§ 2. Право користування надрами та його види : Екологічне право – Авто невідомий : Книги по праву, правоведение

§ 2. Право користування надрами та його види

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 
РЕКЛАМА
<

Право користування надрами є різновидом права природокори­стування. Це один з інститутів екологічного права, але формується він у системі гірничого права, має свої особливості, включає в се­бе сукупність правових норм, що регулюють підстави і порядок ви­никнення та припинення права надрокористування, права та обов'язки надрокористувачів.

Право користування надрами похідне від права виключної влас­ності Українського народу на надра. Воно має яскраво виражений цільовий характер, оскільки при наданні ділянок надр у користу­вання обов'язково вказується конкретна мета, з якою вони повинні використовуватися та для якої вони надаються.

Суб'єктами права користування надрами згідно зі ст. 13 Кодек­су України про надра можуть бути підприємства, установи, ор­ганізації, ^омадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Тобто, суб'єктами права користування надрами в Ук­раїні визнається коло осіб, які в установленому законом порядку набули право користування надрами і несуть у зв'язку з цим відповідні права і обов'язки щодо раціонального використання надр та їх охороні.

Об'єктами права користування надрами виступають конкретні юридичне відокремлені (визначені) ділянки надр, закріплені на праві користування за певними суб'єктами.

Зміст права користування надрами складають права і обов'язки, які встановлені законодавством України про надра для суб'єктів права користування надрами щодо наданих їм ділянок надр.

Всім суб'єктам права користування надрами надані такі основні повноваження (права):

— здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу (ліцензії);

— розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії);

— здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензії) кон­сервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;

— право на першочергове продовження строку тимчасового ко­ристування надрами.

До основних обов'язків користувачів надр згідно зі ст. 24 Ко­дексу України про надра належать:

— використання надр відповідно до цілей, для яких їх було на­дано;

— забезпечення повноти геологічного вивчення, раціонального, комплексного використання та охорони надр;

— забезпечення безпеки людей, майна та навколишнього при­родного середовища;

— приведення земельних ділянок, порушених при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

— виконання інших вимог щодо користування надрами, вста­новлених чинним законодавством України.

Надра   надаються   у   користування   спеціалізованим підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні мож­ливості для користування надрами, лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (ст. 19 Кодексу).

Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування над­рами за межами гірничого відводу забороняється.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, передбаче­них Кодексом України про надра.

Так, згідно зі ст. 20 Кодексу України про надра для геологічно­го вивчення, у тому числі для дослідно-промислової розробки ро­довищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра на­даються у користування без надання гірничого відводу після одер­жання спеціального дозволу (ліцензії) на геологічне вивчення надр.

Для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надра надаються у користування без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства екології та природних ресурсів України,, Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Стаття 22 Кодексу України про надра передбачає, що надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих ре­човин, скидання стічних вод допускається у виняткових випадках за умови додержання норм, правил та вимог, передбачених законо­давством України. Надра для вказаних цілей надаються відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра за результатами спеціальних досліджень та на підставі проектів, виконаних на замовлення зацікавлених підприємств, установ і організацій.

Згідно зі ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і зем­лекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу видобува­ти для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів та прісні підземні води — до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу із застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвес­ти до небажаних змін навколишнього природного середовища, по­годжується з відповідними радами та органами Міністерства еко­логії та природних ресурсів України на місцях.

У встановлених законодавством випадках надра у користування та право на переробку мінеральної сировини надаються іноземним юридичним особам і громадянам на конкурсній основі на підставі угод (контрактів), що укладаються відповідно до Положення, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 841'.

Згідно зі ст. 28 Кодексу України про надра користування надра­ми є платним, крім випадків, передбачених ст. 29 вказаного Кодек­су. Плата за користування надрами справляється в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) еко­номічної зони.

Плата за користування надрами справляється у вигляді: 1) пла­тежів за користування надрами; 2) відрахувань за геологорозвіду­вальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій); 4) акцизного збору.

Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством України.

Від плати за користування надрами згідно зі ст. 29 Кодексу Ук­раїни про надра можуть звільнятися деякі категорії користувачів надр. Крім цього, користувачам можуть надаватися пільги та знижки.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та (або) регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків.

