§ 4. Особливості управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 4. Особливості управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

Управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів — це визначена лісовим законодавством виконавчо-розпорядча діяльність органів держави, самоврядних та громадських інститутів у цій галузі. В цьому управлінні слід розмежовувати управління з боку держави та внутрішньогосподарське управління з боку лісоко­ристувачів.

У Лісовому кодексі України від 21 січня 1994 р. знайшли своє закріплення ряд управлінських повноважень рад усіх рівнів (ст.ст. 11—16). Так, відповідно до ст. 11 Лісового кодексу України до відання Верховної Ради України у галузі управління використан­ням, відтворенням та охороною лісів належить: розпорядження лісовим фондом; визначення повноважень діяльності рад і органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, ви­ користання та відтворення лісів, вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин.

Державне управління є формою здійснення функцій, які випли­вають зі змісту права власності держави на ліси. Воно поділяється на загальне та спеціальне.

Відповідно до ст.ст. 23, 24 Лісового кодексу України загальне державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Ав­тономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші органи відповідно до законодавства. Надвідомче державне уп­равління здійснює Міністерство екології та природних ресурсів Ук­раїни і його органи на місцях.

Компетенція Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим у цій галузі визначається ст.ст. 29, ЗО Лісового кодексу України. Компетенція Міністерства екології та природних ресурсів України визначається відповідно до ст. 31 Лісового кодек­су України та Положенням про нього, затвердженим Указом Пре­зидента України від 29 травня 2000 р.

Спеціально уповноваженим органом лісового господарства є Дер­жавний комітет лісового господарства України та його органи на місцях. Компетенція Державного комітету лісового господарства України визначається ст. 32 Лісового кодексу України та Поло­женням про нього, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 969'.

У межах своїх повноважень управління у цій галузі здійсню­ють також громадяни та їх об'єднання, громадські комітети, ор­гани самоврядування. Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є: ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; плану­вання використання лісів; лісовпорядкування; розподіл і пере­розподіл лісів; організація відтворення лісів і лісорозведення;

державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів; вирішення спорів щодо лісокористу­вання.

Розкриємо особливості деяких із цих функцій.

Розподіл та перерозподіл лісів. Ця функція галузі розпорядження лісовим фондом і являє собою сукупність розпорядчих дій відповідних державних органів.

Розпорядження лісами — це складний процес. Одні розпорядчі дії тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення права ко­ристування земельними ділянками лісового фонду, інші — є не­обхідною умовою для виникнення права лісокористування2.

Основними видами розпорядчих дій стосовно лісів є:

 

 

Надання земельних ділянок лісового фонду у постійне та тимчасо­ве користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Ці дії у межах компе­тенції, визначеної законодавством, здійснюють Верховна Рада Ав­тономної Республіки Крим, обласні, районі, міські, селищні, сільські ради шляхом закріплення за постійними та тимчасовими лісокористувачами земельних ділянок лісового фонду відповідно до мети використання із видачею державного акта на право постійно­го користування землею, а також оформленням договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі договору оренди. Надання земельних ділянок лісово­го фонду в користування здійснюється у порядку, визначеному зе­мельним законодавством.

Видача дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється відповідно до Положення про порядок видачі доз­волів на спеціальне використання природних ресурсів і Положен­ня про порядок установлення лімітів використання природних ре­сурсів загальнодержавного значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459, зі зміна­ми та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1994 р. № 268. Дозволом на спеціальне вико­ристання лісових ресурсів відповідно до ст. 51 Лісового кодексу України є лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток. Видають­ся спеціальні дозволи у межах лімітів використання лісових ре­сурсів центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства та його органами на місцях на підставі клопотання (заявки) лісокористувачів, яке підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього при­родного середовища та його органами на місцях, місцевими рада­ми, постійними лісокористувачами. Строк дії дозволу визначається органом, який його видає.

Перерозподіл земельних ділянок лісового фонду та лісових ре­сурсів (передача їх від одного лісокористувача іншому).

