§ 2. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря і його функції : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 2. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря і його функції

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

• Відповідно до ст. З Закону України «Про охорону атмосфер­ного повітря» управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автоном­ної Республіки Крим, Міністерство екології та природних ре­сурсів України, Міністерство охорони здоров'я України, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Серед основних функцій управління в галузі охорони атмо­сферного повітря виділяються такі: стандартизація і нормування у галузі охорони атмосферного повітря; організація і здійснення кон­тролю та моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря; дер­жавний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря; вирішен­ня спорів з питань охорони і використання атмосферного повітря тощо.

Стандартизація і нормування у галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплексу обов'язко­вих норм, правил, вимог щодо охорони атмосферного повітря від забруднення, шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття та терміни, ре­жим використання й охорони атмосферного повітря, методи кон­тролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші ви­моги щодо охорони і використання атмосферного повітря.

Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря розробляють­ся і вводяться в дію Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством охорони здоров'я України у порядку, що визначається законодавством України.

Оскільки на стан атмосферного повітря впливають два головних фактори, а саме: а) внесення в атмосферу забруднюючих речовин че­рез різноманітні джерела забруднення і б) шкідливий фізичний вплив на навколишнє середовище (звукові коливання, зокрема шуми, ви­ промінювання тощо), то однією з найважливіших функцій управління у галузі охорони атмосферного повітря є нормування у цій сфері.

У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;

нормативи граничне допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами; граничні нормативи утворен­ня забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів; нормативи використання атмосферного повітря як сиро­вини основного виробничого призначення; нормативи вмісту за­бруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.

Законодавством України можуть установлюватися й інші нор­мативи у галузі охорони атмосферного повітря.

Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються єдині для території України нормативи екологічної безпеки: граничне до­пустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишнього природного середовища;

гранично допустимі рівні акустичного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і об'єктів навколишнього природного середовища.

Для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших районів у разі необхідності можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забрудню­ючих речовин та рівні інших шкідливих впливів на атмосферне повітря.

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря розроб­ляються і вводяться в дію Міністерством охорони здоров'я та Міністерством екології та природних ресурсів України.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлюють­ся для кожного стаціонарного джерела викидів або іншого шкідли­вого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря по кожній із забруднюючих речовин та фактору фізичного чи біологічного впливу.

Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речо­вин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлюють­ся на рівні, при якому сумарні викиди забруднюючих речовин і шкідливий фізичний та біологічний вплив всіх джерел у такому районі з урахуванням перспективи його розвитку на період дії вста­новленого нормативу не призведуть до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найсуворішим нор­мативом).

Проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюю­чих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел розроб­ляються підприємствами, установами та організаціями і затверджу­ються органами Міністерства екології та природних ресурсів Ук­раїни і Міністерства охорони здоров'я України. Ці проекти погод­жуються з місцевими органами державної виконавчої влади та ор­ганами місцевого самоврядування у частині: строків виконання за­ходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин до норматив­них рівнів; строків відселення людей і винесення об'єктів соціаль­ного призначення з санітарно-захисних зон; зниження обсягів ви­робництва та викидів забруднюючих речовин у період несприятли­вих метеорологічних умов.

Проекти нормативів гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря розробля­ються підприємствами, установами, організаціями і затверджують­ся органами Міністерства охорони здоров'я та Міністерства еко­логії та природних ресурсів України за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого само­врядування у частині строків виконання заходів щодо зниження шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів до норматив­них рівнів.

Порядок розробки і затвердження нормативів гранично допус­тимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря вста­новлюється Міністерством екології та природних ресурсів Ук­раїни', а нормативів гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього — Міністерством охоро­ни здоров'я і Міністерством екології та природних ресурсів Ук­раїни.

Законодавством України встановлюються також граничні нор­мативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмо­сферне повітря при експлуатації технологічного та іншого облад­нання, споруд і об'єктів. Для різних технологічних процесів, техно­логічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів залежно від ча­су розробки та введення в дію технологій і обладнання, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встанов­люються такі нормативи: граничні обсяги утворення забруднюючих речовин для окремих типів технологічного та іншого обладнання;

вимоги щодо проведення технологічних процесів в частині впливу на утворення забруднюючих речовин; регламенти використання та втрат сировини.