Розміри платежів за проведення наукових і розвідувальних робіт визначаються залежно від економіко-географічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, стану гео­логічного вивчення території та ступеня ризику.

Платежі за видобуток корисних копалин визначаються з ураху­ванням геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Розміри платежів за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони визнача­ються залежно від площі ділянки, що надається у користування, глибини моря та мети користування надрами.

Платежі за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва і експлуатації підземних споруд, визначаються залежно від розмірів ділянки надр, що надається у користування, корисних властивостей і ступеня екологічної безпеки при їх викорис­танні.

Базові нормативи плати за користування надрами для видобу­вання корисних копалин та порядок її справляння встановлені по­становою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1014'.

Плата за користування надрами може сплачуватись як у ви­гляді грошових платежів, так і у натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користу­вачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших по­слуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визна­чається постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 8252.

Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за раху­нок державного бюджету, справляються з користувачів надр, які здійснюють видобуток корисних копалин на раніше розвіданих ро­довищах і повністю надходять до державного бюджету, та спрямо­вуються на розвиток мінерально-сировинної бази.

Порядок встановлення нормативів збору за геологорозвіду­вальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння визначається постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. № 1153.

Платежі за користування надрами спрямовуються до державно­го бюджету, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя в обсягах, визначених ст. 31 Кодексу Ук­раїни про надра.

Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

Класифікація права користування надрами здійснюється на ос­нові цільового призначення та терміну користування.

За терміном користування надрами може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бу­ти короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 20 років).

У разі необхідності строки тимчасового користування надрами можуть бути продовжені.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одер­жання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше (ст. 15 Кодексу України про надра).

Розрізняються такі види користування надрами:

1) геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислові роз­робки корисних копалин загальнодержавного значення;

2) видобування корисних копалин;

3) будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

4) створення геологічних територій та об'єктів, що мають важ­ливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

5) задоволення інших потреб (ст. 14 Кодексу України про надра).

Кожен вид користування надрами може мати відповідні підви­ди. Наприклад, видобування корисних копалин може бути розме­жоване на видобування загальнопоширених і незагальнопошире-них корисних копалин. Поділ права користування надрами на ви­ди і підвиди зумовлений специфікою правового регулювання різноманітних видів (підвидів) користування надрами. В основі цільового використання надр лежить загальний принцип раціонального природокористування в Україні.

Право користування надрами для їх геологічного вивчення здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінки корисних ко­палин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничо-технічних та інших умов розробки родовищ ко­рисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних з ви­добуванням корисних копалин.

Проведення робіт з геологічного вивчення надр організується та координується Міністерством екології та природних ресурсів України на основі державних комплексних або цільових програм, міжгалузевих і галузевих планів, проектів, відповідних норм і правил'.

Геологічне вивчення надр, передбачене державними програма­ми, здійснюється, як правило, за рахунок коштів, що відраховуються видобувними підприємствами до державного бюджету за раніше виконані геолого-розвідувальні роботи. В окремих випадках гео­логічне вивчення надр може виконуватися за рахунок прямих ви­датків з державного та місцевих бюджетів.

Пошук родовищ корисних копалин являє собою певні дії, які безпосередньо спрямовані на виявлення корисних копалин. Згідно зі ст. 41 Кодексу України про надра, особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має промислову цінність, або виявили додат­кові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, що істотно підвищують його промис­лову цінність, визнаються першовідкривачами і мають право на ви­нагороду. Положення про першовідкривачів родовищ корисних ко­палин затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 802.

Розвідка родовищ корисних копалин — це сукупність різного роду геологічних робіт, які виконуються на родовищі з метою виз­начення кількості, якості корисних копалин та умов їх залягання.

Підставою виникнення права користування надрами з метою їх геологічного вивчення є державна реєстрація та облік робіт з геологічного вивчення надр. Роботи з геологічного вивчення надр підлягають обов'язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивченИня надр, а також запобігання дублюванню зазначених робіт.

Право користування надрами для видобування корисних копалин — найбільш поширений і врегульований чинним законодавством Ук­раїни про надра вид права користування надрами.

Суб'єктами права користування надрами для видобування ко­рисних копалин є, як правило, гірничодобувні підприємства, а об'єктами — ділянки надр в межах гірничого відводу.