Вилучення земельних ділянок лісового фонду з користування та вилучення лісових ресурсів з користування. Ці дії у межах своїх по­вноважень здійснюють ради усіх рівнів щодо земельних ділянок лісового фонду, які можуть вилучатися у лісокористувачів для дер­жавних або громадських потреб; у разі припинення права користу­вання цими ділянками під час ліквідації підприємств, установ, ор­ганізацій; у разі здійснення таких користувань з порушеннями ви­мог лісового законодавства. Вилучення лісових ресурсів з користу­вання здійснюється органами, які видали спеціальний дозвіл на та­ке користування у випадках закінчення строку користування, доб­ровільної відмови від лісокористування, порушення вимог щодо використання лісових ресурсів. У разі незгоди з винесенням рішень щодо припинення права користування земельними ділянками лісо­ вого фонду та припинення права лісокористування спори вирішу­ються у судовому порядку.

Ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру

Відповідно до ст. 96 Лісового кодексу України з метою забезпе­чення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систе­матичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді ведуться державний облік лісів і державний лісовий кадастр (далі — державний лісовий кадастр). Згідно з Порядком ведення дер­жавного обліку лісів і державного лісового кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р. № 767', Інструкцією про порядок ведення державного лісового када­стру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Мінлісгоспу від 15 листопада 1995 р. № 1342, державний лісовий кадастр включає си­стему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл йо­го між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до ка­тегорії захищеності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду. Ведеться держав­ний лісовий кадастр державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету.

Документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядку­вання, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів та вико­ристання таких документів: рішень про надання в користування зе­мель лісового фонду або їх вилучення; зміну категорій захищеності і груп лісів; актів огляду місць рубок; актів технічного приймання лісових культур; актів переведення не вкритих лісовою рос­линністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; актів натур­ного обстеження у разі зміни категорії земель у результаті госпо­дарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.

Документація державного лісового кадастру країни понов­люється один раз на п'ять років підприємствами, установами, ор­ганізаціями і громадянами, що мають у постійному користуванні землі лісового фонду, і подається державному лісогосподарському підприємству, в зоні якого розташовані землі лісового фонду.

Державні органи лісового господарства відповідного регіону пе­ревіряють повноту і достовірність державної облікової інформації, формують зведені дані державного лісового кадастру і передають до центрального органу виконавчої влади з питань лісового господар­ства, який узагальнює дані в цілому по країні. Зведена документація державного лісового кадастру підготовляється центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства і по­дається до Кабінету Міністрів України та Мінекономіки.

Центральний орган виконавчої влади з питань лісового госпо­дарства систематизує та зберігає документацію державного лісового кадастру, готує та видає інформаційні матеріали про лісовий фонд, а також здійснює державний контроль за додержанням встановле­ного порядку ведення документації державного лісового кадастру.

Лісовпорядкування

Лісовпорядкування — це територіальна просторова організація лісів для їх раціонального використання і охорони.

Відповідно до ст. 93 Лісового кодексу України лісовпорядкуван­ня — це система державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підви­щення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ре­сурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарст­ва. Лісовпорядкування включає в себе такі лісовпорядні дії: визна­чення меж і внутрішньогосподарську організацію території лісого­сподарських підприємств державних органів лісового господарства, території інших постійних лісокористувачів; виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; виявлення деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; виявлення деревостанів, що потребують рубок; проведен­ня пов'язаних з веденням лісового господарства заходів з віднов­лення лісів і лісорозведення, меліорації, охорони та захисту лісів тощо, а також визначення порядку і способів проведення цих робіт; обгрунтування поділу лісів на групи і віднесення їх до кате­горій захищеності; обчислення розрахункової лісосіки, обсягів ру­бок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та обсягів вико­ристання інших видів лісових ресурсів; визначення обсягів робіт з відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захи­сту від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт;

лісобіологічні та інші обстеження і дослідження; авторський нагляд за здійсненням розроблених під час лісовпорядкування заходів, а також інші лісовпорядні дії.