Зазначені нормативи розробляються підприємствами, установа­ми і організаціями і затверджуються Міністерством екології та при­родних ресурсів України.

Для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на те­риторії України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, які розробляються з урахуванням наявності технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зни­ження рівнів шкідливого впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності. Порядок розроб­ки і затвердження цих нормативів установлюється Міністерством екології та природних ресурсів України і Міністерством охорони здоров'я України.

Попередження негативного впливу на стан атмосферного повітря регулюється заходами, які передбачають державний облік у галузі охорони атмосферного повітря.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державному обліку підлягають: об'єкти, які шкідливо впли­вають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря; обсяги атмосферного повітря, що використовуються як сировина основно­го виробничого призначення; види і обсяги шкідливих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; види і розміри шкідливого впли­ву фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря.

Державний облік здійснюється за критеріями, що визначаються Міністерством екології та природних ресурсів України у частині ви­кидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і у використанні атмосферного повітря як сировини основного виробничого призна­чення, у частині шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря — Міністерством охорони здоров'я України.

Порядок здійснення державного обліку у галузі охорони атмо­сферного повітря за єдиною системою визначається постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1993 р. № 1073'.

Контроль і моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря спрямовується на забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону і використання атмосферного повітря всіма державни­ми органами, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Державний контроль у галузі охорони і використання атмосфер­ного повітря здійснюється місцевими органами державної виконав­чої влади, Міністерством екології та природних ресурсів України, Міністерством охорони здоров'я України та їх органами на місцях у частині додержання нормативів екологічної безпеки та інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людей; Державною автомобільною інспекцією Міністерст­ва внутрішніх справ України та її органами на місцях у частині до­держання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьова­них газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки; іншими державними органами, а також органами місце­вого самоврядування відповідно до законодавства України.

Місцеві органи державної виконавчої влади контролюють як виконуються і дотримуються правила по оздоровленню навколиш­нього середовища, як здійснюється санітарна охорона атмосферно­го повітря. Вони забезпечують проведення заходів щодо охорони навколишнього середовища, попередження, зниження інтенсив­ності і усунення шуму у виробничих, житлових і громадських приміщеннях, у дворах, на вулицях і площах населених пунктів.

Широкими повноваженнями в галузі охорони атмосферного повітря наділені й інші спеціально уповноважені на те державні органи.

Державна служба обліку, спостереження, моніторингу і контро­лю за рівнем забруднення навколишнього середовища в Україні здійснюється Державною екологічною інспекцією центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природ­ного середовища. Санітарно-епідеміологічною службою Міністер­ства охорони здоров'я, Міністерством екології та природних ре­сурсів України. Ці органи, перш за все, несуть відповідальність за організацію і діяльність державної системи обліку, спостереження і контролю в галузі охорони атмосферного повітря.

Зокрема, до компетенції органів Міністерства екології та при­родних ресурів України належить: а) спостереження за станом ат­мосферного повітря за хімічними, радіаційними, фізичними і біологічними показниками; б) збір, зберігання, пошук і обробка інформації про стан атмосферного повітря; в) прогнозування і ви­явлення тенденцій зміни цього стану. Ці органи зобов'язані нада­вати  зацікавленим  державним  і  громадським  органам, підприємствам, установам і організаціям систематичну інформацію та прогнози про рівні забруднення атмосфери під впливом госпо­дарської діяльності і метеорологічних умов.

Збір, обробка, збереження та аналіз інформації про стан атмо­сферного повітря здійснюються у рамках єдиної державної систе­ми моніторингу довкілля органами Міністерства екології та при­родних ресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а та­кож підприємствами, установами і організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферно­го повітря'.

Крім державного контролю в галузі використання і охорони ат­мосферного повітря, здійснюється виробничий та громадський контроль.

Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями, їх струк­турними підрозділами з охорони природи і раціонального викори­стання природних ресурсів у процесі господарської та іншої діяль­ності, якщо вона шкідливо впливає або може вплинути на стан ат­мосферного повітря.

Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишньо­го природного середовища відповідно до Положення про громадсь­ких інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, затвердженого наказом Мінекобезпеки від 5 липня 1999 р.'


<