§ 2. Право водокористування та його види : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 2. Право водокористування та його види

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

Право водокористування в широкому розумінні (об'єктивному значенні) — це один з головних правових інститутів водного пра­ва, складова частина права природокористування, тобто правового інституту екологічного права. З цієї точки зору право водокористу­вання — це сукупність правових норм, які регулюють порядок та умови раціонального й безпечного використання водних об'єктів.

Право водокористування — це також суб'єктивне право, тобто гарантована законом можливість конкретних суб'єктів здійснювати використання вод з метою задоволення чисельних потреб. Такі визначення є теоретико-правовими.

Водний кодекс України у ст. 1 дає законодавче визначення «во­докористування» та «використання води». Так, водокористування — це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб на­селення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, ски­дання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів). Використання води — процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб і гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Об'єктами права водокористування виступають, як правило, відокремлені ділянки водного об'єкта, надані конкретному водоко­ристувачу в користування для визначеної мети. Індивідуалізуючи­ми ознаками таких водних ділянок є місце розташування та розмір. Слід зазначити, що розміри водних ділянок, які надаються у кори­стування, не нормуються у правовому порядку, а визначаються у кожному випадку в спеціальному дозволі з урахуванням мети водо­користування. Не належать до об'єктів права водокористування во­ди, які знаходяться в атмосфері, грунті, у живих тканинах, а також води, відокремлені від природного середовища, наприклад, вода у водопроводах, резервуарах тощо. У цьому разі вона стає товарно-матеріальною цінністю'.

Суб'єктами права водокористування (водокористувачами) мо­жуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні фізичні та юридичні особи та особи без громадян­ства (ст. 42 ВК України).

За своїм змістом право водокористування — це сукупність прав та обов'язків водокористувачів, які визначені ст.ст. 43—44 ВК Укра'їни, іншими нормативними актами, зокрема інструкціями, поло­женнями, правилами тощо, а також договорами на водокористу­вання.

Праву водокористування притаманні загальні принципи: еко­номне використання водних ресурсів; цільове використання вод;

дотримання встановлених нормативів скидання забруднюючих ре­човин та встановлення лімітів забору води; платність спеціального водокористування та безплатність загального водокористування;

недопущення засмічення, забруднення та вичерпання водних об'єктів; обов'язкове відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства та ін.

Права водокористувачів можуть бути обмежені у випадках, виз­начених ст.ст. 45 та 47 ВК України. Зокрема, у разі маловоддя, за­грози виникнення епідемій, під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричине­ному шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів охороняються законом, а у разі їх по­рушення підлягають поновленню.

Класифікацію (види) права водокористування можна проводи­ти за кількома ознаками.

Так, водокористувачі як суб'єкти можуть бути первинними і вто­ринними. Первинні водокористувачі — це ті, що мають власні во­дозбірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вто­ринні водокористувачі (абоненти) — це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд пер­винних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування (ст. 42 ВК Ук­раїни).

За підставами виникнення право водокористування може бути загальним та спеціальним.

Загальне водокористування здійснюється громадянами безкош­товно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Цільове призначення права загаль­ного водокористування — це купання, плавання на човнах, люби­тельське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з вод­них об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць (ст. 47 ВК України).

Загальне водокористування може бути обмежене або забороне­не районними і міськими радами, первинними водокористувачами з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколиш­нього природного середовища та з інших передбачених законодав­ством підстав.

Спеціальне водокористування — це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання во­ди та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаю­чи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 ВК України). Не належать до спеціального водокористування:

— пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);

— подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;

— усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболо­чення);

— використання підземних вод для вилучення корисних компо­нентів;

— вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

— виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

— видобування корисних копалин і водних ресурсів;

— прокладання трубопроводів і кабелів;

— проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

— інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Цільовим призначенням спеціального водокористування є задо­волення потреб населення, господарсько-побутове, лікувально-оз­доровче, сільськогосподарське, промислове, транспортне, енерге­тичне, рибогосподарське та інше державне і громадське викорис­тання вод.