За матеріалами лісовпорядкування для підприємств, організацій та установ, що ведуть лісове господарство, складаються і затверд­жуються державними органами відповідні проекти, які є основою для ведення лісового господарства і здійснення лісокористування.

Лісовпорядкування проводиться на всій території України дер­жавними лісовпорядними службами за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому центральним ор­ганом виконавчої влади з питань лісового господарства за погод­женням з центральним органом виконавчої влади з питань охоро­ни навколишнього природного середовища.

Контроль за використанням, відтворенням, захистом та охороною лісів

Контроль за використанням, відтворенням, захистом та охоро­ною лісів полягає у забезпеченні додержання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, ор­ганізаціями та громадянами встановленого порядку користування лісами, правил ведення лісового господарства, відтворення лісів, їх обліку та охорони, а також інших правил і норм, передбачених лісовим законодавством.

За суб'єктним складом контроль за використанням, відтворен­ням, захистом та охороною лісів поділяють на державний, гро­мадський та виробничий.

У свою чергу, державний контроль у цій галузі є загальним і спеціальним.

Загальний державний контроль за використанням, відтворен­ням, захистом та охороною лісів у межах повноважень, визначених лісовим та іншим законодавством, здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального са­моврядування.

Зокрема, Кабінет Міністрів України визначає порядок діяль­ності органів державної влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; затверджує такси для обчислен­ня розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству по­рушенням лісового законодавства; приймає рішення про обмежен­ня або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ і організацій в разі порушення ними лісового законодавства;

вирішує інші питання у галузі контролю за використанням, відтво­ренням, захистом та охороною лісів.

Важлива роль у здійсненні контролю у цій галузі належить дер­жавним органам надвідомчого комплексного управління — Міністерству екології та природних ресурсів України і його орга­нам на місцях. Контрольні функції в галузі використання, відтво­рення, захисту та охорони лісів здійснює створена в системі цент­рального органу виконавчої влади з питань охорони навколишньо­го природного середовища Державна екологічна інспекція, Поло­ження про яку затверджене постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 2 березня 1998 р. № 244.

Спеціальний контроль у галузі ведення лісового господарства в усіх лісах здійснює Державний комітет лісового господарства Ук­раїни та його органи на місцях.

Громадський контроль за використанням, відтворенням, захистом та охороною лісів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища. Повноваження громадських інспекторів визначаються Положенням про громадських інспекторів

 

 

з охорони навколишнього природного середовища, затвердженим на­казом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 5 липня 1999 р. № 150.

Виробничий контроль у галузі використання, відтворення, захи­сту та охорони лісів у межах своїх повноважень здійснюють постійні та тимчасові лісокористувачі.

У межах контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється моніторинг лісів, який є складовою частиною моніторингу довкілля і являє собою збір, обробку, збере­ження та аналіз інформації про стан лісів, прогнозування його змін та розробку науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень у цій галузі. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середо­вища» та Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО бе­резня 1998 р. № 391, моніторинг лісів здійснюють центральний ор­ган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природно­го середовища — за забрудненням лісів промисловими і побутови­ми відходами, центральний орган виконавчої влади з питань лісо­вого господарства — за станом лісів, грунтів у лісах, мисливської фауни, лісової рослинності, інші спостереження.

Організація відновлення лісів і лісорозведення

Лїси мають властивість відтворення. Правовими формами відтворення лісів є відновлення лісів та лісорозведення. Згідно зі ст.ст. 81, 82 Лісового кодексу України та відповідно до Правил відновлення лісів і лісорозведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 97', на землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо), про­водиться відновлення лісів, а на землях, не вкритих лісовою рос­линністю, насамперед, непридатних для використання в сільсько­му господарстві, низькопродуктивних (яри, ерозовані балки, круто­схили, піски, пустища тощо), — лісорозведення. Проводяться ці за­ходи постійними лісокористувачами за розробленими державними органами лісового господарства спеціальними програмами і проек­тами, які передбачають застосування найбільш доцільних способів відновлення для створення в найкоротші терміни високопродук­тивних лісів з господарсько-цінних деревних і чагарникових порід, а також створення лісових насаджень з високими продуктивними і захисними властивостями шляхом залісення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель, закладення лісосмуг, алей та інших насаджень, що виконують захисні функції (на межах полів сівозмін, уздовж річок, каналів, водоймищ, залізниць, авто­мобільних доріг тощо).

