§ 4. Правова охорона тваринного світу : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 4. Правова охорона тваринного світу

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

Держава як основний власник тваринного світу, а також його користувачі зобов'язані здійснювати комплекс визначених ст. 32 Закону України «Про тваринний світ» заходів, які повинні забезпе­чити збереження дикої фауни. З цією метою в Україні здійснюється охорона тваринного світу, яка включає в себе систе-

\ му правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, ] освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення І та раціональне використання тваринного світу. Охорона тваринно-

-' го світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроб­ки і здійснення заходів щодо охорони і поліпшення всієї еко­логічної системи, в якій перебуває і складовою частиною якої є тваринний світ (ст. 31 Закону). Тобто, охороні мають підлягати як об'єкти тваринного світу, так і середовище їх перебування.

Правові засоби охорони тваринного світу базуються перш за все на встановленні відповідно до чинного законодавства:

— правил та норм охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу;

— заборон і обмежень у використанні об'єктів тваринного світу;

— особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Чер­воної книги України, і переліків видів тварин, які підлягають особ­ ливій охороні на території Автономної Республіки Крим та облас­тей;

— обмежень у вилученні тварин з природного середовища для зоологічних колекцій та вивезенні за кордон окремих об'єктів тва­ринного світу;

— науково обгрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;

— різних видів відповідальності за порушення законодавства в галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу; роз­робці і затвердженні інших засобів охорони.

Так, законодавством встановлюється вимога, яка не допускає добування диких тварин з порушенням мети використання (ст. 33 Закону). Забороняється добувати та використовувати диких тварин, які зазнають лиха внаслідок надзвичайних ситуацій (ст. 42 Закону). Не можна самовільно переселяти, акліматизовувати і схрещувати тварин (ст. 45 Закону).

Особливим засобом охорони рідкісних видів тварин і таких, що перебувають під загрозою зникнення, є їх внесення до Чер­воної книги України, Положення про яку затверджене постано­вою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.'. Червона кни­га є основним державним документом, що містить інформацію про сучасний стан видів тварин і рослин України, які перебува­ють під загрозою зникнення. Тварини, занесені до Червоної кни­ги України, не можуть передаватися у колективну чи приватну власність (крім випадків, коли вони отримані шляхом розведен­ня в неволі чи придбані у власність за межами України). Розве­дення таких тварин у неволі здійснюється лише за спеціальними дозволами центрального органу виконавчої влади з питань охо­рони навколишнього природного середовища України. Добуван­ня таких тварин здійснюється тільки для наукових і селекційних цілей на підставі дозволів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. За знищення чи пошкодження видів тварин, занесених до Червоної книги, законодавством встановлена підвищена юридична відповідальність.

Організаційні заходи з охорони тваринного світу включають:

створення спеціальних органів управління і контролю в цій галузі, здійснення ними державного контролю у галузі охорони і викори­стання тваринного світу; проведення заходів екологічної безпеки, спроможної гарантувати безпечне існування об'єктів тваринного світу; створення системи державного обліку, кадастру та моніто­рингу тваринного світу; врахування питань охорони тваринного світу під час встановлення екологічних нормативів; створення за­повідників, заказників і виділення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні; організацію наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів щодо тваринно­го світу тощо.

Неможлива охорона тваринного світу й без здійснення освітніх та інших заходів. Зокрема, нагальним є виховання у громадян гу­манного ставлення до тварин, пропаганда важливості охорони тва­ринного світу у засобах масової інформації тощо.

Важлива роль у системі заходів охорони тваринного світу нале­жить економічним та матеріально-технічним засобам, які тісно пов'язані з попередніми. Так, на підприємства, установи, ор­ганізації та громадян покладається обов'язок запобігати загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів та експлуатації транспортних засобів (ст. 35 Закону), обов'язково враховувати під час проведення екологічної експертизи вплив експортованих об'єктів на стан тваринного світу (ст. 36 Закону), погоджувати місця будівництва, впроваджувати нову техніку, технології, ма­теріали і речовини, що впливають або можуть вплинути на стан тварин (ст. 37 Закону), надавати допомогу тваринам у разі їх захво­рювання або загрози загибелі під час стихійного лиха та надзвичай­них екологічних ситуацій (ст. 42 Закону). Охорона тварин передба­чається й під час застосування засобів захисту рослин, стимуля­торів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів (ст. 43 За­кону), під час шкідливого впливу продуктів біотехнологій (ст. 46 Закону), при розміщенні, проектуванні та забудові населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, при проведенні ге­ологорозвідувальних, вибухових та інших робіт (ст. 34 Закону).

Законодавством передбачена система стимулювання природо­охоронних заходів за рахунок коштів Державного, республікансь­кого АРК та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища", в тому числі в галузі охорони об'єктів тваринного світу та середовища їх перебування2.


<