1.1. Поняття договору купівлі-продажу : Цивільне право України - Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. : Книги по праву, правоведение

1.1. Поняття договору купівлі-продажу

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 
238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 
РЕКЛАМА
<

Договір купівлі-продажу — це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) У власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).

Характеристики договору:

—        оплатний — набуваючи майно у власність, покупець сплачуєпродавцю обумовлену за договором ціну майна;

—        двосторонній — як вбачається з визначення, права та обов'язкидоговором мають обидві сторони: продавець передає чи зобов'язується передати покупцеві певне майно, але має право вимагати за цесплати певної ціни, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний сплатитиціну, але має право вимагати передання йому проданого майна;

-1 може бути консенсуальним, коли права та обов'язки сторін виникають в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами, або реальним, коли договір набирає чинності з моменту передання продавцем майна (товару) покупцеві.

Основна і визначальна ознака договору купівлі-продажу — перехід майна у власність покупця.

Форма договору купівлі-продажу визначається згідно з загальними правилами ЦК про форму правочинів.

У ЦК визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Порядок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку (частини будинку) визначений у Законі від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат" та в інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. №18/15. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, здійснюється згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Сторони в договорі. Продавцями і покупцями в договорі купівлі-продажу можуть виступати як фізичні (які мають, як правило, повну дієздатність, за винятком укладення деяких договорів), так і юридичні особи.

Відповідно до ст.658 ЦК право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Продаж майна означає розпорядження продавцем своїм майном, тобто визначення його юридичної долі. Право розпорядження — одне з правомочностей власника. Тому продавцями у договорі купівлі-продажу виступають, як правило, власники майна. Однак у деяких випадках право розпорядження майном може налєжа-и і невласнику. Так, державні організації, не будучи власниками, також мають право розпорядження майном.

у Деяких випадках суб'єктом договору може бути особа, яка не власником майна та не має іншого речового права. Таке право продажу чужого майна може бути надано особі договором або законом. Наприклад, ломбардам надане право продавати торговим організаціям майно, невитребуваие власником після закінчення встановленого терміну, транспортна організація вправі реалізовувати невитрсбувані вантажі у встановленому законодавством порядку.

Винятки, передбачені законом, стосуються примусового продажу, зокрема, заставленого майна в порядку, встановленому Законом "Про заставу", та відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зміст договору. Зміст договору складають ті умови, із приводу яких сторони досягають угоди. Істотними умовами, зокрема, є предмет і ціна.

Предмет договору — майно, що продавець передає або зобов'язується передати покупцеві. Предметом договору можуть бути як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками. Це можуть бути як окремі речі, так І їх сукупність, як рухоме майно, так і нерухоме (за деякими винятками, передбаченими законодавством).

Стосовно продажу ряду речей закон встановлює особливі правила. Законодавчими актами України встановлений спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не можуть знаходитися у власності громадян.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути, зокрема, цінні папери.

Згідно зі ст.656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (прилюдних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо Інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Якість товару. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, подавець повинен передати покупцеві товар, придатний для вико-оистання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або)

опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим

вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується у спосіб та в порядку, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Гарантії якості товару. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Гарантійний строк починається з моменту переданпя товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому ст.688 ЦК.

Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.

У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.

Законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності). Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюєть-Ся з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар придатним для використання.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

Ціна товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що визначається відповідно до ст.632 ЦК, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купІв-лі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлено договором, — на день, визначений відповідно до ст.530 ЦК. Ці положення про визначення ціни товару застосовуються, якщо Інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до Закону України від 3 грудня 1990 р. "Про ціни І ціноутворення" застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані й регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на усі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, стосовно яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін здійснюється, зокрема, відповідно до Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 Р-№135. Це Положення визначає порядок державного регулювання цін (тарифів) на продукцію суб'єктів природних монополій і суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивних на те причин.

Деякі спеціальні вимоги щодо ціни можуть пред'являтися до ок-пемих різновидів договору купівлі-продажу.