Право  на здійснення  спеціального  водокористування посвідчується дозволом, який видається за клопотанням водокори­стувача з обгрунтуванням потреби у воді та погодженням з органа­ми державної виконавчої влади. У дозволі на спеціальне водокори­стування визначаються ліміти забору води та скидання забрудню­ючих речовин. У разі маловоддя ліміт забору води може бути змен­шено спеціально уповноваженими державними органами без кори­гування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним. Плата за спеціальне водокористування справляється з метою забезпечення раціональ­ного використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає плату за забір води з водних об'єктів та за скидання в них забруднюючих речовин. Розмір плати за забір води з водних об'єктів визначається на основі нормативів плати, фактичних об­сягів забору води та встановлених лімітів на збір води. Нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів встановлені по­становою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 р. № 836, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1999 р. № 1341'.

Розмір плати за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів плати, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду. Нормативи збору, які справляються за скидання забруднюючих ре­човин у водні об'єкти, у тому числі у морські води, а також залеж­но від концентрації забруднюючих речовин, визначаються згідно з Порядком встановлення нормативів за забруднення навколишньо­го природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303'.

Використання води для деяких потреб має свої особливості. Так, користування водними об'єктами для потреб гідроенергетики і водного транспорту здійснюється за плату без оформлення дозво­лу. Така плата стягується за проведення діяльності, г.ов'язаної з не­обхідністю басейнового регулювання водних ресурсів та здійснен­ня заходів щодо попередження і ліквідації наслідків шкідливої дії вод (берегоукріплення, захист від підтоплення територій). Норма­тиви плати за ці види водокористування встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 р. № 836 (зі зміна­ми, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 лип­ня 1999р. № 1341).

Користування водними об'єктами для потреб повітряного транспорту здійснюється безкоштовно та без надання відповідного дозволу. У разі необхідності воно може бути частково або повністю заборонено Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обла­сними, Київською та Севастопольською міськими радами за по­данням відповідних державних органів управління (ст. 53 ВК Ук­раїни).

Збори за використання води з водних об'єктів загальнодержав­ного значення зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 80 відсотків, до бюджетів областей — в розмірі 20 відсотків. Збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення на території Автономної Републіки Крим зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 50 відсотків, до бюдже­ту автономної Республіки Крим — в розмірі 50 відсотків (частини 1, 2 ст. 32 ВК України). Проте необхідно мати на увазі, що Зако­ном України від 7 грудня 2000 р. «Про Державний бюджет України на 2001 рік» ці положення Водного кодексу України зупинено на 2001 рік.

Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенер­гетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води при її транспортуванні зараховуються до Державного бюджету Ук­раїни в розмірі 100 відсотків. Збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення надходять до республіканського бюд­жету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів (частини З, 4 ст. 32 ВК України). Збори за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та за понадлімітний забір води з них зараховуютьт ся до Державного та місцевих фондів охорони навколишнього при­родного середовища у порядку, визначеному Законом України від 5 березня 1998 р.'.

Всі зазначені збори спрямовуються на здійснення заходів щодо охорони вод, відтворення водних ресурсів і підтримання водних об'єктів у належному стані, а також на виконання робіт, пов'яза­них з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків.

За строками право водокористування може бути строкове та без­строкове. Зокрема, загальне водокористування та користування во­дами для потреб гідроенергетики і водного транспорту строком не обумовлюється.

Строки загального водокористування встановлюються органа­ми, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціаль­не водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткостро­кового та довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального  водокористування  за  клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними орга­нами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування (ст. 50 ВК України).

Водні об'єкти або їх частини місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення можуть надаватися в користування на умовах оренди, але лише для рибо­розведення, виробництва сільськогосподарської і промислової про­дукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях (ст. 51 ВК Ук­раїни).

