§ 3. Особливості управління і контролю в галузі використання, відтворення та охорони вод : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 3. Особливості управління і контролю в галузі використання, відтворення та охорони вод

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

Водний кодекс України започаткував здійснення державного управління в галузі використання, відтворення і охорони вод за ба­сейновим принципом на основі державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (ст. 13 ВК України). В основу такого принципу по­кладалося впровадження дієвих засобів, спрямованих на забезпе­чення раціонального використання, збереження, відтворення води, починаючи з місць її первинного виникнення (джерел, струмків, підземних потоків тощо), переміщення виключно до гирлових зон водозборів. Водоресурсна забезпеченість окремих регіонів, країни в цілому позначається на ефективності економіки, оскільки на­явність і якісний стан водних ресурсів впливає на розміщення і функціонування господарських об'єктів уздовж водотоку головних водних артерій держави: річок Дніпро, Дністер, Десна, Прип'ять, Чорного та Азовського морів. З цією метою пропонувалося створю­вати відповідні державні управлінські структури, які б забезпечува­ли раціональне та ефективне використання й охорону вод басейнів таких об'єктів. Такою спеціалізованою управлінською структурою виступає Рада з екологічних проблем басейну Дніпра та якості пит­ної води, яка утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1999 р. № 1544'. Проте, крім цієї Ради, в дер­жаві не створювалися спеціальні органи басейнового управління.

На міждержавному рівні створено Комітет із врятування Азовського моря.

Загальне державне управління в галузі здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ра­ди та їх виконавчі комітети. Спеціальне державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів забез­печується Міністерством екології та природних ресурсів України, Державним комітетом України по водному господарству, їх органа­ми на місцях та іншими органами відповідно до законодавства. Компетенція цих органів визначена у главі 4 ВК України та у по­ложеннях про них.

Громадське управління представлене створеними відповідно до їх статутів громадськими комітетами із врятування річок Дніпро, Дністер, Десна тощо.

Функції управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів зумовлені основними напрямками діяльності органів управління відповідно до їх повноважень і скла­даються з: планування; державного обліку і ведення державного водного кадастру, розподілу і перерозподілу вод; стандартизації і нормування; контролю та моніторингу вод, вирішення спорів у цій галузі.

Так, на рівні регіонів, держави та міжнародного співробітництва за участю місцевих рад, спеціально уповноважених органів уп­равління, наукових установ, громадськості розробляються відповідно регіональні, міждержавні та державні програми викорис­тання та охорони вод і відтворення водних ресурсів. Їх метою є здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задово­лення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціональне використання і охорона вод, запобігання їх шкідливій дії. Розробка та реалізація цих програм здійснюється за рахунок Державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середови­ща, добровільних внесків організацій і громадян, інших коштів. Розробляються такі програми на основі даних державного обліку вод, водного кадастру, схем водокористування і охорони вод та відтворення водних ресурсів тощо (ст. 12 ВК України)'.

У свою чергу, державний облік вод здійснюється з метою вста­новлення інформації про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл між водо­користувачами та розробляються заходи з раціонального викорис­тання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

З метою систематизації даних державного обліку вод та визна­чення наявних для використання водних ресурсів складається дер­жавний водний кадастр. Порядок ведення державного водного ка­дастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 р. № 4132.

Державний водний кадастр складається з трьох розділів, які включають в себе: державний облік поверхневих вод; державний облік підземних вод та державний облік водокористування. Дер­жавний облік водокористування здійснюється з метою системати­зації даних про забір та використання вод, забруднюючі речовини, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність то­що. Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водо­користування до державних органів водного господарства за вста­новленою формою. Державний водний кадастр за розділом «Водо користування» ведеться Державним комітетом України по водно­му господарству.                         »,.

Державний облік поверхневих вод здійснюється Міністерст­вом екології та природних ресурсів України шляхом проведен­ня постійних гідрометеорологічних, гідрохімічних спостере­жень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод згідно з програмою, що затверджується цим органом за по­годженням з Державним комітетом України по водному госпо­дарству.