Регулювання цін при експорті товарів з України і встановлення онтролю за ними проводиться на підставі Указу Президента Ук-паїни від Ю лютого 1996 р. №124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності".

В Указі, зокрема, встановлено, що контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів). Тим самим за загальним принципом встановлена свобода у визначенні контрактних цін.

Однак із цього правила встановлено ряд винятків, коли контрактні ціни в сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до цін, що встановлює Міністерство економіки та з питань європейської Інтеграції України.

Зазначеним Указом затверджене Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у якому індикативні ціни визначені як ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися або складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Запроваджені у встановлених законодавством порядку і випадках індикативні ціни є обов'язковими для використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності усіх форм власності при укладенні та здійсненні зовнішньоекономічних контрактів.

Роздрібні ціни на товари народного споживання — ціни на товари невиробничого споживання, за якими їх продають незалежно від форми розрахунків безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Інструкція про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування, затверджена наказом МЗЕЗторгу України від 4 січня 1997 р. №2, визначає основні вимоги до порядку позначення відповідних цін.

Інформування покупців про роздрібні ціни на товари здійснюється за допомогою таких засобів: ярликів цін (цінників) на зразках товарів або покажчиків цін на підприємствах роздрібної торгівлі; ярликів цін (цінників), прейскурантів алкогольних напоїв, меню і прейскурантів цін на товари, що купуються на підприємствах громадського харчування.

Роздрібні ціни також можуть бути позначені на товарних ярли-ах, етикетках підприємств-виробників, упаковці, в якій товар продається населенню, або безпосередньо на самому товарі, якщо позначення ціни не погіршує його товарного виду і не знижує якості товару.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. №1998 "Про вдосконалення порядку формування цін" формування та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці, а у доларовому еквіваленті ціни можуть формуватися лише у частині імпортної складової структури ціни.

Якщо в договорі порушені вимоги щодо вказівки істотних умов договору і його форми, він може бути визнаний недійсним.

Так, договір купівлі-пролажу був визнаний недійсним у зв'язку з порушенням при його укладенні вимог ст.ст.І53 і 154 ЦК 1963 р.

До арбітражного суду області звернулось спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі — Товариство) із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, укладеного ним із малим приватним підприємством (далі — МПП).

Рішенням арбітражного суду позовні вимоги задоволені за тими мотивами, що в договорі чітко не визначений предмет купівльпро-дажу, як одна з умов змісту договору, крім того, договір нотаріально не посвідчений, що було передбачено його умовами.

Постановою наглядової інстанції рішення залишене в силі. Покупець — МПП — звернувся до судової колегії з перевірки рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України із заявою про скасування рішення і постанови арбітражного суду області, мотивуючи її наступним: сторони передбачили в договорі лише обов'язкову реєстрацію його в Бюро технічної інвентаризації (БТІ), а не нотаріальне посвідчення; що ж стосується об'єкта купівлі-про-дажу, то в будинку під одним дахом розташовані пекарня, цех і магазин, що і були предметом договору.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, встановила таке.

Відповідно до укладеного договору Товариство зобов'язалося передати у власність МПП приміщення площею 270 кв. м, а МПП — прийняти його й оплатити за погодженою ціною. У двосторонньому акті приймання-здачі не конкретизований перелік переданих основних засобів. У рахунку на оплату предмета договору покупцем — МПП — зазначене приміщення пекарні, а в рахунку продавця — Товариства — приміщення цеху. У реєстраційному ж свідоцтві БТІ йшлося про реєстрацію цеху і магазина.

Зі змісту договору вбачається, що на взаємовідносини сторін у частині форми договору купівлі-продажу нежилих приміщень поширюється дія ст.227 ЦК 1963 р. (за аналогією), що не суперечить чинному законодавству, оскільки як жилі, так і нежилі приміщення охоплюються єдиним поняттям "об'єкт нерухомості". Тому заперечення заявника в цій частині помилкові. Не грунтуються на чинному законодавстві і посилання МПП на те, що договором передбачений лише обов'язок реєстрації його в БТІ, а не нотаріальне посвідчення, оскільки реєстраційне свідоцтво БТІ не є право встановлюючим документом, право ж власності на об'єкт нерухомості переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Крім того, у реєстраційному свідоцтві БТІ зазначені лише цех і магазин, але відсутня вказівка про пекарню. Заяву МПП про те, ш° пекарня площею 270 кв. м, включає цех і магазин, що знаходяться під одним дахом і за однією адресою, до уваги не взято, оскільки всупереч вимогам ст.ЗЗ ГПК України МПП не довело наявність відповідних обставин.

