1. Поняття цивільного правовідношення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 
238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 
РЕКЛАМА
<

Характерними ознаками правовідносин є такі:

1)         Правові відношення виникають, змінюються та припиняють*ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжуютьправові відношення і реалізуються через них. Між цими феноменами існує причинний зв'язок.

Саме у правових відношеннях досягається мета правовихнорм, проявляється їх реальна сила та ефективність. Інші суспільні відносини опосередковуються іншими (не юридичними) нормами, як правило, тому що не потребують правового втручання.

Суб'єкти правових відносин взаємно пов'язані між собоююридичними (суб'єктивними) правами та обов'язками. Цей зв'язокпо суті і є правовим відношенням, у межах якого праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої і навпаки.

Правове відношення — це завжди двосторонній зв'язок, тому що сама норма права має характер надання права та покладення зобов'язання, вона завжди когось уповноважує, а когось зобов'язує.

Правові відношення мають вольовий характер. По-перше, тому, що через норми права у них відображується державна воля. По-друге, в силу того, що навіть за наявності правової норми правовевідношення не з'являється автоматично і потім функціонувати безволевиявлення його учасників, у всякому разі хоча б одного з них,не може. Необхідний вольовий акт, який породжує це правове явище. Правові відношення, перш ніж з'явитися, проходять через свімість та волю людей. Лише в окремих випадках суб'єкт може не Д ти, що став учасником правового відношення. 3 6) Правові відношення охороняються державою. Інші суспільні Іпносини такого захисту не мають. Звичайно, не в усіх правових відношеннях держава зацікавлена (наприклад, у правових відношеннях шо виникають з правопорушень), але її інтерес полягає у такому разі в тому, щоб ці соціальні ексцеси належним чином розв'язувались, винні особи зазнавали покарання тощо. Тому захист правопорядку та законності означає також охорону правових відносин.

7)         Правовідносини  відрізняються  індивідуалізацією суб'єктів,персоніфікацією прав та обов'язків. Правове відношення є не безособовим абстрактним зв'язком, це — завжди конкретне відношення конкретної особи до конкретної особи. Сторони, як правило, відомі, можуть бути названими, а їх дії скоординовано. Цього немаєв інших суспільних відносинах, не настільки формалізованих тавпорядкованих.

8)         Правовідносинами можна вважати ті суспільні відносини, щопередбачені гіпотезою правової норми, а, крім того, належать досфери ідеологічних відносин.

З врахуванням зазначених вище ознак правове відношення може бути визначене як врегульоване нормами права вольове суспільне відношення, що виражається в конкретному зв'язку між уповноваженим та зобов'язаним суб'єктами — носіями суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності — і забезпечується державою'. Можливе також визначення правовідносин як таких специфічних вольових суспільних відносин, які виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками2.

Спираючись на таке розуміння сутності і загальне визначення поняття правовідносин, у найпростішому варіанті цивільні правовідносини можуть бути визначені як цивільні відносини, врегульовані нормами цивільного права.

Водночас можливе і точніше визначення. Наприклад, таке.

Цивільне правовідношення — це правовий зв'язок, що грунтується на нормах цивільного права, між юридично рівними суб'єктами, які є носіями цивільних прав і обов'язків.

З'ясування властивостей і характеру цивільного правовідношення належить до найскладніших питань теорії цивільного права.

Водночас значна частина аспектів цієї проблеми (наприклад, кваліфікація правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, встановлення співвідношення їх з реальними, виробничими відносинами, визначення можливості впливу права на суспільні відносини тощо) не тільки належить до сфери приватного (цивільного) права, а й має загальнотеоретичний характер.

Це дозволяє не розглядати їх детально у курсі цивільного права, а обмежитися відсиланням до спеціальних праць (О.С. Йоффе Р.Й. Халфіна) і характеристикою лише специфічних ознак та особливостей цивільних правовідносин.

Головні ознаки цивільного правовідношення можуть бути виведені вже з самого його визначення.

До них, зокрема, належать:

Особливості суб'єктного складу. Учасники цивільних правовідносин у цих відносинах виступають як юридично рівні суб'єкти, що в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремленіодин від одного.

Цивільні правовідносини — це правовий зв'язок, що виникаєз приводу нематеріальних і матеріальних благ, які становлять інтерес для окремої (приватної) особи.

Відносини сторін врегульовані на засадах ініціативи учасників, на їх вільний розсуд, що грунтується на уповноважуваль-ному характері норм цивільного законодавства. Це знаходитьвідображення у тому, що головною підставою виникнення правового зв'язку між суб'єктами цивільних відносин є їх договір,який до того ж може виступати як норма цивільного законодавства.

Учасники цього виду правовідносин виступають як носії цивільних прав і обов"язків.

Захист суб'єктивних прав І спонукання до виконання суб'єктивних обов'язків здійснюється за допомогою специфічних заходіввпливу і у спеціальному (як правило, позовному) порядку.

Підстави виникнення, припинення І трансформацій цивільних правовідносин грунтовно відрізняються від юридичних фактів в інших галузях права за видами, змістом і характером правових  наслідків.  Зокрема,  цивільні  права і  обов'язки  виникають(припиняються, змінюються тощо) не тільки з підстав, передбачених актами цивільного законодавства, а й внаслідок дій суб'єктівцивільних відносин, які на підґрунті загальних засад цивільногоправа  (законодавства)  породжують відповідні  цивільні  права іобов'язки.

Цивільне правове відношення є складною правовою категорією, що складається з трьох обов'язкових елементів: 1) суб'єктів; 2) об'єктів; 3) змісту.