У свою чергу, відновлення лісів здійснюється природним, штучним і комбінованим способом. На ділянках, де є відповідні умови, перевага віддається природному відновленню лісу, що дає можливість створити високопродуктивні й біологічно стійкі деревостани протягом короткого терміну з мінімальними затратами.

Основні заходи щодо сприяння природному відновленню лісів визначаються Правилами рубок головного користування в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 559.

На зрубах, згарищах, болотах та колишніх лісогосподарських угіддях у зоні радіоактивного забруднення з рівнем радіації, небез­печним для проведення комплексу робіт, пов'язаних із створенням лісових культур, проводяться заходи щодо сприяння природному зарощуванню шляхом механічної обробки грунту та висівання насіння деревних порід. Ефективність цих заходів оцінюється на п'ятий рік після їх проведення.

Штучне відновлення лісів здійснюється шляхом створення лісо­вих культур (залісення) на зрубах, згарищах тощо, де природне по­новлення головної породи неможливе або відбувається неза­довільно. Лісові культури поновлюються насадженням сіянців, са­джанців, дичок, живців або висіванням насіння деревних порід і

чагарників.

Лісорозведення проводиться на землях, переданих у порядку, визначеному земельним законодавством для цих цілей. Землі, при­значені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісово­го фонду.

Роботи, пов'язані з відновленням лісів і лісорозведенням, підля­гають обліку та оцінці якості. Облік і визначення якості робіт, пов'язаних з відновленням лісів і захисним лісорозведенням, про­водяться постійними лісокористувачами на основі матеріалів технічного проектування, технічного приймання робіт, інвентари­зації лісових культур, захисних насаджень, природного поновлен­ня. Переведення площ лісових культур і природного поновлення до вкритих лісовою рослинністю земель та передача в експлуатацію створених захисних насаджень здійснюється згідно з галузевими

стандартами.

За дотриманням Правил відновлення лісів і лісорозведення здійснюється державний контроль Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань лісового госпо­дарства, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та їх органами на місцях, іншими державними органами, місцевими органами державної ви­конавчої влади і самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 83, 84 Лісового кодексу України проводять­ся також заходи із забезпечення підвищення продуктивності лісів та поліпшення їх якісного складу.

Вирішення спорів у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів

Відповідно до ст. 97 Лісового кодексу України спори у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів розглядають­ся місцевими радами, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

Ця функція не притаманна управлінським чи законодавчим ор­ганам. Вона, з урахуванням конституційного розподілу влади у дер­жаві, повинна виконуватися виключно судовими органами.

Водночас законодавство покладає на центральний орган вико­навчої влади з питань охорони навколишнього природного середо­вища, центральний орган виконавчої влади з питань лісового гос­подарства та їх органи на місцях право подавати позови про стяг­нення коштів та покриття шкоди, заподіяної державі через пору­шення лісового господарства. При цьому вони, а також постійні лісокористувачі, якщо останні виступають позивачами у цих спра­вах, звільняються від сплати державного мита.

Центральний орган виконавчої влади з питань охорони навко­лишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства, їх органи на місцях, інші ор­гани, визначені законодавством, вправі й самі вирішувати спори у цій галузі між підвідомчими їм підприємствами, установами, ор­ганізаціями, які вчинили лісопорушення.

Спори у зазначеній галузі вирішуються відповідно до таких до­кументів, як лісорубний квиток чи ордер, оскільки вони є єдиною підставою виникнення права лісокористування.


<