Пред'явлений МПП лист виконкому районної ради не є належним доказом того, шо пекарня і магазин є одним об'єктом, оскільки має довідковий характер і свідчить про те, шо на момент укладення договору пекарня взагалі не знаходилась за зазначеною в договорі адресою.

Не може бути належним доказом у справі і технічна документація на спірний об'єкт як єдиний комплекс (цех плюс магазин), оскільки вона не є правовстановлюючим документом. Таким чином, арбітражний суд області правомірно дійшов висновку про неможливість встановити, яка саме будівля або група будівель були предметом договору купівлі-продажу за договором. Крім того, відповідно до ч.І ст.154 ЦК 1963р., якщо сторони домовились про укладення договору у певній формі, він вважається укладеним Із моменту надання йому цієї форми, навіть якшо за законом для даного виду договорів така форма і не була б потрібна. Зазначеною нормою встановлений пріоритет договірного регулювання форми цивільних угод, чим і скористалися сторони у договорі. їх волевиявлення спростовує доводи МПП у частині необов'язковості нотаріального посвідчення договору.

Виходячи з викладеного, рішення і постанова арбітражного суду області відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, а тому залишені без змін1.

1.2. Права та обов 'язки сторін у договорі купівлі-продажу

У ст.655 ЦК, що містить визначення договору купівлі-продажу, передбачені основні права та обов'язки сторін за договором — продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) покупцеві, але має право вимагати від нього сплати певної грошової суми, а покупець у свою чергу зобов'язаний сплатити цю суму, але має право вимагати передання йому проданого майна.

Обов'язки продавця. Основним обов'язком продавця є передання майна (товару) у власність покупцеві.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві регламентує ст.662 ЦК. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Він повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, — відповідно до положень ст.530 ЦК.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

вручення товару покупцеві, якщо договором встановленийовязок продавця доставити товар;

надання товару в розпорядження покупця, якщо товар маєг   переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений Інший мент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має І право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився  передати річ,   визначену Індивідуальними  ознаками, застосовуються норми ст.620 ЦК.

Наприклад, Вищий арбітражний суд України розглянув позов фірми "Довіра" і редакції газети "Київські відомості" до видавничого газетно-журнального концерну "Ріа-Прсс" про стягнення 850 млн крб.

Це — позов про стягнення збитків, що складалися з неотрима-ної виручки від реалізації газети "Київські відомості" у роздрібну торгівлю і збитків у вигляді сплачених відсотків за користування банківським кредитом. В обгрунтування висунутих вимог позивачі посилалися на неналежне виконання відповідачем узятих на себе зобов'язань щодо переданая купленого в нього паперу.

Виший арбітражний суд вважав доводи позивачів обгрунтованими. Пропозиція шодо укладення договору з позивачами надійшла від концерну і була оформлена рахунками-фактурами, що припустимо і визнається судом на підставі ст.І54 ІЖ 1963 р. У цій статті Йдеться про укладення письмових договорів шляхом обміну листами тощо (маються на увазі документи, підписані стороною, шо посилає). Пропозиція концерну була прийнята та акцептована позивачами шляхом попередньої оплати запропонованої кількості паперу за встановленими ціпами. Таким чином, між концерном, редакцією газети і фірмою були укладені два самостійних цивільно-правових договори, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу і підставою для виникнення зобов'язань відповідача відповідно до ЦК шодо передачі 290 тонн паперу редакції і 410 тонн — фірмі.

Концерн виконав взяті зобов'язання частково, передавши частину паперу лише фірмі. Договірні зобов'язання перед редакцією не були виконані.

