозволом Міністерства екології та природних ресурсів України та за погодженням з місцевими орга­нами державної влади, органами місцевого самоврядування.

Підприємства, установи і організації відповідно до міжнародних угод зобов'язані скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво і використання хімічних речовин, що шкідливо впли­вають на озоновий шар, а також скорочувати викиди діоксиду вуг­лецю та інших речовин, накопичення яких у атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату.

Законодавством визначено комплекс вимог щодо охорони ат­мосферного повітря від забруднення автотранспортними та інши­ми пересувними засобами і установками та попередження впливу їх фізичних факторів.

Атмосфероохоронне законодавство України забороняє вироб-чицтво та експлуатацію транспортних й інших пересувних засобів . установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих •ізах перевищує нормативи або рівні шкідливого впливу фізичних факторів (ст. 19 Закону).

Особливу увагу законодавство України приділяє охороні атмо­сферного повітря при застосуванні засобів захисту рослин, міне­ральних добрив та інших препаратів. Так, зокрема переліки засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, використання яких дозволяється в господарській діяльності, а також способи їх застосування погоджуються з Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством екології та природних ресурсів України.

При створенні нових препаратів повинні розроблятися норма­тиви граничне допустимих концентрацій і методи визначення за­лишкової кількості цих препаратів у атмосферному повітрі. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» зобов'язує підприємства, установи та організації, а також громадян дотриму­ватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, щоб не допустити забруднення атмосферного повітря (ст. 20 Закону).

Законодавством визначено комплекс вимог щодо охорони ат-;  мосферного повітря при видобуванні корисних копалин та про-•  веденні вибухових робіт. Видобування корисних копалин та про­ведення вибухових робіт повинні проводитися з дотриманням правил щодо відвернення або зниження рівнів забруднення атмосферного повітря способами, які погоджуються з Міністерством екології та природних ресурсів України, Міністерством охорони здоров'я та іншими органами відповідно до законодавства Ук* раїни. Одночасно забороняється розміщення в населених пунк­тах нових териконів і відвалів, які можуть бути джерелами за­бруднення атмосферного повітря або іншого шкідливого впливу на нього.

Важливого значення набуває такий напрямок охорони атмо­сферного повітря, як захист його від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами. Зокрема, складування, зберіган­ня або розміщення виробничого, побутового сміття та інших відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря пи­лом, шкідливими газоподібними речовинами та речовинами з не­приємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається лише за наявності спеціального дозволу і на територіях, визначе­них місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у межах встановлених ними лімітів з до­держанням нормативів екологічної безпеки і за можливості їх по­дальшого господарського використання. При цьому не допус­кається спалювання зазначених відходів на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, ко­ли це здійснюється з використанням спеціальних установок з до­держанням вимог щодо охорони атмосферного повітря. Одночасно законодавство зобов'язує власників або уповноважені ними органи управління підприємств, установ і організацій забезпечувати пере­робку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як си­ровину, або на спеціальні звалища.

До правових заходів охорони атмосферного повітря належить регулювання шкідливого фізичного впливу (звукові коливання, включаючи шуми, та ін.) на атмосферу'. Ці заходи стосуються:

створення і впровадження малошумних машин і механізмів на ос­нові технічного нормування; поліпшення конструкцій транспорт­них засобів та умов їх експлуатації, а також утримання в належно­му стані залізничних і трамвайних колій, автомобільних шляхів, ву­личних покриттів; розміщення підприємств, транспортних магістралей, аеродромів та інших об'єктів з джерелами шуму при плануванні і забудові населених пунктів відповідно до встановле­них санітарно-технічних вимог та карт шуму; виробництва будівельних матеріалів, конструкцій і технічних засобів та споруд з необхідними акустичними властивостями; проведення ор­ганізаційних заходів для відвернення і зниження виробничих, ко­мунальних, побутових і транспортних шумів, включаючи введення раціональних схем і режимів руху залізничного, повітряного, вод­ ного та автомобільного транспорту у межах населених пунктів (ст. 23 Закону).

Певні обов'язки у цій сфері покладені і на громадян. Вони зо­бов'язані дотримуватися вимог, встановлених з метою боротьби з побутовим шумом у квартирах, а також у дворах житлових бу­динків, на вулицях, у місцях відпочинку та інших громадських місцях. Міські (районні) ради приймають спеціальні рішення, які спрямовані на відвернення і зниження шуму.