Суб'єкти права користування надрами для видобування корис­них копалин мають право використовувати надра з тією метою, для якої вони надані. У зв'язку з цим вони вправі в межах гірничого відводу зводити і експлуатувати споруди й інші об'єкти, необхідні для ведення робіт, пов'язаних з експлуатацією родовищ корисних копалин.

Відповідно до ст. 52 Кодексу України про надра з метою за­побігання негативним демографічним, соціальним та екологічним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин установлю­ються квоти на видобуток окремих видів корисних копалин. Поря­док установлення квот на видобуток корисних копалин затвердже­но постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 р. № 862'. Відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабіне­ту Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. № 10992, визначається за­гальний обсяг видобутку корисних копалин.

Користувачі надр, які здійснюють видобування корисних копа­лин та переробку мінеральної сировини, повинні дотримуватись основних вимог при розробці цих родовищ та переробці мінераль­ної сировини, які закріплені в ст. 53 Кодексу України про надра.

Після завершення видобутку запасів корисних копалин, а також у разі, коли за техніко-економічними розрахунками та іншими обгрунтуваннями подальша розробка родовищ чи йо­го частин є недоцільною або неможливою, гірничодобувні об'єкти або ділянки цих об'єктів підлягають ліквідації або консервації.

У разі повної або часткової ліквідації чи консервації гірничодо­бувного об'єкта гірничі виробки і свердловини повинні бути при­ведені у стан, який гарантує безпеку людей, майна і навколишньо­го природного середовища, а у разі консервації — гарантує також і збереження родовищ, гірничих виробок та свердловин на весь період консервації. У разі ліквідації гірничодобувних об'єктів по­винно бути вирішено також питання про можливе використання гірничих виробок і свердловин для інших цілей суспільного вироб­ництва.

У разі ліквідації і консервації гірничодобувних об'єктів чи їх ділянок технічна, геологічна та маркшейдерська документація за­повнюється на момент завершення гірничих робіт і передається в установленому порядку на зберігання.

На гірничодобувних об'єктах, суміжних з об'єктами, що ліквіду­ються чи консервуються, повинні бути проведені заходи, які гаран­тують безпеку гірничих робіт.

Ліквідація і консервація гірничодобувних об'єктів або їх ділянок здійснюються за погодженням з органами державного гірничого нагляду та іншими зацікавленими органами у порядку, встановле­ному Міністерством праці та соціальної політики України.

Право користування надрами для цілей, не пов'язаних з видобуван­ням корисних копалин, тобто користування надрами для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, здійснюється за відповідними проектами, в яких передбачаються заходи, що забезпечують знешкодження стічних вод, шкідливих речовин і відходів виробництва або локалізацію їх у визначених межах, а також запобігають їх про­никненню в гірничі виробки, на земну поверхню та у водні об'єкти. При порушенні вимог, закріплених у згаданих проектах, скидання в надра стічних вод, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва повинно бути обмежене, тимчасово заборо­нене (зупинене) або припинене органами державного гірничого на­гляду чи іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, передбаченому законодавством України (ст. 55 Кодексу України про надра).

Надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод допускається у винятко­вих випадках за умови додержання норм, правил та вимог, перед­бачених законодавством України.

Надра для вищезгаданих цілей надаються відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра за результатами спеціальних досліджень та на підставі проектів, виконаних на замовлення зацікавлених підприємств, установ і організацій, тобто надра надаються у корис­тування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право користування надрами для цілей, не пов'яза­них з видобуванням корисних копалин, також повинно бути засвідчене актом про надання гірничого відводу.

Підстави припинення права користування надрами передбачені статтею 26 Кодексу України про надра. Право користування надра­ми припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було нада­но у користування;

4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків у населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених дозволом (ліцензією) на користування ділянкою надр;                               ,

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами;                      ;

7) вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який на­дав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 ст. 26 Кодексу України про надра, у разі незгоди користувачів — у судовому порядку.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випад­ки припинення права користування надрами.

Відповідно до ст. 27 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі можуть бути позбавлені права видобування ко­рисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод та права користування надрами для господарських і побутових по­треб у разі порушення ними порядку і умов користування надрами на наданих їм у власність або користування земельних ділянках відповідними радами або іншими спеціально уповноваженими ор­ганами в порядку, передбаченому чинним законодавством України.


<