Суд встановив, що листом концерн повідомив фірму про неможливість подальшого постачання паперу за старими цінами у зв'язкузі зміною курсу карбованця до російського рубля і одночасно запропонував з'ясувати подальші умови роботи з її представником. Позії'вачі не погодилися із запропонованими їм умовами і вимагали по        верненая попередньої оплати, що і було зроблено відповідачем. Та

ким чином, за спільною угодою сторін договірні відносини купівліь            продажу між ними перервалися відповідно до ст.220 ЦК 1963 р. Од

нак цей факт, на погляд суду, не є підставою для звільнення кон церну від відповідальності перед фірмою і редакцією газети за иена лежне виконання зобов'язань, зокрема, компенсації збитків, передбачених ст.203 ЦК 1963 р. Зазначені договори купівлі-продажу були підставою для виникнення зобов'язання, що має бути виконане за правилами стхт.161-177 ЦК 1963 р. Тому правомірною є вимога позивачів про стягнення з концерну збитків у вигляді виплачених відсотків за користування банківським кредитом.

Вишим арбітражним судом України з концерну на користь фірми "Довіра" були стягнені збитки у вигляді сплачених відсотків за користування банківським кредитом та у вигляді витрат на придбання паперу, а на користь концерну — у вигляді неодержаних прибутків з реклами та від реалізації газети вроздріб, збитків у вигляді повернення вартості передплати передплатникам та сплаченої неустойки Центру перевезення пошти1.

Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документів, шо стосуються товару та підлягають передатно разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, шо стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин,

які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, він відповідає за його недоліки, якщо не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Крім цього основного обов'язку, продавець має й інші обов'язки. Продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх; осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар (ст.659 ЦК).

Ці обставини важливо знати покупцю, тому що подібні обтяження можуть утруднити користування майном новим власником. Так, при продажу закладеної речі продавець зобов'язаний попередити покупця про заставу, оскільки заставодержатель має право витребувати у покупця таку річ. Згідно із законом договір найму зберігає чинність у разі переходу права власності на здане у найм майно від наймодавця до іншої особи. Тому про те, що майно, яке продається, обтяжене договором майнового найму (оренди), продавець зобов'язаний повідомити покупця.

Якщо право власності переходить до покупця раніше від пере-Дання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати то-ВаР не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний  відшкодувати продавцеві,  якщо  інше не встановлено договором (ст.667 ЦК).

Таким чином, якщо момент переходу права власності не збігається з моментом передання речі згідно з договором або законом передбачено обов'язок продавця зберігати продану річ певний час' тобто продавець відповідає за продану річ.

Крім того, продавець зобов'язаний зберігати товар, не прийнятий покупцем (ст.690 ЦК).

Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Витрати покупця у зв'язку зі зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем, При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Обов'язки покупця. Основними обов'язками покупця є прийняття переданого продавцем майна (товару) та його оплата.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст.689 ЦК).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Він зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім пеопла-ченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якшо

це не встановлено договором або актами цивільного законодавс-твПст.692 ЦК).

у ст-693 ЦК передбачена попередня оплата товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оп-. патити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, — У строк, визначений відповідно до ст.53О ЦК.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК.

Якшо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передапня товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст.694 ЦК договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом,

У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення ст.665 ЦК.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купі&іі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чеРгового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення чч.З, 5, 6 ст.694 ЦК.

Продаж товарів у кредит регулюють також Правила торгівлі у розстрочку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. №997.

ЦІ Правила встановлюють порядок продажу резидентами і нерезидентами (суб'єктами господарювання) непродовольчих товарів фізичним особам, у тому числі громадянам — суб'єктам підприємницької діяльності без створення юридичної особи, у розстрочку тобто па умовах розстрочки кінцевого розрахунку, на певний строк і під відсоток.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється фізичним особам, що мають постійний прибуток І постійно проживають у населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарювання.

