6. Припинення зобов'язань : Цивільне право України - Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. : Книги по праву, правоведение

6. Припинення зобов'язань

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 
238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 
РЕКЛАМА
<

Припиненням зобов'язання є ліквідація з передбачених законом або договором підстав існування суб'єктивних прав і обов'язків, які становлять його зміст. Унаслідок цього учасників зобов'язання більше не пов'язують ті права і обов'язки, які раніше з нього випливали.

Припинення зобов'язань настає внаслідок дії так званих пра-воприпиняючих юридичних фактів, які можуть бути як подіями (смерть боржника або кредитора у зобов'язаннях особистого характеру), так і діями (повернення боргу, передача речі тощо). Слід зазначити, що зобов'язання припиняються лише правомірними юридичними діями. Правопорушення не припиняють зобов'язань, а спричиняють лише трансформацію вже існуючих правовідносин або виникнення недоговірних деліктних зобов'язань, якщо до цього сторони не перебували у відносних правовідносинах.

Правомірні дії, що припиняють зобов'язання, за своїм характером найчастіше є правочинами (договорами). Такий висновок ви-иває з аналізу ст.525 ЦК, яка забороняє односторонню відмову •Д виконання зобов'язань і односторонню зміну умов договору. дночас  законом  можуть  бути  встановлені  винятки.  Так,   зо-вязання,  шо виникають із договору доручення,  можуть бути Р пинсні односторонньою відмовою від договору повіреного або Довірителя (п.1 ч.і ст.1008 ЦК). У цьому випадку підставою припи-

ня зобов'язання є односторонній правочин.

6or' аКон не м'стить вичерпного переліку підстав припинення зо-язання, встановлюючи, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, передбачених договором або законом (ст.598 ЦК). При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Необхідною умовою тут є визначення уд0, говорі або в законі підстав для однобічного припинення зобов'язання.

Так, згідно зі ст.615 ЦК у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Наприклад, згідно з п.4 ч.і ст.708 ЦК у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, це застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Право сторін стосовно припинення повністю або частково договірних зобов'язань виражається в принципі свободи договору (ст.627 ЦК). Однак це не виключає можливості встановлення в законі заборони припиняти визначені зобов'язання за згодою сторін.

Окремі випадки припинення зобов'язань:

Виконання зобов'язання є ідеальною підставою його припинення. Власне кажучи, зобов'язання для того і встановлюються (як договором, так і законом), щоб бути згодом викопаними.

Існує думка, шо дії, спрямовані на виконання зобов'язання, можна вважати односторонніми правочипами1. Якщо формально підходити до вирішення цього питання, використовуючи визначення правочину як дії суб'єктів цивільного права, спрямованої на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків, то підстави для такого висновку начебто є.

Однак такий підхід видається виправданим лише щодо недо-говірних зобов'язань. Наприклад, добровільне відшкодування заподіяної шкоди можна розглядати як одностороннє волевиявлення порушника, спрямоване на припинення зобов'язань з заподіяння шкоди. Проте він непридатний для характеристики виконання зобов'язань договірних. Контрагент за договором, виконуючи його умови, не здійснює правочину (волевиявлення), а виконує покладені на нього обов'язки. Якщо ж вважати виконання договору одностороннім правочином, то можна дійти висновку, що й сам він являє собою лише сукупність односторои- ніх правочинів. Але це розмиває поняття договору як такого і суперечить його визначенню як двостороннього правочину (угоди сторін).

Глід взяти до уваги, що зобов'язання припиняється лише на-ржним його виконанням (ст.526, 599 ЦК).

Переддння відступного припиняє зобов'язання, якщо на те є ода сторін. Відступне — це певне майно, що передається замість Сконання зобов'язання. Саме передання боржником кредиторові вступного (грошей, іншого майна тощо) за згодою останнього і є підставою припинення зобов'язання. Розмір, строки й порядок пе-педання відступного встановлюються сторонами (ст.600 ЦК).

Угода про відступне, як правило, укладається вже в ході виконання зобов'язання, у тому числі й після закінчення зазначеного в зобов'язанні терміну. Відступне не слід ототожнювати з новацією. Відступне припускає повне припинення юридичного зв'язку між сторонами. Тим часом при новації (ст.604 ЦК) відбувається заміна первісного зобов'язання.

Зарахування зустрічних вимог. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст.601 ЦК).

Зарахування можливе за наявності таких умов:

а)         зустрічність вимог. Це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за однимзобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні. Немає принципових   перешкод   до   одночасного   зарахування   кількох   зобов'язань кожної із сторін, а також до зарахування одночасно зазобов'язаннями трьох і більше учасників. Прикладом може служити можливість зарахування вимог боржника до фактора у договорі   факторингу,   заснованих   на   його  договорі   з   клієнтом(ст.1085 ЦК);

б)         однорідність вимог (гроші, однорідні речі). При цьому слідмати на увазі, що сторони з метою проведення зарахування, своєюугодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад, оцінитиречі в грошах). Така штучна однорідність не має правового значення, і зарахування неможливе;

в)         "дозрілість"  вимог.   Необхідно,  щоб строк виконання зо-бовязань або вже настав, або був визначений моментом запиту, абоЩоб термін не був вказаний взагалі, тобто виконання можна буловимагати в будь-який момент;

г)         ясність вимог. Припускається, що між сторонами немає спо-РУ стосовно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. °Що. Якщо одна сторона звернулася Із заявою про зарахування, а

ша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення тосовно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому падку спір підлягає судовому розгляду І зарахування можливе ли-Ше за рішенням суду .