Державний облік підземних вод здійснюється також Міністерст­вом екології та природних ресурсів України шляхом спостережен­ня за якісними і кількісними характеристиками підземних вод за програмою, що затверджується цим органом.

Значна увага в галузі державного забезпечення раціонального використання вод та їх якості й безпечності приділяється роз­робці та затвердженню стандартів і нормативів у цій галузі. Так, до комплексу взаємопов'язаних нормативних документів із стан­дартизації у цій сфері входять документи, які містять: основні по­ложення; терміни та поняття, класифікації; методи, методики та засоби визначення складу та властивостей вод; вимоги до збиран­ня, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації та прогнозу­вання кількісних і якісних показників стану вод; вимоги раціонального використання та охорони вод у галузевих стандар­тах та технічних умовах до процесів, продукції і послуг; метро­логічні норми, правила, вимоги до організації робіт; інші норма­тиви із стандартизації у цій галузі. Розробляються стандарти в цій галузі Міністертвом екології та природних ресурсів України, Міністерством охорони здоров'я України, іншими органами, а за­тверджуються Держстандартом України відповідно до чинного за­конодавства.

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ре­сурсів встановлюються: нормативи екологічної безпеки водокорис­тування; екологічний норматив якості води водних об'єктів; нор­мативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;

галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидають­ся у водні об'єкти; технологічні нормативи використання води;

інші нормативи.

Нормативи екологічної безпеки водокористування встановлю­ються для оцінки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та галузей економіки і забезпечують безпечні умови водокористування. Нормативи екологічної безпеки водокористування (гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; гра­нично допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного госпо­дарства; допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-по­бутових та інших потреб населення) розробляються і затверджу­ються відповідно Міністерством охорони здоров'я України та Національною комісією з радіаційного захисту населення України, Міністерством аграрної політики України та вводяться в дію за по­годженням з Міністерством екології та природних ресурсів Ук­раїни. Для деяких категорій вод, що використовуються у лікуваль­них, оздоровчих, рекреаційних та інших цілях, можуть встановлю­ватися більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористу­вання.

Екологічний норматив якості води водних об'єктів встанов­люється для оцінки екологічного благополуччя водних дб'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів. Він містить науково обгрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та по­казники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об'єктів виз­начається відповідними категоріями якості води.

Екологічний норматив та категорії якості води водних об'єктів розробляються і затверджуються Міністерством екології та природ­них ресурсів України та Міністерством охорони здоров'я України.

Нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих ре­човин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічно­го нормативу якості води водних об'єктів.

Інші нормативи у зазначеній галузі розробляються згідно з ви­могами, визначеними ст.ст. 39—40 ВК України, за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України або за його дозволом, за дозволом МОЗ України, Міністерства аграрної політики України.

Скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативів екологічної безпеки водокористування та нормативів гранично допустимого скидання, як правило, забороняється.

Розподіл і перерозподіл водних ресурсів здійснюється у таких фор­мах: надання водних об'єктів у відособлене користування; видача дозволів на спеціальне водокористування; вилучення водних об'єктів; анулювання дозволів.

Надання у відособлене користування водних об'єктів здійснюється відповідно до Положення про порядок порушення і розгляду клопотань про надання водних об'єктів у відособлене ко­ристування, затверджене постановою РМ УРСР від 22 вересня 1980р. Надають у відособлене водокористування водні об'єкти Кабінет Міністрів України, якщо водні об'єкти розташовані на те­риторії кількох областей, обласні державні адміністрації, якщо водні об'єкти розташовані на території кількох районів, міські районні виконавчі органи, якщо водні об'єкти мають місцеве зна­чення.