Якщо фізична особа постійно працює або навчається за межа-,ми населеного пункту, де постійно проживає, вона може придбаваіти товар у розстрочку за місцем роботи (навчання), але за згодо*суб'єкта господарювання.      в

Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договорі купівлі-продажу в розстрочку, що укладається між суб'єктом госпої дарювання і фізичною особою (покупцем),  відповідно до якої суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений тої вар, а покупець — здійснити розрахунки за товар у терміни та розмірах, передбачених цим договором.

Договором визначаються умови, за яких здійснюється продг товарів у розстрочку.

Договір укладається за умови пред'явлення покупцем паспорта . довідки для придбання товарів у розстрочку, що видається за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам — органом] шо призначив пенсію.

При продажу товарів у розстрочку з покупців на користь суб'єкта господарювання з наданого кредиту стягуються відсотки, розмір яких встановлює суб'єкт господарювання, але не вище діючих н'а момент продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку] який обслуговує суб'єкта господарювання, що здійснює продаж розстрочку.

Передача в розпорядження покупцеві товарів, що купуються / розстрочку, здійснюється за умови внесення першого внеску (зав'1 датку) у розмірі не менше 25 відсотків 'їх вартості, а товарів, вар~[ тість яких становить понад 50 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян, — не менше 50 відсотків.

Договором має передбачатися термін оплати залишку вартості товарів у межах від 6 до 12 місяців, а товарів, вартість яких перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян, — від 6 до 24 місяців.

Наданий кредит не повинен перевищувати тримісячної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця у разі продажу товарів Із розстрочкою платежу на 6 місяців, шестимісячної — із розстрочкоюплатежу на 12 місяців, 12-місячної — із розстрочкою платежу на 24 jмісяці

У разі якшо вартість товарів перевищує вказану граничну межу педиту, різниця має бути сплачена покупцем під час одержання оварів готівкою або шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку через банківські установи.

' продаж товарів у розстрочку і внесення чергових платежів провадяться за цінами, що діють на день продажу. При подальшій зміні цін на товари, продані у розстрочку, перерахунок не проводиться. Розрахунки за продані у розстрочку товари провадяться один раз на місяць у терміни, визначені договором.

Права покупця у разі передання йому товару неналежної якості. Згідно зі ст.678 ЦК покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 3) пропорційного зменшення ціни;

безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої затовар грошової суми;

вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Ці положення застосовуються, якщо Інше не встановлено ЦК або іншим законом.

Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені у встановлені строки, якщо інше не передбачено договором або законом.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна—в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення дого-В0РУ, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу в зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу в зв'язку з недоліками комплектуючого виробу якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу в зв'язку з недоліками товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.

Покупець має право пред'явити вимогу в зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

До вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст.68О ЦК, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), — від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Витребування товару в покупця. У ст.660 ЦК передбачені обов'язки покупця і продавця у разі пред'явлення третьою особою позову про витребування товару.

Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.

Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Продавець несе відповідальність у разі відсудження товару У покупця. У разі вилучення зн рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, шо виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або до ft обмеження у разі витребування товару у покупця третьою

особою є нікчемним.

Таким чином, непритягнення покупцем продавця до участі в справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, як-шо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би запобігти вилученню проданого товару у покупця. Продавець, який був притягнений покупцем до участі в справі, але не взяв в ній участі, позбавляється права доводити неправильність ведення справи по-   -

купцем.

Позов про витребування майна в покупця може бути пред явлений третьою особою, якщо у неї право (внаслідок права власності, застави, договору майнового найму тощо) на це майно виникло до його продажу. При пред'явленні такого позову продавець зобов'язаний захистити інтереси покупця, а отже і свої Інтереси, і запобігти можливості відсудження речі, придбаної покупцем. Такий обов'язок у продавця виникає лише при залученні його покупцем до участі в справі шляхом заяви до судових органів клопотання про залучення продавця до участі у справі на стороні покупця як співвідповідача.

Якщо покупець провадить справу самостійно, без залучення продавця, позбавивши його тим самим можливості захисту інтересів покупця, продавець звільняється від відповідальності за вилучення речі у покупця за позовом третьої особи за умови, якщо доведе, що його участь могла б запобігти витребуванню проданого майна в покупця.