До основних правових засобів, які спрямовані на попереджен­ня забруднення атмосфери, належить правова регламентація охо­ронних вимог при розміщенні і розвитку міст та інших населених пунктів; розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції і введенні в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря; регламентація вимог що­до охорони атмосферного повітря при впровадженні відкриттів, ви­находів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, тех­нологій і систем.

При неможливості зменшення викидів забруднюючих речовин і зниження рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних фак­торів на атмосферне повітря до встановлених нормативів діяльність відповідних підприємств, установ, організацій, споруд та інших об'єктів повинна бути припинена або їх виробничий профіль підлягає зміні відповідно до ст.ст. 15, 17, 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

При визначенні місць забудови, проектуванні будівництва і ре­конструкції підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан атмосферного повітря, проводиться погодження з органа­ми, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмо­сферного повітря, та іншими органами відповідно до законодавст­ва України.

Згідно з атмосферноохоронним законодавством України (ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферного повітря») проек­тування, розміщення, будівництво і введення в експлуатацію но­вих і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування повинно здійснюватися з обов'язковим дотриманням норм екологічної безпеки, врахуванням сукупної дії викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливо­го впливу фізичних та біологічних факторів на нього всіма діючи­ми та запланованими для будівництва спорудами і іншими об'єктами, а також з урахуванням накопичення забруднення в ат­мосфері, транскордонного його перенесення, особливостей кліматичних умов.

Законодавство забороняє будівництво та введення в експлуа­тацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного повітря.

Для визначення екологічної безпеки при проектуванні, розміщенні і будівництві нових та реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів проводиться екологічна ек­спертиза згідно із законодавством України.

Одним із основних засобів попередження шкідливого впливу забруднюючих речовин на повітря населених пунктів є обов'язко­ве встановлення санітарно-захисних зон. Санітарно-захисні зони встановлюються з метою охорони атмосферного повітря в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, які впливають на стан ат­мосферного повітря.

Якщо внаслідок порушення встановлених розмірів та режиму санітарно-захисних зон виникає необхідність у відселенні населен­ня, виведенні з цих зон об'єктів соціального призначення або здійсненні інших заходів, підприємства, установи та організації, місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні вирішити питання про фінансування необхідних робіт і за­ходів та строки їх реалізації. У випадках, коли здійснення зазначених заходів спричинено введенням нових нормативів, їх фінансування та терміни реалізації визначаються Кабінетом Міністрів України.

З метою підтримки сприятливого стану атмосферного повітря забороняється впровадження відкриттів, винаходів та раціоналіза­торських пропозицій, застосування нової техніки, імпортного ус­таткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вста­новленим в Україні вимогам щодо охорони атмосферного повітря. У разі порушення встановлених вимог така діяльність припи­няється уповноваженими на те державними органами, а винні осо­би притягуються до відповідальності.

Важливу роль у галузі охорони атмосферного повітря відіграє економічний механізм забезпечення такої охорони. Для забезпе­чення охорони та ефективного використання атмосферного повітря в Україні впроваджуються організаційно-економічні захо­ди, що передбачають: встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та інших шкідливих впливів на ньо­го; встановлення лімітів використання повітря як сировини основ­ного виробничого призначення; встановлення нормативів плати і розмірів платежів за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та інші шкідливі впливи на нього; встановлення норма­тивів плати за перевищення лімітів викидів, інших шкідливих впливів та видачу дозволів на використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення; надання підприємствам, установам, організаціям і громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, безвідходних, енерго— і ресурсозберігаючих технологічних про­цесів, здійсненні інших природоохоронних заходів відповідно до законодавства.

Ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами визначаються для підприємств, установ та організацій з урахуванням граничне допустимих обсягів викидів і доводяться до них як тимчасово погоджені величини викидів за­бруднюючих речовин щодо кожного компонента.

Ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря встановлюються для підприємств Міністерства екології та природ­них ресурсів України та його органами на місцях у формі видачі дозволів на викиди.

Граничне допустимі рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря встановлюються ор­ганами Міністерства охорони здоров'я України.

Новим для атмосфероохоронного законодавства України є по­ложення про встановлення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення атмосферного повітря та за інші шкідливі впливи на нього. Платежі за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та за інші шкідливі впливи   на нього стягуються з підприємств, установ і організацій. Стягнення платежів не звільняє від відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Розміри платежів за забруднен­ня атмосферного повітря встановлюються Урядом Автономної Ре­спубліки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськи­ми державними адміністраціями на підставі лімітів викидів забруд­нюючих речовин та інших шкідливих впливів на нього і нормативів плати за них.

Порядок встановлення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення атмосферного повітря та інші шкідливі впливи на нього визначається постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303'.