І. Загальна характеристика засобів забезпечення виконання зобов'язань : Цивільне право України - Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. : Книги по праву, правоведение

І. Загальна характеристика засобів забезпечення виконання зобов'язань

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 
238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 
РЕКЛАМА
<

Приступаючи до розгляду питань забезпечення виконання зобов'язань, необхідно зробити кілька попередніх зауважень. Насамперед слід враховувати, що хоча гл.49 ЦК має назву "Забезпечення виконання зобов'язань", однак передбачені у ній засоби розраховані головним чином на забезпечення виконання договорів.

Звичайно, нема перешкод до того, щоб, наприклад, виконання зобов'язань із відшкодування шкоди було забезпечене неустойкою тощо, але все ж досить складно уявити таку ситуацію, коли санкції первинні, пов'язані з відшкодуванням завданої шкоди, було б доцільно ще й забезпечувати санкціями другого порядку (неустойкою). По-друге, слід звернути увагу на співвідношення понять "забезпечення виконання зобов'язань" і "відповідальність за порушення зобов'язань". У ЦК 2003 р. цим питанням присвячені окремі глави — 49 ("Забезпечення виконання зобов'язання") та 51 ("Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання"). Таким чином, у загальних рисах збережено підхід, який мав місце у ЦК УРСР 1963 p., де існували спеціальні глави \6 ("Забезпечення виконання зобов'язань") і 18 ("Відповідальність за порушення зобов'язань").

Здавалося б, позиція законодавця зводиться до того, що він досить чітко розрізняє два інститути. Водночас у гл.51 ЦК йдеться про існування відповідальності у формі припинення зобов'язання, зміни умов зобов'язання, сплати неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди тощо (ст.611 ЦК). Сплата неустойки розглядається в одній площині з іншими видами відповідальності, зокрема стягненням збитків (ст.624 ЦК).

У свою чергу при характеристиці засобів забезпечення виконання зобов'язань у гл.49 ЦК йдеться про відповідальність. Наприклад, т 554 ЦК згадується відповідальність поручителя перед кредито-ом  зв'язку з цим виникає необхідність встановлення характеру взаємозв'язку між цими категоріями.

Аналіз їх сутності дозволяє зробити такі висновки. І засоби забезпечення зобов'язань, встановлені нормами гл.49, і заходи відповідальності, передбачені у гл.51 ЦК, мають однакову мету — стимулювати боржника до виконання зобов'язання І захистити інтереси кредитора. Тому ті й інші можуть бути віднесені до засобів забезпечення належного виконання зобов'язань.

Водночас серед засобів забезпечення виконання зобов'язань слід виділити спеціальні засоби забезпечення, передбачені гл.49 ЦК ("засоби забезпечення" у вузькому значенні слова), і міри відповідальності. Однак цим співвідношення між категоріями "відповідальність" і "спеціальні засоби забезпечення" не вичерпуються.

Хоч традиційно як одна з форм відповідальності розглядається лише неустойка (ст.611 ЦК), але якщо виходити з визначення відповідальності як санкції у вигляді негативних наслідків, що покладаються на особу, винну в скоєнні правопорушення, можна помітити, що під поняття "відповідальність" підпадають і застава, і завдаток.

Дещо окремо знаходяться порука і гарантія, де негативні наслідки для іншої особи настають незалежно від її вини і протиправнос-ті дій. Однак враховуючи те, що ЦК іменує покладання на цих осіб санкцій за невиконання зобов'язання відповідальністю (ст.ст.554, 566 ЦК), очевидно, слід і поруку, і гарантію розглядати як відповідальність.

Таким чином, виявляється, що спеціальні засоби забезпечення водночас є заходами відповідальності. Виняток становить притримання (ст.ст.594-597 ЦК), яке за своєю сутністю є засобом захисту прав кредитора, але не мірою відповідальності боржника, оскільки не супроводжується настанням негативних майнових наслідків для останнього (щоправда власник притриманої речі втрачає можливість користуватися нею, однак це не можна вважати санкцією за порушення, оскільки так само не користується своїми речами орендодавець або особа, яка передала річ у заставу кредитору).

Отже, засоби забезпечення договірних зобов'язань можуть виступати у різних формах: неустойки (штрафу), завдатку, застави, по-РУки, відшкодування збитків та моральної шкоди, застосування інших мір відповідальності тощо.

Усі спеціальні засоби забезпечення мають додатковий (акцесорний) характер і залежать від основного зобов'язання: при недійсності або припиненні основного зобов'язання вони також припиняють свою дію.

Обраний сторонами спеціальний засіб забезпечення виконання зобов'язань має бути письмово зафіксований або в самому зо-овязанні, на забезпечення якого він спрямований, або додатковою угодою.

Згідно з нормами ст.547 ЦК правомин щодо забезпечення виконання зобов'язання має вчинятися в письмовій формі. Недодержання цієї форми має наслідком визнання його нікчемним.

Деякі зі способів мають бути не тільки оформлені письмово, а й потребують нотаріального посвідчення, а в окремих випадках — також державної реєстрації.

Так, для забезпечення інтересів заставодержателя, уникнення несанкціонованих повторних застав закон встановлює більш жорсткі вимоги до оформлення застави у тих випадках, коли майно залишається у боржника-заставника. Якщо за загальним правилом достатньо простої письмової форми, угоди про заставу, то іпотека, застава товарів у обігу і переробці вимагають нотаріального посвідчення з наступною державною реєстрацією у Книзі записів застав або в Державному реєстрі застав рухомого майна.

Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання встановлені ст.548 ІДК. Вони виглядають таким чином:

виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується додатковим (акцесорним) зобов'язанням, якщо це передбачено договором або законом;

недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню;

визнання недійсним основного зобов'язання (вимоги) має наслідком  недійсність додаткового (забезпечувального) зобов'язання,якщо Інше не встановлено ЦК;

недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсності основного зобов'язання.

язань