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам забороняється.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради. Ок­ремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) мо­жуть передаватися цими органами відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим органам.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загаль­нодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів Ук­раїни відповідно до Водного кодексу України та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється дого­вором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки, плата за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за угодою сторін. Орендарі водних об'єктів (їх ча­стин) можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому Водним кодексом України.

Користування водними об'єктами може бути частково або повністю заборонено, якщо ці водні об'єкти мають особливе дер­жавне значення, наукову або культурну цінність, а також якщо во­ни входять до складу систем оборонного водопостачання теплових та атомних електростанцій. На водних об'єктах повністю забороне­но здійснювати лісосплав (ст. 54 ВК України).

Право на спеціальне водокористування припиняється за таких підстав: 1) зникнення потреби спеціального водокористування;

2) закінчення строку спеціального водокористування; 3) ліквідація підприємств, установ, організацій; 4) передача водогосподарських споруд іншим водокористувачам; 5) визнання водного об'єкта та­ким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність; 6) порушення правил спеціального водокори­стування та охорони вод; 7) виникнення необхідності першочерго­вого задоволення питних і господарсько-побутових потреб насе­лення; 8) систематичне невнесення плати в строки, визначені за­конодавством, та інше (ст. 55 ВК України).

З огляду на зазначені підстави припинення права водокористу­вання їх можна поділити на правомірні (закінчення строку водоко­ристування чи зникнення потреби в ньому) та протиправні юри­дичні факти. Підстава припинення спеціального водокористування впливає на порядок припинення цього права. Так, якщо зникла потреба у спеціальному водокористуванні, то право водокористу­вання припиняється за клопотанням водокористувача. У разі закінчення терміну спеціального водокористування, ліквідації підприємств, установ чи організацій, передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам право спеціального водокористу-- вання припиняється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування. За рішенням Кабінету Міністрів Ук­раїни, відповідних рад право спеціального водокористування при­пиняється за умови визнання водного об'єкта таким, що має особ­ливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність, а також виникнення необхідності першочергового задово­лення питних і побутово-господарських потреб населення. На ви­могу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, може бути припинено право водокористування у разі порушення водокористувачем умов спеціального водокористування та охорони вод, а також у разі систематичного невнесення плати у визначені строки. У всіх випадках припинення права на спеціальне водоко­ристування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціаль­не водокористування органом, який його видав.

Водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані діями інших юридичних і фізичних осіб, що призвели до припинення права або зміни умов спеціального водокористування. Перелік та­ких дій наведено у Порядку відшкодування збитків, завданих водо­користувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 966'.

Збитки, завдані припиненням права або зміною умов спеціаль­ного водокористування, не відшкодовуються у випадках, коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з вини самого водокори­стувача чи за його клопотанням.

Встановлення факту припинення права (зміни умов) спеціаль­ного водокористування, дій осіб, що призвели до припинення та­кого права (зміни умов), здійснюється на підставі державної еко­логічної експертизи. Визначення розміру збитків, завданих водоко­ристувачам, здійснюється згідно з Методикою розрахунків збитків, завданих припиненням права або зміною умов спеціального водо­користування.

Особливості спеціального водокористування для деяких потреб

Використання вод для задоволення питних і господарських потреб населення зумовлене їх якісними характеристиками, які мають відповідати встановленим державним стандартам, нормативам еко­логічної безпеки водокористування і санітарним нормам. У разі невідповідності якісних характеристик цих вод встановленим стан­дартам, нормативам і нормам їх використання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду. За водокористу­вачами закріплено право вимагати від власника вод (водопоста­чальника) відомості про якість питної води.

Використання вод для задоволення питних і господарських по­треб населення здійснюється у порядку централізованого, нецент-ралізованого водопостачання та використання підземних вод пит­ної якості з додержанням вимог, передбачених ст.ст. 59—61 ВК Ук­раїни.

Користування водами для потреб сільського і лісового господарст­ва здійснюється у порядку як загального, так і спеціального водо­користування (ст. 65 В К України).