Згідно з ч,2 ст.601 ЦК зарахування зустрічних вимог може здій-ватися за заявою однієї із сторін. Можливість зарахування за ч   ВОю однієї зі сторін водночас означає неприпустимість запере-у ання зарахування іншою стороною.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом (ст.602 ЦК).

Особливості має зарахування у разі заміни кредитора. У цьому випадку боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора, але зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання, або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, — на момент його виконання (ст.603 ЦК).

Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічних зобов'язання — за умови рівності обсягу вимог. Якщо ж зустрічні вимоги нерівні, то може мати місце часткове зарахування: більше за обсягом зобов'язання продовжує Існувати у частині, що перевищує менше.

Новація (оновлення зобов'язання) має місце у тому випадку, коли зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ст.604 UK).

Як правило, нове зобов'язання відрізняється від попереднього своїм змістом (характером прав і обов'язків, їх обсягом, порядком виконання тощо). Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, шо існувало раніше, і заміну його новим зобов'язанням.

Оскільки нове зобов'язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов'язання, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не домовилися, що ті продовжують свою дію. Однак якщо має місце не новація, а проста зміна якоїсь умови договору (наприклад, подовження строку його дії), то додаткові зобов'язання свою дію зберігають.

Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я аб° смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 604 ЦК як припинення зобов'язання за домовленістю сторін, розглядає лише новацію. Проте слід зазначити, що на Д°~ мовленості сторін грунтується і такий засіб припинення зобов'язання, як прощення боргу, тобто звільнення кредитором боржника від його обов'язків

Характерною рисою прощення боргу є те, що воно не припус-'-стрічного задоволення; в іншому випадку йшлося б про но-aUjjos а не про прощення ооргу. Боржник має право заперечувати проти'зняття з нього боргу, але лише доти, доки не настав строк виконання зобов'язання. Якщо строк виконання зобов'язання настав то боржник або має викопати зобов'язання, або зобов'язаний прийняти звільнення від боргу. Прощення боргу одним з контрагентів не звільняє його від виконання власного (зустрічного) обов'язку. Так, прощення боргу у вигляді сплати квартирної плати Не звільняє наймодавця від виконання обов'язку капітального ремонту.

Прощення боргу не допускається, якщо цс порушує права третіх осіб щодо майна кредитора. Наприклад, не допускається прощення боргу при майбутньому визнанні кредитора неплатоспроможним (банкрутом). Про це йдеться, зокрема, в Законі України від 14 травня 1992 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Поєднання боржника і кредитора в одній особі. Така ситуація можлива, якщо боржник придбає право вимоги, що належало раніше його кредитору. Наприклад, це може бути злиття юридичних осіб, спадкування, придбання майна тощо. Наприклад, громадянин, який знімав житло у приватному будинку, купує цей будинок. Таким чином, він набуває права кредитора щодо наймачів І стає начебто кредитором стосовно себе — колишнього наймача.

Неможливість виконання припиняє зобов'язання, якщо вона викликана обставинами, за які жодна із сторін не відповідає.

Якщо ж неможливість виконання виникла внаслідок порушення зобов'язання, то воно не припиняється, а трансформується в додаткові обов'язки (відшкодувати заподіяні збитки, сплатити штраф тощо). Наприклад, навіть якщо неможливість виконання зобов'язання виникла через обставини, що не залежать від боржника, але після прострочення з його сторони, то він як сторона, що порушила зобов'язання, несе відповідальність згідно з правилами ч.2 ст.612 ЦК.

Припинення зобов'язання смертю фізичної особи має місце в тих випадках, коли виконання неможливе без особистої участі боржника або виконання призначене особисто для кредитора, або зо-бовязання в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою кредитора- Таким чином, це можливо швидше як виняток — необхідною Умовою є особистий характер зобов'язання. В іншому випадку зобов'язання зберігаються внаслідок правонастутшицтва.

Зобов'язання припиняється також ліквідацією юридичної особи. **а відміну від попередньої ситуації, таке припинення є загальним правилом. Ліквідація юридичної особи (боржника або кредитора) за Загадьним правилом є підставою припинення зобов'язання. Виня-ок становлять випадки, прямо передбачені законом або іншими Нормативно-правовими актами (наприклад, вимоги потерпілих про Від Шкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, в порядку пра-

вона ступни цтва переходять до вищестоящої організації або до нізації, вказаної в рішенні про ліквідацію юридичної особи).