6. Захист права інтелектуальної власності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 
238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 
РЕКЛАМА
<

Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та реалізації неліцензійних компакт-дисків, відеокасет, комп'ютерних програм тощо, а також пов'язані з цим ускладнення міжнародних торгових відносин у цій та суміжних сферах. З цих міркувань наслідкам порушення права Інтелектуальної власності та захисту від порушень присвячена низка норм ЦК та спеціального законодавства.

Порушення права інтелектуальної власності можливе:

у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності);

у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної власності органами, через які у встановлених законом випадках маєпроводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяльності);

у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власності з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також ввезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності, з порушенням цього права незалежно від того, захищалися чи захищаються ці об'єкти в країнах походження.

Водночас навіть за наявності ознак порушення права інтелектуальної власності, дії, які законом визнаються правомірними, порушеннями права Інтелектуальної власності не визнаються.

Порушником права інтелектуальної власності може бути фізична або юридична особа. Вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності як таких, що є порушенням права інтелектуальної власності, значення не має.

Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контрафактних виробів, тобто продукції (това-РВ), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної власності і реалізованих в межах України з порушенням права на них. Контрафактними вважаються також вироби, які виготовлені законно, але розповсюджені з порушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.

Загальні засади захисту права інтелектуальної власності від по-РУїлень встановлені ч.З ст.418 ЦК, яка зазначає, що таке право є непорушним. Воно належить його володільцю як природне право, внаслідок чого ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до цих засад, які у свою чергу грунтуються на положеннях Конституції, захист права інтелектуальної власності здійснюється судом.

Зокрема ст.432 ЦК встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст.Іб цього Кодексу. Отже, для суб'єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

визнання права (наприклад, визнання права інтелектуальноївласності, визнання права використання відповідного об'єкта тощо)-

визнання правочину недійсним (наприклад, визнання недійсним ліцензійного договору);

припинення дій, які порушують право (наприклад, припинення використання твору без згоди його автора);

відновлення становища, яке існувало до порушення права(наприклад, вилучення І знищення незаконно виданого накладу літературного твору);

примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, вимогадо видавця про виконання його обов'язку за договором про видання твору);

зміна правовідношення (наприклад, зміна умов авторськогодоговору на вимогу автора у вигляді реакції па порушення з бокувидавця);

припинення правовідношення (наприклад, дострокове розірвання ліцензійного договору у випадку його порушення);

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органудержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим абооргану місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Суд може також захистити цивільні права та інтереси, пов'язані з інтелектуальною власністю, застосувавши спеціальні способи захисту права інтелектуальної власності та постановивши рішення про:

застосування негайних заходів щодо запобігання порушеннюправа інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

зупинення пропуску через митний кордон України товарів,імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг з порушенням права інтелектуальної власності (контрафактпих виробів);

вилучення з цивільного обігу матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушеннямправа інтелектуальної власності;

5)         застосування разового грошового стягнення замість відшко-ання збитків за неправомірне використання об'єкта права Інте-

ДУктуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно ЛЄ закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають [стотне значення;

6)         опублікування в засобах масової інформації відомостей пропот)УШен"ия пРава інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

З метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів суд має право заборонити відповідачеві чи іншій особі вчиняти певні дії. Для цього необхідна наявність таких умов: 1) існують достатні підстави вважати, що ия особа є порушником права інтелектуальної власності; 2) зазначені дії стосуються виробництва, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння виробами (товаром); 3) є достатні підстави вважати вироби кон-трафактними; 4) зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивільний обіг цих контрафактних виробів (товарів).

За своєю природою цс — прогібіторний позов, можливість якого передбачена ч.2 ст.386 ЦК. Принагідно слід зазначити, що у тих випадках, коли порушення права Інтелектуальної власності стосується майнових прав його суб'єкта на певний матеріальний субстрат (наприклад, на рукопис, плівку із аудіо- чи відеозапи-сом, носій комп'ютерної програми тощо), для їх захисту можуть бути використані засоби захисту права власності, встановлені гл.29 ЦК.

Якщо дії порушника права інтелектуальної власності мають ознаки злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) матеріали та обладнання, призначені для виготовлення і використання зазначених виробів (товарів); 3) документи, рахунки та інші предмети, шо можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно До чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність.

Додаткова література:

1- Азимов Ч.Н. Основьі патентного права Украиньї. — Харьков, 1995.

Липцик Д. Авторское право и смежньїе права / Пер. с фр. —М., 2002.

Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Украї-ні- - К., 2000.

Пилснко А.А. Право изобретателя. — М., 2001.

Підопригора О,А. Проблеми кодифікації законодавства про інтелектуальну власність // Українське право. — 1997. — Число 1  -_С.61-80.

Підопригора О. Проблеми системи законодавства України проінтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000   —№3. - С.3-14.

4. Право інтелектуальної власності: Підручн. / За ред. О.А. Гїі-допригори, О.Д. Святоцького. — К., 2002.

Сіренко І. Юридична природа прав на об'єкти інтелектуальної власності // Українське право. — 1997. — Число 3. — С.132-135.

Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. — Харків, 2002.