Зрошення угідь здійснюється водами, якість яких повинна відповідати встановленим нормативам. При цьому водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи попередження підтоплення, забо­лочення, засолення та забруднення зазначених угідь. Зрошення угідь стічними водами може бути дозволено державними органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з державними органами санітарного і ветеринарного нагляду. Під час осушення земель повинні вживатися заходи щодо запобігання де­градації та вітровій ерозії цих земель, а також погіршення стану водних об'єктів.

Під час користування водними об'єктами для промислових потреб і потреб гідроенергетики водокористувачі зобов'язані дотримувати­ся встановлених правил експлуатації водосховищ; умов спеціально­го водокористування; режимів накопичення та спрацювання за­пасів води; екологічних вимог; вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної), припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання, очищення питних вод; забезпечувати режими ко­ливання рівнів води у верхньому і нижньому б'єфах та пропускан­ня води через гідровузли, безперебійне пропускання води через гідровузли, безперебійний пропуск суден а також риби до місць не­ресту відповідно до проектів рибопропускних споруд тощо (ст. 66 ВК України).

Скидання стічних вод промисловими та іншими об'єктами до­пускається лише за умови наявності нормативів гранично допусти­мих концентрацій та встановлених нормативів допустимого ски­дання забруднюючих речовин. На водокористувачів покладається здійснення заходів, спрямованих на запобігання скидання стічних вод чи його припинення, коли такі води: можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;

містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; містять промисло­ву сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи тех­нологічних відходів; містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації; призводять до зміни температу­ри води водного об'єкта більш ніж на три градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; є кубови­ми залишками, що утворюються в результаті їх очищення і знева­ження тощо (ст. 70 ВК України).

Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (бал­ки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється. Водним законодавст­вом встановлюються й інші умови скидання зворотних вод у водні об'єкти (ст.ст. 71—75 ВК України). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 465 затвер­джено Правила охорони вод від забруднення зворотними вода­ми', які є обов'язкові для виконання всіма підприємствами, ус­тановами, організаціями та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зво­ротних вод у водні об'єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Користування водними об'єктами для потреб водного транспорту здійснюється на річках, озерах, водосховищах, каналах, інших во­доймах, а також територіальному морі та внутрішніх морських во­дах, які визначаються внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законо­давства України їх використання з цією метою повністю або част­ково заборонено (ст. 67 ВК України). Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджено поста­новою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 р. № 640'.

Усі судна та інші плавучі засоби мають бути обладнані ємкостя­ми для збирання лляльних та інших забруднених вод, які повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очи­щення та знезараження стічних вод.

Користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням правил, що встановлюються Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Українською державною інспекцією Регістру і безпеки судноплавства.

Користування річками України залежить від виду річки. Так, відповідно до ст. 79 ВК України та залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі. До великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і ма­ють площу водозбору понад 50 тис. кв. км. До середніх належать річки з площею водозбору від 2 до 50 тис. кв. км. До малих нале­жать річки з площею водозбору до 2 тис. кв. км.

З метою охорони водності малих річок забороняється ряд дій, визначених ст. 80 ВК України, зокрема зміна рельєфу басейну річки, руйнування русла пересихаючих річок, струмків та водо-токів; розорювання заплавних земель, застосування на них засобів хімізації тощо.

Заходами, спрямованими на збереження водності річок і охоро­ну їх від забруднення є: створення прибережних захисних смуг;

створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибереж­ними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтри­манню їх у належному стані; впровадження ґрунтозахисної систе­ми землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору; впровадження водозберігаючих технологій, здійснення водоохоронних заходів на підприємствах, в установах і ор­ганізаціях, розташованих у басейні річок; здійснення інших за­ходів, передбачених ст. 81 ВК України.

З метою оцінки екологічного басейну річки та розробки за­ходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтво­рення водних ресурсів складається її паспорт у порядку, встанов­леному постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 3472.