Видача дозволів на спеціальне водокористування здійснюється на підставі установлених лімітів використання води та у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459'.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається органами Міністерства екології та природних ресурсів України у разі викори­стання води водних об'єктів загальнодержавного значення, Верхов­ною Радою Автономної Республіки Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з органами Міністерства екології та природних ресурсів України у разі викори­стання води водних об'єктів місцевого значення.

Вилучаються водні ресурси з користування тими органами, які видають дозволи або надають у відособлене користування водні об'єкти, через анулювання такого дозволу або прийняттям рішен­ня про вилучення водного об'єкта з користування.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням вод­них ресурсів здійснюється з метою забезпечення додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.

За видами контроль за використанням і охороною вод та відтво­ренням водних ресурсів можна поділити на державний та громадсь­кий. У свою чергу, державний контроль у цій галузі забезпечують Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ре­сурсів України, інші спеціально уповноважені державні органи відповідно до законодавства України, а також виконавчі комітети місцевих рад.

Зокрема, Державною екологічною інспекцією Мінекоресурсів України, її відділками в областях, державними інспекціями охоро­ни Чорного та Азовського морів здійснюється контроль за додер­жанням правил охорони внутрішнього моря, територіальних, по­верхневих вод від забруднення, засмічення, за кількісним та якісним складом зворотних вод засобами власних гідрохімічних ла­бораторій тощо2.

Дотримання санітарно-гігієнічних вимог до якості та безпеки вод здійснюється санітарно-епідеміологічною службою України згідно із Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечен­ня санітарного та епідемічного благополуччя населення»', іншими актами законодавства.

Громадський контроль у цій галузі здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього середовища відповідно до Положення про громадських інспекторів з охорони навколишньо­го природного середовища, затвердженого наказом Мінекобезпеки України від 5 липня 1999 р. № 150.2

Відповідними формами, засобами контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, що здатні запобіга­ти негативним наслідкам, забрудненню, засміченню вод тощо є моніторинг вод та проведення екологічної експертизи.

Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих реко­мендацій для прийняття управлінських рішень у зазначеній галузі. Державний моніторинг вод є складовою частиною державної сис­теми моніторингу навколишнього природного середовища України і здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 8153. До суб'єктів дер­жавного моніторингу вод належать Міністерство екології та при­родних ресурсів України, Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ, Державний комітет України по водному господарст­ву, Державний комітет по будівництву, архітектурі та житлової політики України, їх органи на місцях, а також організації, що вхо­дять до сфери управління цих міністерств і відомств. Відповідно до призначення державний моніторинг во.і поділяється на: фоновий моніторинг, що здійснюється на водних об'єктах у місцях опосе­редкованого антропогенного навантаження; загальний моніторинг, що складається з моніторингу на держаки ій мережі пунктів спосте­режень, моніторингу антропогенного впливу на водні об'єкти, моніторингу водних об'єктів у місцях їх використання та спеціальних видів моніторингу; кризовий моніторинг, що здійснюється у зонах впливу аварій і надзвичайних ситуацій.

Дані моніторингу вод покладаються в основу інформування про стан вод, підготовку щорічних регіональних та Національної до­повіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за цим розділом. Інформування про стан водних об'єктів, його зміну та про проведення водоохоронних заходів, про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я лю­дей, покладається, крім органів державної виконавчої влади, на ра­ди усіх рівнів.

Для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, про­ектування, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, здійснюються державна, громадська та інші види екологічної екс­пертизи у порядку, визначеному Законом України від 9 лютого 1995 р. «Про екологічну експертизу»'.

Вирішення спорів з питань використання і охорони вод та відтворен­ня водних ресурсів здійснюється державними органами охорони навко­лишнього природного середовища, водного господарства, місцевими радами, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому чинним законодавством. Позивачі — Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет України по водному господарству і їх органи на місцях — звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів на відшко­дування збитків, завданих порушенням водного законодавства.

Спори з питань використання та охорони вод, які виникають з іншими державами, а також між іноземними юридичними особами і громадянами та власником вод, розглядаються відповідно до за­конодавства України.


<